Постанова

від 01.03.2021 по справі 904/3656/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 Справа № 904/3656/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Чус О.В.

секретар судового засідання Уперєва Д.В.

за участю представників:

від позивача: Паніна О.В., довіреність №б/н від 06.07.2020, адвокат

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: Олійник Ю.М., довіреність №7/10-3413 від 24.12.2020, спеціаліст

від прокуратури: Карпенко О.І., посвідчення №051256 від 24.10.2018, прокурор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2020 у справі №904/3656/19 (суддя Бєлік В.Г.; рішення ухвалене о 11:36 год. у місті Дніпро, повний текст рішення складено 23.11.2020)

за позовом Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

до Комунального закладу "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради", м.Дніпро

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дніпропетровська обласна рада, м.Дніпро

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дніпровська міська рада, м.Дніпро

за участю Дніпропетровської обласної прокуратури, м.Дніпро

про визнання прав і обов`язків, встановлення права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2019 року Комунальне підприємство "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" звернулось із позовом до Комунального закладу "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради, з вимогами:

- визнати Комунальне підприємство "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 20239696) таким, що має усі права та обов`язки Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні, Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру (код ЄДРПОУ 20239696);

- визнати право користування Комунальним підприємством "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 20239696) земельною ділянкою загальною площею 497 га, що знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування Ігренській психолікарні Дніпропетровської області на підставі Акту на право користування землею від 04.12.1957 року таким, яке відповідає меті і предмету діяльності Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 20239696).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України усі права та обов`язки Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні перейшли до Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2020 у справі №904/3656/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог; витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви віднесено на Комунальне підприємство "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради".

Судове рішення мотивоване тим, що як встановлено судом право постійного користування земельною ділянкою площею 585,7 га за Актом на право користування землею від 04.12.1957 припинено. Необхідною умовою для визнання права власності на земельну ділянку, є формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Спірна земельна ділянка 497 га не сформована належним чином. Матеріали справи не містять ні доказів правонаступництва Підсобним сільським господарством лікувально-виробничим об`єднанням міжобласного клінічного психоневрологічного центру прав та обов`язків Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні в частині користування земельною ділянкою, ні доказів виділення спірної земельної ділянки позивачу в порядку встановленому діючим законодавством. До того ж позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позовна вимога відповідає заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, яка не може бути предметом розгляду в господарському суді.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" (позивач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2020 по справі №904/3656/19 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" ДОР таким, що має усі права та обов`язки Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні, Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Позивач стверджує про допущення місцевим господарським судом під час розгляду справи і ухвалення рішення порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач зазначає, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2020 було скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є. від 13.02.2020 у даній справі та направлено справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області, натомість після повернення справи відбулася незаконна зміна складу суду. Відкриття провадження у справі здійснено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. від 15.08.2020. Позивач вважає, що в порушення положень ст.ст. 32, 35, 36 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто неповноважним складом суду з огляду на порушення порядку визначення судді для розгляду справи.

Апелянт вказує, що в порушення ч. 4 ст. 53 ГПК України судом допущено до участі прокурора за відсутності на те законних підстав, оскільки прокурором не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами фактів неналежного захисту інтересів держави з боку Дніпровської міської ради.

Позивач не погоджується з висновком суду про неправильно обраний позивачем спосіб захисту. Заявлена позовна вимога про визнання права відповідає визначеним статтею 16 ЦК України способам захисту. Позивач посилається також на ч.ч. 2, 3 ст. 20 ГПК, відповідно до яких кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт також вказує, що судом першої інстанції ухвалою від 27.08.2020 (про що зазначено в рішенні) безпідставно повернуто без розгляду клопотання КП "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" про залучення у якості співвідповідача Дніпровську міську раду.

За поясненнями позивача в його попередніх редакціях статутів не визначена організаційно-правова форма, а рішення Дніпропетровської обласної ради №698-34/VІ від 21.10.2015 містить приписи щодо зміни назви позивача, однак в якій вже зазначається його організаційно-правова форма, то можливо стверджувати про її зміну в розумінні положень 108 ЦК України. Апелянт звертає увагу на те, що у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про підприємництво" затверджений та введений в дію наказом Держстандарту України від 22.11.1994 №288 Класифікатор, який визначав класифікацію організаційно-правових форм господарювання. Класифікатор включав такий вид організаційно-правової форми господарювання як "150 Державне комунальне підприємство". Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання споживчої політики від 28.05.2004 №94 затверджено Державний класифікатор України ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання", згідно якого утворилась така організаційно-правова форма як "150 Комунальне підприємство". Отже, вважає апелянт, зміна організаційно-правової форми господарювання відбулась фактично на законодавчому рівні після впровадження комунальної форми власності. Наведені положення судом не застосовані.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада (третя особа-2) зазначає, що між позивачем і відповідачем будь-яких спірних правовідносин щодо права постійного користування земельною ділянкою, визнання правонаступництва не існує, а позов у даній справі ініційовано з метою ухилення від передбаченої законодавством процедури щодо переоформлення права користування.

Третя особа вважає, що створення підсобного господарства для здійснення обробітку земельної ділянки, її ефективного використання з метою виробництва сільськогосподарської продукції для своїх потреб не свідчить про передачу прав на таку земельну ділянку, яке повинно оформлюватися відповідним чином. КП "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради не є правонаступником Ігренської психоневрологічної лікарні та не може мати право постійного користування на земельну ділянку на підставі державного акту виданого Ігренській психолікарні.

На думку Дніпровської міської ради позовні вимоги про визнання КП "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради таким, що має усі права та обов`язки Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні, Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру відповідає заяві про встановлення факту, що має юридичне значення. Проте, норми Господарського процесуального кодексу України не містять права сторони на звернення до суду із заявами про встановлення факту, що має юридичне значення, як і ГПК України не містить порядку розгляду таких заяв.

Комунальний заклад "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (відповідач), Дніпропетровська обласна рада (третя особа-1) та Дніпропетровська обласна прокуратура письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/3656/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Подобєд І.М., судді - Широбокова Л.П., Чус О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 21.12.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, Комунальному підприємству "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

30.12.2020 від Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" надійшла заява про усунення недоліків

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Подобєда І.М. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021, справу №904/3656/19 (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження тощо) передано колегії суддів у складі: Орєшкіна Е.В. (головуючий, доповідач), судді Широбокова Л.П., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 колегією суддів у зазначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2020 у справі №904/3656/19.

Після виходу з відпустки судді-доповідача Подобєда І.М., за розпорядженням керівника апарату від 14.01.2021 №118/21, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Широбокова Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 визначеною колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2020 у справі №904/3656/19 до свого провадження. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.02.2021 о 16:30 год.

08.02.2021 до Центрального апеляційного господарського суду представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів господарської справи копії відповіді Державного архіву Дніпропетровської області від 11.12.2020 року №П-224-2020 і копії протоколу №25 засідання Виконкому Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих від 05.11.1957 року та копію рішення №25/586 від 05.11.1957 року.

В судовому засіданні 08.02.2019 оголошено перерву до 01.03.2021 о 16:00 год . , про що винесено ухвалу.

В призначений час представники відповідача-1 і третьої особи-1 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили. Про розгляд справи учасники справи були повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали від 08.02.2021 автоматично через АСДС КП "ДСС" на електронну пошту, що підтверджується списком розсилки процесуальних документів учасникам по справі.

Колегія суддів визнала, що неявка в судове засідання представників відповідача-1 і третьої особи-1 не перешкоджає вирішенню справи по суті спору.

В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник відповідача-2 заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві. Прокурор, який приймав участь у розгляді справи, висловив позицію, в якій вважає відсутніми підстави для скасування оскаржуваного рішення.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 01.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду .

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників прокуратури, позивача і третьої особи-2, які приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини

З пункту 2 Статуту Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні , затвердженого заст. Міністра охорони здоров`я УРСР 17.10.1953 вбачається, що дане Господарство організоване на земельній ділянці у кількості 527 га, що знаходиться в сельці ім К. Маркса Дніпропетровської області.

Відповідно до пунктів 2,3 Статуту Підсобне сільське господарство Ігренської психоневрологічної лікарні було організоване для покращення харчування хворих та медичного персоналу цієї лікарні. На момент створення Підсобне сільське господарство діяло на повному господарському розрахунку, мало самостійний баланс, володіло, користувалося розпоряджалося належним йому майном, складало договори, видавало зобов`язання і користувалося з дня реєстрації всіма іншими правами юридичної особи, відповідало своїми зобов`язаннями за все майно, що знаходилось в його розпорядженні, на яке могло бути, за діючими на той час законами, звернено стягнення.

04.12.1957 Виконавчим комітетом Дніпропетровської районної, міської Ради депутатів трудящих на підставі Акту на право користування землею Ігренській психолікарні Дніпропетровської області відведено в постійне користування 585,7 га землі.

В Акті на право користування землею зазначено про те, що відведені землі повинні використовуватись суворо за призначенням. Передача землі іншому землекористувачеві може провадитись лише в установленому законом порядку.

Складовою Акту є план земель, наданих в постійне користування Ігренській психолікарні.

Землекористування записано в Державну книгу реєстрації землекористувань за №3 04.12.1957.

527 га землі, з наданих в користування, знаходилось у користуванні Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні.

25.02.1995 на загальних зборах колективу господарства начальником управління охорони здоров`я Дніпропетровського облвиконкому затверджено Статут Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру.

Статут зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 211р від 29.05.1995.

З пункту 2 Статуту вбачається зменшення розміру земельної ділянки, на якій організовано господарство до 497 га, та визначено адресу: м. Дніпропетровськ-115, Самарський район, вул. Бехтерева, 1.

За пунктом 3 Статуту Підсобне сільське господарство лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру діє на повному господарському розрахунку, має самостійний баланс, володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, складає договори, видає зобов`язання і користується з дня реєстрації всіма іншими правами юридичної особи.

Згідно пунктів 9,10 рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.10.2015 року №698-34/VІ було змінено назву Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру (місцезнаходження вул. Бехтерева, 1, м. Дніпропетровськ, 49115) на Комунальне підприємство "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" та затверджено у новій редакції Статут Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради".

Преамбулою Статуту КП "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" визначено, що дане підприємство засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради (далі - Орган управління майном).

Підприємство створене з метою вирощування, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, своєчасного та якісного виконання виробничих завдань (п.2.1.Статуту).

Нова редакція статуту від 15.12.2015 року не передбачає визначення розміру земельної ділянки, на якій створене підприємство.

Пунктами 4.1., 4.2. Статуту встановлено, що майно підприємства: Майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й закріплюється за ним на праві господарського відання Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту. Розпорядження закріпленим за підприємством майном здійснюється з дозволу Органу управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством України.

Джерелом формування майна підприємства є:

майно, передане йому Органом управління майном;

доходи, одержані від реалізації продукції, надання послуг, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення;

безоплатні або благодійні внески, пожертвування юридичних та фізичних осіб;

інше майно, набуте на підставах, не заборонених чинним законодавством України (пункт 4.3. Статуту).

Відповідно до пункту 4.6. Статуту підприємство здійснює користування земельними ділянками й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.

27.09 2006 Дніпропетровською міською радою на засіданні сесії прийнято рішення за №131/4, згідно пункту 6 якого визнано Акт на право користування землею для ведення товарного виробництва від 04.12.1957 року, виданий Ігренський психіатричній лікарні виконавчим комітетом Дніпропетровської районної Ради депутатів трудящих таким, що втратив чинність.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про визнання незаконним і скасування рішення. За результатами розгляду справи постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року по справі №200/20356/16-а, позовні вимоги Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" задоволені в повному обсязі - визнано протиправним та скасовано п. 6 рішення Дніпропетровської міської ради №131/4 від 27.09.2006 року - в частині визнання акту на право користування землею від 04.12.1957 року таким, що втратив чинність, виданого Ігренській психіатричній лікарні виконавчим комітетом Дніпропетровської районної Ради депутатів трудящих.

Виходячи з наведеного КП "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" вважає, що за ним зберігається право користування земельною ділянкою загальною площею 497 га, на якій воно було створене з метою вирощування, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, що співвідноситься з нормами чинного законодавства України.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Позивач пов`язує виникнення своїх прав на спірну земельну ділянку з видачею 04.12.1957 Акту на право користування землею Ігренській психолікарні Дніпропетровської області.

Статтею 8 Загальних положень Земельного кодексу УРСР 1922 року встановлено, що земельні права і обов`язки землекористувачів і їх єднання визначаються загальними законами УРСР, цим Кодексом, узаконеннями і розпорядженнями, що видаються в його розвиток, а для земельних товариств, також їх статутами (вироками) і місцевими звичаями, коли їх застосування не суперечить закону.

За статтею 180 глави ІІІ "Про порядок виробництва справ із землеустрою" Земельного кодексу УРСР 1922 року справи із землеустрою виробляються в наступній поступовості: 1) порушення землевпорядного справи; 2) підготовка землевпорядної справи, складання землевпорядного проекту і пред`явлення його учасникам землеустрою; 3) затвердження проекту землеустрою та приведення його і виконання з встановленням на місці прикордонних межових знаків; 4) складання і видача сторонам землевпорядних документів.

По остаточному затвердженні проектів землеустрою землевпорядними установами складаються і, після державної записи утворених землекористувань (земельної реєстрації), видаються учасникам землеустрою належно засвідчені документи. У названих документах повинні бути означені кордони, місце розташування, простір і склад землекористувань, а також показані їх назви, найменування землекористувачів, час виконання землеустрою і його підставу, умови землекористування та інші істотні відомості, що містяться в постанові про затвердження проекту землеустрою. Справжні землевпорядні плани, акти і діловодства зберігаються при землевпорядних установах (стаття 193 Земельного кодексу УРСР 1922 року).

Виходячи зі змісту статей "Загальних засад землекористування і землеустрою", затверджених постановою ЦВК СРСР від 15.12.1928 необхідними та достатніми підставами для виникнення права на землю було рішення відповідного органу державної влади та земельна реєстрація.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 27.09.2006 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №130/4 "Про надання земельної ділянки по вул. Бехтерева,1 у постійне користування Комунальному закладу "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня", код ЄДРПОУ 01985400, по фактичному розміщенню будівель та споруд лікарні". Пунктом 1 рішення затверджено проект відведення земельної ділянки (план земельної ділянки додається) площею 34,9651 га (кадастровий номер 1210100000:09:314:0022), складеного ТОВ "Бізнес-Експерт", і надано її у постійне користування КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" по фактичному розміщенню будівель та споруд лікарні за адресою: вул. Бехтерева, 1 за рахунок земель, раніше наданих у постійне користування Ігренській психолікарні, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.12.5 (охорона здоров`я та соціальні послуги).

27.09.2006 Дніпропетровською міською радою прийнято також рішення №131/41 "Про надання земельної ділянки по вул. Сержанта Литвищенка, 60 у постійне користування Комунальному закладу "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня", код ЄДРПОУ 01985400, по фактичному розміщенню будівель та споруд лікарні". Пунктом 1 рішення затверджено проект відведення земельної ділянки (план земельної ділянки додається) площею 1,8753 га (кадастровий номер 1210100000:09:462:0187), складеного ТОВ "Бізнес-Експерт", і надано її у постійне користування КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" по фактичному розміщенню будівель та споруд лікарні за адресою: вул. Сержанта Литвищенка, 60, за рахунок земель, раніше наданих у постійне користування Ігренській психолікарні, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.12.5 (охорона здоров`я та соціальні послуги).

Відповідно до пункту 6 обох вищезазначених рішень Акт на право користування землею від 04.12.57, виданий Ігренській психолікарні виконавчим комітетом Дніпропетровської районної Ради депутатів трудящих, вирішено вважати таким, що втратив чинність.

На дату прийняття вказаних рішень міської ради статтею 92 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Згідно п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У статті 141 Земельного кодексу України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою, якими є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як встановлено вище з матеріалів справи постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року по справі №200/20356/16-а визнано протиправним та скасовано пункт 6 рішення Дніпропетровської міської ради №131/4 від 27.09.2006 року - в частині визнання акту на право користування землею від 04.12.1957 року таким, що втратив чинність, виданого Ігренській психіатричній лікарні виконавчим комітетом Дніпропетровської районної Ради депутатів трудящих. Тобто, за рішенням суду Акт на право користування землею від 04.12.1957 є чинним.

В той же час цей же Акт на право користування землею від 04.12.1957 за рішенням Дніпропетровською міської ради від 27.09.2006 №130/4 є таким, що втратив чинність.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2021 у справі №904/5238/20 у задоволенні позовних вимог КП "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради до Дніпропетровської міської ради за участю третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" про визнання незаконним та скасування рішення від 27.09.2006 за №130/4 в частині втрати чинності Акту на право користування землею від 04.12.1957 відмовлено в повному обсязі.

У справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, позивачем заявлені позовні вимоги про визнання права користування на земельну ділянку площею 497 га із загальної площі 585,7 га, які визначені Актом на право користування землею.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частинами 1-4 статті 79 1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 79 1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

У частині шостій статті 79 1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини десятої статті 55 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наявність підстав для права постійного користування на земельну ділянку площею 497 га, що знаходиться у м. Дніпро, Самарського району, вул. Бехтерева, 1, за Комунальним підприємством Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" було розглянуто Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 06.08.2018 під час перегляду справи №904/7316/17 за позовом КП "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" до КЗ "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" і ТОВ "Любимівка", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Дніпропетровська обласна рада про визнання за Комунальним підприємством "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" права постійного користування на земельну ділянку площею 497 га, що знаходиться у м. Дніпро, Самарського району, вул. Бехтерева, 1; визнання права користування на землю.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 06.08.2018 (яка набрала законної сили 06.08.2018) встановлено, що у межах земельної ділянки частина земельних ділянок, які мають кадастрові номери і які раніше складали земельну ділянку за Актом на право користування землею від 04.12.1957, перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, право на розпорядження якими належить Дніпровський міській раді.

Щодо спірної земельної ділянки 497 га, то судом у справі №904/7316/17 було встановлено, що вона не сформована належним чином (не має визначених меж, кадастрового номера, не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, в Державному реєстрі речових прав). Вказане підтверджується, у тому числі, і даними Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі, яка наразі переглядається Центральним апеляційним господарським судом, позивач стверджує, що є правонаступником прав і обов`язків Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні, Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру.

Згідно статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, четвертою статті 89 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Як вбачається з матеріалів справи і Ігренська психолікарня і Підсобне сільське господарство Ігренської психоневрологічної лікарні були не раз перейменовані і на цей час мають назви: Комунальне підприємство "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код 01985400) і Комунальне підприємство "Підсобне сільське господарство Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код 20239696). Ці підприємства є окремими юридичними особами, про що свідчать різні ідентифікаційні коди, і були окремими підприємствами й на час виникнення права користування землею у Ігренської психолікарні.

Згідно з пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 №499 ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом.

Позивачем не надано доказів виділення його підприємства з Ігренської психолікарні.

Виділ - це особлива форма реорганізації підприємства, яка полягає у створенні нової юридичної особи шляхом передачі частини майна та обов`язків від підприємства, що реорганізовується.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі №904/7316/17 встановлено, що за викладених положень статутів у різних редакціях не вбачається, що позивач є правонаступником (в частині прав на землю) Ігренської психолікарні, якій було видано спірний акт на землю, як і не вбачається, що вказане господарство у 1953 році створено саме шляхом виділу з цієї лікарні. Створення підсобного господарства для здійснення обробітку земельної ділянки, її ефективного використання з метою виробництва сільськогосподарської продукції для своїх потреб не свідчить про передачу прав на таку земельну ділянку, яке повинно оформлюватися відповідним чином.

Правовстановлюючим документом на право користування земельною ділянкою є Акт на право користування землею від 04.12.1957 виданий саме Ігренській психолікарні.

Законодавством України не передбачено автоматичної видачі нового Державну Акту на право постійного користування земельною ділянкою або відповідного свідоцтва у разі зміни назви або організаційно-правової форми землекористувача.

Доказів виділення спірної земельної ділянки позивачу в порядку встановленому діючим законодавством матеріали справи не містять.

До того ж, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом за позивачем усіх прав та обов`язків колишніх Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні та Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру, та в такий спосіб визнання за позивачем права користування означеною земельною ділянкою 497 га, що знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування Ігренській психолікарні Дніпропетровської області на підставі Акту на право користування землею від 04.12.1957 року таким, яке відповідає меті і предмету діяльності Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради".

Отже, між учасниками цієї справи фактично існує спір щодо відсутності або наявності права користування певною земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявляючи вимогу про визнання Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" таким, що має усі права та обов`язки Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні, Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру позивач невірно обрав спосіб захисту права.

Способи захисту порушеного цивільного або господарського права особи, яка звернулась до господарського суду встановлені в статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Проте, зазначені норми права не містять обраного позивачем способу захисту права.

Натомість позовна вимога позивача у цій справі відповідає заяві про встановлення факту, що має юридичне значення.

Як правильно відзначив суд першої інстанції, форми господарського судочинства визначені у статті 12 Господарського процесуального кодексу України, а саме: наказне провадження, позовне провадження (загальне або спрощене) та справи про банкрутство.

Статтею 20 цього Кодексу встановлено вичерпний перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Жодна з цих норм права не містить права сторони на звернення до суду з заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, як і Господарський процесуальний кодекс не містить порядку розгляду таких заяв.

До того ж, між сторонами цієї справи (позивачем і відповідачем) фактично не існує спору щодо відсутності або наявності прав та обов`язків колишніх Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні та Підсобного господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру.

У цьому спорі позивач через обраний ним спосіб захисту намагається підтвердити правомірність отримання у користування означеної земельної ділянки, користування цією земельною ділянкою певний проміжок часу та наявність підстав для її подальшого використання на тих самих правових підставах.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання за ним усіх прав та обов`язків іншої особи - свого правопопередника задля визнання за позивачем у судовому порядку права користування означеною земельною ділянкою - не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача як правонаступника Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні та Підсобного господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру.

Задоволення позовної вимоги про визнання права у цій справі не призведе до повного захисту прав позивача, який буде змушений ініціювати новий судовий процес з метою одержати судове рішення, яке буде підставою визнання права користування певною земельною ділянкою та державної реєстрації такого права, або перегляду раніше ухвалених судами рішень.

Між тим судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Колегія суддів вважає неприпустимим таке штучне подвоєння судового процесу.

З огляду на викладене у суду відсутні правові підстави для задоволення такої позовної вимоги.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду й посилання позивача на незаконний вступ у справу Дніпропетровської місцевої прокуратури в інтересах Дніпровської міської ради.

Частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Так, аналізуючи вищевказані приписи закону, суд вважає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

За вимогами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частина шоста статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді наділяє прокурора правом в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження (пункт 2); брати участь у розгляді справи (пункт 4).

Предметом спору у даній справі є право користування земельною ділянкою, частина якої перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, право на розпорядження якими належить Дніпровський міській раді.

Стаття 14 Конституції України і стаття 1 Земельного кодексу України визначають, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Посилаючись на норми статей 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль використанням та охороною земель", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, прокурором вказано, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у нього відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами, апеляційними скаргами, заявами про вступ у справу з питань передачі у користування земельних ділянок, а також їх повернення.

Заявляючи про вступ у справу в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради Дніпропетровська місцева прокуратура №3 вказала, що відповідно до статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Підставою для представництва інтересів держави, прокурор в даному випадку вважає порушення майнових інтересів держави щодо володіння та розпорядження спірною землею, порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю.

Колегія суддів погоджується, що заява прокурора не містить пояснень в чому полягає не здійснення або неналежним чином здійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави, в той же час суд апеляційної інстанції визнає таке звернення обґрунтованим, виходячи з наступного.

В силу частин третьої, п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким чином, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 "Б").

Як вбачається з матеріалів справи листом №74-418/вих19 від 18.09.2019 відповідно до вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Дніпропетровська місцева прокуратура №3 повідомила Дніпровську міську раду про вступ прокурора у справу №904/3656/19 для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

Зі змісту частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З матеріалів справи не вбачається заперечень Дніпровської міської ради щодо вступу прокурора у справу. Крім того, суд апеляційної інстанції виходить з того, що правильне і своєчасне вирішення справ за позовами у сфері земельних відносин та дотримання визначеного законодавством порядку набуття прав на земельні ділянки має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері землекористування та запобігання порушенням у цій сфері та поновленні майнових інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, є спільною метою захисту інтересів держави і прокуратури і органу місцевого самоврядування.

Щодо посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в тому, що після розгляду Центральним апеляційним господарським судом оскаржуваної ухвали від 13.02.2020 у справі і повернення справи до суду першої інстанції відбулася незаконна зміна складу суду, а справа не розглянута суддею, яким було розпочато її розгляд, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 у справі №904/3656/19 (суддя Соловйова А.Є.):

- закрито провадження у справі №904/3656/19 в частині позовних вимог Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" до Комунального закладу "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" про визнання права користування Комунальним підприємством "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 20239696) земельною ділянкою загальною площею 497 га, що знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування Ігренській психлікарні Дніпропетровської області на підставі Акту на право користування землею від 04.12.1957 таким, яке відповідає меті і предмету діяльності Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 20239696);

- залишено без розгляду позовні вимоги Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" до Комунального закладу "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради" про визнання Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 20239696) таким, що має усі права та обов`язки Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні, Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру (код ЄДРПОУ 20239696).

Означена ухвала суду мотивована наявністю судового рішення, що набрало законної сили у справі №904/7316/17, склад сторін, предмет і підстави, в якому аналогічні з позовними вимогами про визнання права користування земельною ділянкою у даній справі. Вказані обставини суд визнав підставою для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог. Неявка в судове засідання представника позивача стала підставою для залишення без розгляду решти позовних вимог.

Означена ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 у справі №904/3656/19 була скасована постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2020, а справа направлена для продовження розгляду Господарському суду Дніпропетровської області.

Відповідно до загальних положень частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Випадки недопустимості повторної участі судді у розгляді справи наведені у статті 36 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

Як встановлено вище цю справу було направлено для продовження розгляду суду першої інстанції після скасування ухвали, якою в частині позовних вимог провадження у справі закрито, а в частині позовні вимоги залишені без розгляду.

Таким чином, наявні підстави, встановлені статтею 36 Господарського процесуального кодексу України, які забороняють повторну участь у розгляді даної справи судді, який вже брав участь у цій справі та постановив ухвалу про закриття провадження у частині позовних вимог, у зв`язку зі скасуванням такої ухвали в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 2 пункту 21 розділу VIII. Автоматизований розподіл судових справ між суддями Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (із змінами) передача судової справи (матеріалів кримінального провадження) раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті проводиться модулем автоматизованого розподілу щодо: судових справ, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження) та ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 визначено суддю (доповідача) Бєлік В.Г., якою було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального провадження, призначено підготовче засідання на 14.07.2020 тощо. Відтак після передання цієї справи для продовження розгляду Господарському суду Дніпропетровської області, розгляд даної справи був розпочатий судом першої інстанції спочатку новим складом суду.

Позивач, посилаючись на вказані обставини, виходив з того, що у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, такий суддя виходячи з приписів пункту 4 частини першої статті 35, частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був заявити самовідвід.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу також на те, що у разі якщо позивач вважав, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу у зв`язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи, то ця сторона мала право заявити відвід судді в порядку частини другої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять відповідної заяви від позивача, отже на час розгляду справи КП "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" не вважало, що був порушений порядок визначення судді.

Дослідивши аргумент позивача про не вирішення судом першої інстанції клопотання про залучення співвідповідача - Дніпровську міську раду, яке було подано до матеріалів справи 10.09.2020 під час її розгляду новим складом суду, колегія суддів встановила наступні обставини

Ухвалою суду першої інстанції від 14.07.2020 було продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 15.09.2020 включно, а підготовче провадження відкладено на 27.08.2020 о 10:20 год.

21.08.2020 позивачем подано в матеріали справи заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив: 1) Визнати Комунальне підприємство "Підсобне сільське господарство Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 20239696) таким, що має усі права та обов`язки Підсобного сільського господарства Ігренської психоневрологічної лікарні, Підсобного сільського господарства лікувально-виробничого об`єднання міжобласного клінічного психоневрологічного центру; 2) Визнати право користування Комунальним підприємством "Підсобне сільське господарство " Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 20239696) земельною ділянкою загальною площею 497 га, що знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування Ігренської психолікарні Дніпропетровської області на підставі Акту на право користування землею від 04.12.1957 року таким, що відповідає меті і предмету діяльності Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство " Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 20239696); 3) визнати протиправним та скасувати п. 6 рішення Дніпропетровської міської ради V скликання №130/4 від 27.09.2006 року - в частині визнання акту на право користування землею від 04.12.1957 року, виданого Ігренській психолікарні виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих таким, що втратив чинність як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом інтереси Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради.

Також матеріали справи містять заяву позивача від 10.09.2020 про зміну предмету позову.

Згідно з матеріалами справи суд першої інстанції ухвалою від 29.09.2020 закрив підготовче провадження. При цьому суд відзначив в ухвалі, що 27.08.2020 року у підготовчому судовому засіданні судом було розглянуто заяву Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" про збільшення позовних вимог та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2020 року заяву Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" про збільшення позовних вимог та клопотання про залучення співвідповідача з доданими документами до них повернуто без розгляду; що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 10.09.2020 року о 10:20 год., а 10.09.2020 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. №б/н про залучення співвідповідача - Дніпровську міську раду; заява вих. №б/н від 10.09.2020 року про продовження строку розгляду підготовчого провадження в межах розумного строку для повного з`ясування обставин справи; заява вих. №б/н від 10.09.2020 року про зміну предмету позову.

Разом із цим висновків щодо результатів розгляду таких клопотань позивача ухвала суду першої інстанції від 29.09.2020 не містить.

Таким чином, суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду не вирішивши клопотання позивача вих. №б/н від 10.09.2020 про залучення співвідповідача - Дніпровську міську раду.

Відповідно до частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

За приписами частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши хід її розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з позивачем, що внаслідок не розгляду судом його клопотання від 10.09.2020 про залучення до участі у цій справі як співвідповідача Дніпровської міської ради, суд допустив порушення норм процесуального права, яке полягає в тому, що суд не зазначив в судовому акті результатів розгляду клопотання сторони судового процесу. Втім таке порушення не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки судом першої інстанції у цій справі вже було розглянуто аналогічне клопотання позивача, яке повернуто без розгляду ухвалою від 27.08.2020.

З огляду на встановлене вище, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи по суті спору, не знайшли підтвердження під час апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 2-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 5763,00 грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2020 у справі №904/3656/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Комунальне підприємство "Підсобне сільське господарство" Дніпропетровської обласної ради".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана суддями Подобєд І.М. та Чус О.В. 18.03.2021, суддею Широбоковою Л.П.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Чус