Постанова

від 18.03.2021 по справі 161/4098/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 161/4098/18

провадження № 61-8123св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Приватне підприємство Волинські новини , Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0332 , Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-24 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Довжика Романа Степановича на постанову Волинського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного підприємства Волинські новини (далі - ПП Волинські новини ), Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0332 (далі - ТОВ Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0332 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-24 (далі - ТОВ Волинь-24 ) про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, посилаючись на те, що в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі Фейсбук розміщено три пости під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , що містять недостовірну інформацію відносно нього. Крім того, в період з ІНФОРМАЦІЯ_3 аналогічну за змістом недостовірну інформацію розміщено на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_4 ПП Волинські новини у трьох публікаціях під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . В період з ІНФОРМАЦІЯ_8 аналогічну за змістом недостовірну інформацію розміщено на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_9 ТОВ Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0322 у трьох публікаціях під назвою ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12. ІНФОРМАЦІЯ_13 частина вказаної недостовірної інформації розміщена на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_14 ТОВ Волинь-24 у публікації на тему ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає поширену відповідачами щодо нього інформацію недостовірною, а в деяких випадках такою, що містить образливі вирази та наклеп, порушує його права, принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати інформацію, розміщену ОСОБА_2 на його особистій сторінці у соціальній мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16 в постах під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати ОСОБА_2 протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на його особистій сторінці в соціальній мережі Фейсбук резолютивної частини рішення суду; визнати інформацію, розміщену ПП Волинські новини на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_4 у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_13 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , та у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_16 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 , недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати ПП Волинські новини протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивної частини рішення суду; визнати інформацію, розміщену ТОВ Інформаційним агентством Сайт міста Луцька - 0332 на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_9 у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_15 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 , від ІНФОРМАЦІЯ_13 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 , від ІНФОРМАЦІЯ_16 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВІДЕО) , недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати ТОВ Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0332 протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_9 резолютивної частини рішення суду; визнати інформацію, розміщену ТОВ Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0332 на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_14 у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_13 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , недостовірною та такою, що його порочить честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати ТОВ Волинь-24 протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_14 резолютивної частини рішення суду; зобов'язати відповідачів відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 1 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2018 року у складі судді Кирилюк В. Ф. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами того, що власниками веб-сайтів 0332.ua, а також ІНФОРМАЦІЯ_17 є відповідачі - ТОВ Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0322 та ТОВ Волинь-24 і що саме відповідач ОСОБА_2 розмістив інформацію на своїй особистій сторінці в соціальній мережі Фейсбук . Крім того, поширена відповідачем ПП Волинські новини інформація є лише оціночним вираженням особистих поглядів щодо особи позивача, його висловлювань, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб'єктивної думки і поглядів.

Постановою Волинського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано інформацію, розміщену відповідачем ОСОБА_2 на його особистій сторінці у соціальній мережі Фейсбук від ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_15 та ІНФОРМАЦІЯ_16 у постах під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 Визнано інформацію, розміщену відповідачем ПП Волинські новини на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_4 у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_13 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 та у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_16 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 , недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 Визнано інформацію, розміщену відповідачем ТОВ Інформаційним агентством Сайт міста Луцька - 0332 на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_9 у публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_15 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 , від ІНФОРМАЦІЯ_13 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_6 , від ІНФОРМАЦІЯ_16 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВІДЕО) , недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на його особистій сторінці у соціальній мережі Фейсбук резолютивної частини рішення суду. Зобов'язано відповідача ПП Волинські новини протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_4 резолютивної частини рішення суду. Зобов'язано відповідача ТОВ Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0332 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_9 резолютивної частини рішення суду. Зобов'язано відповідача ТОВ Волинь-24 протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_14 резолютивної частини рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_2, ПП Волинські новини , ТОВ Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0332 , ТОВ Волинь-24 на користь ОСОБА_1 1 грн на відшкодування моральної шкоди.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що поширена ОСОБА_2 на особистій сторінці у соціальній мережі Фейсбук та розміщена на веб-сторінках, належних іншим відповідачам, інформація про те, що позивач займається контрабандою, підкупом суддів, передачею хабарів суддям, легалізацією автомобілів, придбанням квартир на підставних осіб, захопленням автомобілів на окупованих територіях, фальсифікацією документів, не є оціночними судженнями особи, яка її поширила. Вказана інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а тому вона підлягає спростуванню в зазначений позивачем спосіб. Висновки місцевого суду про ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження того, що власниками веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_9 і ІНФОРМАЦІЯ_17 є відповідно ТОВ Інформаційне агентство Сайт міста Луцька - 0322 та ТОВ Волинь-24 , не відповідають обставинам справи, оскільки вказані відповідачі просили розглянути справу за їх відсутності, будь-яких заперечень проти позову не заявляли. Що стосується посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 не доведено, що саме відповідач ОСОБА_2 володіє сторінкою в соціальній мережі Фейсбук , є неспроможними, так як в матеріалах справи міститься скріншот соціальної сторінки ОСОБА_2, на якій була опублікована зазначена вище інформація. Крім того, на відповідних веб-ресурсах відповідачі посилалися саме на інформацію, викладену екс-заступником командира батальйону Айдар ОСОБА_2 на своїй сторінці у Фейсбук .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Довжик Р. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що поширена інформація є лише оціночним вираженням особистих поглядів щодо особи ОСОБА_1 , його висловлювань, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб'єктивної думки, а тому вона не підлягає спростування, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві. Доводи позивача про те, що окремі частини спірних публікацій містять звинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а також недостовірні відомості про його життя, є необґрунтованими, вирвані з контексту спірних публікацій, які носять в цілому критичний характер та виражають суб'єктивну думку про особу позивача з боку автора публікацій. Крім того, позовна вимога про спростування публікацій в цілому є неконкретизованою, позивачем не наведено у прохальній частині позову, які саме частини спірної публікації він просить спростувати. Хоча мотивувальна частина позову містить доводи позивача про недостовірність певних речень та висловів у публікації, у прохальній частині позову він не уточнив своїх вимог, а усні уточнення представника позивача в судовому засіданні 23 жовтня 2018 року не можуть братися до уваги, оскільки зроблені після закриття підготовчого провадження у справі та на стадії розгляду справи по суті. Таким чином, оскільки спірні публікації носять критичний характер, містять особисті судження та переконання щодо особи позивача з боку автора публікацій, враховуючи, що межі допустимої критики щодо позивача як публічної особи є значно ширшим, ніж для приватної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про спростування недостовірної інформації є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Луцького міськрайонного суду Волинської області.

