Рішення

від 22.03.2021 по справі 922/4090/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4090/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евніка", місто Харків до Фізичної особи-підприємця Лисенко Валерії Олександрівни, Харківська область, Богодухівський район, село Щербаки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Триват", місто Запоріжжя про стягнення 59 610,52 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евніка" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з ФО-П Лисенко Валерії Олександрівни (відповідача) заборгованість за Договором № 13/10/2020 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України та в міжнародному сполученні від 13.10.2020 в розмірі 58 000,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 1 339,80 грн. та 3% річних в сумі 270,98 грн. Також позивач просить суд покласти на ФО-П Лисенко Валерію Олександрівну витрати на оплату професійної правничої допомоги та витрати на оплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 січня 2021 року позовну заяву ТОВ "Евніка" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/4090/20. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 10 лютого 2021 року до участі у справі № 922/4090/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача також залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Триват".

Фізична особа - підприємець Лисенко Валерія Олександрівна наданими відповідачу процесуальними правами не скористалася; у встановлений статтею 251 Господарського процесуального кодексу України строк відзив на позовну заяву ТОВ "Евніка" до суду не подала.

Копію ухвали господарського суду від 21.01.2021 про відкриття провадження у справі № 922/4090/20, направлену в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою Фізичної особи - підприємця Лисенко Валерії Олександрівни, вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 62114, Харківська область, Богодухівський район, село Щербаки, вулиця Набережна, будинок 23. Однак, зазначене відправлення не було вручено адресатові та повернулося до суду із позначкою "не проживає", про що свідчить довідка відділення поштового зв`язку "Укрпошта".

Жодних відомостей щодо інших засобів зв`язку із відповідачем матеріали справи не містять.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Триват" наданими третій особі процесуальними правами також не скористалося; письмових пояснень щодо позову ТОВ "Евніка" до суду не подало (відправлення 003535/3 вручено 19.02.2021).

Як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи, а сторони визнаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд даної справи (пункт 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13 жовтня 2020 року між Фізичною особою - підприємцем Лисенко Валерією Олександрівною (надалі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Евніка" (надалі - Перевізник) було укладено Договір № 13/10/2020 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України та в міжнародному сполученні.

Відповідно до Договору - Заявки № 1310/1-20 від 13.10.2020 на транспортні послуги, що є додатком та становить невід`ємну частину Договору № 13/10/2020 ТОВ "Евніка" зобов`язалося здійснити перевезення вантажу (феросплави в "Біг-Бегах") за маршрутом м. Челябінськ (РФ) до м. Запоріжжя (Україна). Сума фрахту - 58 000,00 грн; форма оплати - 3-5 банківських днів по копіям.

На виконання умов Договору - Заявки № 1310/1-20 TOB "Евніка" власним транспортним засобом SCANIA державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 було здійснено перевезення вантажу за міжнародним транспортним документом CMR № 120381 від 18.10.2020 та здано вантаж належному вантажоотримувачу, а саме - Товариству з обмеженою відповідальністю "Триват" 22.10.2020. Факт належного виконання зобов`язань підтверджено печаткою вантажоотримувача ТОВ "Триват" у відповідній графі товарно-транспортної накладної (CMR № 120381), наявної в матеріалах справи.

Позивач також зазначає, що зауважень до якості надання послуг, кількості та якості доставленого вантажу не було; актів втрати, порчі, псування, недостачі, нестачі - складено не було; відміток у товаросупровідній документації (CMR № 120381) не проставлено, а станом на дату написання позовної заяви ТОВ "Евніка" не отримало жодних претензій стосовно якості та часу надання послуг ні від Замовника, ні від вантажоотримувача. Таким чином, позивач виконав умови договору належним чином.

Договором № 13/10/2020 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України та в міжнародному сполученні визначено "Умови та порядок розрахунків":

Розмір оплати послуг "Перевізника" фіксується в Заявці. Спільно з рахунком на перевезення "Замовнику" передається оригінал або копія накладної CMR, Товаро-транспортні накладні, завірені одержувачем вантажу і акти виконаних робіт. Можливе здійснення часткової або повної передоплати послуг "Перевізника", згідно виставлених рахунків (пункти 5.1., 5.2. Договору).

Згідно пункту 5.3. Договору "Замовник" здійснює оплату рахунків, надісланих електронною поштою, або відправлених оригіналів службою доставки Укрпошта, Нова Пошта "Перевізника" протягом 2 банківських днів з моменту отримання документів, зазначених у п. 5.2., якщо інше не вказано в заявці.

На підтвердження виконаних робіт на адресу Фізичної особи - підприємця Лисенко Валерії Олександрівни (за адресою, яка була зазначена в договорі та яка є тотожною адресі реєстрації) засобами поштового зв`язку було направлено повідомлення, а саме: кур`єрською службою із описом вкладенням до нього (за № 6110504454128 від 05.11.2020) згідно найменування предметів: рахунку, акту та CMR, зазначені документи є підтвердженням виконаних робіт відповідно до Договору-Заявки № 1310/1-20. Проте, позивач зазначає, що жодного житлового будинку або приміщення, придатного для проживання людей за вказаною адресою не знайдено і відправлення було повернуто ТОВ "Евніка" із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою"; телефон адресата, вказаний в заявці, був недоступний, тобто ФОП Лисенко В.О. своїми діями відмовилася від отримання документів, що є умови для здійснення оплати у відповідності до пунктів 5.1. - 5.3. Договору.

Відповідно, за твердженням позивача, оплату в сумі 58 000,00 грн. за фактично надані ТОВ "Евніка" послуги за Договором - заявкою № 1310/1-20 від 13.10.2020 на транспортування вантажу автомобільним транспортом ФОП Лисенко В.О. проведено не було. Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 13/10/2020, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 270,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 339,80 грн. (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "Евніка" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Згідно також приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Аналіз укладеного сторонами Договору № 13/10/2020 та інших документів (Договору-заявки, накладних), складених під час формування спірних правовідносин, дає підстави зробити висновок про те, що така угода за своєю правовою природою та істотними умовами є договором перевезення вантажу (договором міжнародного перевезення), регулювання якого здійснюється главою 64 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Суд зазначає, що хоча направлені позивачем документи (рахунок, акт та CMR), які у відповідності до пункту 5.2. Договору № 13/10/2020 є підтвердженням виконаних робіт, і не були безпосередньо вручені відповідачу, зазначене не може бути перешкодою для реалізації ТОВ "Евніка" свого права на оплату наданих послуг з перевезення, оскільки по-перше, надіславши такі документи рекомендованим повідомленням з описом вкладення на юридичну на адресу ФОП Лисенко В.О. позивач вжив можливих заходів з метою отримання відповідачем відповідного відправлення, і по-друге, до 13.11.2020 зазначене відправлення перебувало в відділенні поштового зв`язку за місцем реєстрації ФОП Лисенко В.О. чекаючи прибуття відповідача з метою її отримання, тобто останній мав можливість її отримати, проте цією можливістю з невідомих причин не скористався. Відповідно, документи, що є підтвердженням виконаних ТОВ "Евніка" робіт з 13.11.2020 вважаються врученими відповідачу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів оплати послуг з перевезення вантажу за Договором - заявкою № 1310/1-20 у погоджені сторонами строки (3-5 днів) не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Евніка" щодо примусового стягнення з Фізичної особи - підприємця Лисенко Валерії Олександрівни заборгованості за виконане перевезення вантажу в розмірі 58 000,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Разом з тим, перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає, що зазначені ТОВ "Евніка" періоди, зокрема: початок нарахування - з 20.10.2020 не відповідають обставинам справи, оскільки документи, що є підставою для розрахунку вважаються врученими відповідачу з 13.11.2020, а відтак, оплату послуг з перевезення вантажу за Договором - заявкою № 1310/1-20 ФОП Лисенко В.О. мала здійснити до 20.11.2020.

Відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Відповідно, позовні вимоги ТОВ "Евніка" в частині нарахування інфляційних втрат за жовтень 2020 року та листопад 2020 року не можуть бути задоволені судом.

Крім того, нарахування трьох процентів річних, у даному випадку здійснюється судом виходячи із того, що загальна кількість днів у 2020 році складає 366, а не 365, а отже сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 133,11 грн. (58 000,00 x 3 % x 28 : 366 : 100). За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ТОВ "Евніка" в цій частині.

Також позивачем заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат у справі: відшкодування судового збору і витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3 800,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Евніка" позовних вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 2 102,00 грн. покладається судом на Фізичну особу - підприємця Лисенко Валерію Олександрівну, з вини якої виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.

Також дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану із веденням досудово-претензійної роботи та підготовкою позову для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Так, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи надано Договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 07/12-1 від 07.12.2020, укладений між Адвокатом Тулін Роман Андрійович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2784 (надалі - Адвокат) та ТОВ "Евніка", код ЄДРПОУ 41662148, в особі керівника, відповідно до умов якого Адвокат приймає доручення від Клієнта здійснити у встановлені строки та на умовах визначених договором надання правової допомоги у будь-яких справах (в тому числі кримінальних, цивільних, адміністративних, але не виключно) незалежно від юрисдикцій, територіальності та підсудності, у правоохоронних органах та органах прокуратури (пункт 1.1. Договору)

Згідно пунктів 1.2., 1.3. Договору подальші доручення на вчинення юридичних дій в інтересах клієнта оформляються додатковою угодою. За виконання даного договору адвокату сплачується гонорар у розмірі встановленому договором.

Ціна договору - відповідно пунктів 4.1., 4.2. 1.1. за виконання договору Клієнт сплачує Адвокату гонорар. Розмір гонорару та його сплата засвідчується додатком до цього договору.

До позовної заяви позивачем також подано копію Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 07/12-1 від 07.12.2020, згідно якого Адвокат приймає доручення від Клієнта здійснити у встановлені строки та на умовах визначених договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 07/12-1 від 07.12.2020 надання Клієнту правової допомоги в межах передбачених Договором. Даний договір є невід`ємним додатком до договору № 07/12-1 від 07.12.2020 в частині розміру та порядку оплати гонорару за надання послут/виконання робіт, перелік яких міститься у п. 1.1. Договір. Найменування послуг: написання позову - 5 годин (ціна за од. - 700 грн.) всього: 3 500,00 грн.; фактичні витрати (друкарські, поштові, пальне) всього: 300,00 грн.

Згідно копії Акту виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 07/12-1 від 07.12.2020 обумовлені умови та домовленості за Договором виконані в повному обсязі (написання позову). Розрахунки здійснені сторонами - в розмірі 3 800,00 грн.

Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті як належні, оскільки копії Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 07/12-1 від 07.12.2020 та Акту виконаних робіт за Договором не містять підпису адвоката Туліна Романа Андрійовича, а сам лише Договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 07/12-1 від 07.12.2020 не може слугувати підтвердженням та підставою для відшкодування витрат на надання правничої допомоги. Крім того, ані Договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 07/12-1 від 07.12.2020, ані Даток № 1 до нього, ані Акт виконаних робіт від 07.12.2020 не є беззаперечними у взаємному зв`язку та не дають змогу чітко, об`єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані: факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі - написання позову саме від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Евніка" про стягнення з ФО-П Лисенко Валерії Олександрівни заборгованості за Договором № 13/10/2020 на транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України та в міжнародному сполученні від 13.10.2020.

Відповідно, заявником не дотримано вимог частини другої та третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зі змісту яких вбачається, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги ТОВ "Евніка" у відшкодуванні витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, в розмірі 3 800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евніка" задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лисенко Валерії Олександрівни (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евніка" (місцезнаходження: 61105, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 181; код ЄДРПОУ 41662148) заборгованість за Договором № 13/10/2020 від 13.10.2020 в розмірі 58 000,00 грн., три проценти річних в сумі 133,11 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 339,80 грн. та трьох процентів річних в розмірі 137,87 грн. - відмовити.

У відшкодуванні витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Евніка", пов`язаних із правничою допомогою адвоката, в розмірі 3 800,00 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" березня 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/4090/20