Ухвала

від 19.03.2021 по справі 917/833/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.03.21 Справа № 917/833/20

м. Полтава

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С., розглянувши

подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, вул. Ак. Маслова, 15/4, кабінет № 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України

у справі № 917/833/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КИЇВХЛІБ", вул. Костянтинівська, 64, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 41202432

про видачу судового наказу за вимогою

до Фізичної особи - підприємця Зубрицького Олександра Мироновича, АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення заборгованості у розмірі 141578,75 грн., що виникла внаслідок порушення боржником грошового зобов`язання за договором поставки продукції № 17842/2 від 01.09.2017.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи та приватного виконавця.

ВСТАНОВИВ:

Судовим наказом від 29.05.2020 по справі № 917/833/20 в порядку наказного провадження з Фізичної особи - підприємця Зубрицького Олександра Мироновича було стягнено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КИЇВХЛІБ" 141578,75 грн. заборгованості за договором поставки продукції № 17842/2 від 01.09.2017 та 210,20 грн. витрат на сплату судового збору.

Вказаний судовий наказ набрав законної сили 07.08.2020 та був виданий стягувачу 10.08.2020.

17.03.2021 на адресу суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України (вх. № 2925 від 17.03.2021).

Згідно з ч. 4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватний виконавець у поданні просить проводити розгляд подання без його участі.

В зв`язку з цим, суд розглядає подання приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб і без участі приватного виконавця.

Приватний виконавець у поданні зазначає, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 62937119 до складу якого входять:

1) АСВП № 62922453 з примусового виконання судового наказу № 917/833/20, виданого Господарським судом Полтавської області про стягнення з Зубрицького Олександра Мироновича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Торговий дім КИЇВХЛІБ заборгованості у сумі 141788,95 грн.;

2) АСВП № 62922160 з примусового виконання судового наказу № 917/832/20, виданого Господарським судом Полтавської області про стягнення з Зубрицького Олександра Мироновича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Торговий дім КИЇВХЛІБ заборгованості у сумі 176632,58 грн.

Виконавцем у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження 02.09.2020 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень та про їх об`єднання в зведене виконавче провадження, про що повідомлено боржника у визначеному законодавством порядку (направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі). Однак лист повернувся на адресу приватного виконавця з відміткою Укрпошти за закінченням встановленого строку зберігання .

З метою перевірки майнового стану боржника виконавцем вчинено дії, в результаті яких встановлено наступне:

- на підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень боржнику не належить нерухоме майно;

- на підставі відповіді з Кам`янопотоківської сільської ради боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою також зареєстровано ще 2 осіб - члени сім`ї. Земельні ділянки або земельні паї у власності боржника не зареєстровані;

- згідно з відповіді з ПФУ встановлено, що боржник отримувачем пенсії не являється, відомості про останнє місце роботи боржника відсутні;

- на підставі відповіді з ДФС та банківських установ встановлено, що боржник має відкриті розрахункові рахунки. Відтак, 02.09.2020 р. та 29.09.2020 були винесені постанови про арешт коштів боржника, однак кошти для виконання рішення суду відсутні;

- за повідомленням Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області боржник документований 17.04.2014 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган видачі - 5314 та серії НОМЕР_3 від 29.05.2017, орган видачі - 5316 ( ZUBRYTSKYI OLEKSANDR );

- на підставі відповідей з Державної прикордонної служби боржник у період відкритого щодо нього виконавчого провадження не перетинав державний кордон;

- на підставі відповідей з МВС України рухоме майно за боржником не зареєстроване;

- на підставі відповіді з Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку боржник значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу) не володіє;

- на підставі відповіді з Управління Держпраці у Полтавській області встановлено, що великотоннажний та інший технологічний транспорт не реєструвався за боржником; дозволи на виконання будівельних робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не видавались;

- на підставі відповіді Державної служби морського та річкового транспорту України встановлено відсутність записів щодо суден, власником або судновласником яких є боржник;

- на підставі відповіді Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ДП Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин на відповідний запит встановлено, що боржник не зареєстрований як власник тварин.

Копії вказаних відповідей на запити додані приватним виконавцем до подання.

Приватний виконавець вказує, що станом на дату звернення з поданням до суду, боржником не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду та хоча б часткове погашення заборгованості перед ТОВ Торговий дім КИЇВХЛІБ .

Також приватний виконавець вказує, що в порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження боржником не було надано декларацію про доходи та майно, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб.

Виконавець вказує, що ним направлено виклики на прийом до виконавця та вимоги про надання необхідної інформації, всі постанови в рамках виконавчого провадження направлені рекомендованою поштою, як те вимагає Закон України Про виконавче провадження , однак не були отримані боржником.

Окрім цього, про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України Про виконавче провадження , та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався.

Приватний виконавець стверджує, що ним вжито всіх можливих заходів щодо організації виконання судового рішення, проте боржник ухиляється від явки на прийом до виконавця, не вчиняє жодних дій спрямованих на повне або часткове виконання судового рішення.

Враховуючи вказане приватний виконавець вважає, що єдиним можливим способом організації виконання судового наказу № 917/833/20 є тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України.

Таким чином приватний виконавець просить суд тимчасово обмежити Зубрицького Олександра Мироновича шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань.

Розглянувши матеріали справи та подання приватного виконавця, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч. 3 ст. 337 ГПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

На підтвердження доказів направлення боржнику копій постанов про відкриття виконавчого провадження виконавцем надано копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3960507649127, конверту, списку рекомендованих листів від 03.09.2020, списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 2558. З наданих доказів вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження, винесена при примусовому виконанні судового наказу по справі № 917/833/20 була направлена 03.09.2020 разом із супровідним листом № 6955 від 03.09.2020 на адресу боржника, вказану в судовому наказі. Проте, вказане поштове відправлення боржнику не вручено та повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Мироновича, адресою його місцезнаходження є: АДРЕСА_1 . Вказана адреса місцезнаходження відповідає адресі боржника, вказаній в судовому наказі по справі № 917/833/20.

Таким чином, приватним виконавцем до подання додано належні докази надіслання боржнику за адресою його місцезнаходження копії постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної при примусовому виконанні судового наказу по справі № 917/833/20.

Також приватним виконавцем надано копії запитів, зроблених ним з метою виявлення майна боржника та відповіді на них, відповідно до яких майно за боржником не зареєстровано.

Приватний виконавець у поданні вказує, що ним було направлено боржнику виклики на прийом до виконавця та вимоги про надання необхідної інформації. Проте, до матеріалів подання копії адресованих боржнику викликів та вимог не надано.

Надані виконавцем копії списків рекомендованих листів містять інформацію про надсилання відправлень за певними вихідними номерами (№№ 6969, 6968, 6959, 6957, 6955, 6967, 6966, 6962 від 02.09.2020 та № 7683 від 29.09.2020). Чи є серед надісланих документів виклики до приватного виконавця та/або його вимоги, суд встановити не може, оскільки до подання додано лише копії супровідних листів про направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження (№ 6955 та № 6962 від 02.09.2020). Які саме документи за іншими вихідними номерами направлялися боржнику суд за наявними в справі матеріалами встановити не може.

Таким чином, твердження приватного виконавця щодо ухилення боржника від явки на прийом до виконавця не обґрунтовані.

Крім цього, суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

Матеріали справи не містять доказів накладення виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо.

Законом України "Про виконавче провадження" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку:

- коли ця особа є боржником;

- невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Зубрицький Олександр Миронович є громадянином України.

Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

При цьому Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Відтак якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України "Про виконавче провадження".

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17.

Враховуючи вказану правову позицію суд зазначає, що неотримання боржником направлених йому у вересні 2020 року постанов приватного виконавця не є достатньою підставою вважати, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань з виконання судового наказу по справі № 917/833/20.

У відповідності до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь - яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь - яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У справі Гочев проти Болгарії від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Верховний Суд України звернув увагу судів, що особа, яка має невиконані договірні, аліментні та ін. зобов`язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України ((ст. 33 Конституції України), Лист Верховного Суду України від 01 січня 2017 року Узагальнення судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ).

Згідно роз`яснень Верховного Суд України в листі від 01.02.2013 Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , надаючи оцінку, суд враховує, що поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Крім того, відповідно до вказаного листа Верховного Суду України, однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Отже, суд прийшов до висновку, що в даному випадку матеріали подання приватного виконавця не є належними доказами, які б свідчили про свідоме ухилення боржника від виконання наказу.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд виходить з того, що фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що приватним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, зокрема: доказів умисного нез`явлення на виклик виконавця, приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Крім того, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України Фізичної особи-підприємця Зубрицького Олександра Мироновича реально забезпечить виконання судового наказу у справі № 917/833/20, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

Враховуючи викладене, подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - Фізичної особи - підприємця Зубрицького Олександра Мироновича.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 253-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Семчук