25 червня 2019 року справа № 161/4098/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Апеляційним судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі Фейсбук та іншими відповідачами на відповідних веб-ресурсах була розповсюджена така інформація: Після того всього бруду, який дозволяє виливати в медіа ОСОБА_1 по відношенню до інших, скажемо так непідконтрольних та після рукостискання з колишніми ментами-сепаратистами на трибуні Верховної Ради … Чому на Волині він досі відомий як ОСОБА_1-рєшала , з ким займався контрабандою спирту і сигарет, як відмазував кримінальних ватажків та як спритно наживається на волинському лісі та бурштині … В школі він був відомий, як один із найпроблемніших хуліганів-підлітків, котрий за відсутності фізичної переваги над однолітками брав на себе роль організатора кримінальних витівок, гарантуючи батьківське покровительство … Не гаявши часу дарма, ОСОБА_1 зайнявся підпільною торгівлею джинсів … На глибоке розчарування ОСОБА_1, після повернення в Україну та заборони КПРС вплив замполітів розвіявся, тому в нього й визрів намір армію покинути за станом здоров'я, сфабрикувавши тим самим собі хворобу … Про додепутатське минуле нардепа від Луцька ОСОБА_1 відомо небагато - широкий загал знає лише про діяльність його батька судді, на призвісько ОСОБА_4 . Хоча і його син свого часу не гаяв дарма: заробляв на підкупі суддів, контрабанді спирту і сигарет, легалізації автомобілів . На період з 1997 по 2014 рік припала чи найактивніша фаза не завжди законної діяльності. ОСОБА_1 був адвокатом у Волинській колегії адвокатів, а серед колег та криміналітету був відомий як ОСОБА_1-рєшала . Цю кличку отримав за посередництво при передачі хабарів суддям . ...відверто кримінальна діяльність псевдоадвоката неодноразово фіксувалась в повідомленнях оперативних працівників правоохоронних органів. Хоча останні добре розуміли безперспективність спроб притягнути до відповідальності ОСОБА_1 . У 2014 році, після призначення ОСОБА_4 головою Ковельського міськрайонного суду, ОСОБА_1 навів тісні контакти з місцевими ділками та кримінальними авторитетами. Такі знайомства вилились у цілком конкретні справи - першою чергою, контрабандою цигарок і спирту у Польщу. При чому, свою діяльність ОСОБА_1 і компанія розвернули і на інші області . Так, лідер злочинної групи на прізвисько ОСОБА_5 (ОСОБА_5 , в минулому неодноразово судимий) свого часу через ОСОБА_1 передав хабар у розмірі 5 тисяч доларів США, його батькові - ОСОБА_4, за звільнення квартирних крадіїв, які входили до його ОЗГ . Щоб налагодити процес кришування незаконного видобутку бурштину на місцях було створено загони так званої місцевої самооборони , які перебувають у структурі громадської організації Самооборони Майдану Волині - кишенькова організація ОСОБА_1, яка відстоює її інтереси у Луцьку . ...нинішній політик заробляв на підкупі суддів, контрабанді спирту і сигарет, видобутку бурштину та легалізації автомобілів . На підтвердження доходів від збуту бурштину у Республіка Польща ОСОБА_1 задекларував 25 000 злотих готівкою . Ще у вересні 2015 року ОСОБА_1 відвідував незаконні копальні бурштину на власному автомобілі MITSUBISCHI L-200 , джип-пікап, чорного кольору, д. н. НОМЕР_1. Того ж року придбав BMW-520D, 2012 року випуску, зареєстрований на батька, що в електронній декларації оцінений в 491 000 гривень. В 2017 році придбав автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK , д. н. НОМЕР_2 Для пересування Києвом використовує авто з місцевою реєстрацією - TOYOTA AVALON , 2012 року випуску, сірого кольору, д. НОМЕР_3 . Окрім дорогих престижних авто та твердої валюти, народний обранець ОСОБА_1 колекціонує квартири, переважно в новобудовах. Восени 2015 року інтернет-портал Вголос повідомив, що народний обранець придбав дві квартири в житловому комплексі АДРЕСА_1, де квадратний метр коштує від 13 500 до 14 000 гривень. Зазначену інформацію досвідчений аферист ОСОБА_1 успішно спростував, оскільки оформив квартиру № 44, площею 102,5 кв. м на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_18, засновника Адвокатського бюро Сергія Мовшука . Останній також займався оформленням на підставних осіб ще двох квартир для народного обранця. Зокрема, у ТзОВ Житлобуд-2 було придбано квартири за формальною адресою с. Липини Луцького району, а фактично розташовані у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Саме ОСОБА_7, на прізвисько ОСОБА_7 , зі зв'язками на митниці та в правоохоронних органах ОСОБА_1 взяв помічником - консультантом в штат Верховної Ради та довірив оформлення та оплату квартири по АДРЕСА_4 . З ОСОБА_6 вони були в Самообороні Майдану, згодом в Айдарі , де ОСОБА_6 влаштовував ОСОБА_1 фотосесії на фоні розбитої військової техніки, щоб потім вдало використовувати під час виборчої компанії до Верховної Ради . ОСОБА_6 було поставлено завдання по можливості не виходити вперед та чим більше робити фото та відео фактів свого патрона на фоні місцевості, техніки та бійців батальйону . В агітках ОСОБА_1 з ОСОБА_6 наголошували, що 05 серпня 2014 року в районі Вергунського роз'їзду розбили спецпідрозділ росіян Гюрза , хоча вище вказані герої в момент бойового зіткнення знаходилися позаду всього підрозділу . З нами був ОСОБА_1, на той час виконувач обов'язків командира роти. Він знайшов у гаражі того будинку автомобіль OPEL ASTRA . Каже: Давайте заберемо, бо хлопцям нема на чому їздити . Я був проти, але ОСОБА_1 не послухав. В автомобіль підклали 2 гранати марки РГД-5. ОСОБА_1 зняв це все на камеру, ніби знайшли зброю і на цій підставі машину забрали. Далі - те ж саме. Знайшли хату депутата - комуніста ОСОБА_3. ОСОБА_1 відволікав мешканців будинку (то були батьки ОСОБА_3), інший лучанин підклав у собачу буду гранати і РПГ. Далі - така ж схема: знімають на камеру, ніби знайшли зброю і на цій підставі забирають автомобіль чорного кольору марки TOYOTA CAMRY , новеньку, 2012 року випуску. Кажу: так не можна. Я ж офіцер. Для мене поняття офіцерська честь - не порожній звук. На що ОСОБА_1 відповів: У нас в батальйоне законы, как на зоне: или делай как все, или можешь ехать домой . Як згодом з'ясувалося, ОСОБА_1 стріляв не із нагородної зброї отриманої за особливі заслуги , а з іншого, незареєстрованого пістолета, а гільзи на місце події були підкинуті . Виявляється, нинішній політик заробляв на підкупі суддів, контрабанді спирту і сигарет, видобутку бурштину та легалізації автомобілів. Окрім того, з'ясувалися деякі подробиці біографії ОСОБА_1: зокрема, героїчна служба , купівля квартир на підставних осіб та незаконне захоплення автомобілів на окупованих територіях, нібито на потреби АТО .

Таким чином, відповідачами була поширена інформація про те, що позивач займається контрабандою, підкупом суддів, передачею хабарів суддям, легалізацією автомобілів, незаконним видобутком бурштину, купівлею квартир на підставних осіб, незаконним захопленням автомобілів на окупованих територіях, фальсифікацією документів. Така інформація є негативною, оскільки в ній стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства. При цьому відповідачі не довели достовірності вказаної інформації. ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності, не має не знятої чи не погашеної судимості.

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Частиною першою статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Водночас, стаття 68 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У національному законодавстві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань підлягає реалізації із урахуванням обов'язку не поширювати недостовірну та таку, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію іншої особи, інформацію.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, їх недоторканність, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї гідності, честі та ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (стаття 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації і з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі Лінгенс проти Австрії від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі Де Хаес і Гійселс проти Бельгії від 24 лютого 1997 року, пункт 47).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, також повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація) та рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998 рік) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Тобто публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодилися на таку увагу.

У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Проте, ухвалюючи рішення у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватися основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.

Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

При цьому ЄСПЛ зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року у справі Грабчук проти України (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року у справі Довженко проти України (заява № 36650/03)).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що поширена щодо нього відповідачами інформація за своїм характером є такою, що принижує його честь і гідність, а також шкодить діловій репутації, так як містить негативні відомості про позивача. За характером висловлювань і вжитих словосполучень ця інформація є фактичними твердженнями, оскільки містить посилання на обставини як такі, що реально існують, а саме що позивач займається контрабандою, підкупом суддів, передачею хабарів суддям, легалізацією автомобілів, незаконним видобутком бурштину, купівлею квартир на підставних осіб, незаконним захопленням автомобілів на окупованих територіях, фальсифікацією документів. Проте відповідачі не довели достовірності цієї інформації, а, як встановлено судами, ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності, не має не знятої чи не погашеної судимості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що поширена інформація є лише оціночним вираженням особистих поглядів щодо особи позивача, його висловлювань, критичною оцінкою діяльності, вираженням суб'єктивної думки, а тому вона не підлягає спростування, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві, не заслуговують на увагу. Висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості. Дії, про які заявляє ОСОБА_2, підпадають під ознаки кримінально караного діяння, що, у свою чергу, виключає віднесення його слів про позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність.

Аргументи касаційної скарги про те, що позовна вимога про спростування публікацій в цілому є не конкретизованою, оскільки позивачем не наведено у прохальній частині позову, які саме частини спірної публікації він просить спростувати, також не заслуговують на увагу, так як звертаючись до суду, позивач самостійно визначає спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який він просить суд визначити в рішенні, а суд згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених позовних вимог. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Крім того, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови апеляційний суд в достатній мірі конкретизував, яка саме поширена відповідачами інформація не відноситься до оціночних суджень чи критичних зауважень про діяльність позивача як публічної особи, у зв'язку з чим ОСОБА_2 не позбавлений можливості розмістити на своїй особистій сторінці в соціальній мережі Фейсбук , зокрема й повний текст цієї постанови.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Довжика Романа Степановича залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко