Постанова

від 17.03.2021 по справі 910/16774/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа№ 910/16774/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.03.2021 року у справі №910/16774/20 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Автогаражного кооперативу "Чайка"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 про відмову у забезпеченні позову

у справі №910/16774/20 (суддя Котков О.В.)

за позовом Автогаражного кооперативу "Чайка"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко", 2. Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Сервіс Компані"

про скасування запису про право власності.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 року Автогаражний кооператив "Чайка" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко" (далі - відповідач-1) та Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - відповідач-2) про скасування запису про право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно №72-з в книзі д. 8з-101 від 28.07.2010 внесений Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, реєстраційний номер майна: 31084887 за відповідачем-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 на належній позивачу на праві оренди земельній ділянці зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна без документів, які б підтверджували право власності чи право користування земельною ділянкою та документу, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам.

22.12.2020 року позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Фрунзе, 82, реєстраційний номер майна: 31084887 та заборонити суб`єктам наділеним повноваженнями здійснювати державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Фрунзе, 82, реєстраційний номер майна: 31084887.

Вказана заява обґрунтована тим, що підставою для скасування запису про право власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно є те, що реєстрація права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд.82, реєстраційний номер майна: 31084887 за відповідачем-1 проведена державним реєстратором без документів, які б підтверджували право власності чи право користування земельною ділянкою та документу, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам.

На думку заявника, у разі задоволення позову про скасування запису про право власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно, таке рішення буде підставою для скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, реєстраційний номер майна: 31084887 за відповідачем-1, що відновить статус заявника, як належного орендаря/користувача земельної ділянки, на якій знаходиться вказане нерухоме майно.

Позивач стверджує, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 238003743) йому стало відомо, що 17.12.2020 року відповідачем-1 продано спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу ТОВ Фуд Сервіс Компані .

З огляду на що, позивач вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, а також заборона суб`єктам наділеним повноваженнями здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно даного майна, надасть йому, у разі задоволення позову, можливість виконати рішення суду шляхом скасування запису про право власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та дозволить виконувати права та обов`язки орендаря земельної ділянки на якій знаходиться зазначене вище нерухоме майно, а також надасть можливість для зупинення незаконного відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/16774/20 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено необхідність у застосуванні таких заходів.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/16774/20 про відмову у забезпеченні позову та накласти арешт на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, реєстраційний номер майна: 31084887, а також заборонити суб`єктам наділеним повноваженнями здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, реєстраційний номер майна: 31084887. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Доводи викладені в апеляційній скарзі фактично є аналогічними доводам, які наведенні в заяві про забезпечення позову, та зводяться загалом того, що дії щодо подальшого продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав позивача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021, справу №910/16774/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 поновлено Автогаражному кооперативу "Чайка" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/16774/20 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Автогаражного кооперативу "Чайка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/16774/20, а також розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 24.02.2021 об 13:45 год.

Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" наданим йому процесуальним правом не скористалося та у судове засідання, яке відбулося 24.02.2021, не з`явилось та своїх представників не направило.

В даному судовому засіданні представником скаржника заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Сервіс Компані про розгляд апеляційної скарги у даній справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 було залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд Сервіс Компані .

Враховуючи викладене та беручи до уваги першу неявку Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", а також з метою повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Сервіс Компані про розгляд апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.02.2021 розгляд даної справи відкладено на 17.03.2021 на 13:45 год.

Відповідач-2 та третя особа наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 17.03.2021, не з`явилися, своїх повноважних представників не направили та про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначених учасників справи.

Крім того, учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

17.03.2021 в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її, а оскаржуване судове рішення скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

В свою чергу, представник відповідача-1 в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарг та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.137 ГПК України).

Відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Крім того, оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, тому судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Проте, обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом позову, а також відсутній зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки предметом даного спору є скасування запису про право власності щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, реєстраційний номер майна: 31084887 за відповідачем-1, а не визнання чи захист права власності на вказане майно.

Крім того, колегією суддів встановлено, що правомірність виникнення права власності відповідача-1 на вказане нерухоме майно була підтверджена державою та визнана відповідним судовим рішенням (вказані обставини були встановлені судовим рішенням в господарській справі №910/2939/19).

З огляду на що, внаслідок забезпечення позову може відбутися порушення основоположного права відповідача-1 - права власності в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено, що кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Крім того, як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу "Чайка" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/16774/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/16774/20 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №910/16774/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текс судового рішення складено 22.03.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко