Рішення

від 12.03.2021 по справі 910/18511/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2021Справа № 910/18511/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32; ідентифікаційний код 40081389)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашкомплектація" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 13, Н/П 1,2; ідентифікаційний код 41153574)

про стягнення 23 000, 62 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась філія "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашкомплектація", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № ЦУП-02/0260/17 від 08.12.2017 в загальному розмірі 23 000, 62 грн, яка складається із суми основного боргу - 18 372, 26 грн, 3 % річних - 1 593, 31 грн та інфляційні втрати - 3 035, 05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 позовну заяву Філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду:

- інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що в свою чергу є підставою для залишення позовної заяви без руху.

31.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, які вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 04.01.2021 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашкомплектація" є: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 13, Н/П 1,2.

Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0105476241894, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: "неправильно зазначена (відсутня) адреса".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.12.2017 між філією "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмашкомплектація" (покупець) укладено договір поставки № ЦУП-02/0260/17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію, найменування, кількість та ціни якої вказуються в Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції - відсів.

Ціна продукції визначається договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами, встановленими у специфікації до договору, а також у відповідних рахунках-фактурах. (п. 2.1. договору)

Специфікацією № 1 до вказаного договору встановлено, що вартість продукції - відсіву ВП "Хлистунівський кар`єр" у кількості 10 000 т. становить 400 000, 00 грн та відсіву ВП "Ладижинський карєр" у кількості 10 000, 00 т. становить 425 000, 00 грн. ПДВ 20 % становить 165 000, 00 грн.

Згідно з п. 2.5. договору сума договору складає 990 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 165 000, 00 грн.

Замовлення продукції здійснюється покупцем шляхом відправлення постачальнику заявки (рознарядки) на кожну партію поставки по цьому договору засобами факсу, поштового або електронного листування. Заявка (рознарядка) на партію продукції, окрім найменування Продукції, обов`язково повинен містити: кількість, термін (строк) поставки, реквізити та адреса одержувача Продукції, ціну та іншу суттєву для належного виконання Договору інформацію. (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4 - п. 4.6. договору у разі підтвердження заявки покупця на партію продукції повністю або частково, постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів виставляє для оплати відповідний рахунок-фактуру. Початок відвантаження здійснюється з моменту надходження коштів, відповідно до умов п. 6.1.

Датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній на адресу одержувача, яка вказана в рознарядці покупця, а на умовах самовивозу автомобільним транспортом покупця - дата, що зазначена та підтверджується товаротранспортною накладною на відвантаження продукції.

Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки продукції з моменту складання та підписання документів, передбачених п. 4.5. цього договору.

Згідно п. 6.1 договору оплата продукції, що поставляється за договором, проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі та/або рахунку-фактурі.

За погодженням сторін можливі інші способи розрахунків, які не суперечать законодавству України. У цьому випадку сторони укладають додаткову угоду про внесення змін до договору. (п. 6.2. договору).

Відповідно до п. 6.7 договору рахунок - фактура наданий постачальнику покупцю дійсний для оплати протягом 10 банківських днів.

Позивач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що ним на виконання договору поставки від 08.12.2017, згідно розпорядження позивача ПАТ "Укрзалізниця" виробничим підрозділом "Ладижинський кар`єр" 05.12.2017 було відвантажено відповідачу 472,14 т продукції на загальну суму 113 362, 26 грн.

Однак, відповідач лише частково сплатив кошти за поставлену продукцію, а саме в розмірі 94 990,00 грн. у зв`язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 18 372, 26 грн., що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Крім того позивач у своєму позові зазначає, що до відповідача направлялися акти звірок: №193 від 01.01.2018 та 01.04.2018 електронною поштою 05.04.2018, проте доказів їх направлення до суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи також міститься претензія № ЦУП-8/4664 від 06.10.2020 до відповідача щодо необхідності погасити існуючу заборгованість в розмірі 18 372, 26 грн. Докази направлення даної претензії в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ЦУП-02/0260/17 від 08.12.2017 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, Виробничим підрозділом "Ладижинський карєр" філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 05.12.2017 було поставлено відповідачу продукцію на суму 113 362, 26 грн згідно видаткової накладної № Лд-1151 від 05.12.2017.

Однак суд звертає увагу сторін на те, що договір № ЦУП 02/0260/17 підписаний 08.12.2017 та відповідно до п. 11.1. останнього почав діяти з дати його підписання, однак поставка згідно видаткової накладної здійснена раніше - 05.12.2017.

Крім того суд вказує, що видаткова накладна № Лд-1151 від 05.12.2017 та рахунок - фактура № Лд-1151 від 05.12.2017 не містять жодних посилань на те, що поставка продукції 05.12.2017 (у меншій кількості ніж це передбачено договором та специфікацією) здійснювалася саме за договором № ЦУП 02/0260/17 від 08.12.2017 та на умовах, які ним передбачені.

Разом з тим, позивач у позові посилається на те, що поставка 05.12.2017 була здійснена виробничим підрозділом згідно розпорядження Філії ЦУП ПАТ Укрзалізниця № ЦУП-8/8275 від 29.11.2017, проте вказаного розпорядження до суду не надано як і не надано самої заявки (рознарядки), яка відповідно до п. 4.3 договору є фактичним доказом оформлення відповідачем замовлення на поставку відсіву.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано доказів сплати відповідачем коштів в розмірі 94 990, 00 грн саме на виконання умов договору № ЦУП 02/0260/17 від 08.12.2017 та щодо поставленої продукції згідно видаткової накладної № Лд-1151 від 05.12.2017, в той час як п. 6.1. договору взагалі передбачено 100 % попередню оплату.

Згідно статті 193 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, суд відзначає, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначене свідчить про те, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень щодо суті спору.

Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад по справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.

Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Таким чином, суд вказує, що з огляду на визначені позивачем позовні вимоги, до предмету доказування у даній справі входять обставини, які свідчать про виконання ним обов`язку з поставки продукції в повному обсязі, належним чином на виконання умов договору № ЦУП 02/0260/17 від 08.12.2017 та неналежне виконання зобов`язань з боку відповідача за вказаним договором, що фактично стало підставою для існування у останнього заборгованості, яка заявляється позивачем до стягнення.

Підсумовуючи викладене вище, виходячи із наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 18 372, 26 грн за договором поставки № ЦУП 02/0260/17 від 08.12.2017 з підстав недоведеності обставин, на які посилається відповідач належними та допустимими доказами.

У зв`язку із відсутністю підстав для стягнення суми основного боргу суд не вбачає правових підстав для нарахування позивачем на суму 18 372, 26 грн 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32; ідентифікаційний код 40081389) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашкомплектація" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 13, Н/П 1,2; ідентифікаційний код 41153574) про стягнення 23 000, 62 грн - відмовити.

2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.03.2021

Суддя Д.О. Баранов