Рішення

від 15.02.2021 по справі 761/6225/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/6225/20

Провадження № 2/761/1607/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Пономаренко Н.В..

з участю секретаря: Бражніченко І.О.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру та способу стягнення аліментів.

Згідно з позовною заявою, позивач просила суд: змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі №761/22508/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, яким стягнуто з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.09.2010 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києві від 28.02.2019 року у справі №761/48042/18 розірвано. Від даного шлюбу у сторін народились спільна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду від 11.11.2019 року у справі №761/22508/19 ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, яким стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку та відмовлено в частині стягання аліментів за минулий час.

Так, як зазначає позивач, неповнолітній син проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні, вона зі свого боку прикладає усі зусилля для забезпечення потреб дитини, однак це не дозволяє повністю забезпечити потреби дитини, адже розмір присуджених судом аліментів є недостатнім для належного утримання спільного сина сторін ОСОБА_5 , виходячи з розвитку його здібностей, культурно-естетичного виховання, забезпечення належного фізичного розвитку, медичного догляду та відпочинку. В зв`язку із чим позивач пред`явила відповідний позов про збільшення розміру та зміну способу стягнення аліментів.

При цьому позивач вказує, що виходячи з віку дитини та враховуючи особливості організації її життя, є виправданим несення батьками витрат для духовного, фізичного та естетичного розвитку дитини, нормального харчування та підтримання стану здоров`я, придбання одягу, товарів на особисті потреби дитини підручниками та розвиваючими іграми, канцтоварами тощо і відповідно розмір присуджених аліментів не дозволяє в повній мірі задовольнити потреби дитини. Позивач, зазначає, на даний час дитини навчається в школі англійської мови, у центрі розвитку Монтессорі Центр , що вимагає додаткових витрат, позивач самостійно оплачує поїздки сина за кордон для відпочинку, розвитку та оплачує лікування дитини. Дитина потребує належної фізичної підготовки та медичного обслуговування, а тому наявні витрати позивача з придбання абонементу до фітнес клубу, його медичне обслуговування, витрати на щорічне санаторно-курортне лікування дитини та відпочинок. Також має намір змінити навчальний заклад, де наразі навчається дитина. Оскільки найкращі навчальні заклади у м. Києві є платними, це також є обставиною, що збільшує витрат на утримання дитини.

Крім цього, звертає увагу суду на те, що у відповідача, наявне рухоме і нерухоме майно, він офіційно працевлаштований на посаді керівника господарського товариства здійснює підприємницьку діяльність як ФОП, а тому останній має можливість отримати дохід та сплачувати аліменти у розмірі 40 000 грн. на місця. Відповідач має на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , має рухоме майно - автомобіль FORD MONDEO, 2010 року випуску, який придбаний 18.11.2015 року, працює керівником ТОВ ДАНІСКО Україна та отримує заробітну плату у розмірі близько 80 000 грн. На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 181-184,192 СК України ст.. 12 Закону України Про охорону дитинства просить позов задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.04.2020 року відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного провадження. Також відповідною ухвалою витребувано :

- у Шевченківської державної податкової інспекції Личаківського управління Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35) інформацію про розмір задекларованого ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прибутку від здійснення підприємницької діяльності за 2018-2019 p.p.; про розмір доходу ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отриманого з інших джерел, не пов`язаних із здійсненням ним підприємницької діяльності, протягом 2018-2019 p.p.-

- з Офіса великих платників податків ДПС (місцезнаходження: 04119, м. Київ, Дегтярівська, 11г) надати інформацію про розмір доходу ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплаченого/нарахованого йому платником податків товариством з обмеженою відповідальністю ДАНІСКО Україна (код ЄДРПОУ 33548609) протягом 2019 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, у зв`язку із його необґрунтованістю.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.09.2010 року було укладено шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києві від 28.02.2019 року у справі №761/48042/18 розірвано. (а.с.8).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 7).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року було ухвалено рішення у справі №761/22508/19, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, яким стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28.02.2019 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).(а.с. 9-12)

Постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 11.11.2019 року залишено без змін.(13-16).

Позивач просить задовольнити вимоги та збільшити розмір аліментів з ј частини заробітку (доходів) відповідача на тверду грошову суму у розмірі 40 000 грн., щомісячно, вказуючи на те, що розмір присуджених аліментів є недостатнім, виходячи з розвитку здібностей сина, його культурно-естетичного виховання, забезпечення фізичного розвитку, медичного догляду відпочинку та вказуючи, що відповідач спроможний сплачувати таку суму аліментів.

Відповідач проти вказаних тверджень заперечував та вважав їх безпідставними.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Аналізуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Водночас, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст.192 СК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вимагаючи зміни розміру аліментів у даному випадку, позивач мала довести факт зміни будь-якої з обставин, зазначеної вст. 192 СК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так, суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування вимог на те, що розміру стягнутих аліментів недостатньо для утримання сина, враховуючи розвитку здібностей сина, його культурно-естетичного виховання, забезпечення належного фізичного розвитку, медичного догляду та відпочинку. з огляду оскільки вказані твердження не доведені належними доказами по справі.

Такі твердження позивача не підтверджуються жодними доказами. До позовної заяви не надано документів, які би підтверджували, що дитина відвідує гуртки, курси, спортивні секції тощо, перебував на відпочинку, проходив спеціальне обстеження, має хронічні хвороби, потребує постійного лікування тощо.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Як зазначає позивач, що на даний час дитина навчається в школі англійської мови, у центрі розвитку Монтессорі Центр , що вимагає додаткових витрат. При в обґрунтування цьому не надамо доказів навчання сина ні в школі англійської мови, ні в центрі розвитку Монтессорі Центр . Інформація на а.с. 34 не є належним, допустимим та достатнім доказом навчання дитини в школі англійської мови, оскільки з неї не можна встановити відношення ФОП ОСОБА_7 до школи англійської мови Helen Doron на вул. Винниченка 20, факт, період та тривалість навчання ОСОБА_5 , характер освітніх послуг, що йому надавалися, вартість навчання тощо. Копії прибуткових касових ордерів № 306 від 09 квітня 2019 р. та № 238 від 27 лютого 2019 на а.с. 35 не є письмовими доказами в розумінні статті 95 ЦПК України, оскільки не є документами - на них відсутні обов`язкові реквізити (не вказано назву організації, код ЄДРПОУ, підставу, суму, відсутній підпис уповноваженої особи, платником зазначено малолітню особу). Копії рахунків на а.с. 39 не можуть вважатись належними і допустимим доказами, оскільки не підтверджують ні факту навчання, ні факт здійснення оплати, а також не містять всіх обов`язкових реквізитів документа. Крім цього, рахунок виставлено на користь ФОП ОСОБА_8 . Копії квитанцій на а.с. 36-38, 147-154 також не містять інформації про характер витрат та відносно того, на чию користь вони здійснені, а також що витрати здійснені на утримання ОСОБА_5 . Копії на а.с. 40-44, 46, 47, 60-62, 68-75, 77-93, 95 не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки вони викладені іноземною мовою та позивачем не додано перекладу, неможливо встановити зміст вказаних документів.

Суд враховує, що згідно листа Офісу великий платників податків ДПС на виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02.04.2020 та додатку до нього, з якого вбачається офіційне працевлаштування відповідача та нарахування його доходів за період за 2019 рік (а.с.168-169). Зокрема, з вказаного листа вбачається, що відповідач працевлаштований у ТОВ Даніско Україна . Збільшення розміру заробітної плати відповідача за період з моменту постановлення рішення суду підстав для задоволення позову не дає, оскільки аліменти стягуються в розмірі 1/4 частини від його доходу. Відтак, зі збільшенням розміру заробітної плати збільшується і розмір аліментів.

Відтак, доказів того, що після ухвалення рішення у відповідача покращилося матеріальне становище, або змінились обставини, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для збільшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни її матеріального чи сімейного стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для збільшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про охорону дитинства батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відтак позивачем зобов`язана надавати рівнозначний розмір утримання на неповнолітнього сина, однак, ОСОБА_3 не доведено, що нею щомісячно також витрачається на утримання сина 40 000 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 про зміну розміру та способу стягнення аліментів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 200, 211, 258, 259 ЦПК України, статтями 11, 27, 104, 105, 110, 111, 112, 180, 181, 182, 184, 191, 192 СК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру та способу стягнення аліментів - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін :

Позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст складено 12.03.2021.

Суддя: