Ухвала

від 18.03.2021 по справі 310/1983/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 310/1983/20

провадження № 61-3734ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Смоленська-3 про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСББ Смоленська-3 , в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки за період: січень-березень 2019 року в розмірі 548,18 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні із розрахунку 104,46 грн календарний день за період з 09 квітня 2019 року на день ухвалення рішення по справі.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Смоленська-3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 01 січня по 31 березня 2019 року у сумі 432,24 грн.

Зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Смоленська-3 утримати із суми невиплаченої компенсації, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Смоленська-3 на користь держави судовий збір у розмірі 8,40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2020 року залишено без змін.

03 березня 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року, з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропускуз інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що постанову Запорізького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року отримано поштою 12 лютого 2021 року, що підтверджено належними доказами.

За таких підстав строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру - стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2021 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 * 100 = 227 000).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для неї.

Наведені обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і виняткове значення для заявника, та зводяться до її незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку касаційного оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Смоленська-3 про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук