Рішення

від 05.08.2020 по справі 753/592/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/592/19

провадження № 2/753/1337/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О., секретар судового засідання Москаленко А.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_5 , відповідач) про зняття арешту, щодо нерухомого майна, яке йому належить.

Позов обґрунтований такими обставинами. У вересні 2005 р. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки набув право власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 . 10.01.2006 р. на підставі договору купівлі продажу позивачу було видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії КВ №138927 та присвоєно кадастровий номер №8000000000:90:943:0020, про що до Державного реєстру речових прав та Реєстру права власності були внесені відповідні відомості. 21.009.2005 Оболонським районним судом м. Києва по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення боргу, на належну на праві власності земельну ділянку позивача було накладено арешт, про що 22.09.2005 державним реєстратором Одинадцятої київської державної нотаріальної контори прийнято рішення про обтяження земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1 та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн. Дізнавшись про обтяження належного на праві власності позивачу нерухомого майно, він звернувся до Апеляційного суду м. Києва з апеляційною скаргою на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва та яке постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2018 в частині накладення арешту на його нерухоме майно було скасовано. Зважаючи на те, що арешт на належне нерухоме майно позивача на даний час не знято та наявність останнього порушує його права як власника, щодо розпорядження, користування належним йому майном останній звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 04.02.2019 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 06.06.2019.

06.06.2019 представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та позивача.

06.06.2019 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

06.06.2019 підготовчий розгляд справи відкладено на 23.10.2019 за клопотанням відповідача.

23.10.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

23.10.2019 протокольною ухвалою підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду на 12.03.2020.

12.03.2020 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 05.08.2020.

З огляду на нез`явлення учасників справи суд розглянув справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеним з ОСОБА_6 від 19.09.2005, який зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В. про що в реєстрі вчинено відповідний запис за №5260 на праві власності належить земельна ділянка що розташована в АДРЕСА_1 (а.с.18-19). 22.09.2005 державним реєстратором одинадцятої Київської державної нотаріальної контори за №2415437 та №2415452 внесено відомості щодо обтяження земельної ділянки що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер №8000000000:90:943:0020 (а.с.8-17), підставою для на обтяження нерухомого майна стала ухвало Оболонського районного суду від 21.09.2005 у справі №2-63/2007 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , про стягнення боргу за договором позики.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2018 арешт накладений ухвалою Оболонського районного суду м. Києва в частині щодо земельної ділянки АДРЕСА_2 скасовано (а.с.21-26).

Позивач стверджує, що в даній справі він не був стороною та не перебував у договірних відносинах з ОСОБА_3 і не мав перед ним заборгованості, та не був учасником цивільної справи № 2-63/2007 та стороною виконавчого провадження, в рамках якого накладався арешт, а тому арешт який накладений на належне йому нерухоме майно порушує його права як власника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи заперечував проти доводів позивача, посилаючись на те, що на даній земельній ділянці розташований будинок на який належить на праві власності ОСОБА_6 на який відповідач бажає звернути стягнення з метою виконання рішення суду у справі №2-63/2007 та задовольнити свої вимоги, як кредитора. Крім того, посилається на те, що наявний арешт жодним чином не порушує права позивача, як власника, останній може вільно користуватися належним йому майном та здійснювати будівництво інших споруд на належній йому земельній ділянці. Проте, з такими доводами суд не може погодитися виходячи з наступного.

Згідно положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних заперечень проти позову та доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що він не є тією особою, яка була боржником у виконавчому провадженнні, суду не надано.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт з будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , на який було накладено арешт ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.09.2005 про забезпечення позову у цивільній справі №2-63/2007.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: