Постанова

від 04.03.2021 по справі 911/713/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа№ 911/713/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 04.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 (повний текст рішення підписано 07.10.2020)

у справі №911/713/20 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Вірма-Електросвіт

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

4) ОСОБА_3

про стягнення 1 553 053,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" (далі - ТОВ "Вірма-Електросвіт", відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-3) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач-4) про стягнення 1 553 053,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами, ТОВ "Вірма-Електросвіт", як боржником, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як поручителями, їх грошових зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними за договором овердрафту № 015/3187/0468192 від 20.11.2018. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідачів солідарно грошові кошти в загальному розмірі 1 553 053,57 грн, з яких: 1 179 659,43 грн - заборгованість за кредитом, 352 587,96 грн - заборгованість за відсотками по кредиту, 2 359,12 грн - пеня, 18 447,06 грн - інфляційна складова боргу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 позов задоволено повністю.

Солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитом в розмірі 1 179 659,43 грн, заборгованість за відсотками по кредиту в розмірі 352 587,96 грн, пеню в розмірі 2359,12 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 18 447,06 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" витрати по сплаті судового збору в розмірі 23295,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Вірма-Електросвіт", як боржником, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як поручителями, допущено порушення грошових зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними за договором овердрафту № 015/3187/0468192 від 20.11.2018, виконання зобов`язань за яким було забезпечено порукою. З огляду на встановлене судом першої інстанції порушення основного зобов`язання, яке було допущене відповідачем-1, як боржником за основним договором овердрафту № 015/3187/0468192 від 20.11.2018, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог до відповідачів-2, 3, 4, як поручителів в частині стягнення заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитом, пені та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/713/20 в частині солідарного стягнення відсотків по кредиту і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у солідарному стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за відсотками по кредиту у розмірі 351298,72 грн. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- з огляду на положення Договору овердрафту та враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/1238/17, проценти, визначені пунктом 4.1 договору, а саме: проценти за користування овердрафтом, розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24,4%річних - є процентами за правомірне користування грошовими коштами, та підлягають стягненню за період прострочення боржника від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, як плата за надану позику (кредит);

- проценти, визначені пунктом 4.2 Договору овердрафту, а саме: 40% річних - є процентами за неправомірне користування боржником грошовими коштами, та підлягають стягненню за період, який настає після прострочення боржника, є річними процентами відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання;

- відповідач-2, а також і інші відповідачі, не поручались перед позивачем за виконання відповідачем-1 його зобов`язання, визначеного пунктом 4.2 договору овердрафту щодо сплати на користь позивача 40% річних , які є процентами за неправомірне користування відповідачем-1 грошовими коштами, оскільки згідно пунктів 1.1 договорів поруки, поручителі поручились перед позивачем виключно в частині виконання відповідачем-1 зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 24,4%;

- підпунктом 1.1.4 договорів поруки визначено, що поручителі поручаються перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язання в частині сплати процентів за користування кредитом виключно у розмірі 24,4% річних, які є звичайною платою відповідача-1 за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором овердрафту умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання відповідачем-1 його договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення;

- проценти,визначені у п. 4.1 договору овердрафту, та за які поручались поручителі у договорах поруки (п. 1.1.4 відповідних договорів поруки), та проценти, які визначені у п. 4.2 договору овердрафту, - є різними видами процентів, а взяття на себе поруки за виконання відповідачем-1 зобов`язання в частині сплати ним процентів за користування кредитом у розмірі 24,4%, не свідчить про взяття на себе поручителями поруки за виконання відповідачем-1 будь-яких його зобов`язань перед позивачем по сплаті будь-яких процентів, визначених договором овердрафту;

- визначені пунктом 4.2 договору овердрафту проценти за користування процентною заборгованістю розраховані на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 40% річних, які є процентами за неправомірне користування відповідачем -1 грошовими коштами, не входять у забезпечені зобов`язання, а тому не можуть бути стягнуті солідарно з відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4, оскільки поручителі, зокрема і скаржник, не поручались перед позивачем за виконання відповідачем-1його зобов`язання по сплаті таких процентів, оскільки у пункт 1.1 договорів поруки до забезпечених зобов`язань включені виключно зобов`язання відповідача-1 по сплаті на користь позивача 24,4% річних.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

23.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" - надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий засобами електронного зв`язку), який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував про те, що:

- за договором поруки поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредит у розмірі 3 600 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 24,4% або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором (п.п. 1.1.1-1.1.4 договору поруки);

- умовами договору поруки передбачено, що поручитель (відповідач-2) поручається в т.ч. за зобов`язаннями сплати процентів будь-якому іншому розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, а саме в розмірі 40%, як це передбачено п. 4.2 договору;

- договором поруки, укладеним скаржником, передбачено, що забезпечені зобов`язання - це всі та окремі зобов`язання позичальника перед кредитором, що випливають з умов кредитного договору, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, пені, штрафів та інших платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора (банку), пов`язаних з належним та неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору; поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком, розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чти окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків сторін за цим договором (п. 3.1.5 договору поруки);

- відповідач-2, підписуючи договір поруки, був повністю обізнаний з його умовами, в т.ч. і з умовою про відсоткову ставку у розмірі 40%, передбачену п. 4.2 кредитного договору, поручився за виконання всіх і кожного з зобов`язань кредитного договору, та стягнення з відповідача-2 заборгованості за відсотками за неправомірне користування овердрафтом за ставкою 40% річних за період з 26.05.2019 по 13.03.2020, в розмірі 351 298,72 грн. - є обґрунтованим.

01.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" надійшли додаткові заперечення проти апеляційної скарги, в яких позивач вказував на те, що доводи скаржника щодо безпідставності стягнення процентів стосуються усіх відповідачів, проте, згідно вимог процесуального закону, відповідач-2 має право оскаржувати рішення суду першої інстанції виключно в межах, які стосуються саме його, а не інших відповідачів, які не подавали апеляційну скаргу.

Крім того, позивач посилався на те, що:

- нараховані відсотки у розмірі 352 587,96 грн. - є відсотками, які сторони погодили умовами кредитного договору;

- 11.02.2021 відповідачем-2 було надіслано позивачу лист № 1, копію якого додано до вказаних додаткових пояснень, і який позивач просив врахувати при вирішенні спору з посиланням на те, що він отримав вказаний лист вже під час розгляду справи судом апеляційної інстанції і не мав змоги надати його під час розгляду справи судом першої інстанції, проте, у вказаному листі відповідач-2 визнав заборгованість по відсоткам в розмірі 352 587,96 грн., що нараховані за підвищеною процентною ставкою згідно з умовами Кредитного договору.

Короткий зміст заперечень на відзив

04.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом апеляційної інстанції до розгляду, і в якій скаржник, заперечуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, посилався на те, що право банку здійснювати нарахування процентів в розмірі 40% річних відповідно до умов кредитного договору - не є безумовним, а пов`язане та може бути застосоване виключно за умови дотримання визначеного кредитним договором порядку скасування максимального ліміту та поточного ліміту, у т.ч. направлення на адресу позичальника відповідних повідомлень, що передбачено п. 4.2, 8.4, 8.5 кредитного договору. Натомість, матеріали справи не містять ні письмових повідомлень банку про скасування максимального кредитного ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в п. 8.2 та 8.3 (крім п.п. 8.3.4) кредитного договору, ні доказів їх направлення на адресу позичальника. Крім того, відповідач-2 заперечував стосовно обставин визнання спірної суми коштів згідно листа № 1 від 11.02.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №911/713/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/713/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

04.12.2020 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами направлення копії апеляційної скарги відповідачу-1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020, розгляд справи призначено на 28.01.2021.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 направлена за адресами місцезнаходження учасників спору та отримана позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411632999534, відповідачем-4 - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411632999542, скаржником - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411632999569, а від відповідача-1 та відповідача-3 - ухвала суду повернулась без вручення з відмітками поштової установи про неможливість такого вручення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи - задоволено, розгляд справи відкладено на 04.03.2021.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 направлена за адресами місцезнаходження учасників спору та отримана позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411633638608, відповідачем-4 - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411633638616, скаржником - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411633638632, а від відповідача-1 та відповідача-3 - ухвала суду повернулась без вручення з відмітками поштової установи про неможливість такого вручення.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.03.2021 з`явився представник відповідача-2 Пахольченко Л.В. (скаржник), який підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині та постановити в апеляційному порядку нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині відповідача-2.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач -1 Товариствоз обмеженою відповідальністю Вірма-Електросвіт , відповідач-3 - ОСОБА_2 , відповідач-4 - ОСОБА_3 в судове засідання 04.03.2021 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справита наявність судового спору повідомлені за адресами свого місцезнаходження.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідачів-1, 3, 4.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також враховуючи подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень, суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.11.2018 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ТОВ "Вірма-Електросвіт" (позичальник, контрагент) був укладений договір про надання овердрафту № 015/3187/0468192 (далі - кредитний договір).

У розділі "Визначення термінів" вищевказаного кредитного договору сторони погодили, що:

- дата закінчення строку доступності овердрафту - 19.11.2021 включно або інший календарний день, що передує даті закінчення строку овердрафту;

- дата закінчення строку овердрафту - 20.11.2021 або інший день (календарна дата) , до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором (погашення овердрафту/кредитної заборгованості, сплату процентів за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю, комісій, пені та інших передбачених договором платежів, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору та/або договорів забезпечення);

- дебетове сальдо - від`ємна різниця між сумою коштів на поточному рахунку та сумою видаткових операцій по поточному рахунку станом на кінець календарного дня. Зазначене дебетове сальдо не може перевищувати поточний ліміт;

- максимальний строк безперервного дебетового сальдо - максимально дозволений строк безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку тривалістю 90 календарних днів, але не більше дати закінчення строку овердрафту.

За умовами п. 1.1 кредитного договору кредитор на умовах договору надає позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору позичальник зобов`язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним у п. 1.9 договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт/кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше дати закінчення строку овердрафту.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору максимальний ліміт за договором складає 3 600 000,00 грн, у межах якого встановлюється поточний ліміт.

На дату укладення договору поточний ліміт становить 1 200 000,00 грн поточний ліміт за договором не може перевищувати 70% від середньомісячних надходжень за останні три календарних місяці на всі поточні рахунки позичальника відкриті у кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до п. 2.4 договору. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до ст. 2 договору (п. 1.4 кредитного договору).

Пунктом 1.7 кредитного договору передбачено, що строк овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених пунктом 2.1 договору, по дату закінчення строку овердрафту (включно).

Пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що з дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених у п. 8.2 та 8.3 (крім п.п. 8.3.4) договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору протягом строку овердрафту позичальник зобов`язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку овердрафту, залежності від того, яка дата настане раніше.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що виконання відповідачем-1 його грошових зобов`язань перед позивачем було забезпечене порукою, наданою відповідачами-2, 3, 4.

Так, 20.11.2018 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 015/3187/0468192/П1, між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 015/3187/0468192/П3, між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 015/3187/0468192/П2 (далі - договори поруки).

За умовами вищевказаних договорів поруки:

- забезпечене зобов`язання - всі та окремі зобов`язання позичальника перед кредитором, що випливають з кредитного договору, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, пені штрафів, та інших платежів, у т. ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних із належним та неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору;

- кредитний договір - договір про надання овердрафту № 015/3187/0468192 від 20.11.2018, який укладений між позичальником та кредитором, із змінами і доповненнями до нього, що внесені та можуть бути внесені у майбутньому;

- поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у т. ч. тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний: повернути кредит у розмірі 3 600 000,00 грн, в порядку передбаченому кредитним договором, не пізніше 20.11.2021, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 24,4% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т. ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором; сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодування витрати та збитки кредитора, пов`язані із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (п. 1.1);

- поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку на строки, визначені кредитним договором, у т.ч. при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п. 1.2);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк порук, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодились, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання (п. 7.2).

Як підтверджується матеріалами справи, а саме долученою до позовної заяви банківськоюю випискою по рахунку відповідача-1, позивач надавав відповідачу-1 послуги овердрафту. Проте, відповідач-1 свої грошові зобов`язання по сплаті кредиту та процентів за користування ним перед банком належним чином не виконав, у зв`язку з чим у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем по кредиту в розмірі 1 179 659,43 грн, а також заборгованість за відсотками по кредиту в розмірі 352 587,96 грн.

Позивач направив відповідачу-1, як боржнику, та відповідачам-2, 3, 4, як поручителям, вимогу про погашення заборгованості за договором кредиту, що підтверджується описами вкладення та накладними підприємства поштового зв`язку:

- від 11.02.2020, поштові відправлення №№ 0101130190627, 0101130190635 (ТОВ "Вірма-Електросвіт");

- від 15.01.2020, поштове відправлення № 0101130032630 ( ОСОБА_1 );

- від 15.01.2020, поштове відправлення №№ 0101130032657, 0101130032665 ( ОСОБА_2 );

- від 15.01.2020, поштове відправлення № 0101130032649 ( ОСОБА_3 ).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 позов задоволено повністю: солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитом в розмірі 1 179 659,43 грн, заборгованість за відсотками по кредиту в розмірі 352 587,96 грн, пеню в розмірі 2359,12 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 18 447,06 грн.

В свою чергу, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/713/20 в частині солідарного стягнення відсотків по кредиту і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у солідарному стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за відсотками по кредиту у розмірі 351298,72 грн., отже, скаржник не погоджується з ухваленим рішенням суду першої інстанції у наведеній частині, у зв`язку з чим звернувся з апеляційною скаргою, і відповідно, в межах доводів якої здійснюється апеляційний розгляд у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі доказів, які б підтверджували оплату ними заборгованості перед позивачем (сплату кредиту та процентів за користування ним) або спростовували доводи останнього, - не надали і матеріали справи таких доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України - не містять. .

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачі свої грошові зобов`язання перед банком виконали не належним чином, відтак допустили порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 11.2 кредитного договору передбачено, що позичальник на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором (крім за несвоєчасне погашення овердрафту/кредитної заборгованості) - пеню в розмірі 2% річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним, і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що зобов`язання за договором овердрафту № 015/3187/0468192 від 20.11.2018 були забезпечені порукою.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 1 179 659,43 грн - є правомірними та обґрунтованими, і в цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується, і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі апеляційної скарги у наведеній частині.

Крім того, судом першої інстанції було присуджено до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 2 359,12 грн пені, 18 447,06 грн. інфляційної складової суми боргу, і в цій частині рішення суду першої інстанції скаржником також не оскаржується, і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі апеляційної скарги у наведеній частині.

В свою чергу, позивачем було заявлено до солідарного стягнення з відповідачів 352 587,96 грн заборгованості за відсотками по кредиту, і вимоги позивача у наведеній частині були задоволені судом першої інстанції з посиланням на встановлене судом порушення основного зобов`язання, яке було допущене відповідачем-1, як боржником за основним договором овердрафту № 015/3187/0468192 від 20.11.2018, виконання грошових зобов`язань за яким було забезпечено договорами поруки, зокрема укладеним з скаржником, і саме незгода скаржника щодо встановлення в рішенні суду солідарного обов`язку скаржника сплатити спірну суму коштів позивачу, стала підставою для звернення останнього з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що доводи скаржника щодо безпідставності стягнення процентів стосуються усіх відповідачів.

Проте, згідно вимог процесуального закону (зокрема, ст. 14 Господарського процесуального кодексу України), відповідач-2 має право оскаржувати рішення суду першої інстанції виключно в межах, які стосуються саме його, як поручителя, який хоча і має солідарний обов`язок з іншими відповідачами стосовно спірних сум коштів, але наявність вказаного солідарного обов`язку скаржника не може бути підставою для здійснення висновків стосовно інших осіб в межах процесуального розгляду апеляційної скарги, оскільки солідарність обов`язку - розглядається з точки зору норм матеріального права, а процесуальним законом не передбачено солідарності у здійсненні процесуальних прав та обов`язків поза межами визначеного законом представництва та/або самопредставництва інших відповідачів, які є учасниками спору, проте не подавали апеляційну скаргу.

Так, скаржник в обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/1238/17 від 23.05.2018, і в контексті спірних правовідносин наголошував на тому, що проценти, визначені пунктом 4.1 договору, а саме: проценти за користування овердрафтом, розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, і проценти в розмірі 24,4%річних - є процентами за правомірне користування грошовими коштами, та підлягають стягненню за період прострочення боржника від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, як плата за надану позику (кредит), а проценти, визначені пунктом 4.2 Договору овердрафту, а саме: 40% річних - є процентами за неправомірне користування боржником грошовими коштами, та підлягають стягненню за період, який настає після прострочення боржника, є річними процентами відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошував, що він не поручався перед позивачем за виконання відповідачем-1 його зобов`язання, визначеного пунктом 4.2 договору овердрафту щодо сплати на користь позивача 40% річних, які є процентами за неправомірне користування відповідачем-1 грошовими коштами, оскільки згідно пунктів 1.1 договорів поруки, поручителі поручились перед позивачем виключно в частині виконання відповідачем-1 зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 24,4%.

Щодо вищенаведених доводів скаржника, з урахуванням меж апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/1238/17 від 23.05.2018 стосується наступного:

- 6.16. Приписами частин першої та четвертої статті 1061, статті 1070 ЦК України визначено умови щодо сплати банком процентів на суму вкладу та процентів за користування коштами, що знаходяться на рахунку в банку, під час дії укладеного сторонами договору.

- 6.17. У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення з відповідача процентів за користування переданими йому позивачем за договором міжбанківського депозиту коштами, які відповідач не повернув після припинення дії договору. Розраховуючи розмір належної до стягнення суми, позивач просив застосувати за аналогією закону до спірних правовідносин статтю 1048 ЦК України.

- 6.18. Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

- 6.19. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

- 6.20. Термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

- 6.21. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

- 6.22. Однак позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання . Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

- 6.23. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

- 6.24. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

- 6.25. Отже, висновки судів про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина перша статті 1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

- 6.26. Помилкове застосування до спірних правовідносин положень глави 83 ЦК України не вплинуло на обґрунтований, в цілому, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з банку процентів за користування грошовими коштами за період, що минув після припинення дії договору до дати надходження коштів на рахунок позивача.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду стосується того, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами, як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

В свою чергу, п.п. 1.1.1-1.1.4 договору поруки, укладеним між скаржником та банком, визначено, що за договором поруки поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредит у розмірі 3 600 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 24,4% або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором.

Також, пунктом 4.2 кредитного договору чітко визначено, що з дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених у п. 8.2 та 8.3 (крім п.п. 8.3.4) договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних.

В свою чергу, як підтверджується наявними матеріалами справи, оскільки в порушення п. 5.1 договору, позичальником не було здійснено погашення використаного 25.02.2019 овердрафту протягом визначеного договором 90-денного календарного строку, на підставі п.п. 8.3.1 п. 8.3 кредитного договору максимальний ліміт та поточний ліміт скасовані, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала 25.05.2019, внаслідок настання обставини перевищення позичальником наявності максимального строку безперервного дебетового сальдо. Отже, відповідач-1 свої грошові зобов`язання по сплаті кредиту та процентів за користування ним перед банком належним чином не виконав, у зв`язку з чим у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем по кредиту в розмірі 1 179 659,43 грн, позивач повідомив боржника про наявність обставин наявності заборгованості вимогою № 140/2/175 від 11.02.2020 (належні докази надсилання якої наявні в матеріалах справи), у зв`язку з чим позивачем обгрунтовано нараховано заборгованість за відсотками по кредиту в розмірі 352 587,96 грн. за період з 26.05.2019 по 13.03.2020, виходячи з ставки 40% річних на підставі п. 4.2 кредитного договору.

В свою чергу, умовами договору поруки (зокрема, п.п. 1.1.2) передбачено, що поручитель (відповідач-2) поручається, в т.ч. за зобов`язаннями сплати процентів будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, а п. 4.2 кредитного договору передбачено умови застосування ставки 40% річних, які настали в розумінні п. 4.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 кредитного договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що п. 3.1.5 договором поруки, укладеним скаржником, передбачено, що забезпечені зобов`язання - це всі та окремі зобов`язання позичальника перед кредитором, що випливають з умов кредитного договору, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, пені, штрафів та інших платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора (банку), пов`язаних з належним та неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору; поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком, розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чти окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків сторін за цим договором (договору поруки).

Отже, відповідач-2, підписуючи договір поруки, був повністю обізнаний з його умовами, в т.ч. і з умовою про відсоткову ставку у розмірі 40%, передбачену п. 4.2 кредитного договору, поручився за виконання всіх і кожного з зобов`язань кредитного договору, та стягнення з відповідача-2 заборгованості за відсотками за неправомірне користування овердрафтом за ставкою 40% річних за період з 26.05.2019 по 13.03.2020, в розмірі 351 298,72 грн. - є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим доводи скаржника у наведеній частині судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення.

Також, надана позивачем на стадії апеляційного розгляду справи копія листа № 1 від 11.02.2021 - не приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний лист не існував на момент проголошення оскаржуваного рішення, а доводи, наведені позивачем в обгрунтування підстав неможливості його подання - визнаються судом апеляційної інстанції такими, що не свідчать про винятковість даного випадку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог позивача до відповідача-2.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні в оскаржуваній скаржником частині (щодо встановлення солідарного обов`язку відповідача -2 по сплаті 351 298,72 грн. процентів за користування кредитом за ставкою 40%), рішення суду в оскаржуваній частині (щодо встановлення солідарного обов`язку відповідача -2 по сплаті 351 298,72 грн. процентів за користування кредитом за ставкою 40%) ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення (щодо встановлення солідарного обов`язку відповідача -2 по сплаті 351 298,72 грн. процентів за користування кредитом за ставкою 40%), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/713/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/713/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №911/713/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано: 22.03.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.Я. Дикунська