Рішення

від 22.03.2021 по справі 910/19644/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2021Справа № 910/19644/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Черкаської міської ради

до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

про стягнення 227 495, 84 грн.

Без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 227 495, 84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

11.01.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Черкаської міської ради надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.12.2020.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

22.02.2021 від Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

16.03.2021 від Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк надійшов відзив на позовну заяву та клопотання для поновлення строку на його подачу.

Дослідивши вищезазначене клопотання, суд вважає за можливе поновити пропущений строк на його подачу та долучити відзив до матеріалів справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Із позовної заяви, а саме згідно інормації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.09.2020 вбачається, що 22.08.2016 за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (в подальшому найменування було змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк ) зареєстровано право власності на нерухоме майно ( реєстраційний номер 16012568), яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:06:035:0012, загальною площею 0, 2670 га по вул. Смілянській, 127, м. Черкаси.

Суд вказує, що право власності на нерухоме майно відповідач набув на підставі договору іпотеки № 6041 від 19.08.2016.

До часу набуття Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк нерухомого майна, земельна ділянка на якій розташоване нерухоме майно перебувала у користуванні у Дочірнього підприємства Оптіма 770 - Ч Товариства з обмеженою відповідальністю Севен Севенті Петроліум .

Так, рішенням Черкаської міської ради від 22.02.2018 № 2-3034, враховуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2016 № 72673230, а саме: запис про право власності № 160125 від 22.08.2016, згідно якого власником майна став відповідач, Дочірньому підприємству Оптіма 770 - Ч Товариства з обмеженою відповідальністю Севен Севенті Петроліум припинено право користування земельною ділянкою площею 0,2670 га по вул. Смілянській, 127, м. Черкаси, кадастровий номер 7110136700:06:035:0012.

На виконання вищезазначеного рішення, між Дочірнім підприємством Оптіма 770 - Ч Товариства з обмеженою відповідальністю Севен Севенті Петроліум та Черкаською міською радою 21.07.2018 укладено угоду про розірвання договору оренди землі та підписаний акт приймання - передачі земельної ділянки від 17.04.2018.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.09.2018, датою реєстрації припинення іншого речового права є 28.08.2018.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.12.2019 № 5909/0/25-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2670 кв. м., що розташована по вул. Смілянській, 127, м. Черкаси, кадастровий номер 7110136700:06:035:0012, становить 3 771 321, 60 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 05.12.2019 № 27109-01-25 звертався до позивача з проханням оформити право на земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно.

У відповідь на вказаний лист позивач повідомив відповідача листом № 27109-01-25 від 25.12.2019 порядок оформлення прав на земельну ділянку.

Проте жодних дій з боку відповідача станом на дату звернення до суду щодо підписання договору та/або сплати коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та оформлення права на земельну ділянку не здійснено, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом щодо стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів в розмірі 227 495, 84 грн. за період з 28.08.2018 по 31.08.2020 на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що з огляду на відсутність між сторонами договірних зобов`язань щодо оренди спірної земельної ділянки у останнього були відсутні правові підстави для здійснення відрахувань коштів на користь позивача.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем наданий суду розрахунок заборгованості за користування земельною ділянкою АТ КБ "ПриватБанк", проте не надані рішення Черкаської міської ради, на підставі яких такий розрахунок здійснений (п. 1), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який би діяв в період 28.08.2018-21.01.2020, докази встановленого розміру відсотку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідного цільового призначення за 2018, 2019, 2020 роки, а відтак наданий суду розрахунок заборгованості є недоведеним та необґрунтованим належними і достатніми доказами.

Щодо тверджень відповідача про відсутність витягів про нормативну грошову оцінку, то позивач зазначає, що у в постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 було зроблено висновок, що формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Тобто, ні чинним законодавством, ні програмним забезпеченням не передбачено формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку за минулі роки.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 та 3 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.09.2020 вбачається, що 22.08.2016 за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (в подальшому найменування було змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк ) зареєстровано право власності на нерухоме майно ( реєстраційний номер 16012568), яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:06:035:0012, загальною площею 0, 2670 га по вул. Смілянській, 127, м. Черкаси.

Також судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2016 № 72673230, а саме: запис про право власності № 160125 від 22.08.2016, згідно якого власником майна став відповідач, Дочірньому підприємству Оптіма 770 - Ч Товариства з обмеженою відповідальністю Севен Севенті Петроліум припинено право користування земельною ділянкою площею 0,2670 га по вул. Смілянській, 127, м. Черкаси, кадастровий номер 7110136700:06:035:0012.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Рішенням Черкаської міської ради від 22.02.2018 № 2-3034, враховуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2016 № 72673230, а саме: запис про право власності № 160125 від 22.08.2016, згідно якого власником майна став відповідач, Дочірньому підприємству Оптіма 770 - Ч Товариства з обмеженою відповідальністю Севен Севенті Петроліум припинено право користування земельною ділянкою площею 0,2670 га по вул. Смілянській, 127, м. Черкаси, кадастровий номер 7110136700:06:035:0012.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідь на лист відповідача від № 27109-01-25 від 25.12.2019 зазначив порядок оформлення прав на земельну ділянку та запропонував звернутися до Черкаської міської ради для укладання договору про відшкодування збитків.

В подальшому, з метою уникнення безоплатного користування земельною ділянкою комунальної власності, департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради було підготовлено проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за користування земельною ділянкою, розташованою в місті Черкаси по вул. Смілянській, 127, без правовстановлюючих документів та листом від 11.06.2020 № 2099-01-25, проект договору направлено на адресу відповідача.

Із наданих позивачем пояснень та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення судом встановлено що вказаний лист було отримано представником відповідача 15.06.2020 проте жодних дій з боку останнього щодо укладення відповідного договору вчинено не було.

Суд зазначає, що вказані вище обставини не спростовуються відповідачем у відзиві на позовну заяву, а відтак визнаються судом встановленими.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 125 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, відповідно до ч. 1, 2 та ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Відтак з огляду на викладене вище, відповідач всупереч тому, що 19.08.2016 набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянській, 127 на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:06:035:0012, при тому що право орендаря у Дочірньому підприємству Оптіма 770 - Ч Товариства з обмеженою відповідальністю Севен Севенті Петроліум припинено 22.08.2018, станом на дату звернення позивача до суду не повернув останньому підписаний примірник договору, не сплатив кошти за користування вказаною земельною ділянкою та не оформив права на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч. 1 ст. 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст.120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розміщене це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Вказана правова позицію викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

З огляду на викладене вище, враховуючи зазначену практику Верховного Суду, суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відтак, з огляду на зазначене суд дійшов висновку, що за період з 28.08.2018 по 31.08.2020 відповідач безпідставно не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянській, 127 та якою фактично користувався без правовстановлюючих документів.

Що стосується суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення, то суд зазначає, що остання підтверджуються: розрахунком заборгованості за користування земельною ділянкою та витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.12.2019 № 5909/0/25-19.

Із вказаного вище розрахунку вбачається, що за період з 28.08.2018 по 31.08.2020 відповідачу нараховано заборгованість в розмірі 227 495, 84 грн.

Висновки у наведеній справі стосуються необґрунтованості будь-яких розрахунків, зроблених за відсутності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також обов`язковості витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

При цьому, Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі а також, що програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Тобто, у наведеній справі досліджувалось питання можливості стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за розрахунком, здійсненим на підставі одного витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель на конкретну дату, без необхідності надання такого витягу за кожний період, який вже минув.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи твердження позивача, що за період за який заявлено позов позивачем не приймалося рішення про зміну показників грошової оцінки земель м. Черкаси, з огляду на відсутність спростування зазначеного з боку відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Додатково суд звертає увагу, що зміст ч. 4 ст. 319 та ст. 322 Цивільного кодексу України, ст. 91 Земельного кодексу України свідчить про те, що до кола обов`язків власника земельної ділянки не належить обов`язок спонукати власника будівлі чи споруди до укладення договору оренди, а у випадку неналежного виконання своїх зобов`язань з боку виконавчого органу не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно власника - відповідача, яке нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а отже, використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без користування відповідною земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок № UA738999980314090611000023002, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: УК у м. Черкасах/Черкаси/, код ЄДРПОУ 38031150, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримані кошти в розмірі 227 495 (двісті двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 84 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Черкаської міської ради (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36; ідентифікаційний код 25212542) судовий збір в розмірі 3 412 (три тисячі чотириста дванадцять) грн. 44 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва