Рішення

від 05.03.2021 по справі 910/5895/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2021Справа №910/5895/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5895/20

За позовом Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Море"

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт"

відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн"

відповідача-4 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніко Фінанс"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Фактор"

про визнання недійсними електронних торгів та договору в частині

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Грекова Л.В.;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4:Сидоренко Ю.А.;

від третіх осіб: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Пансіонат "Море" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" (далі - відповідач-3) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-4) про визнання недійсними результатів електронних торгів, що відбулись 12.09.2019 по лоту #UKR-2019-04, оформлених протоколом електронних торгів від 12.09.2019, в частині реалізації права вимоги за договором кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2010, що був укладений між позивачем та Публічним акціонерним товариством Енергобанк та щодо реалізації (продажу) права вимоги за договорами забезпечення, що укладені Публічним акціонерним товариством Енергобанк та ТОВ "Морський", ПрАТ "Пансіонат "Море", ТОВ "Міндальна Роща", ТОВ "АОА-Інжиніринг", ТОВ "Архітектурна група "Новотні та Мєнер" та визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №26 від 21.10.2019, укладений між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" в частині відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 1005-05 від 31.05.2010 та договорами забезпечення (іпотечними та застави).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний аукціон, який проведений на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, був неправомірним в частині пропонування до продажу та подальшої реалізації права вимоги до позивача, з підстав того, що завищено вартість права вимоги, використані недостовірні дані щодо такого права вимоги, з введенням в оману учасників аукціону та з порушеннями процедури проведення аукціону, що в результаті призвело до порушення законних інтересів та прав позивача. Так, позивач стверджує, що в результаті неправомірних дій відповідачів для позивача було створено безпідставний обов`язок з погашення неіснуючої суми заборгованості за кредитним договором перед відповідачем-2, оскільки при формуванні лоту в частині визначення розміру права вимоги відповідач-1 суттєво завищив загальний розмір заборгованості позивача, не врахувавши часткове погашення боргу за основним кредитним зобов`язанням майновим поручителем - ПрАТ "Європейський страховий альянс". Разом з цим, позивач наголошує на тому, що договір №26 про відступлення прав вимоги від 21.10.2019 був укладений через 27 робочих днів з дня оформлення протоколу від 12.09.2019, що суперечить п. 3 розділу 7 Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388, а Фонд не здійснював продаж активів Банку у вигляді цілісного майнового комплексу, що мало передувати продажу права вимоги на оспорюваному аукціоні та є порушенням вимог ч. 12 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5895/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

25.05.2020 через відділ діловодства суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-4 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення порядку організації будь-якого з етапів аукціону з реалізації майна. При цьому зазначає, що позивачем не надано жодних доказів та не вказано підстави, які б свідчили про недійсність укладеного між банком (первісним кредитором) та відповідачем -2 (новим кредитором) договору відступлення прав вимоги, а тому в силу приписів статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

В судовому засіданні 02.06.2020 суд, у відповідності до частин 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Юніко Фінанс до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 та відкладення підготовчого засідання.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи те, що на підставі договору №26/19 від 31.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніко Фінанс" отримано право вимоги за договором кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2020 до позивача, яке було предметом продажу на оскаржуваних електронних торгах суд дійшов висновку про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніко Фінанс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2, оскільки рішення у даній справі вплине на права та обов`язки даної особи.

В судовому засіданні 09.06.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо витребування доказів у ТОВ "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн", часткове задоволення клопотання позивача щодо витребування доказів у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відкладення у зв`язку з цим підготовчого засідання.

Так, за приписами частини 1, 2, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки заявником не доведено обставини, які може підтвердити витребовувані докази у ТОВ Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн , або аргументи, які вони можуть спростувати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у ТОВ Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн . При цьому, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача в частині витребування документів у Фонда гарантування вкладів фізичних осіб.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 надійшли пояснення щодо суті спору, в яких заперечує проти позову з підстав того, що позивачем не доведено належними доказами, що при початковій інвентаризації майна банку та формуванні ліквідаційної маси банком було невірно визначено розмір права вимоги по кредитному договору, балансову та оціночну вартість відповідного активу банку, а доводи стосовно цих обставин ґрунтуються лише на припущеннях. Окрім того, третя особа-1 зауважує на тому, що позивачем не доведено, чи вплинули порушення, якими обґрунтовані позовні вимоги на результати електронних торгів, враховуючи, що під час їх здійснення жодним чином вимог щодо стягнення або вчинення інших дій, направлених на виконання зобов`язання за кредитним договором, стосовно позивача не здійснювалося.

В судовому засіданні 30.06.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про часткове задоволення клопотання позивача про витребування доказів у ТОВ ФК Юніко Фінанс з підстав його відповідності вимогам Господарського процесуального кодексу України та враховуючи обставини, які входять до предмета доказування у даній справі та відкладення підготовчого засідання.

03.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з підстав того, що позивач не є стороною спірного договору та не є суб`єктом права та охоронювані законом інтереси якого порушує спірний договір. Окрім того, зазначає про те, що відповідно до загальних правил, наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором.

07.07.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніко Фінанс" надійшла заява, в якій зазначає про неможливість виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, оскільки 10.12.2019 витребувані судом документи були передані уповноваженій особі для здійснення пошуку потенційних покупців даного активу і копії витребуваних документів не вироблялися.

В свою чергу, на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 від відповідача-4 до відділу діловодства суду, 07.07.2020 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 17.07.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про повторне витребування у третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 належним чином засвідчених копій договору кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2010 з усіма додатками та іпотечного договору р.н. 1129 від 26.06.2010, а у разі відсутності витребуваних документів зобов`язано надати повні відомості щодо особи, якій передані витребувані судом документи (назва, місцезнаходження, тощо); зобов`язання у відповідності до частини 2 статті 74 ГПК України надати докази у підтвердження чи спростування доводів позивача про відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії та договорами іпотеки і застави іншій особі та відкладення підготовчого засідання.

04.08.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 надійшли пояснення щодо неможливості надати витребуванні документи, у зв`язку з тим, що 10.12.2019 вказані документи були передані за актом приймання-передачі уповноваженій особі Кравченко К. Ю.

04.08.2020 через відділ діловодства суду надійшли пояснення від позивача, в яких зазначив, що після з`ясування обставин відступлення прав Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніко Фінанс", він звернувся до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", який надав копію договору цесії (відступлення права вимоги) №25/01 від 25.01.2020, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юніко Фінанс", в особі представника по довіреності Кравченко К.Ю., відступило право вимоги за договором кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Фактор".

14.08.2020 через відділ діловодства суду позивач подав документи на підтвердження джерел походження документів, які були додані до заяви про залучення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Фактор .

В судовому засіданні 17.08.2020 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про витребування у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належним чином засвідчені копії договору кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2010 з усіма додатками та іпотечного договору р.н. 1129 від 26.06.2010, у зв`язку з чим оголошено перерву до 18.08.2020.

За приписами частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, з урахуванням пояснень третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2, суд дійшов висновку про витребування документів у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест Фактор в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 та постановлено звернутись до компетентного органу Російської Федерації про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю Інвест Фактор перекладу на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності позовної заяви, заяви про залучення третьої особи та ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з чим зупинено провадження у справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу Російської Федерації на судове доручення Господарського суду міста Києва.

23.10.2020 через відділ діловодства суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли належним чином засвідчені копії договору кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2010 з усіма додатками та іпотечного договору р.н. 1129 від 26.06.2010.

19.11.2020 до відділу діловодства суду надійшли матеріали від арбітражного суду Краснодарського краю Російської Федерації на виконання судового доручення Господарського суду міста Києва, в яких вказано про вручення судових документів представнику ТОВ Інвест Фактор , у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 провадження у справі поновлено.

04.12.2020 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив відповідача-4, в якій позивач заперечує проти доводів останнього, та вказує, що жодна із уповноважених сторін на зберігання документів на підставі яких було проведено спірний аукціон не має їх в розпорядженні, які в імперативному порядку згідно з приписами чинного законодавства необхідні для проведення аукціону з продажу майна банку, а відтак факт відсутності частини документів на підставі яких проводився аукціон є безумовною підставою для визнання недійсними результатів такого аукціону та торгів. Окрім того, вказує, що відповідач-2 не є належним власником права вимоги до позивача, та не набуло правомочностей щодо можливості здійснення продажу права вимоги банку, набутого на підставі договору про відступлення права вимоги №26 третім особам. При цьому, просить поновити строк для подання відповіді на відзив, оскільки лише в листопаді 2020 року на його адвокатські запити були надані частково витребувані документи від уповноважених осіб.

Частинами першою та другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на завдання господарського судочинства, визначені в статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив.

В судовому засіданні 22.12.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 22.01.2021.

В судових засіданнях 22.01.2021 та 19.02.2021 у відповідності до вимог статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 19.02.2021 та до 05.03.2021.

В судовому засіданні 05.03.2021 представники відповідача-1 та відповідача-4 заперечили проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

При цьому, частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У даному випадку суд, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово відкладав розгляд справи, а відтак у позивача було достатньо часу та можливості для того, щоб в повному обсязі реалізувати свої процесуальні права, встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача.

Третя особа-2 явку своїх повноважних представників в судове засідання не забезпечила, втім направила на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

За приписами частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (ч.8 ст.42 ГПК України).

Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України Про електронні довірчі послуги передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Відповідно до положень частини четвертої статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що на електронну адресу суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи без накладання електронного підпису, суд, з урахуванням приписів частини 7 статті 170 ГПК України, постановив залишити їх без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 530/1847/16.

Відповідач-1, відповідач-3 та третя особа-1 також явку своїх повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлялися належним чином.

Так, частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом та про право відповідача-1 та відповідача-3 подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про відкриття провадження у справі, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, 3, третьої особи-1 зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками вибув та адресат відсутній за вказаною адресою .

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштових повідомленнях відміток вибув та адресат відсутній за вказаною адресою , вважається днем вручення учасникам справи відповідних ухвал суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що учасники справи, які не з`явилися в судове засідання були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про наявність поважних причин неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, які приймали участь під час розгляду справи по суті, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

31.05.2010 між Акціонерним банком "Енергобанк" (Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Пансіонат "Море" (позичальник) був укладений договір кредитної лінії №1005-05 (далі - договір № 1005-05 від 31.05.2010), за умовами якого Банк відкрив позичальнику невідновлювану відкличну лінію з лімітом 6930931,07 доларів США на строк з 31 травня 2010 року по 30 травня 2017 року на будівництво кліматопавільйону "Sea Garden" в місті Алушта, по вул. Набережна, 25 та на поповнення обігових коштів (в редакції додаткової угоди №9 від 17.09.2012).

В забезпечення виконання зобов`язань за договором № 1005-05 від 31.05.2010 були укладені наступні договори: договір іпотеки від 26.06.2010 реєстровий номер 1129 (іпотекодавець - ВАТ "Пансіонат "Море", предмет іпотеки - нерухоме майно. Ресторанний комплекс "Кастель приморський" загальною площею 1142 кв. м, що знаходиться за адресою: АРК, місто Алушта, вул. Набережна, 16); договір застави від 08.08.2014 (заставодавець - ТОВ "АОА-інжиніринг", з урахуванням внесених змін до нього, предмет застави - майнове право грошової вимоги на отримання грошових коштів в сумі 980000,00 доларів США, що знаходяться на банківському рахунку заставодавця); договір застави від 10.11.2014 (заставодавець - ТОВ "Архітектурна група "Новотні та Мєнер", з урахуванням внесених змін до нього, предмет застави - майнове право грошової вимоги на отримання грошових коштів в сумі 500000,00 доларів США, що знаходяться на банківському рахунку заставодавця); договір застави майнових прав від 31.05.2010 (заставодавець - ВАТ Пансіонат Море , предмет застави - право вимоги на отримання грошової виручки за надання туристичних послуг, яке існує або виникне у заставодавця за визначеними договорами, в загальній сумі 11484152,90 грн), а також, як зазначає позивач і не заперечується сторонами, договір іпотеки від 03.05.2012 реєстровий номер 482 та договір іпотеки від 28.03.2012 реєстровий номер 348 (іпотекодавець - ТОВ Міндальна Роща ).

Окрім того, в забезпечення виконання зобов`язань за договором №1005-05, Банк як заставодержатель та Закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс", як заставодавець, уклали договір застави майнових прав від 01.03.2011, умовами п. 1.1 якого визначено, що застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з договору на відкриття кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2010 зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладений між заставодержателем та Відкритим акціонерним товариством "Пансіонат "Море" (далі - боржник), за умовами якого заставодержатель відкриває боржнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 6300000 доларів США (далі - основне зобов`язання), а боржник зобов`язаний повернути надані заставодержателем кредитні кошти в строк, передбачений основним зобов`язанням, своєчасно сплачувати комісії, відсотки за користування кредитними коштами, штрафні санкції, здійснювати інші платежі, передбачені основним зобов`язанням.

Згідно з умовами п. 1.2 договору застави майнових прав від 01.03.2011, в забезпечення виконання основного зобов`язання, заставодавець передає в заставу заставодержателю: майнові права на отримання грошових коштів у розмірі 2070000 грн, що розміщені на депозитному рахунку заставодавця; майнові права на отримання грошових коштів у розмірі 2110000 доларів США, що розміщені на депозитному рахунку заставодавця.

Листом №1376/23 від 21.07.2014 Банк повідомив Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" про звернення стягнення на предмет застави у вигляді грошових коштів в сумі 2070000,00 грн, що були спрямовані на погашення заборгованості за договором №1005-05 в сумі 176811,98 доларів США (за курсом 1 долар США = 11,649106 грн).

У зв`язку з простроченням виконання позивачем зобов`язань за договором №1005-05, Банк надіслав Приватному акціонерному товариству "Європейський страховий альянс" повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання №1422/23 від 28.07.2014, у якому вимагав сплатити у тридцятиденний строк заборгованість по кредиту, яка станом на 28.07.2014 становила 6410931,07 доларів США та повідомив про звернення стягнення на предмет застави у вигляді грошових коштів в сумі 2070000,00 грн, що були розміщені на депозитному рахунку та передані в заставу Банку.

Листом від 28.08.2014 №1923/3/23 Банк повідомив Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" про звернення стягнення на предмет застави у вигляді грошових коштів в сумі 2110000 доларів США в рахунок погашення заборгованості за договором №1005-05.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 №96 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - Банк) до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.02.2015 №29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк", згідно з яким з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк".

30 квітня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №93 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації та повноважень Уповноваженої особи Фонду до 11 червня 2015 року включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 11 червня 2015 року №370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 червня 2015 року №115 про початок процедури ліквідації Банку та призначення уповноваженої особи Фонду строком на 1 рік з 12 травня 2015 року по 11 червня 2016 року (включно). На підставі рішень виконавчої дирекції Фонду № 842 від 26.05.2016, № 1029 від 16.05.2019 строк процедури ліквідації Банку було продовжено до 11.06.2020.

29.07.2019 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1907 були затверджені умови продажу активів 17 банків, у зв`язку з чим Фонд повідомив про проведення відкритих торгів (голандського аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі за лотом #UKR-2019-04, до якого включено, окрім іншого, активи ПАТ "ЕНЕРГОБАНК", що складаються з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами та дебіторської заборгованості, розмістивши на веб-сайті паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) 17 банків 12.09.2019.

Організатор відкритих торгів (аукціону) - ТОВ Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн ; учасники відкритих торгів (аукціону) - юридичні особи та фізичні особи (продаж прав вимог за кредитними договорами або договорами забезпечення виконання зобов`язання не може здійснюватися боржникам та/або поручителям за такими договорами); дата проведення відкритих торгів (аукціону) - 12.09.2019; початкова (стартова) ціна - 409799263,66 грн.

До складу активів Банку увійшли права вимоги за кредитним договором №1005-05 від 31.05.2010, укладеного між Банком та позивачем, в сумі 205089184,69 грн (заборгованість станом на 01.01.2018) оціночною вартістю 45524542,99 грн.

Відповідно до протоколу електронних торгів #UKR-2019-04 від 12.09.2019, що складений відповідачем-3, як організатором відкритих торгів, ціна продажу склала 171000001,00 грн, переможцем стало ТОВ "ФК "Горизонт" (код 39013897).

21.10.2019 за результатом відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів #UKR-2019-04 від 12.09.2019, між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (новий кредитор) укладено договір №26 про відступлення прав вимоги (далі - договір про відступлення прав вимоги).

За умовами п. 2.1 договору про відступлення прав вимоги, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, майнових та фінансових поручителів, визначених у Додатку № 1 до цього договору, а також дебіторів, зазначених у Додатку № 2 до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами іпотеки, застави та договорами поруки, а новий кредитор сплачує за права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, у визначених цим договором.

У Додатку №1 сторони визначили боржників, тип та номер договору, дату укладення, суму заборгованості тощо.

Так, згідно з додатком №1, Банк передав відповідачу-1 права вимоги до позивача за договором №1005-05 від 31.05.2010 про сплату заборгованості в сумі 191052989,06 грн, що складає у валюті договору 7724352,40 доларів США, в тому числі 4699522,13 доларів США по тілу кредиту, 3024830,27 доларів США по нарахованим процентам.

Окрім того, згідно з додатком №1, Банк передав відповідачу-1 права вимоги за іпотечним договором р.н. 1131 від 26.06.2010 (іпотекодавець - ТОВ "Морський"), за іпотечним договором р.н. 1129 від 26.06.2010 (іпотекодавець - ПрАТ "Пансіонат "Море"), за договором іпотеки р.н. 482 від 03.05.2012 (іпотекодавець - ТОВ "Міндальна Роща"), за договором іпотеки р.н. 348 від 28.03.2012 (іпотекодавець - ТОВ "Міндальна Роща"), за договором застави від 08.08.2014 (заставодавець - ТОВ "АОА Інжиніринг"), за договором застави від 10.11.2014 (заставодавець - ТОВ "Архітектурна група "Новотні та Мєнер").

Листом від 23.03.2020 №85 Банк повідомив позивача про стан розрахунків за договором №1005-05 від 31.05.2010 в розрізі дати та суми сплати за основним боргом (додаток 1) та за нарахованими відсотками (додаток 2).

Так, за додатком №1 у період з 21.08.2012 по 27.08.2014 зобов`язання з повернення суми основного боргу були виконані в сумі 2331408,94 доларів США, а за додатком №2 у період з 05.07.2010 по 27.08.2014 зобов`язання зі сплати нарахованих відсотків були виконані в сумі 3206663,20 доларів США.

За твердженням позивача, сума кредиту за договором №1005-05 від 31.05.2010 склала 6930931,07 доларів, а згідно з повідомленням Банку загальний розмір сплаченого кредиту склав 2331408,94 грн, отже залишок основного боргу має складати 4599522,13 доларів США. Тоді як, у паспорті активу, що був оприлюднений Фондом, на аукціон був запропонований борг в сумі 133423813,23 грн станом на 01.01.2019, що за офіційним курсом НБУ складає 4820224,46 доларів США.

Наведені розбіжності, на переконання позивача, свідчать про недостовірність даних для визначення оціночної вартості права вимоги, неправильний розрахунок основного боргу, суттєве завищення загального розміру заборгованості позивача, що свідчить про незаконність дій відповідачів при проведенні аукціону в частині реалізації прав вимоги за кредитним договором №1005-05 від 31.05.2010, у зв`язку з чим для позивача створені безпідставні зобов`язання з погашення неіснуючої заборгованості перед відповідачем-2, який набув право вимоги за результатами спірного аукціону та спірного договору про відступлення прав вимоги. При цьому, позивач зауважує на тому, що п. 6 розділу 7 Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388 передбачено можливість скасування торгів, якщо буде встановлено зміну суттєвих характеристик пулу активів відповідно до рішення Фонду, яким затверджено умови продажу пулу активів, а саме: скасування за згодою переможця торгів у випадку відхилення від 10% до 20% від загальної балансової вартості усього пулу активів та безумовне скасування у випадку відхилення більше ніж на 20% від загальної балансової вартості усього пулу активів.

Разом з цим, позивач наголошує на тому, що договір №26 про відступлення прав вимоги від 21.10.2019 був укладений через 27 робочих днів з дня оформлення протоколу від 12.09.2019, що суперечить п. 3 розділу 7 Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388, а Фонд не здійснював продаж активів Банку у вигляді цілісного майнового комплексу, що мало передувати продажу права вимоги на оспорюваному аукціоні та є порушенням вимог ч. 12 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відтак, оскільки аукціон проведений із порушенням вимог чинного законодавства і результати аукціону та укладений за його результатами договір порушують права та інтереси позивача в частині завищення розміру права вимоги до нього, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач-2 у відзиві зазначає про відсутність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, оскільки він не є стороною спірного правочину, а за загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач-4 заперечуючи проти позовних вимог вказує на те, що позивачем не вказано та не доведено належними доказами, що під час проведення торгів з реалізації майна (активу) ПАТ Енергобанк (право вимоги за кредитним договором №1005-05 від 31.05.2010) відбулося порушення будь-якого з етапів проведення аукціону торгів, а відтак вимога про визнання недійсними результатів електронного аукціону є такою що не підлягає задоволенню. Разом з цим, відповідач-4 зауважує на тому, що позивачем не надано жодних доказів та не наведено підстав, що свідчать про недійсність укладеного між Банком (первісним кредитором) і відповідачем-2 (новим кредитором) договору відступлення права вимоги, а також порушення його прав укладеним правочином.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів , суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналіз наведених норм свідчить, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Водночас, до предмету дослідження, з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону, дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться законом до його проведення.

При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону.

При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позаяк, під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність результатів торгів (аукціону) та укладеного договору з переможцем аукціону, а обставини, на які посилається позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом є недоведеними та не узгоджуються з приписами чинного законодавства і матеріалами справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, рішенням №1907 від 29.07.2019 Фонд погодив Правила (регламент) проведення відкритих торгів (аукціону) в електронній формі з продажу майна (активи) банків, що ліквідуються, згідно з проектом визначив активи 17 банків, в тому числі ПАТ "Енергобанк", що підлягають продажу шляхом проведення відкритих торгів (аукціону).

12.09.2019 відбулись спірні відкриті торги (аукціон), на яких були реалізовані на користь переможця аукціону ТОВ "ФК "Горизонт" (код 39013897) активи ПАТ "Енергобанк", що підтверджується Протоколом електронних торгів #UKR-2019-04 від 12.09.2019.

Відповідно до статті 1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в редакції чинній на дату проведення торгів, цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною 2 статі 4 вказаного Закону, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частин 1-2 статті 50 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

За приписами частин 1-7 статті 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об`єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об`єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

З метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про: 1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; 2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; 3) строки та заходи передпродажної підготовки майна; 4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; 5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; 6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

При цьому, частиною третьою статті 51 вказаного Закону визначено, що Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Визначення порядку організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів врегульоване Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року №388 (далі - Положення №388).

