Рішення

від 22.03.2021 по справі 911/3608/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/3608/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" (63021, Харківська обл., Валківський р-н, смт Ков`яги, вул. Заводська, буд. 11, код ЄДРПОУ 05521620)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд Україна" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Примакова, буд. 80, код ЄДРПОУ 41145521)

про відшкодування збитків,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 14.12.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд Україна" про відшкодування 204166,67 грн збитків.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання б/н від 14.12.2020 про витребування доказів та клопотання б/н від 14.12.2020 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №24-04/19 від 24.04.2019 позивачем сплачено на користь позивача 1225000,00 грн у тому числі податок на додану вартість у розмірі 204166,67 грн. Водночас відповідачем у строки передбачені Податковим кодексом України не була зареєстрована податкова накладна на суму 1225000,00 (в т.ч. ПДВ - 204166,67 грн), що позбавило позивача права на включення податку на додану вартість у сумі 204166,67 грн до податкового кредиту та відповідно позбавило права на користування правом на зменшення податкового зобов`язання позивача у майбутніх періодах на суму 204166,67 грн, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 204166,67 грн збитків, що виникли у зв`язку з непроведенням відповідачем реєстрації податкової накладної.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 14.01.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 08.02.2021; відповідачу - заперечень до 15.02.2021.

Ухвалою від 20.01.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача б/н від 14.12.2020 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Поряд з тим судом задоволено клопотання позивача б/н від 14.12.2020 про витребування доказів та витребувано у Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5a) належним чином засвідчені копії наступних документів:

- квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної ТОВ "Інбуд Україна" № 1 від 03.05.2019 (реєстраційний номер електронного документу 9113418197 в Автоматизованій системі "Єдине вікно подання електронних документів");

- рішення контролюючого органу регіонального рівня № 1232795/41145521 від 23.07.2019;

Також, тією ж ухвалою судом витребувано у Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8) належним чином засвідчену копію рішення Комісії контролюючого органу центрального рівня № 35118/41145521/2 від 08.08.2019. витребувані докази або пояснення, в разі неможливості подати відповідні докази, зобов`язано надати суду протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

11.02.2021 на адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов супровідний лист вх. № 3333/21 від 11.02.2021 на виконання ухвали суду від 20.01.2021, до якого зокрема додано копію квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної ТОВ Інбуд Україна №1 від 03.05.2019, копію рішення контролюючого органу регіонального рівня №1232795/41145521 від 23.07.2019.

Також 15.02.2021 до суду від Державної податкової служби України (ДПС) надійшов лист №1506/5/99-00-20-01-02-05 від 11.02.2021 на виконання ухвали суду від 20.01.2021, до якого додано належним чином засвідчену копію рішення Комісії контролюючого органу центрального рівня №35118/41145521/2 від 08.08.2019.

17.02.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 17.02.2021 про ознайомлення з матеріалами справи.

22.02.2021 позивачем подано до суду письмові пояснення б/н від 22.02.2021 з приводу надходження до суду витребуваних судом документів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області № 0103276639807 від 30.12.2020, №0103276818078 від 15.01.2021, №0103276823900 від 22.01.2021 з відмітками за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інбуд Україна" (підрядник, відповідач) укладено Договір підряду №24-04/2019 на виконання будівельно-монтажних робіт (далі - Договір) за яким, підрядник зобов`язується за завданням замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи з будівництва ємкостей для зберігання зерна на території замовника за адресою Харківська обл., Валківський район, смт. Ков`яги, вул. Заводська, 11, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи (п. 1.1. Договору).

Додатковим договором №1 від 01.07.2019 до Договору підряду сторони, зокрема погодили вартість робіт за Договором у розмірі 16032016,00 грн, яка також зазначена у зведеному кошторисному розрахунку (Додаток №2).

З Акту надання послуг №25 від 30.07.2019 вбачається, що виконавцем були виконані роботи (надані послуги) (земельні роботи, засипання котлованів піском, щебенем, засипання котлованів грунтом бечування фундаменту, відрядні) на суму 1603216,00 грн. Вказаний Акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками останніх.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору відповідно до платіжних доручень №431 від 03.05.2019, №588 від 06.06.2019, №771 від 11.07.2019 перераховано відповідачу 1225000,00 грн, 153216,00 грн, 225000,00 грн відповідно (разом - 1603216,00 грн).

Позивач зазначає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації електронної податкової накладної на суму 1225000,00 грн в т.ч ПДВ 204166,67, що позбавило позивача права на включення податку на додану вартість у розмірі 204166,67 грн до податкового кредиту.

Предметом спору у даній справі є наявність обов`язку у відповідача відшкодувати позивачу збитки у розмірі 204166,67 грн, які заподіяні внаслідок порушення вимог щодо здійснення господарської діяльності, що призвело до втрати позивачем можливості включення податку на додану вартість у податковий кредит у розмірі 204166,67 грн.

Як визначено п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття наданих послуг), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як визначено п. 201.4 Податкового кодексу України платники у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Відповідно до п. 201.10. Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

В силу п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як встановлено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як визначено відповідною нормою, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту .

Відповідною нормою визначено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді; такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця; таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Вищевказаною нормою передбачено, що протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Відтак, позивач стверджує, що відповідно до відомостей у Електронному кабінеті з Реєстру податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена реєстрація податкової накладної №1 від 03.05.2019 на суму 1225000,00 грн (в т.ч. ПДВ 204166,67 грн) була зупинена податковим органом 30.05.2019, та після відповідних процедур оскарження відповідачем, реєстрація такої податкової накладної контролюючим органом не була відновлена.

Так позивач зазначає, що за підсумками адміністративного апеляційного оскарження рішення комісії регіонального рівня, рішенням від 08.08.2019 № 35118/41145521/2 комісії контролюючого органу вищого рівня відповідачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 03.05.2019, водночас в подальшому відповідач не скориставшись своїм правом на подальше оскарження рішення комісії з 08.02.2020 втратив можливість оскаржити у адміністративному суді рішення контролюючих органів щодо зупинення реєстрації податкової накладної відповідача №1 від 03.05.2019.

Таким чином позивач наголошує на тому, що відсутність факту реєстрації відповідачем податкової накладної №1 від 03.05.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних позбавляє позивача права на включення податку на додану вартість у сумі 204166,67 грн до податкового кредиту, що в свою чергу призвело до понесення позивачем збитків у розмірі 204166,67 грн. Понесені позивачем збитки у вказаному розмірі, за його твердженням, підтверджуються відомостями розділу А пункту ІІІ податкової накладної №1 від 03.05.2019 та карткою (випискою) рахунку 6442 за 01.01.2019 - 14.12.2020 згідно відомостей бухгалтерського обліку позивача.

Відповідач у свою чергу жодним чином не відреагував на поданий позивачем позов хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Суд, дослідивши подані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення , звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками . При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Відтак, cуд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

Так, з матеріалів справи вбачається, а саме, з Квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9113418197 від 30.05.2019, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК (податкової накладної) від 30.05.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена.

Підставою зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 03.05.2019 є її відповідність вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку у зв`язку з цим, ТОВ Інбуд Україна запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку в єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, з Рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1232795/41145521 від 23.07.2019 вбачається, що відповідачу відмовлено у реєстрації вищевказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставою чого стало ненадання останнім копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, а також розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Рішення підписано головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації - О. Кучеренко.

Тобто, з наведеного вбачається, що підставою для невнесення податкової накладної №1 від 03.05.2019 до Єдиного реєстру податкових накладних є бездіяльність відповідача, яка виразилась у вигляді неподання останнім відповідних документів, необхідних для проведення реєстрації вказаної податкової накладної.

До того ж Рішенням за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня (№1232795/41145521 від 23.07.2019), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №35118/41145521/2 від 08.08.2019 скаргу ТОВ Інбуд Україна залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

При цьому, підставою для відмови у задоволенні скарги ТОВ Інбуд Україна на рішення №1232795/41145521 від 23.07.2019 стало ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Також, з наведеного вбачається, що контролюючій орган, відмовляючи у задоволенні скарги відповідача та приймаючи рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 03.05.2019 послався на тотожні підстави, що вказує на те, що відповідачем не було виконано необхідних умов для реєстрації вищевказаної податкової накладної, що в свою чергу вказує на тривалу його бездіяльність.

Відтак, суд змушений констатувати те, що невнесення податкової накладної №1 від 03.05.2019 до Єдиного реєстру податкових накладних відбулося з причин, що в повній мірі залежали від волі відповідача.

Між тим, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували неможливість подати останнім документи до податкового органу, які були необхідні для реєстрації податкової накладної №1 від 03.05.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема з підстав неоформлення останніх позивачем.

Натомість, в матеріалах справи наявні докази того, що всі первинні документи що стосувались проведених робіт та наданих послуг, які вимагав контролюючий орган для реєстрації податкової накладної, сторонами правовідносин були оформлені належним чином. Відтак вбачається, що відсутній факт зволікання в оформленні первинних документів з боку позивача, а відтак дії позивача жодним чином не перешкоджали відповідачу в реєстрації податкової накладної №1 від 03.05.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, суд досліджуючи докази у даній справі приходить до висновків, що в кінцевому випадку відсутність факту реєстрації податкової накладної №1 від 03.05.2019 стосовно оплати проведеної за згідно договору №24-04/19 від 24.04.2019 платіжним дорученням №431 від 03.05.2019 на суму 1225000 грн (ПДВ-204166,67 грн) свідчить про протиправну бездіяльність позивача щодо виконання покладених на нього законодавством зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної у в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже підставними є твердження позивача щодо позбавлення останнього права включити суми ПДВ за вказаною податковою накладною до складу податкового кредиту, що призвело до понесення позивачем збитків у розмірі 204166,67 грн., оскільки вказаною бездіяльністю відповідача позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання.

Відтак вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а відтак, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна позиція викладена у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

З огляду на наведені судом положення судової практики, обставини у даній справі вказують на безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем збитками у розмірі 204166,67 грн внаслідок не включення вказаної суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання, доведеність вини відповідача та факту наявності збитків і їх розміру, а відтак, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення збитків обґрунтованими, доведеними, позивачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати по сплати судового збору, у зв`язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбуд Україна" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Примакова, буд. 80, код ЄДРПОУ 41145521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" (63021, Харківська обл., Валківський р-н, смт Ков`яги, вул. Заводська, буд. 11, код ЄДРПОУ 05521620) 204166,67 грн збитків, а також 3062,50 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз