Постанова

від 15.03.2021 по справі 450/834/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/834/19 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/3736/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Провадження № 22-ц/811/3745/20

Категорія:23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Івасюти М.В.,

адвоката Горпинюка І.Є. - представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2020 року таапеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пустомитівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Пустомитівської міської ради від 27.12.2018 року № 1473 Про розгляд звернення ОСОБА_1 та про визнання поновленим договору № 359 оренди земельної ділянки від 14.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач з 1996 року користується земельною ділянкою площею 0,04 га в с. Наварія Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер ділянки: 4623610100:02:002:0389 (в подальшому - спірна земельна ділянка ).

14 серпня 2013 року між ним та Пустомитівською міською радою в особі міського голови Яреми Р.О. на підставі рішення Пустомитівської міської ради № 1144 від 23 липня 2013 року було укладено договір №359 оренди спірної земельної ділянки строком на 5 років. Передбачений договором оренди строк дії договору закінчився 14 серпня 2018 року, однак і після 14 серпня 2018 року позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, оскільки бажав поновлення договору оренди на новий строк, і 14.12.2018 року він подав Пустомитівському міському голові заяву, у якій просив укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Однак, рішенням Пустомитівської міської ради від 27.12.2018 року № 1473 відповідач вирішив повторно повідомити ОСОБА_1 про неможливість продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки №359 від 14.08.2013 року у зв`язку із невідповідністю цільового призначення земельної ділянки з Генеральним планом села Наварія (а.с. 2-6).

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2020 року позовні вимоги частково задоволено .

Визнано незаконним та скасовано рішення Пустомитівської міської ради №1473 від 27.12.2018 року Про розгляд звернення ОСОБА_1 .

Стягнуто з Пустомитівської міської ради в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 2 500 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 111-116).

Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання поновленим на тих самих умовах та на строк з 15.08.2018 року по 14.08.2023 року договору оренди земельної ділянки № 359 від 14.08.2013 року, укладеного між Пустомитівською міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,04 га в с. Наварія Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер ділянки: 4623610100:02:002:0389 (а.с. 138-140).

Вищезгадані судові рішення оскаржив позивач.

Апелянт просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2020 року скасувати в частині, в якій суд відмовив в задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог , а також скасувати додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року,покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає неправильним застосуванням до спірних правовідносин положень пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування (яким передбачено що виключно на пленарних засіданнях місцевої ради вирішуються питання регулювання земельних відносин), оскільки (на думку апелянта) до спірних правовідносин має застосовуватись спеціальна норма - частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі , якою передбачено поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах у випадку мовчазної згоди обох сторін . При цьому укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди здійснюється із уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (а.с. 122-126, 143-147).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що :

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається її учасниками (в тому числі - і позивачем/апелянтом), що рішенням відповідача, Пустомитівської міської ради, від 23.07.2013 року № 1144 позивачу у населеному пункті (селі Наварія) було надано в оренду терміном на 5 років спірну земельну ділянку для ведення городництва (а.с. 11) і 14.08.2013 року на підставі згаданого рішення з ним на 5 (п`ять) років було укладено Договір № 359 оренди спірної земельної ділянки - для ведення городництва (а.с. 7-10).

За змістом статей 19 та 22 (пункт а частини 3) Земельного кодексу (ЗК) України землі надані громадянам у користування для ведення городництва належать до земель сільськогосподарського призначення.

А за змістом статей 38 та 39 ЗК України використання земель в межах населених пунктів здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту , іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою тощо.

Статтею 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що в разі закінчення строку, на який його було укладено, договір оренди землі припиняється .

А частиною 1 статті 33 згаданого Закону ( Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк ) встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

При цьому частиною 10 цієї ж 33 статті Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки вимоги цієї статті не застосовуються .

Судом також встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається її учасниками (в тому числі - і позивачем/апелянтом), що вже після укладення з позивачем Договору № 359 оренди спірної земельної ділянки від 14.08.2013 року, рішенням Пустомитівської міської ради від 21.03.2017 року № 505 було затверджено новий Генеральний план села Наварія Пустомитівського району Львівської області (а Генеральний план села розроблений у 1986 році було визнано таким, що втратив чинність; а.с. 33), згідно якого земельна ділянка, яка знаходилась в оренді позивача, відноситься до території зелених насаджень загального користування (а не для ведення городництва), тобто: мала місце зміна цільового призначення спірної земельної ділянки, що виключає застосування до спірних правовідносин статті 33 Закону України Про оренду землі в цілому , оскільки позивачем і не оспорюється та обставина, що спірну земельну ділянку не було надано в оренду будь-якій іншій особі.

А озеленення загального користування (парки, сквери, бульвари, набережні) є невід`ємною складовою частиною Генерального плану (основного креслення) населеного пункту (пункт 5.5.5 розділу 5 Склад та зміст генерального плану населеного пункту ДБН Б.1.1-15:2012 Склад та зміст генерального плану населеного пункту , чинних від 01.11.2012 року).

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив, як основне, так і додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування цих судових рішень відсутні і апеляційні скарги на них, доводи яких не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2020 року тадодаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 22 березня 2021 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.