Рішення

від 19.03.2021 по справі 907/809/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2021 м. Ужгород Справа № 907/809/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/809/20

за позовом фізичної особи - підприємця Грабар Ігоря Олександровича, м. Ужгород до приватного підприємства В8 Гараж , с. Сторожниця Ужгородського району про повернення майна та стягнення суми 600366,24грн. -

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором оренди обладнання №2 від 07 травня 2019 року у сумі 600 366,24грн. та зобов`язання Приватного підприємства В8 Гараж (89440, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Гагаріна, буд. 90, Код ЄДРПОУ 41637085) повернути обладнання, а саме: 001155 АТН W42 2D Балансувальний стенд - 1 (одна) шт. - вартістю 47 716,00 гривень; 004549 Підіймач двостійковий safe ht1 3040 - 5 (п`ять) шт. - вартістю 174 850,00 гривень; 004897 АТН М 52 230v Шиномонтажний станок - 1 (одна) шт. - вартістю 43 790,00 гривень власнику Фізичній особі підприємцю Грабар Ігорю Олександровичу ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526,5 549, 551, 599, 610, 625, 629, 759, 762, 770, 774, 777, 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/809/20 не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 08.03.2021 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 08.03.2021 року подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Зазначив, що позивачем 10.05.2020 до відповідача надіслано повідомлення про розірвання договору оренди обладнання №2 від 07.05.2019. Таким чином, позивачем пропущено строк подання такого повідомлення, оскільки таке подано через 3 дні після закінчення договору оренди, який в силу п. 3.2. такого автоматично продовжений на 1 рік у зв`язку з чим обладнання, яке є об`єктом договору не підлягає поверненню.

Вимоги про сплату неустойки та пені заперечує з аналогічних підстав.

Підсумовуючи вказує, що позовні вимоги є частково необґрунтованими, а сума бopry яка фактично підлягає стягненню відповідно до даної позовної заяви становить 19 000,00 гривень.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2019 року між фізичною особою-підприємцем Грабар Ігор Олександрович (далі-Позивач) та Приватним підприємством В8 ГАРАЖ (далі -Відповідач) в особі директора Прядко Олександр Анатолійович, який діє на підставі Статуту, укладено договір оренди обладнання № 2 (надалі Договір).

За умовами пункту 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне використання наступне майно (надалі - Об`єкт оренди), що належить Орендодавцю на основі договору купівлі продажу: 001155 АТН W42 2D Балансувальний стенд - 1 шт. - 47716 грн. 004549 Підіймач двостійковий safe htl 3040 - 5 шт. - 1 74850 грн. 004897 АТН М 52 230v Шиномонтажний станок 1 шт. - 43790 грн.

Вартість об`єкта оренди виражається в національній валюті України і складає 266356 грн. та визначається в актах приймання-передавання обладнання. Стан об`єкта оренди на момент передачі в оренду: без зовнішніх і внутрішніх дефектів, придатне до використання в господарській діяльності Орендаря. За цим Договором Орендодавець передає, а Орендар приймає об`єкт оренди, виключно як цілісний програмно-апаратний комплекс в захисному корпусі. Обладнання розташоване за адресою: 88000 м.Ужгород вул. Капушанська 168.(п.п. 1.1.2,1.1.3,1.2 Договору).

Пунктом 3 Договору визначено строк оренди. Так, за умовами даного договору строк оренди складає 1 календарний рік з моменту прийняття об`єкта оренди. Після завершення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий термін. В цьому випадку, якщо жодна зі Сторін в термін 30 діб до завершення цього Договору оренди обладнання не сповістить про свій намір його розірвати, цей Договір оренди обладнання автоматично продовжується на строк і календарний рік.

Згідно пункту 4 Орендна плата з урахуванням її індексації є фіксованою та становить у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень без ПДВ. Розмір орендної плати за об`єкт оренди в цілому визначається у відповідних додаткових угодах та актах наданих послуг, які підписуються та скріплюються печатками Сторін один раз на місяць. Орендна плата виплачується Орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця.

Передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями Сторін за актом приймання-передання. Об`єкт оренди вважається переданим Орендодавцем та прийнятим Орендарем з моменту підписання Сторонами відповідного акта приймання - передання обладнання. (пункт 5 Договору).

Серед іншого пунктом 6 визначений обов`язок орендаря своєчасно здійснювати орендні платежі.

Після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягам 5 днів повернути орендоване майно Орендодавцю разом з тарою, упакуванням та технічною документацією (комплектно) за актом передавання (п.5 Договору).

Відповідальність сторін за договором визначена пунктом 9. Так у випадку прострочення повернення орендованого майна - пеня в розмірі 1% від вартості майна за кожний день прострочення. У випадку прострочення зі сплатою орендних платежів - пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення, aле не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення.

Договір оренди обладнання вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором оренди обладнання (п.п. 10.1 Договору).

Позивач виконав свої зобов`язання за договором в повній мірі та належним чином, передавши майно за актом приймання передачі обладнання від 10.05.2019 року.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач в порушення умов договору допустив прострочення орендних платежів та не повернув майно після закінчення договору.

З метою досудового врегулювання спору позивачем листом від 10.05.2020 року надіслано повідомлення про розірвання договору про повернення об`єкту оренди та про сплату наявної заборгованості.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало приводом звернення позивача до суду з позовною вимогою про повернення майна та стягнення суми 600366,24грн. з яких 19 000, 00 основного боргу нарахованого з травня 2019 по листопад 2020 року 38 000, 00 грн. неустойки за користування об`єктом оренди та 543 366,24 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

За змістом частини 2 статті 291 ГК договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягам 5 днів повернути орендоване майно Орендодавцю разом з тарою, упакуванням та технічною документацією (комплектно) за актом передавання (п.5 Договору.)

Статтею 764 ЦК України визначено, якщо наймач, який продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до умов пункту 3 Договору, строк оренди складає 1 календарний рік з моменту прийняття о6'єкта оренди. Після завершення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий термін. В цьому випадку, якщо жодна зі Сторін в термін 30 діб до завершення цього Договору оренди обладнання не сповістить про свій намір його розірвати, цей Договір оренди обладнання автоматично продовжується на строк і календарний рік (п.3 Договору.)

Матеріалами справи встановлено, що відповідне орендоване майно передано відповідачу за актом № 2 приймання-передачі обладнання за договором оренди обладнання № 2 від 07.05.2019 року, який був підписаний 10 травня 2019 року. Відтак, з урахуванням вимог пункту 3.1 Договору кінцевим терміном строку оренди є 10 травня 2020 року.

Позивачем подано належні докази (лист від 10.05.2020 року), якими наголошено на припинення договору та на обов`язок орендаря повернути об`єкт оренди згідно акту приймання передачі. Факт отримання вказаного повідомлення відповідачем не заперечується.

Таким чином, у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, та з огляду на заперечення орендодавця стосовно його пролонгації на новий строк на тих же умовах, суд констатує припинення дії договору оренди № 2 від 07.05.2019 року.

Як вже зазначалось відповідно до п.5 Договору після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягам 5 днів повернути орендоване майно Орендодавцю разом з тарою, упакуванням та технічною документацією (комплектно) за актом передавання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Згідно з чинним законодавством власник має право вимагати повернення майна з чужого незаконного володіння, а особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала ( ст.ст. 387, 1212 ЦК України).

Оскільки правовою підставою користування майном позивача є договір оренди, а договірні відносини між сторонами 10.05.2020 року закінчилися та продовжені не були, суд визнає вимоги Позивача про повернення орендованого майна обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас твердження відповідача про те, що договір не припинив свою дію та те, що він продовжений на той самий строк судом не береться до уваги, оскільки спростовується вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи. З аналогічних підстав не беруться до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для сплати неустойки та пені.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 4 Орендна плата з урахуванням її індексації є фіксованою та становить у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень без ПДВ. Розмір орендної плати за об`єкт оренди в цілому визначається у відповідних додаткових угодах та актах наданих послуг, які підписуються та скріплюються печатками Сторін один раз на місяць. Орендна плата виплачується Орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем об`єкту оренди за Договором, відповідачем вказані обставини визнаються та не заперечуються.

З огляду на, що суд здійснивши перевірку нарахування орендної плати за період з травня 2019 року по листопад 2020 року прийшов до висновку що вказані позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України в сумі 38 000,00 грн. за аналогічний період.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналіз вищенаведених приписів дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Водночас, ч. 2 ст. 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З викладеного слідує, що орендар за договором оренди має, зокрема, (1) обов`язок сплачувати орендну плату до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі та (2) обов`язок негайно повернути орендоване майно після припинення договору оренди.

За висновком суду, правова природа поняття "орендна плата" безпосередньо пов`язана із користуванням річчю і обов`язок сплати такого платежу є суттю орендних правовідносин. Із припиненням зобов`язальних відносин за договором оренди у орендаря додатково виникає інший обов`язок - повернути річ. Але навіть в тому разі, якщо орендар свого обов`язку із повернення речі не виконує, зобов`язання зі сплати орендної плати, встановленої договором або законом, у нього зберігається. При цьому у випадку, коли орендоване майно не повертається з вини орендаря, у нього виникає також і відповідальність за порушення зобов`язання із повернення речі у вигляді неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Отже, відповідальність, передбачена ч. 2 статті 785 ЦК України виникає у разі порушення обов`язку з повернення орендованого майна з вини орендаря. Однак плата за користування річчю є зовсім іншим обов`язком наймача і сплачується у зв`язку з тим, що останній продовжує користуватися річчю.

У статті 61 Конституції України закріплено норму, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Але, відповідно до вказаних вище вимог чинного законодавства основне зобов`язання орендаря - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку дії договору, оскільки таке припинення пов`язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом повернення об`єкта оренди, тобто є господарським зобов`язанням за договором, а не санкцією за його неналежне виконання.

Водночас, передбачена у частині 2 статті 785 ЦК України неустойка, якраз є санкцією за невиконання обов`язку з повернення орендованого майна.

На думку суду, застосована у тексті наведеної норми прив`язка розміру неустойки до розміру орендної плати пов`язана виключно із методикою розрахунку такої санкції, однак, така прив`язка жодним чином не свідчить про те, що орендна плата - як зобов`язання та неустойка у розмірі подвійної орендної плати - як санкція є тотожними поняттями.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки.

Таким чином, у випадку якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі відповідальністю за це порушення буде саме стягнення неустойки, яка передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, тоді як сплата орендної плати за договором оренди є господарським зобов`язанням орендаря. Отже, стягнення з винного у неповерненні орендованого майна орендаря одночасно як заборгованості з орендної плати так і санкції у вигляді подвійної орендної плати за один і той самий період користування майном (після закінчення договору оренди і до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі) не може вважатися подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки сплата орендної плати такою відповідальністю взагалі не є.

Верховний Суд, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17 дійшов висновку про те, що зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 925/1223/17, від 11.12.2019 у справі № 904/527/19.

З огляду на наведене право нараховувати неустойку, яка передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України після закінчення договору оренди і до моменту повернення орендованого майна за актом прийому-передачі.

Водночас позивачем заявлено неустойку за період з травня 2019 року по листопад 2020 року, що охоплює період правомірного користування об`єктом оренди.

Суд здійснивши перерахунок суми неустойки за період з моменту закінчення договору по листопад 2020 року прийшов до висновку про часткове задоволення цієї позовної вимоги в сумі 14 000,00 грн., в іншій частині належить відмовити.

Разом з тим, позивачем в силу п.п. 9.1.1 заявлено також позовну вимогу про стягнення суми пені за прострочення в поверненні орендованого майна, за період з 11.05.2020 по 30.11.2020, яка складає 543 366.24,00 грн.

Умовами договору передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягам 5 днів повернути орендоване майно Орендодавцю разом з тарою, упакуванням та технічною документацією (комплектно) за актом передавання (п.5 Договору.)

Серед іншого, пунктом 9 Договору визначено, що у випадку простроченні в повернення орендованого майна - пеня в розмірі 1% від вартості майна за кожний день прострочення.

Вартість об`єкта оренди виражається в національній валюті України і складає 266356 грн. та визначається в актах приймання-передавання обладнання. Стан об`єкта оренди на момент передачі в оренду: без зовнішніх і внутрішніх дефектів, придатне до використання в господарській діяльності Орендаря. За цим Договором Орендодавець передає, а Орендар приймає об`єкт оренди, виключно як цілісний програмно-апаратний комплекс в захисному корпусі. Обладнання розташоване за адресою: 88000 м.Ужгород вул. Капушанська 168.(п.п. 1.1.2,1.1.3,1.2 Договору).

Судом встановлено, що згідно акту приймання передачі обладнання від 10.05.2019 вартість переданого майна в сукупності становить 266 356,00 грн.

Водночас, положенням ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, уклавши договір №2 від 07.05.2019 року сторони усвідомлювали зміст та умови визначені договором, а також правові наслідки які можуть настати для них обох, у випадку невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором. Відповідачем не спростовано позовних вимог та фактів порушення умов договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами вправи встановлено закінчення строку оренди 10.05.2020 року. Як вже зазначалось за умовами пункту 5 Договору після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягам 5 днів повернути орендоване майно Орендодавцю разом з тарою, упакуванням та технічною документацією (комплектно) за актом передавання.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що Позивачем помилково розраховано суму боргу без врахування п.5 Договору.

Враховуючи встановлені судом обставини порушення умов договору, а також те, що відповідач не надав суду жодного доказів, які б спростовував наявність вищевикладеного, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд здійснивши власний розрахунок заявленої позовної вимоги за період з 16.05.2020 по 30.11.2020 року дійшов висновку про часткове задоволенню позовної вимоги в сумі 530 048.44 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця Грабар Ігоря Олександровича, м. Ужгород до приватного підприємства В8 Гараж , с. Сторожниця Ужгородського району про повернення майна та стягнення суми 600366,24грн. - підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак на відповідача покладається судовий збір в сумі 12 192,71 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Приватне підприємство В8 Гараж (89440, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Гагаріна, буд. 90, код ЄДРПОУ 41637085) повернути обладнання, а саме: 001155 АТН W42 2D Балансувальний стенд - 1 (одна) шт. - вартістю 47 716,00 грн. (сорок сім тисяч сімсот шістнадцять гривень 00 коп.); 004549 Підіймач двостійковий safe htl 3040 - 5 (п`ять) шт. - вартістю 174 850,00 грн. (сто сімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.); 004897 АТН М 52 230v Шиномонтажний станок - 1 (одна) шт. - вартістю 43 790,00 грн. (сорок три тисячі сімсот дев`яносто гривень 00 коп.) власнику Фізичній особі підприємцю Грабар Ігорю Олександровичу ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

3.Стягнути з Приватного підприємство В8 Гараж (89440, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Гагаріна, буд. 90, код ЄДРПОУ 41637085) на користь Фізичної особи підприємця Грабар Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму 563 048,44 грн. (п`ятсот шістдесят три тисячі сорок вісім гривень 44 коп.) в т. ч. 19 000,00 грн. основного боргу по орендній платі, 14 000, 00 грн. неустойки та 530 048,44 грн. пені.

4. Стягнути з Приватного підприємство В8 Гараж (89440, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Гагаріна, буд. 90, код ЄДРПОУ 41637085) на користь Фізичної особи підприємця Грабар Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму 12 192,71 грн. (дванадцять тисяч сто дев`яносто дві гривні 71 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.03.2021.

Суддя О.Ф. Ремецькі