Ухвала

від 22.03.2021 по справі 727/2407/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/2407/21

Провадження № 1-кс/727/708/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня2021 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши клопотанняслідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_3 про арешт майна (матеріали кримінального провадження №42019260000000025 від 13.02.2019року),

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотаннямпро арешт майна. Дане клопотання погоджене з прокурором відділу прокуратури Чернівецької області ОСОБА_4 .

Вказує, що громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) мешканка АДРЕСА_1 разом з своїм чоловіком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), с. Велике, Вижницького району та інші невстановлені на даний час особи займаються протиправною діяльністю, пов`язаною із незаконною реалізацією через інтернетмагазин «italmarket.com.ua» фальсифікованих алкогольних напоїв.

В ході здійснення досудового розслідування, було відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_5 , яка у своїх показах зазначила те, що вона є власником сайту і він був створений на її замовлення та те, що алкогольна продукція яка виставлена на сайті закуповувалась в магазинах безмитної торгівлі.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що хостинг-провайдером веб-ресурсу «https://italmarket.com.ua» з 04.03.2008 є компанія «HSP «GoodNet» ЭДРПОУ 41520593. Реєстратором доменного імені веб-ресурсу «https://italmarket.com.ua» є компанія, яка входить до складу реєстраторів доменних імен ТОВ «Сервіс Онлайн» код ЄДРПОУ 33383990 адреса: 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького,7 к. 91, керівником зазначеної компанії є ОСОБА_7 .

Веб-ресурс з доменним іменем «https://italmarket.com.ua» розроблений та створений за допомогою інтелектуальної, творчої діяльності людини, а тому він є об`єктом права інтелектуальної власності.

Постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів, а саме інформації, яка була розміщена на веб-ресурсі з доменним іменем «https://italmarket.com.ua», визнано речовим доказам у кримінальному провадженні №42019260000000025.

На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, просить накласти на майнові права інтелектуальної власності доменне ім`я веб-ресурсу шляхом зобов`язання «https://italmarket.com.ua», власником якого є ОСОБА_5 , шляхом зобов`язання ТОВ «Сервіс Онлайн» код ЄДРПОУ 33383990 (адреса: 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького,7 к. 91) надіслати відповідну команду до «Реєстру доменної зони» та унеможливити використання в будь-який спосіб відповідного Реєстру згідно «Регламенту публічного домену».

Слідчий в судове засіданняне з`явилась, від неї надійшла заява в якій просила розглядати клопотання у її відсутності та задовольнити.

Підозрювана та її захисник в судове засіданняне з`явилися, від захисника ОСОБА_8 надійшли письмові заперечення в яких він просив розглядати клопотання у відсутності сторони захисту та відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступних висновків.

Встановлено, що 13.02.2019року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019260000000025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 199, ч.1 ст. 204КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з ч. 2, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Органом досудового розслідування не доведено, що майнові права інтелектуальної власності є речовими доказами по даному кримінальному провадженню і підпадають під критерії, визначені у ст. 98 КПК України, а також не доведено, що вони є знаряддям/засобом вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, інші відомості які можна отримати за їх допомогою, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 199, ч.1 ст. 204 КК України.

Також слід зазначити, що Кримінальний процесуальний закон не наділяє слідчого суддю повноваженнями на встановлення зобов*язань для юридичної особи, що не є учасником кримінального провадження, не є володільцем, розпорядником веб-сайтів /ресурсів, якій не передане на зберігання як речового доказу на вчинення дій закриття доступу до такого арештованого майна.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії»(Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі«East/West Alliance Limited» проти України»заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження, та в межах якого подано дане клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя-

УХВАЛИВ:

Відмовити в клопотанні слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ГУ ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_3 про накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності доменне ім`я веб-ресурсу шляхом зобов`язання «https://italmarket.com.ua», власником якого є ОСОБА_5 , шляхом зобов`язання ТОВ «Сервіс Онлайн» код ЄДРПОУ 33383990 (адреса: 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького,7 к. 91) надіслати відповідну команду до «Реєстру доменної зони» та унеможливити використання в будь-який спосіб відповідного Реєстру згідно «Регламенту публічного домену».

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів.

Слідчий суддя: ОСОБА_1