Ухвала

від 22.03.2021 по справі 300/3630/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"22" березня 2021 р. справа № 300/3630/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) та в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС) про зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) та в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС), управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Тернопільській області про зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом приведення позовної заяви у відповідність в частині визначення змісту позовних вимог щодо другого відповідача - управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Тернопільській області.

18.12.2020 року позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий та подано до суду позовну заяву до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) та в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС), згідно якої ОСОБА_1 просив суд:.

- зобов`язати Головний сервісний центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) скасувати перереєстрацію автомобіля (марки Opel, модель Astra, колір сірий, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ), проведену у ВРЕР УДАІ в Тернопільській області 24.02.2015 року на гр. ОСОБА_2 за технологічною операцією "309-перереєстрація ТЗ на нового власника за довідкою-рахунком (6103), з видачею йому Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та державного номерного знаку НОМЕР_4 ";

- зобов`язати Головний сервісний центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) поновити державну реєстрацію автомобіля (марки Opel, модель Astra, колір сірий, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ), за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головний сервісний центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС) здійснити перереєстрацію автомобіля (марки Opel, модель Astra, колір сірий, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ), відповідно до заяви, поданої 20.11.2020 року до територіального сервісного центру МВС № 2641 (на правах відділу) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВРЕР УДАІ УМВС України в Тернопільській області протиправно, на підставі довідки-рахунку, проведено перереєстрацію транспортного засобу (автомобіль марки Opel, модель Astra, колір сірий, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ), належного ОСОБА_1 на іншу особу, а саме ОСОБА_2 всупереч волі власника, оскільки позивач жодних довіреностей на право розпорядження транспортним засобом ані ОСОБА_2 , ані іншим особам не надавав та, як власник рухомого майна, не звертався особисто чи через уповноважених осіб до відповідачів у 2015 році із заявами про зняття автомобіля з обліку або його перереєстрацію.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 300/3630/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 року виправлено допущену описку в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року у справі № 300/3630/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) та в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про зобов`язання до вчинення дій, вказавши прізвище третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача "Палюх" у всіх відмінках цього слова.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

На підставі частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).

Предметна юрисдикція визначена параграфом 1 Глави 2 Розділу І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як слідує з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом зумовлене необхідністю захисту його майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Участь суб`єкта владних повноважень як відповідачів, якщо позивач уважає його винним у порушенні прав, у спорі не змінює його правового характеру.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У цій справі скасування перереєстрації транспортного засобу у порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити виникший спір і не є достатнім та ефективним захистом порушених прав позивача, тобто не виконується основне завдання судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу, що здійснює державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу, а є способом захисту його приватних інтересів, тому спірні правовідносини регулюються нормами цивільного права.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 815/6190/16 (адміністративне провадження № К/9901/51333/18; № К/9901/41077/18; № К/9901/47050/18; № К/9901/47113/18), яка у відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 300/3630/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) та в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС) про зобов`язання до вчинення дій - закрити.

З врахуванням приписів частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити ОСОБА_1 , що справа відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Матуляк Я.П.