Ухвала

від 02.03.2021 по справі 201/1103/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1103/21

Провадження № 1-кс/201/333/2021

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2021 року м. Дніпро

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Днеко» - адвоката ОСОБА_3 щодо недотримання розумних строків, встановлення строків для закінчення досудового розслідування у прийняття рішення у кримінальному провадженні № 320170406500000061, внесеному до ЄРДР 11.10.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Днеко» (діє на підставі договору від 22.10.2018р.) звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із вище зазначеною скаргою.

В обґрунтування клопотання вказав, що у провадженні третього ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №320170406500000061 від 11.10.2017р. Досудове розслідування триває вже більше трьох років і цього часу було достатньо для закінчення розслідування. Ухвалами слідчих суддів слідчого неодноразово зобов`язано надати для ознайомлення та зняття копій матеріали вказаного кримінального. Після ознайомлення встановлено, що кримінальне провадження розпочате за фактом (згідно витягу з ЄРДР) того, що службові особи ТОВ «Днеко» (код ЄДРПОУ 39686112) при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства в період з травня 2016 року по липень 2017 року, в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 п. 200.1, 200.2, п. 200.4 ст. 201 Податкового кодексу України шляхом безпідставного віднесення до складу податкового кредиту фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки транзитності та фіктивності, тим самим умисно ухилилися від сплати ПДВ на суму 4 276 846грн., чим спричинили фактичне ненадходження в бюджет коштів в особливо великих розмірах.

ТОВ «Днеко» засновано і зареєстровано в установленому законом порядку, взяте на податковий облік в ДПІ у Амур-Нижньодніпровському м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, здійснює господарську діяльність у відповідності до діючого законодавства, сплачує в установленому порядку та строки податки, збори та інші обов`язкові платежі. Станом на 19.12.2018р. не мало заборгованості перед бюджетом зі сплати податків, що підтверджено довідкою №2829/10/04-61-17-34 від 19.12.2018р.

Після внесення відомостей до ЄРДР слідчий розпочав досудове слідство та здійснював слідчі дії до 10.07.2018р. Лише 10.07.2018р. (майже через рік) процесуальним керівником - прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, встановлено, що ТОВ «Днеко» розташоване за адресою: м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район вул. Ясельна, 1, оф. 2, і відповідно до територіальної юрисдикції підрозділів ГУ ДФС у Дніпропетровській області м. Дніпра відноситься до території обслуговування СУФР Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, тому відповідно до ч. З ст. 216 КПК України визначено підслідність за вказаним слідчим органом з 10.07.2018р. У свою чергу, порушення правил підслідності під час досудового розслідування за вищевикладених обставин є наслідком недопустимості доказів здобутих в рамках такого порушення діючого законодавства.

Досудовим розслідуванням встановлений факт порушення податкового законодавства з боку службових осіб ТОВ «Днеко» на підставі висновку експертного дослідження ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» за № 1-18/09/2017-до від 19.09.2017р., відповідно до якого загальні втрати бюджету за умови їх безтоварності складають 4 276 846 грн.

Оскільки факт вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення службових осіб ТОВ «Днеко» від сплати ПДВ, а також за умови фіктивності взаємовідносин з контрагентами фактично ґрунтуються на висновку експертного дослідження, складеного 19.09.2019р. тобто на доказі, отриманому до початку кримінального провадження і досудового розслідування, цей доказ не може бути належним та допустимим.

Отже, кримінальне правопорушення не містить об`єктивної сторони, тобто факту ненадходження фактичної суми податків зборів обов`язкових платежів до бюджетів.

Про неможливість скоєння злочинів свідчить і той факт, що з травня 2008 року, ще на той час ДПА розроблено та введено в експлуатацію програмне забезпечення Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

В подальшому вказана Система удосконалювалася і вже ДФС України запроваджено нові умови визнання податкового кредиту, а саме: у п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України вказано, що не відкосяться, до податкового кредиту суми податку, сплаченого нарахованого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, ТОВ «Днеко» відносило до податкового кредиту суми по господарським операціям тільки тоді, коли по таким операціям реєструвалися податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

З урахуванням того, що п. 184.5. ст. 185 ПК України чітко визначено, що тільки з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних, ТОВ «Днеко» жодним чином не змогло б ухилитися від сплати ПДВ, адже в автоматичному режимі співставлені показники податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ з контрагентами, одразу встановлюються контролюючим органом, тобто було б встановлено порушення податкового законодавства, яке призвело б до несплати в бюджет держави певної суми податкових зобов`язань з ПДВ.

ТОВ «Днеко» повністю задекларувало результати фінансово-господарських операцій у період з травня 2016 року по липень 2017 року і своєчасно відзвітувались контролюючому органу.

Обґрунтованість наявності кримінальних правопорушень зі сторони ТОВ «Днеко» за ч. З ст. 212 КК України підтверджується висновком експертного дослідження ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» № 1-18/09/2017-до від 19.09.2017р., яким встановлено, що загальні втрати бюджету за умови їх безтоварності складають 4 276 846 грн. Разом із тим, на запит адвоката ОСОБА_3 директором ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» ОСОБА_5 повідомлено, що експертне дослідження є особистою думкою експерта, висновок експертного дослідження є особистою думкою експерта, висновок експертного дослідження не є категоричним, а вказує, що є імовірні порушення норм чинного законодавства та у даному випадку експерт не несе кримінальної відповідальності за його висновки. Однак кримінальним законодавством передбачено встановлення фактичних даних, які б і були доказами в кримінальному провадженні (ст. 84 КПК України) вчинення злочину (або злочинів), а не ймовірність таких фактів, тим більше, щоб такі ймовірні відомості підтверджували ймовірне вчинення злочину (злочинів).

Також представник зазначив, що злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та розмірах, передбачених законодавством з оподаткування, а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав би бути сплачений податок, збір чи інший обов`язковий платіж. Якщо закон пов`язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати.

Відповідно до п.п. 14.1.157. п. 14.1. ст. 14 ПК України саме податкове повідомлення-рішення контролюючого органу є письмовим повідомленням рішенням контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Суму грошового зобов`язання до бюджету відповідно до діючого законодавства може визначити тільки контролюючий орган, а не орган досудового розслідування чи товариство. Така визначена сума грошового зобов`язання перед бюджетом оформлюється контролюючим податковим повідомленням-рішенням.

Однак податкового повідомленням-рішення про донарахування грошового зобов`язання ТОВ «Днеко» перед бюджетом в матеріалах кримінального провадження відсутнє, тому відсутній факт ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Крім того, за змістом ст. 212 КК України кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів інших обов`язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджету чи державних цільових фондів, настає лише у разі, холи це діяння вчинено умисно.

Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків чи інших обов`язкових платежів, а саме за умисне ухилення від їх сплати. Таким чином не встановлена подія злочину.

ТОВ «Днеко» заборгованостей перед бюджетом не має, що підтверджується довідками з податкового органу ні протягом 2018 року ні протягом 2019 року.

Представником ТОВ «Днеко» неодноразово подавались клопотання про закриття кримінального провадження. Ухвалами слідчих суддів неодноразово визнавалась бездіяльність слідчого і прокурора та протиправність їх дій. Постанови про відмову в закритті кримінальних проваджень слідчими суддями неодноразово скасовувались як не вмотивовані, однак залишались без належного розгляду і приймалися аналогічні повторні постанови.

Досудове розслідування за даним кримінальним провадженням триває три роки і три місяці, але на сьогоднішній день про підозру нікому не повідомлено.

Прокурором у кримінальному провадженні неодноразово повідомлялося, у т.ч. при розгляді клопотань заявника про те, що наданий час у кримінальному провадженні не вбачається підстав для повідомлення будь-якій особі про підозру, але у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження також відмовлено.

Окрім того, зазначив, що на даний змінилося законодавство. Зокрема: 1) виключена ст. 205 КК України; 2) внесені зміни до ст. 212 КК України, якою втричі збільшено суми фактичного ненадходження не сплачених податків, за які наступає кримінальна відповідальність за певними частинами вказаної статті; 3) внесені зміни до податкового законодавства в частині визначення та порядку донарахування податків; 4) створений новий орган Державної податкової служби та здійснення розформування органів Державної фіскальної служби де залишились органи податкової міліції.

В матеріалах кримінального провадження відсутні акти перевірки та податкові повідомлення рішення на підставі яких можливо було б оскаржувати дії контролюючого органу в рамках кримінального провадження. Слідчі постійно посилаються на висновок експертного дослідження отриманий до порушення кримінального провадження (від 19.09.2017р.).

При цьому, в ухвалі слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/4334/18 чітко встановлено, що належних та допустимих доказів щодо фактичного ненадходження ПДВ від діяльності ТОВ «Днеко» перед бюджетом не здобуто, як і не встановлено контрагентів, постачальників ТОВ «Днеко», яких згідно вироків визнано фіктивними підприємствами.

ТОВ «Днеко» від контрагентів отримує листи вимоги щодо надання акта перевірки діяльності і не підтверджених поставок товарів, робіт, послуг. Вказане негативно впливає на господарську діяльність ТОВ «Днеко», втрачається комерційна репутація підприємства, втрачаються контрагенти, доходи, що незмінно приведе до банкрутства та втрати робочих місць.

Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст.ст. З, 28, 114 КПК України, заявник просив у скарзі встановити строк - дві неділі із дня проголошення ухвали для закінчення досудового розслідування.

Представник ТОВ «Днеко» адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про встановлення строку досудового розслідування підтримав та просив його задовольнити.

Представник ГУ ДФС в Дніпропетровській області слідчий з ОВС другого ВРКП ГУ ДФС в Дніпропетровській області ОСОБА_6 в судовому засіданні проти скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні. В судове засідання, призначене на 02.03.2021р. не з`явився. 01.03.2021р. надав заяву про розгляд справу без його участі. Також 01.03.2021р. надав заяву, у якій повідомив щодо вказівки слідчого судді надати матеріали кримінального провадження в межах необхідних для розгляду скарги, що в рамках кримінального провадження планується проведення слідчих дій: допит свідків, витребування документів, проведення експертиз. Також надав ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2020р., якою відмовлено представнику ТОВ «Днеко» у задоволенні скарги про встановлення процесуальних строків.

Неявка слідчого, прокурора не перешкоджає розгляду клопотання, що відповідає положенням ч. 3 ст. 306 КПК України.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, приходить до такого висновку.

Встановлено, що у провадженні другого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №320170406500000061, відомості про яке внесені до ЄРДР 11.10.2017р.

З матеріалів скарги установлено, що представник ТОВ «Днеко» неодноразово звертався до органу досудового розслідування із клопотаннями про надання матеріалів на ознайомлення і про закриття кримінального провадження.

З наявних рішень слідчих суддів видно, що 21.11.2018р. представник ТОВ «Днеко» адвокат ОСОБА_3 звернувся на адресу слідчого в ОВС другого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_7 з клопотанням про допит осіб і надання йому для ознайомлення матеріалів кримінального провадження №130170406500000061 від 11.10.2017р. для здійснення фотокопій.

Постановою від 29.11.2018р. у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Постанова мотивована тим, що адвокат ОСОБА_3 відповідно до глави 3 КПК України, не є стороною кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2019р. у справі № 201/13029/19 постанову старшого слідчого з ОВС другого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 29.11.2018р. про відмову у задоволенні клопотання скасовано. Зобов`язано слідчого надати представнику ТОВ «Днеко» адвокатові ОСОБА_3 для ознайомлення з можливістю зробити з них виписки та копії, матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 320170406500000061 в частині матеріалів, що стосуються ТОВ «Днеко», за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Листом слідчого від 26.04.2019р. представнику ТОВ «Днеко» адвокатові ОСОБА_3 відмовлено взагалі у розгляді клопотання про закриття провадження, оскільки кримінальне провадження здійснюється за фактом ухилення від сплати податків, а не відносно юридичної особи.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2019р. по справі № 203/1973/19 за результатами розгляду скарги ТОВ «Днеко» скасована постанова старшого слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 13.05.2019р. про відмову в задоволенні клопотання представника ТОВ «Днеко» від 23.04.2019р. про закриття провадження.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2020р. у справі № 201/3044/20 за скаргою представника ТОВ «Днеко» зобов`язано уповноважену особу, якою здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні № 320170406500000061 від 11.10.2017р. надати адвокату ОСОБА_3 , який діє як представник ТОВ «Днеко» для ознайомлення матеріали кримінального провадження № 320170406500000061 від 11.10.2017р. за виключенням матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню, та матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві та здійснення фотографування.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.2021р. у справі № 201/1102/21 за скаргою представника ТОВ «Днеко» зобов`язано слідчого надати представнику юридичної особи ТОВ «Днеко» адвокату ОСОБА_3 для ознайомлення з можливістю зробити з них виписки та копії, матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 320170406500000061 в частині матеріалів, що стосуються ТОВ «Днеко», за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Як видно із матеріалів скарги, 26.04.2019р. представник ТОВ «Днеко» звернувся із клопотанням до слідчого про закриття кримінального провадження відносно службових осіб ТОВ «Днеко».

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2019р. зобов`язано слідчого розглянути це клопотання.

Поставною слідчого з ОВС другого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області відмовлено у задоволенні клопотання з тих підстав, що згідно наданих представником «Днеко» має податковий борг по ПДВ в сумі 17581,8 грн., підслідність у кримінальному проваджені не порушена, досудове розслідування здійснюється уповноваженим слідчим. Стосовно відсутності донараховних податкових зобов`язань контролюючим органом, то після проведення комплексу слідчих дій, в подальшому буде направлене клопотання про призначення судово-економічної експертизи для встановлення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Поставною прокурора відділу Дніпропетровської області ОСОБА_8 від 06.09.2019р. відмовлено у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з тих підстав, що після проведення комплексу запланованих слідчих дій буде направлене клопотання до слідчого судді про призначення судово-економічної експертизи для встановлення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2020р. у справі № 201/10521/19 за скаргою представника ТОВ «Днеко» скасовано постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 від 06.09.2019р. про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.

10.11.2020р. представник ТОВ «Днеко» звернувся із клопотанням до Дніпропетровської обласної прокуратури щодо порушення строків досудового розслідування, неприйняття рішення у кримінальному провадженні №32017040650000061 в порядку ст. 284 КПК України, з інших питань.

Постановою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури від 12.11.2020р. відмовлено у задоволенні цього клопотання. Постанова мотивована тим, що редакція ст. 219 КПК України, якою встановлено строки досудового розслідування без повідомлення особі про підозру, набрала чинності на підставі Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон) - з 16.03.2018, тобто до внесення відомостей до ЄРДР у вищевказаному кримінальному провадженні.

У той же час, Закон в частині змін до ст. 219 КПК України щодо строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру згідно з Прикінцевими положеннями набрав чинності 16.03.2018р. та вказані зміни не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Таким чином, оскільки відомості до ЄРДР у вказаному провадженні внесені 11.10.2017р., враховуючи, що з набранням чинності нової редакції ст. 219 КПК України жодній особі не було повідомлено про підозру, строки досудового розслідування на теперішній час у провадженні не обраховуються.

На запит представника ТОВ «Днеко» листом прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури віл 27.05.2020р. повідомлено, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не вбачається підстав передбачених ст. 276 КПК України для повідомлення будь-якій особі про підозру.

Розглядаючи указану скаргу, слідчий суддя враховує, що порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України ).

Згідно зі ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

З урахуванням того що, згідно зі ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

При цьому, КПК України містить низку норм, які чітко закріплюють прямі вказівки на строки, протягом яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення або вчиняти процесуальні дії. У випадках якщо норми КПК України не містять прямих указівок на строки їх проведення або вчинення чи закріплюють відповідні граничні строки, прокурор, слідчий суддя, суд з урахуванням обставин, установлених під час відповідного кримінального провадження, має право встановлювати конкретні процесуальні строки.

Процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, мають право встановлювати прокурор, слідчий суддя та суд. В окремих випадках процесуальні строки можуть установлюватися й іншими суб`єктами.

Процесуальні строки встановлюються прокурором, слідчим суддею, судом для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку.