На підставі пункту 1 розділу VI Положення №388, в редакції чинній на дату проведення торгів, на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлене обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавець надав право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб самостійно визначити способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, зокрема шляхом консолідованого продажу майна кількох банків, до яких в тому числі відноситься права вимоги до боржників, як окремий вид активу (майна) банку.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача про порушення п. 12 ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб щодо першочергової реалізації майна банку у вигляді цілісного майнового комплексу, як підстава для визнання результатів оспорюваного аукціону недійсними, тим більш, що позивач не надав доказів того, що це вплинуло чи могло вплинути на результати аукціону.

Необґрунтованими є і доводи позивача про те, що були наявні підстави для скасування торгів у зв`язку зі зміною суттєвих характеристик пулу активів, який був предметом продажу на оспорюваному аукціоні.

Так, пунктом 6 розділу 7 Положення №388 визначено, що якщо при реалізації на відкритих торгах (аукціоні) пулу активів (майна) на будь-якому етапі організації та проведення процедури реалізації такого пулу активів (майна) до моменту укладення договору купівлі-продажу відбувається зміна суттєвих характеристик пулу активів (майна), крім змін, що викликані курсовими різницями та/або нарахуванням процентів за зобов`язаннями, і балансова вартість активів (майна), що входять до пулу активів (майна) та щодо яких відбулись такі зміни, відображена у рішенні Фонду, яким затверджено умови продажу пулу активів (майна):

не перевищує 10% від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду,- в межах строків, визначених відповідно до цього Положення, переможець відкритих торгів (аукціону) укладає із банком договір купівлі-продажу такого пулу активів (майна) із характеристиками станом на дату укладення договору купівлі-продажу, в тому числі із майновими правами щодо активів (майна), які виникли до дати укладення договору купівлі-продажу в результаті дій (бездіяльності) третіх осіб, та сплачує в повному обсязі ціну продажу пулу активів (майна) відповідно до протоколу відкритих торгів (аукціону);

становить від 10% до 20% від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду,- в межах строків, визначених відповідно до цього Положення для укладення договору купівлі-продажу, банк/Фонд інформує про такі обставини переможця відкритих торгів (аукціону) і у випадку відсутності заперечень від останнього щодо вказаних змін такий переможець укладає із банком договір купівлі-продажу такого пулу активів (майна) із характеристиками станом на дату укладення договору купівлі-продажу, в тому числі із майновими правами щодо активів (майна), які виникли до дати укладення договору купівлі-продажу в результаті дій (бездіяльності) третіх осіб, та сплачує в повному обсязі ціну продажу пулу активів (майна) відповідно до протоколу відкритих торгів (аукціону) або, якщо переможець відкритих торгів (аукціону) не погоджується із змінами у складі пулу активів (майна), банк інформує про це Фонд (у разі делегування Фондом відповідних повноважень ліквідатора банку уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку) для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону);

становить 20% і більше відсотків від загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду,- в межах строків, визначених відповідно до цього Положення для укладення договору купівлі-продажу, банк інформує про такі обставини Фонд (у разі делегування Фондом відповідних повноважень ліквідатора банку уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку) для розгляду питання про скасування результатів відповідних відкритих торгів (аукціону).

Отже, вказаною нормою унормовано, що питання скасування результатів торгів (аукціону), яке вирішується в межах строків для укладення договору, постає лише у разі зміни суттєвих характеристик пулу активів у відсотковому відношенні до загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у відповідному рішенні Фонду, а не до загальної балансової вартості окремо вказаного активу, як помилково вважає позивач.

Позаяк, доказів зміни суттєвих характеристик пулу активів у відсотковому відношенні до загальної балансової вартості усього пулу активів (майна), відображеної у рішенні Фонду №1907 від 29.07.2019 (10921965956,28), у порядку встановленому пунктом 6 розділу 7 Положення №388, позивачем суду не надано і судом під час розгляду справи не встановлено.

21.10.2019 Банк та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (новий кредитор) відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронних торгів #UKR-2019-04 від 12.09.2019, уклали оспорюваний договір про відступлення прав вимоги №26, за умовами якого новий кредитор набув права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 1005-05 від 31.05.2010.

Так, згідно з додатком № 1 до договору №26 від 21.10.2019, Банк передав новому кредитору права вимоги до позивача за договором №1005-05 від 31.05.2010 про сплату заборгованості в сумі 191052989,06 грн, що складає у валюті договору 7724352,40 доларів США, в тому числі 4699522,13 доларів США по тілу кредиту, 3024830,27 доларів США по нарахованим процентам, а також права вимоги за іпотечним договором р.н. 1131 від 26.06.2010 (іпотекодавець - ТОВ "Морський"), за іпотечним договором р.н. 1129 від 26.06.2010 (іпотекодавець - ПрАТ "Пансіонат "Море"), за договором іпотеки р.н. 482 від 03.05.2012 (іпотекодавець - ТОВ "Міндальна Роща"), за договором іпотеки р.н. 348 від 28.03.2012 (іпотекодавець - ТОВ "Міндальна Роща"), за договором застави від 08.08.2014 (заставодавець - ТОВ "АОА Інжиніринг") та за договором застави від 10.11.2014 (заставодавець - ТОВ "Архітектурна група "Новотні та Мєнер").

При цьому, Банк та ТОВ "ФК "Горизонт" як новий іпотекодержатель, 21.10.2019 уклали договір про відступлення прав за договорами іпотеки, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю права за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги №26.

Згідно платіжного доручення від 04.10.2019 №30 відповідач за придбані активи перерахував Банку грошові кошти в сумі 6245957,08 грн.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України Про іпотеку відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Отже, чинним законодавством не передбачено повідомлення чи надання згоди боржника в разі відступлення кредитором своїх прав у зобов`язанні. При цьому, всі ризики дійсності прав, що передаються, несе первісний кредитор, а боржник має право заперечувати вимоги нового кредитора в тій частині, що він мав проти первісного кредитора.

При цьому, правовідносини між кредиторами щодо їх заміни у зобов`язані не змінюють обсяг будь-яких прав боржника у цьому зобов`язанні та не стосуються його інтересів.

З урахуванням наведеного, судом відхиляються доводи позивача з приводу невірно визначеного розміру кредитного зобов`язання, які стали предметом оспорюваного договору про відступлення прав вимоги, оскільки за дійсність таких вимог відповідає Банк, як первісний кредитор, перед відповідачем-2, як новим кредитором. Сам факт невірно визначеного розміру кредитного зобов`язання не свідчить про недійсність результатів проведеного аукціону і позивач, в даному випадку, не позбавляється права заперечувати вимоги нового кредитора в тій частині, що він мав проти первісного кредитора.

Водночас, суд зауважує, що розмір заборгованості за основним кредитним договором не є предметом спору у даній справі, а відтак не підлягає встановленню судом.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Тоді як, під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків щодо оспорюваних договорів, а посилання позивача на порушення п. 3 розділу 7 Положення №388 щодо строку укладення договору протягом 20 робочих днів з дня формування протоколу відкритих торгів аукціону не є такою обставиною за законом.

В свою чергу, положення статті 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тоді як, в даному випадку, будь-які фактичні обставини та докази на підтвердження порушення прав та охоронюваних законом інтересів саме позивача у зв`язку з проведенням спірного аукціону та укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги, виходячи з того, що позивач має право заперечувати вимоги нового кредитора в тій частині, що він мав проти первісного кредитора, в тому числі, щодо суми основного зобов`язання, нарахованих відсотків та пені, суду не повідомлено і матеріали справи не містять.

Як вже зазначалося, відповідно до ст. ст. 13, 73, 74, 77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, та враховуючи, що позивач не довів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів проведенням оспорюваних торгів (аукціону) з продажу активів (майна) банків, проведеного 12.09.2019, зокрема, ПАТ Енергобанк , суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим не приймаються до уваги і доводи позивача, викладені у відповіді на відзив відповідача-4.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Пансіонат Море до Публічного акціонерного товариства Енергобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Горизонт , Товариства з обмеженою відповідальністю Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсними електронних торгів та договору в частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2021.

Суддя Т.В. Васильченко