Рішення

від 22.03.2021 по справі 904/6960/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6960/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮЖХІМРЕСУРСИ"

про стягнення 6967,67грн., з яких 364,79грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 09.07.2020 включно із часом прострочення у 32 календарних дня; 228,00грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів; 5746,81грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 включно із часом прострочення у 183 календарних дня; 628,07грн. штрафу за інше господарське прострочення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів (договір поставки №523 від 27.06.2019)

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮЖХІМРЕСУРСИ" (далі - відповідач) про стягнення 6967,67грн., з яких 364,79грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 09.07.2020 включно із часом прострочення у 32 календарних дня; 228,00грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів; 5746,81грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 включно із часом прострочення у 183 календарних дня; 628,07грн. штрафу за інше господарське прострочення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів (договір поставки №523 від 27.06.2019).

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6960/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020.

Ухвалою від 29.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 28.01.2021.

11.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 05.01.2021 за вих.№5 у якому просить суд розглянути справу з урахуванням клопотання про зменшення неустойки за господарське правопорушення від 05.01.2021 та зменшити неустойку за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 включно із часом прострочення у 183 календарних дня з 5746,81грн. до 574,68грн. і штраф за інше господарське прострочення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів з 628,07грн. до 314,04грн. Разом з відзивом від 05.01.2021 за вих.№5 від відповідача надійшло клопотання від 05.01.2021 за вих.№6 про зменшення неустойки за господарське правопорушення в якому просить суд зменшити неустойку за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 включно із часом прострочення у 183 календарних дня з 5746,81грн. до 574,68грн. і штраф за інше господарське прострочення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів з 628,07грн. до 314,04грн.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Оглянувши відзив від 05.01.2021 за вих.№5 з доданими до нього документами, господарський суд констатує його направлення на адресу позивача і доходить висновку про його прийняття до розгляду.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі , якщо судове засідання не проводиться.

Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.06.2009 по справі №16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина.

Господарським судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи відпустку судді Петренка І.В., господарський суд констатує, що строк на вирішення даної справи не є порушеним.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

22.03.2021 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

27.06.2019 між сторонами укладено договір поставки №523 (далі - договір). На виконання умов договору між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 09.01.2020, за умовами якої відповідач зобов`язався поставити позивачу товар. У зв`язку із невиконанням Додаткової угоди з боку відповідача, позивач вважає, що відповідач має нести господарсько-правову відповідальність.

Посилаючись на положення пункту 10.3 договору, позивач нарахував:

- 364,79грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 09.07.2020 включно із часом прострочення у 32 календарних дня;

- 228,00грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів;

- 574,68грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 включно з часом прострочення у 183 календарних дня;

- 628,07грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

1. Додаткову угоду №1 складено 09.01.2020, тобто до карантинних обмежень і надіслано відповідачу у кінці квітня 2020 року, тобто в період існування карантинних обмежень.

2. В пункті 4 Додаткової угоди №1 в якості виробників товару визначено виключно ПрАТ "Харківреахім" та ПАТ "Київський завод "РІАП".

3. Листом від 28.04.2020 №ЗФ/0428 відповідач повідомив позивача, що введені карантинні обмеження зашкоджують своєчасній поставці плавикової кислоти.

4. В процесі телефонних перемовин влітку 2020 року позивач повідомив, що відпала необхідність у виконанні зобов`язань з поставки товару в повному обсязі.

5. Відповідач наголошує, що сукупний розмір заявлених санкцій перевищує вартість непоставленого товару.

6. Згідно пункту 5 Додаткової угоди №1 позивачу надано 30-денну відстрочку з оплати товару і попередня оплата товару ним не здійснювалася.

Отже, відповідач вважає за доречне і доцільне просити суд зменшити розмір неустойки заявлений позивачем до стягнення.

Крім цього, відповідач визнає позов в частині стягнення:

- 364,79грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 09.07.2020 включено із часом прострочення у 32 календарних дня;

- 228,00грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів;

- 574,68грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 включно з часом прострочення у 183 календарних дня;

- 314,04грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів.

Зміст клопотання про зменшення неустойки за господарське правопорушення.

Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №902/418/18 відповідач просить суд зменшити неустойку за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період за період з прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 включно з часом прострочення у 183 календарних дня з 5746,81грн. до 574,68грн. і штраф за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів з 628,07грн. до 314,04грн.

СТРОК ДЛЯ ПОДАЧІ ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.

Відзив позивач отримав 14.01.2021 , що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Позивачу в ухвалі від 29.12.2020 роз`яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відповідь на відзив , яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі від 29.12.2020 визначено строк для подачі відповіді на відзив протягом трьох днів від дати отримання відзиву.

Отже, визначений господарським судом строк для подачі відповіді на відзив тривав по 18.01.2021.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Отже, з урахуванням строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за №173/24950, строк для подачі заперечень є таким, що сплив 22.01.2021.

ДОВОДИ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Відповідь на відзив не надійшла.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору. 2. Природа договору. 3. Виконання або невиконання обов`язку з поставки товару. 4. Відповідальність за неналежне виконання зобов`язань. 5. Правомірність визнання відповідачем заявлених позовних вимог. 6. Можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені та штрафу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між позивачем (далі - позивач, покупець) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник), (разом іменовані - сторони) укладено договір поставки №523 від 27.06.2019 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 1 договору).

Ціна договору визначена у пункті 5.2 договору.

Строк. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2020, але не раніше виконання зобов`язань обома сторонами (пункт 12 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Виконання або невиконання обов`язку з поставки товару.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Умови поставки товару визначено у розділі 3. Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначений у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010 (пункт 3.1 договору). Постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені пунктом 3.3. договору (пункт 3.2 договору).

Між сторонами підписано Додаток №1 від 27.06.2019 у якому визначено термін поставки до 10 календарних днів від дати підписання договору обома сторонами.

Крім цього, між сторонами підписано Додаткову угоду №1 від 09.01.2020 у якій визначено, що термін поставки становить 10 календарних днів від дати підписання цієї додаткової угоди обома сторонами.

Господарський суд звертає увагу на листування між сторонами, а саме:

Листом від 27.04.2020 за вих.№27/647 позивач повідомив відповідача, що 31.03.2020 на адресу останнього надіслані оригінали додаткової угоди №1 до договору поставки №523 від 27.06.2019 на поставку хімреактивів на суму 8560,62грн. з НДС, який підписано з боку позивача. Крім цього, позивач вказав, що його відправлення отримано відповідачем 03.04.2020 і просив відповідача повернути один екземпляр додаткової угоди і повідомити про орієнтовні строки поставки.

Господарський суд констатує, що отримання відповідачем відправлення позивача підтверджується повідомлення з оголошеною цінністю і інформацією про відправлення 31.03.2020 і отримання 03.04.2020.

Відповідач листом від 28.04.2020 за вих.№ЗФ/0428 на №27/647 від 27.04.2020 повідомив позивача, що додаткова угода отримана і буде направлена в строк до 30.04.2020. Орієнтовний строк поставки - травень 2020 року. Відповідач повідомив позивача, що лімітує строк поставки кислоти - введені карантинні обмеження. Долучення вказаного листа саме позивачем до матеріалів справи, свідчить про обізнаність останнього з його змістом.

Оцінюючи листування сторін, господарський суд доходить висновку, що Додаткова угода №1 від 09.01.2020 вважається підписаною 30.04.2020.

Таким чином, строк поставки товару є таким, що настав 12.05.2020 , з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною №10688 від 09.06.2020 на суму 2279,95грн. Недопоставка товару за Додатковою угодою №1 від 09.01.2020 складає 6280,67грн.

4. Відповідальність за неналежне виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені обґрунтована неналежним виконанням ним умов договору поставки №523 від 27.06.2019 у частині повної та своєчасної поставки товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як убачається з встановлених судами обставин справи відповідач свої зобов`язання щодо постачання товару виконав не в повному обсязі та несвоєчасно, здійснивши поставку товару частково, що підтверджується видатковою накладною №10688 від 09.06.2020 на суму 2279,95грн.

Отже, правомірним є висновком щодо порушення виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару в обумовлений договором строк та обсягах.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).

Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 10.3 договору сторони узгодили, що у разі порушення строків поставки товару згідно даного договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми поставленого (недопоставленого) товару.

Надаючи правову оцінку змісту пункту 10.3 договору, господарський суд визнає обґрунтованою позицію позивача, що встановлення в договорі штрафу у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання по поставці товару за кожен день прострочення виконання є за своєю правовою природою не штрафом, а пенею.

Отже, пункт 10.3 договору свідчить про досягнення між сторонами домовленості щодо можливості, у разі порушення зобов`язань, стягнення як пені так і штрафу з винної сторони, якою в даному випадку є відповідач.

Щодо правильності розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за несвоєчасність поставки товару, поставка якого підтверджується видатковою накладною №10688 від 09.06.2020 на суму 2279,95грн. за період прострочення з 09.05.2020 по 09.07.2020 на суму 364,79грн.

Відповідач визнав вимогу.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем, встановив неправильність визначення початкової дати розрахунку пені, а саме замість 09.05.2020 правильною датою є 12.05.2020, з огляду на положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, проте вказана неточність на вплинула на правильність результату розрахунку.

Позивач нарахував пеню за недопоставку товару на суму 6280,67грн. за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 на суму 5746,81грн.

Відповідач визнав вимогу, проте просить зменшити розмір до 574,68грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем, встановив неправильність визначення початкової дати розрахунку пені, а саме замість 09.05.2020 правильною датою є 12.05.2020, з огляду на положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а кінцевою датою розрахунку мала бути дата - 12.11.2020, що відповідає частині 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, проте вказана неточність не вплинула на правильність результату розрахунку.