При встановленні процесуальних строків прокурор, слідчий суддя, суд повинні враховувати: 1) граничні строки вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень, передбачені КПК України; 2) обставини, встановлені під час відповідного кримінального провадження; 3) достатність часу для вчинення учасником кримінального провадження відповідних процесуальних дій або прийняття ним процесуальних рішень; 4) відсутність перешкод реалізації права на захист.

Тобто, ця стаття передбачає, що процесуальні строки встановлюються прокурором, слідчим суддею, судом у межах граничного строку та не можуть їх перевищувати. Граничним строком є максимально допустима тривалість відповідного процесуального строку, встановлена КПК України або відомчим підзаконним нормативним актом. Наприклад, відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов`язки, які складають зміст особистого зобов`язання як запобіжного заходу, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Також, ця стаття закріплює гарантії забезпечення прав учасників кримінального провадження при встановленні прокурором, слідчим суддею, судом процесуальних строків: 1) процесуальні строки мають бути достатніми для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень; 2) процесуальні строки не повинні перешкоджати реалізації права на захист. Водночас закон зобов`язує прокурора, слідчого суддю, суд при встановленні процесуальних строків забезпечувати не лише приватні, а й публічні інтереси. Наприклад, закріплюючи граничні строки повідомлення прокурором або за його дорученням слідчим осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, про факт і результати їх проведення, ч. 2 ст. 253 КПК України передбачає, що конкретний час повідомлення визначається з урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Отже, у порядку ст. 114 КПК, слідчий суддя має змогу установити тільки процесуальні строки у межах граничних строків.

Граничним строком є максимально допустима тривалість відповідного процесуального строку, встановлена КПК України або відомчим підзаконним нормативним актом, однак вона не може установлюватися слідчим суддею.

Частина 1 ст. 284 КПК України, передбачає, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо: … 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

(Частину першу статті 284 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017р. - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону).

Слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. {Частину першу статті 284 доповнено абзацом згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону}.

Якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника. {Статтю 284 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2548-VIII від 18.09.2018}

Закон № 2548-VIII від 18.09.2018 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» чинний з 04.11.2018.

Пункт 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» указує, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Закон № 2147-VIII від 03.10.2017р. чинний з29.11.2017р. (набрання чинності окремими положеннями) та з 15.12.2017р. в цілому. В дію зміни введені через три місяці після набрання чинності, тобто з 16.03.2018р.

Відомості до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні унесені 11.10.2017р., тобто до введення в дію Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р., з огляду на, що його норми не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до цієї справи.

Відповідно не підлягає застосуванню ст. 219 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р. щодо строків розслідування проваджень, яка в діючій редакції регламентує, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дняповідомлення особіпро підозру становить:

1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину {Частина перша статті 219 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону}.

До даних правовідносин підлягає застосуванню ст. 219 у попередній редакції, що діяла до введення в дію Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 та передбачала, що досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Тобто, ст. 219 КПК України у попередній редакції, яка підлягає застосуванню, в цій ситуації, передбачала початок обрахування строку з моменту повідомлення певній особі про підозру. За таких обставин (при наявності повідомлення особи про підозру) - можливо говорити про наявність у ньому граничного строку. Такий строк виник би у справі з моменту повідомлення певної особи про підозру.

Відтак, закон №2548-VIII, який набрав чинності 4.11.2018р., не передбачає жодних обмежень щодо зворотної дії норми в часі та застосування до будь-яких кримінальних проваджень.

А згідно із п. 4 §2 розділу 4 закону від 3.10.2017р. №2147-VIII положення ст. 219 КПК України щодо строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, відомості про кримінальне правопорушення в яких унесені до ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 16.03.2018р.

Тому особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування в провадженні, в якому відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР до 16.03.2018р., не мають правових підстав для звернення до слідчого судді з клопотанням про винесення ухвали про закриття провадження.

Пунктом 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України в кримінальний процес введений новий учасник кримінального провадження - інша особа,права чизаконні інтересиякої обмежуютьсяпід часдосудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.

Згідно з п. 25 цієї ж норми, така особа є учасником кримінального провадження.

КПК України не визначає конкретно поняття «іншої особи». До цієї категорії можна віднести суб`єктів кримінальних процесуальних відносин, зокрема: особу, стосовно якої здійснюється досудове розслідування (особу, якій не вручено повідомлення про підозру, але орган досудового розслідування збирає докази щодо її причетності до вчинення кримінального правопорушення); особу, стосовно якої проводяться негласні слідчі (розшукові) дії; власника житла чи іншого володіння, де проводиться обшук; особу, яка перебуває в житлі чи іншому володінні під час обшуку, але не є його власником; володільця тимчасово вилученого майна; володільця тимчасово вилучених речей та документів. А також третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Така «інша особа» має право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій).

Поняття «інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування» за змістом ширше, ніж особа, щодо якої застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, на чому зауважено у пояснювальній записці до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» № 2213-VIII від 16.11.2017р., яким у КПК України введене поняття указаного часника кримінального провадження.

Варто зазначити, що у практиці ЄСПЛ поняття «кримінальне обвинувачення» охоплює весь комплекс процедур - від початку досудового розслідування стосовно особи до винесення остаточного рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009р. №23-рп/2099 наголосив, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції України треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує. Навіть якщо це право не передбачене законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.

Відтак, кримінальне процесуальне законодавство виходить з того, що особа, стосовно якої розпочато досудове розслідування, навіть без повідомлення про підозру має право на захист, яке може бути реалізоване шляхом дотримання прав підозрюваного, визначених у статті 42 КПК України.

З огляду на те, що кримінальне провадження розпочате стосовно службових осіб ТОВ «Днеко» при здійсненні фінансово-господарської діяльності, які ухилилися від сплати податків до бюджету (згідно витягу з ЄРДР), на підприємстві був проведений обшук, в ході якого було вилучено ряд документів фінансово-господарської діяльності, інші речі, то ТОВ «Днеко» безумовно є особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Водночас, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 114 КПК України (у нині діючий редакції) для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченого цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадження.

Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Водночас ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом (частина шоста статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2213-VIII від 16.11.2017р., який набрав чинності 07.12.2017р.).

До цього(довнесення змін)частиною 6 ст.28КПК Українибуло передбачено,що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Ця норма кореспондує із положеннями частин 1, 2 ст. 114 КПК України, які передбачають, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Отже, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов`язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.

З огляду на ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення ухвалюється згідно з положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

При цьому зі змісту ст. 58 Конституції вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, тобто поліпшують її становище.

Конституційний суд України у рішенні від 26.01.2011р. №1-рп/2011 зазначив, що поліпшення правового становища особи, яка скоїла злочин, здійснюється згідно із законом, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (п. 4 мотивувальної частини).

Оскільки, зважаючи на положення ст. 5 КПК України, а також на те, що закінчення строків досудового розслідування є підставою для закриття кримінального провадження, що, безумовно, покращує становище особи та скасовує її відповідальність, змінені положення ст. 219 КПК України мають зворотну дію в часі, попри будь-які обмеження. Адже ретроспективна дія закону, що поліпшує становище особи, встановлена Конституцією.

Отже, застосування ч.1 ст. 219 КПК (у редакції закону №2147-VIII) лише до осіб, інтереси яких обмежуються кримінальними провадженнями, щодо яких відомості внесені до ЄРДР після 16.03.2018р., та незастосування цієї норми до інших матиме ознаки дискримінації в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим у правовій державі.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини виходить із того, що дискримінація особи за будь-якими ознакам не допускається (рішення у справах «Chabauty v. France», «Van der Heijden v. Netherlands»).

У рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали б можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». Коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Таким чином, якщо 18-місячний строк сплив, а орган досудового розслідування не прийняв будь-якого процесуального рішення, передбаченого в ст. 283 КПК (зокрема звернення до суду з обвинувальним актом чи закриття кримінального провадження), особа, права чи законні інтереси якої обмежуються, або її представник мають право на звернення до слідчого судді для закриття провадження в порядку, передбаченому в ч. 9 ст. 284 КПК України.

Відповідно до положень ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім цього, положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України імперативно встановлено, що Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).

Європейським судом з прав людини як висунення обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомленняпро намірздійснення стосовноособи кримінальногопереслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудовогослідства протиконкретної особичи арештбанківських рахунківконкретної особи (рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії»).

Гарантіями,передбаченими ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,згідно ізпрактикою Європейськогосуду зправ людини,користується особа,викликана яксвідок укримінальній справі,але фактичнопідозрювана увчиненні злочину (зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні) (рішення у справі «Сервес проти Франції»). Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов`язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.

Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, відносно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права підозрюваного.

У пункті 4 рішення Конституційного суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 наголошено, що за змістом ст. 64 Основного Закону, конституційне право кожного на правову допомогу в жодному випадку не може бути обмежено. Відповідно до Конституції положення «кожен має право на правову допомогу» (ч. 1 ст. 59) є нормою прямої дії (ч. 3 ст. 8). І навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.

Таким чином, особа, права якої обмежуються під час досудового розслідування, у силу кримінального процесуального законодавства України та практики ЄСПЛ має процесуальні права, у тому числі на захист.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 КПК України кожен має право на те, аби обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду або відповідне кримінальне провадження було закрите.

При цьому в ч. 6 ст. 28 КПК України визначено, що інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до слідчого судді з клопотанням про встановлення процесуальних строків.

ЄСПЛ виходить із того, що ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують обставини, які перешкоджають прогресу розслідування в конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання віри громадян в їх відданість принципам верховенства права та здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них (рішення у справах «Риженко проти України», «Silih v. Slovenia»).

Отже, проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні у строк, що перевищує кілька років, повністю нівелює таку засаду кримінального провадження, як розумні строки, визначену в ст. 28 КПК України.

З огляду на ч. 1 ст. 283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Відповідно до ст. 114 КПК для забезпечення виконання вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки в межах граничного строку, з урахуванням обставин, установлених під час відповідного кримінального провадження.

Тому використання органом досудового розслідування формулювань із приводу фактичної причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення та неприйняття відповідного процесуального рішення тривалий час є правовою підставою для встановлення слідчому, прокурору строків для проведення досудового розслідування та прийняття одного з передбачених у ч. 2 ст. 283 КПК України процесуальних рішень.

Зважаючи на викладене, а також на положення ст. 28 КПК України, відповідно до яких з клопотанням про встановлення процесуальних строків має подати підозрюваний, обвинувачений (ст. 28 КПК у редакції до 06.12.2017р.), а також-поряд зпідозрюваним вправізвертатися особа,права чиінтереси якоїобмежуються підчас досудовогорозслідування (ст. 28 КПК у редакції з 07.12.2017р.), слідчий суддя вважає, що клопотання (скаргу) про встановлення таких строків подано особою, визначеною ст. 28 КПК України, а відтак вважає його прийнятним для розгляду та не погоджується в цій частині з позицією слідчого (яка виражена ним у вигляді надання ухвали слідчого судді в іншій справі про відмову у встановленні такого строку) про те, що КПК України в редакції, яка діяла на момент реєстрації даного кримінального провадження, не визначала строки для проведення конкретних процесуальних дій.

Дійсно, КПК України (у редакції до внесення змін законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII) не визначало порядку обчислення строків досудового розслідування до повідомлення про підозру. Проте, у розумінні практики ЄСПЛ, кримінальне провадження, де досудове розслідування, без повідомлення про підозру здійснюється тривалий час відносно третіх осіб призводить до порушення їх прав та інтересів. В цьому контексті необхідно звертати увагу на практику ЄСПЛ, яка є сталою щодо проведення ефективного офіційного розслідування та розумних строків. Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. Суд зазначив, що відлік перебігу розгляду кримінальної справи для вирішення питання щодо його «розумності» у сенсі ч. 1 ст. 6 Конвенції починається з моменту виявлення ставлення державних органів до особи як до підозрюваного або як до обвинуваченого у вчиненні злочину. Зокрема, відлік строку провадження може починатися з дня: взяття особи під варту; повідомлення її про порушення щодо неї кримінальної справи; початку досудового розслідування.

Досудове розслідування кримінального провадження № 320170406500000061 від 11.10.2017р. розпочалось 11.10.2017р., що на час розгляду скарги становить 4 роки та 2 місяці.

За цей час жодній особі не повідомлено про підозру. В судовому засіданні органом досудового розслідування не доведено слідчому судді підстав подальшого розслідування, зокрема, необхідністю проведення подальших слідчих дій. Доводи слідчого про це жодними доказами підтверджені не були. Відтак, станом не день розгляду скарги жодних відомостей про те, які слідчі дії у кримінальному провадженні виконуються на даний час, а також про те, які подальші конкретні слідчі дії необхідно виконати, їх доцільність, яка зумовлює подальше досудове розслідування - слідчому судді органом досудового розслідування не надано.

Приходжу до висновку, що органом досудового розслідування наявними матеріалами кримінального провадження не підтверджено і наведеного жодних аргументів, які б свідчили про особливу складність справи, так само, не наведеного жодних відомостей, які б свідчили про наявність перешкод або труднощів, які б перешкоджали прогресу у розслідуванні цього кримінального провадження, у тому числі відомостей, які б свідчили про неможливість його завершення шляхом прийняття одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень, в тому числі й з урахуванням положень, визначених ст. 278 КПК України щодо повідомлення особі про підозру.

Слідчий суддя нагадує, що ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які перешкоджають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їхню відданість принципам верховенства права та їхню здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них.

Проведення досудового розслідування кримінального провадження в строк, що перевищує 4 роки, повністю нівелює засаду кримінального провадження, визначену в ст. 28 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі пропідозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Таким чином, підставою, для вчинення дій, передбачених ст. 283 КПК України є факт повідомлення особі про підозру.

Встановлені у справі обставини дозволяють слідчому судді зробити висновок про наявне порушення розумних строків проведення досудового розслідування. Крім цього зазначені обставини вказують на те, що означене кримінальне провадження не має на меті виконання завдань, визначених ст. 2 КПК України, проведення в ньому досудового розслідування є формальним, та таким, що переслідує інші, ніж визначені законом цілі, а відтак слідчий суддя погоджується з доводами скарги з приводу необхідності встановлення строку досудового розслідування, та вважає за доцільне встановлення процесуального строку досудового розслідування в кримінальному провадженні та встановлення строку прокурору в кримінальному провадженні для прийняття одного з передбачених ст. 283 КПК України процесуальних рішень за результатами проведення досудового розслідування, з урахуванням у разі необхідності положень ст. 278 КПК України.

При цьому, зважаючи на загальні строки проведення досудового розслідування, слідчий суддя вважає можливим та необхідним встановлення процесуального строку досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32017040650000061 від 11.10.2017р. та встановлення строку для прийняття рішення відповідно до ст. 283 КПК України за результатами проведення досудового розслідування.

Слідчий суддя вважає достатнім - 2 (два) місяці з дня постановлення ухвали для прийняття одного з передбачених ст. 283 КПК України процесуальних рішень, з урахуванням у разі необхідності положень ст. 278 КПК України.

Підсумовуючи викладене слід вказати, що про неприпустимість зволікання у процесуальному визначенні на відповідному етапі кримінального переслідування вказує і практика Європейського суду з прав людини, зокрема і рішення Суду «Єлоєв проти України» від 6.11.2008 (заява №17283/02), згідно якого встановивши у згаданій справі, що тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», Суд зауважив, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних державних органів.

Відповідно до положень ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на бездіяльність прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу, в тому числі про зобов`язання вчинити певну дію.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 26, 28, 114, 303, 306, 307, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Днеко» - адвоката ОСОБА_3 щодо недотримання розумних строків, встановлення строків для закінчення досудового розслідування у прийняття рішення у кримінальному провадженні № 320170406500000061, внесеному до ЄРДР 11.10.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України - задовольнити частково.

Встановити строк2(два)місяці з дня постановлення даної ухвали, для прийняття органом досудового розслідування одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України у кримінальному провадженні № 320170406500000061, внесеному до ЄРДР 11.10.2017р.

В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Визначений ухвалою слідчого судді строк слід обраховувати з моменту її отримання.

Контроль за виконанням покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у вказаних кримінальних провадженнях.

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 05 березня 2021 року о 09 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1