Рішення

від 26.02.2021 по справі 177/1709/20

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1709/20

Провадження № 2/177/274/21

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

26 лютого 2021 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Данилової А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачу ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія Р1 №136466, виданого 10 вересня 2001 Широківською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області позивачу належить земельна ділянка площею 4,1680 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0574 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

18 травня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, а саме вищезазначеної земельної ділянки, який було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 28354612. Умовами договору передбачено, що позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування вищезгадану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено терміном на 7 років. Умовами Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу щороку оренду у розмірі не менше 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 5500 грн. грошової або натуральної форми та орендна плата до договору виплачується не пізніше як у термін від 15 серпня по 01 листопада кожного року. Однак відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання по договору з виплати орендної плати, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 11000, 00 грн. Також умовами Договору передбачено сплату пені у разі невиконання орендарем умов договору - 0,2 % несплаченої суми за кожен день прострочення, яка відповідно до розрахунку за період з 02.11.2019 - 14.12.2020 складає 4972 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 287,10 грн. та проценти за користування коштами в розмірі 204,33 грн. відповідно до вимог ст.625 ЦК України. Також, відповідно до п.33 Договору дія договору припиняється, крім іншого, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Позивачем було здійснено спроби позасудового врегулювання спору, однак відповідач не відповідає на телефонні дзвінки та взагалі змінив номер телефону. Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено лист із вимогою сплатити заборгованість по орендній платі, однак відповіді на зазначений лист позивач не отримала, у зв`язку із чим позивач була вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Позивач, представник позивача-адвокат Клецько Л.В., будучі повідомленими про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не прибули. Від представник позивача до канцелярії суду було подано заяву про розгляд справи за її відсутності. Крім того, представник позивача в заяві зазначила про те, що підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 , місцезнаходженням якого є АДРЕСА_1 , про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме відповідно до п.1 ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 7, 35,41, 42), однак до суду повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, відзиву не подано.

За даних обставин, неодноразові неявки відповідача в судове засідання суд розцінює як намір затягування розгляду справи, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів в силу ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягаютьзадоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

Відповідно до ст. 1, 13, 14 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.35 Закону України Про оренду землі спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до Державного Акту про право приватної власності на землю серії Р1 №136466 виданого 10.09.2001 року Широківської сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_1 належить на праві приватної власності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка площею 4,1680 га, кадастровий номер 1221888200:04:001:0574, що розташована на території Дніпропетровської області, Криворізького району, Широківської сільсьої ради (а.с.10-13)

18.05.2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір оренди вищезгаданої земельної ділянки № НОМЕР_1 , який зареєстрований 04.10.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Бунякіною Т.Л., номер запису 28354612 ( а.с.14-17).

Зі змісту п. 1, 2 Договору оренди земельної ділянки від 18.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 вбачається, що орендодавець надає належну йому, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,1680 га, кадастровий номер 12 218 8 8200:04:001:0574, яка знаходяться на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, грошова оцінка земельної ділянки становить 97818,75 грн.

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на термін 7 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

Відповідно до п. 9 Договору Орендар сплачує Орендодавцю щороку орендну плату ( з розрахунку за одну земельну ділянку) у розмірі не менш ніж 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить 5500 грн. грошової або натуральної формі за ринковими цінами.

Згідно п.11 Договору орендна плата сплачується по Договору не пізніше як у термін від 15 серпня по 01 листопада кожного року.

Відповідно до п.13 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 33 Договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Як вбачається з акту приймання- передачі земельної ділянки в оренду, орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ФОП ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку в розмірі 4,1680 га, яка знаходиться у задовільному стані. Кадастровий номер земельної ділянки 1221888200:04:001:0574.

Вказаний договір оренди землі від 18.05.2018 року було зареєстровано 04.10.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Криворізької районної державної адміністрації Бунякіною Т.Л., номер запису 28354612.

За користування землею у 2019 та 2020 роках орендна плата не виплачувалася.

Відповідно до листа від 03 листопада 2020, направленого на адресу відповідача, позивач ОСОБА_1 зверталася до відповідача із вимогою щодо сплати заборгованості з орендної плати в розмірі 11000, 00 грн., а також позивачем було направлено відповідачу Додаткову угоду №01 до Договору оренди земельної ділянки №03 від 18.05.2018 щодо розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, а саме у зв`язку із систематичними порушеннями умов договору щодо несплати орендної плати за користування земельною ділянкою (а.с.18-20).

Доказами того, що позивач не отримувала орендної плати від відповідача за 2019 -2020 роки є Відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року, які не містять відомості про виплату орендної плати від відповідача.

Зазначені вище обставини свідчать про систематичну (два і більше рази) несплату орендної плати, що може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Приписами ст.24 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до пункту 33 Договору, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

В даному випадку суд вважає, що оплата орендної плати є істотними обставинами, а її не отримання орендодавцем в повному обсязі згідно до умов договору, або несвоєчасне отримання, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. За таких умов доводи позивача мають правове значення для вирішення даного спору, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору. Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за оренду плату за 2019 - 2020 роки за договором оренди земельної ділянки від 18.05.2018 року суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.9 Договору, за кожен рік використання землі Орендар виплачує орендну плату у грошовій формі у розмірі, що становить 5500 грн. Сплачується орендна плата один раз на рік в період з 15 серпня по 01 листопада, в грошовій або натуральній формі.

Судом встановлено, що до звернення позивача до суду з цим позовом відповідач протягом 2019-2020 років орендної плати за договором оренди земельної ділянки не сплачував, доказів протилежного суду не надав, тому заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 18.05.2018 року складає 11000, 00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті орендної плати за 2019 - 2020 роки в розмірі 11 000, 00 грн., що відповідає умовам договору оренди землі від 18.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до п. 13 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені Договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, який відповідач не заперечив та з яким суд погоджується, розмір пені, який підлягає стягненню із відповідача складає 4972, 00 грн. за період з 02.11.2019 по 14.12.2020, який відповідно до умов Договору також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем, а отже і є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 287, 10 грн. та 3 % річних в сумі 204, 33 грн. за період з 02.11.2019 по 14.12.2020.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 грн. х2 (а.с. 1, 28), який слід стягнути на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 204,525,629 ЦК України,ст.ст. 1,13, 14, 18, 35 Закону України Про оренду землі ,ст. ст. 12, 13, 76, 78, 95, 141, 142, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18 травня 2018 року за № 03, кадастровий номер земельної ділянки: 1221888200:04:001:0574, земельна ділянка площею 4,1680 га, цільовим призначенням - для ведення товарного сількогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, який зареєстрований 04.10.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість по виплаті орендної плати за 2019-2020 роки сумі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок, пеню за невиконання зобов`язань по договору в розмірі 4972 ( чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, за договором оренди земельної ділянки від 18.05.2018 року укладеним між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; три проценти за користування коштами в розмірі 204 (двісті чотири) гривні 33 копійки, та втрати від інфляції в розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) гривень 10 копійок відповідно до ст.625 ЦК України.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на оплату судового збору в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В. Березюк