Щодо правильності розрахунку штрафу.

Позивач нарахував штраф за несвоєчасність поставки товару, поставка якого підтверджується видатковою накладною №10688 від 09.06.2020 на суму 2279,95грн. у розмірі 10% на суму 228,00грн.

Відповідач визнав вимогу.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо правильності розрахунку штрафу.

Позивач нарахував штраф за недопоставку товару на суму 6280,67грн. у розмірі 10% на суму 628,07грн.

Відповідач визнав вимогу, проте просить зменшити розмір до 314,04грн.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

5. Правомірність визнання відповідачем заявлених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (пункт 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що відзив від 05.01.2021 за вих.№5 у якому відповідач визнав позовні вимоги підписано повноважною особою, а саме ОСОБА_1, який є КІНЦЕВИМ БЕНЕФІЦІАРНИМ ВЛАСНИКОМ (КОНТРОЛЕРОМ), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог.

6. Можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені та штрафу.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд , який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 по справі №904/6250/19 звертав увагу, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Крім того Верховний Суд зазначив, що застосоване в статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають значення.

Господарський суд встановив , що загальна ціна спірної поставки складає 8560,62грн.

Фактично виконано зобов`язання на суму 2279,95грн.

Недопоставлено товар на суму 6280,67грн.

Тобто, відповідач виконав взяті на себе зобов`язання у розмірі 26,63%.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував неустойку (штраф, пеню) у загальному розмірі 6967,67грн., тобто у розмірі, який перевищує вартість непоставленого товару.

Господарський суд не встановив обставин, які б свідчили про завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, а тому вбачає підстави для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 30%, а саме замість 5746,81грн. пені за недопоставку товару на суму 6280,67грн. за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 на суму стягнути 4022,77грн. та замість 628,07грн. штрафу за недопоставку товару на суму 6280,67грн. стягнути 439,65грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, які складаються із судового збору у сумі 2102,00грн., господарський суд виходив з положень статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Позивачем при зверненні з даною позовною заявою до господарського суду фактично сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №356319 від 28.10.2020 на суму 2102,00грн.

Правильним розміром судового збору , відповідно до Закону України "Про судовий збір", є 2102,00грн.

Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, господарський суд вважає за необхідне повернути позивачу половину суми сплаченого судового збору із Державного бюджету, що становить 1051,00грн. (2102,00грн. / 2), другу половину 1051,00грн. (2102,00грн. / 2) - покласти на відповідача.

Господарський суд наголошує, що судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повній сумі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення пені та штрафу, а зменшення судом її розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (Місцезнаходження юридичної особи: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11; Ідентифікаційний код юридичної особи: 00186542) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮЖХІМРЕСУРСИ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49089, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БУДІВЕЛЬНИКІВ, будинок 12, квартира 1-А; Ідентифікаційний код юридичної особи: 31685169) про стягнення 6967,67грн., з яких 364,79грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 09.07.2020 включно із часом прострочення у 32 календарних дня; 228,00грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів; 5746,81грн. неустойки за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 09.05.2020 по 22.12.2020 включно із часом прострочення у 183 календарних дня; 628,07грн. штрафу за інше господарське прострочення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів (договір поставки №523 від 27.06.2019) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮЖХІМРЕСУРСИ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49089, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БУДІВЕЛЬНИКІВ, будинок 12, квартира 1-А; Ідентифікаційний код юридичної особи: 31685169) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (Місцезнаходження юридичної особи: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11; Ідентифікаційний код юридичної особи: 00186542) 364,79грн. (триста шістдесят чотири грн. 79 коп.) пені; 228,00грн. (двісті двадцять вісім грн. 00 коп.) штрафу; 4022,77грн. (чотири тисячі двадцять дві грн. 77 коп.) пені; 439,65грн. (чотириста тридцять дев`ять грн. 65 коп.) штрафу; 1051,00грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00 коп.) судового збору.

Повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (Місцезнаходження юридичної особи: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11; Ідентифікаційний код юридичної особи: 00186542) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1051,00грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00 коп.), який сплачено, згідно платіжного доручення №356319 від 28.10.2020 на суму 2102,00грн., про що постановити ухвалу.

В частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮЖХІМРЕСУРСИ" (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49089, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БУДІВЕЛЬНИКІВ, будинок 12, квартира 1-А; Ідентифікаційний код юридичної особи: 31685169) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (Місцезнаходження юридичної особи: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11; Ідентифікаційний код юридичної особи: 00186542) 1724,04грн. пені; 188,42грн. штрафу відмовити.

Видати наказ та постановити ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Дата підписання та складення повного судового рішення - 22.03.2021.

Суддя І.В. Петренко