Постанова

від 16.03.2021 по справі 640/2886/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2886/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Ганечко О. М., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Всеукраїнської партії Нова сила про анулювання реєстраційного свідоцтва, за апеляційною скаргою Всеукраїнської партії Нова сила на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2020,

В С Т А Н О В И Л А:

Міністерство юстиції України звернулося до суду з позовом до Всеукраїнської партії Нова сила , у якому просить суд анулювати реєстраційне свідоцтво Всеукраїнської партії Нова сила № 1281 від 16.12.1999.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належними і допустимими доказами підтверджується неприйняття Всеукраїнської партії Нова сила участі у виборах народних депутатів України та Президента України протягом останніх 10 років, що породжує у Мін`юсту України обов`язок звернутися до суду із вказаним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2020 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт вказує на порушення міжнародного і національного законодавства, безпідставне обмеження прав громадян на свободу об`єднання у політичні партії лише посиланням на формальне недотримання партією вимог щодо необхідності висування протягом десяти років кандидата у Президенти України чи у народні депутати України.

В судове засідання з`явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення суду без змін, посилаючись на доводи, викладені в письмовому відзиві на скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом, Всеукраїнська партія Нова сила зареєстрована Міністерством юстиції України 16.12.1999 року (свідоцтво №1281 від 16.12.1999 року).

Діяльність відповідача здійснюється на підставі Статуту Всеукраїнської партії Нова сила , затвердженому Першим (Установчим) З`їздом Всеукраїнської партії Нова сила , Протокол від 16.10.1999.

Зміни та доповнення до Статуту внесені ІІІ позачерговим з`їздом Партії 07 грудня 2002 року.

Пунктом 1.1 Статуту передбачено, що партія здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства, програми партії та вказаного Статуту.

Пунктом 7.1. Статуту зазначено, що партія може припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності за рішенням суду.

Міністерство юстиції України, посилаючись на положення частини першою статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні , звернувся до суду та просить скасувати реєстраційне свідоцтво Всеукраїнської партії Нова сила .

Суд першої інстанції прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з того, що матеріалами справи підтверджується невисування Всеукраїнською партією Нова сила кандидатів на пост Президента України та у народні депутати України протягом останніх десяти років, що є достатньою і самостійно визначеною законом підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об`єднання громадян рівні перед законом.

Положеннями статті 1 Закону України Про політичні партії регламентовано, що право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії.

Належність чи неналежність до політичної партії не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України.

Приписи статті 2 Закону визначають політичну партію як зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

За правилами ч. 1 ст. 23 Закону політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Отже, законодавцем визначено чотири способи припинення діяльності політичних партій: 1) реорганізація; 2) ліквідація (саморозпуск); 3) заборона діяльності; 4) анулювання реєстрації.

У даному випадку звернення до суду із цим позовом було зумовлено необхідністю анулювання реєстрації політичної партії у зв`язку з недотриманням останньою вимог ч. 1 ст. 24 Закону. У межах спірних правовідносин не йде мова про заборону діяльності політичної партії за позовом уповноваженого державного органу, у зв`язку з чим посилання Апелянта на порушення Позивачем та судом першої інстанції основоположних принципів міжнародного та національного законодавства щодо забезпечення політичних прав громадян колегія суддів вважає помилковим.

Частиною першою статті 24 Закону передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно (ч. 2 ст. 24 Закону № 2365-III).

Отже, підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії є вичерпними. І до них законодавцем віднесено, зокрема, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років.

Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 із змінами (далі - Положення), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Підпунктом 83-15 пункту 3 Положення передбачено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.

Із системного аналізу наведених вище положень вбачається, що у передбачених законом випадках Міністерство юстиції України має правові підстави для звернення до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва.

З метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України Про політичні партії в України Міністерством юстиції України 15.01.2020 направлено лист № 393/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Центральна виборча комісія, листом від 31.01.2020 № 21-41-211, надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Інформація щодо висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від Всеукраїнської партії Нова сила відсутня, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах щодо заборони чи розпуску політичної партії (зокрема, United Communist Party of Turkey v. Turkey, App. 19392/92; Yazar et al v. Turkey, Apps. 22723/93, 22724/93, 22725/93; Partidul Comunistilor (Nepeceristi) and Ungureanu v. Romania, Refah Partisi (The Welfare Party) and Others v. Turkey, Apps. 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98, KPD v. Germany, App. № 250) застосовує трискладовий тест, щоб визначити, чи втручання (1) було передбачене законом; (2) переслідувало законну мету (інакше кажучи, встановлено для захисту правомірного інтересу); і (3) було необхідним у демократичному суспільстві.

Разом з тим, Апелянтом не враховано, що необхідність застосування згаданого трискладового тесту передбачається щодо випадків заборони чи розпуску політичної партії (ст. ст. 21, 23 Закону). У свою чергу, предметом цього спору є анулювання реєстрації політичної партії (ст. 24 Закону). Суд вважає за необхідне акцентувати увагу, що спірні правовідносини виникли з приводу реалізації уповноваженим національним суб`єктом владних повноважень своїх владно-управлінських функцій з приводу контролю за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, зокрема, щодо закріплених у національному законодавстві умов чинності реєстрації політичної партії.

У пункті 86 Положення про правове регулювання діяльності політичних партій, прийнятої на засіданні Венеціанської комісії 15-16 жовтня 2010 року, вказано, що після того, як партія, яка була зареєстрована та ця реєстрація затверджена, вимоги до збереження за нею відповідного правового статусу мають бути мінімальними. Разом з тим, вимоги для того, щоб продовжувати користуватися низкою переваг, які надаються державою партіям, зокрема, державне фінансування чи право висування кандидатів на виборах, можуть бути більш високими у порівнянні з тими, що висуваються просто до збереження статусу зареєстрованої політичної партії. У свою чергу, позбавлення статусу зареєстрованої організації, на противагу втраті державних виплат у зв`язку з ненаданням фінансової чи іншої звітності, що вимагається, повинно мати обмежене коло випадків порушення закону і здійснюється у відповідності до чітко прописаною процедурою. Поряд з приписами про втрату партією свого статусу зареєстрованої організації, у законодавстві має бути чітко викладених порядок відновлення реєстрації та вимоги, які для цього висуваються.

На переконання суду апеляційної інстанції, Апелянт помилково вважає, що втрата політичною партією статусу зареєстрованої за умовами національного законодавства унеможливить відновлення такої реєстрації.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди Відповідача із чинним нормативним регулюванням спірних правовідносин.

Так, порядок створення політичної партії визначено у статті 10 Закону, правила її реєстрації - у статті 11, а процедура державної реєстрації - у статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з урахуванням частини 1 статті 36 указаного Закону, якою визначено розмір адміністративного збору за державну реєстрацію політичної партії. Відтак, нормативна регламентація правил реєстрації політичної партії чинним законодавством передбачена.

За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що відповідність Всеукраїнської партії Нова сила вимогам ч. 1 ст. 24 Закону щодо невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є підставою для анулювання реєстрації політичної партії, про що вірно зазначив суд першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що указана норма Закону є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.06.2007 року №2-рп/2007 було визнано конституційним (таким, що відповідає Конституції України) положення Закону України Про політичні партії в Україні в частині підстав анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, які наразі залишилися незмінними.

Крім того, починаючи з 01.01.2016 року у зв`язку із набранням чинності положеннями Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 26.11.2015 року № 835-VIII із статті 11 Закону виключені положення частини одинадцятої, якою було передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, після реєстрації видає політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Разом з тим, указаним Законом № 835-VIII були внесені зміни й до статті 24 Закону, у тому числі й щодо її назви, яку змінено з Анулювання реєстраційного свідоцтва на Анулювання реєстрації . Відтак, передбачений статтею 24 Закону порядок анулювання реєстрації політичної партії на момент звернення Мін`юсту України до суду із вказаним позовом передбачав необхідність формулювання позовних вимог саме шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва.

Таким чином, судова колегія приходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Всеукраїнської партії Нова сила на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2020 у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Всеукраїнської партії Нова сила про анулювання реєстраційного свідоцтва - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови виготовлено 22.03.2021