Рішення від 11.03.2021 по справі 922/4017/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4017/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", м. Черкаси до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укртрансгаз", м. Київ про стягнення 20285,22 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Зубрич Д.О.

третьої особи - Жирний О.С.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 20285,22 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що всупереч умов договірних відносин та положень чинного законодавства, відповідач, як оператор ГРМ по відношенню до споживача - ТОВ "Сіріус ЛТД", надав до інформаційної платформи та ТОВ «Енергогазрезерв» неправдиву інформацію про об`єми фактично спожитого природного газу вказаним споживачем у листопаді 2019 року, хоча, як з`ясувалось в послідуючому при розгляді господарським судом Харківської області справи 922/855/20 на підставі акту та протоколу дані об`єми були донараховані за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи останній просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 16.12.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача було залучено Акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

21.01.2021 третьою особою до суду були надані письмові пояснення та інформація стосовно об`ємів розподіленого природного газу з ресурсу ТОВ "Енергогазрезерв" споживачу - ТОВ "Сіріус ЛТД" за період листопад 2019 року.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 26.01.2020. Зокрема, в обґрунтування заперечень відповідач вказує на те, що в діях АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" по визначенню об`ємів спожитого (розподіленого) природного газу відсутні як порушення чинних нормативно-правових актів та і будь-яких інших договірних зобов`язань. Відповідач вказує на те, що за відсутності підписаного споживачем акту приймання-передачі газу за листопад 2019 року у постачальника - ТОВ «Енергогазрезерв" були відсутні підстави для нарахування вартості послуг з газопостачання за листопад 2019 року на непідтверджений споживачем обсяг З248,03 м.куб. природного газу. Крім того, відповідач вказує на те, що у позовній заяві не зазначено про наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", хоча «тягар» доведення завданої фінансової шкоди покладається на сторону, яка вимагає її відшкодування. Також до матеріалів справи не надано жодних письмових доказів (в т.ч. первинних бухгалтерських документів) на підтвердження природи виникнення, а також виду, складу, розміру майнової шкоди, обґрунтованого розрахунку закупівельної вартості природного газу та підтвердження самого факту здійснення оплати на придбання обсягів природного газу у оптового продавця для потреб споживача ВКП у формі ТОВ «Сіріус ЛТД» .

10.03.2021 до суду від позивача надійшли письмові пояснення до судових дебатів, в яких позивач вказує на те, що підтримує позов у повному обсязі; просить суд позов задовольнити; відшкодувати позивачу судові витрати, понесені на оплату судового збору та професійну правничу допомогу; розгляд справи, призначений на 11.03.2021 провести без участі представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.

Присутній у судовому засіданні 11.03.2021 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. Проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу також заперечував.

Представник третьої особи, присутній у судовому засіданні 11.03.2021, поклав вирішення спору на розсуд суду.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, суд встановив наступне.

25.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» (постачальник) та Виробничо-комерційним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус ЛТД" (споживач) було укладено договір постачання природного газу № С/493-19, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2019 році товар: природний газ (код за ДК 016:2010, 06.20.1; код за ДК 021:2015 - 09123000-7), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Також, умовами договору передбачено компенсацію за послугу замовленої потужності.

У позовній заяві позивач вказує на те, що звертався до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 20285,22 грн. за фактично спожитий природний газ споживачем - ВКП у формі ТОВ «Сіріус ЛТД» з ресурсу ТОВ «Енергогазрезерв» у листопаді 2019 року по договору № С/493-19 про постачання природного газу від 25.04.2019 (справа №922/855/20). При зверненні до суду з вказаним позовом, у зв`язку з відмовою від підписання споживачем актів прийому-передачі природного газу за листопад 2019 року, в підтвердження поставки позивачем природного газу відповідачу, до позовної заяви додано відомості з єдиної електронної платформи, які внесені на підставі інформації оператора ГРМ, яким в даному випадку в межах ліцензійної діяльності є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" - відповідач у даній справі. На виконання вимог ухвали суду від 19.08.2020 у справі №922/855/20, АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" 07.09.2020 надав до справи завірені копії Акту приймання-передачі природного газу №ХРГ0020419 від 30.11.2019 та Акту приймання-передачі природного газу №ХРГ89020158 від 30.11.2019, які підтверджують об`єми розподіленого природного газу споживачу ВКП у формі ТОВ «Сіріус ЛТД» за листопад 2019 року - 469,57 м.куб. природного газу.

Саме під час розгляду справи №922/855/20 з вказаних актів ТОВ "Енергогазрезерв" стало відомо, що крім показників лічильника до загальних обсягів споживання природного газу, АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" були включені фактично спожиті обсяги та обсяги, що нараховані на підставі акту про порушення, який був складений оператором ГРМ 25.11.2019.

Під час розгляду справи №922/855/20, судом було встановлено, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", зверталося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ВКП у формі ТОВ "Сіріус ЛТД", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 371683,31 грн. вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу. Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2020 у справі №922/464/20 у задоволенні позову було відмовлено повністю. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 у справі №922/464/20 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2020 у справі №922/464/20 залишено без змін. В межах розгляду вказаної справи судом було встановлено, що матеріали справи не підтверджують того, що споживання природного газу не обліковується або мало місце викривлення даних обліку природного газу внаслідок виявлення пошкоджень ЗВТ, відповідно до цього позивач під час розгляду справи не подав будь-яких належних і допустимих доказів у розумінні положень ГПК України, які свідчили би про здійснення відповідачем несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, а саме таких складових зазначеного порушення як протиправне втручання в його роботу з боку відповідача, наявність викривлення даних обліку природного газу та відповідного причинно-наслідкового зв`язку між втручанням і викривленням обліку, до суду не надано доказів пошкодження відповідачем лічильнику, зміну даних обліку природного газу, які є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу. Також, позивачем не доведено втручання в роботу ЗВТ самим відповідачем, в той час, як для доведення правомірності здійснених позивачем нарахувань відповідачу об`ємів природного газу необхідно довести наявність факту несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ (лічильника газу) з боку відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.09.2020 у справі №922/855/20 встановлено, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ВКП у формі ТОВ "Сіріус ЛТД" заборгованості за використаний природний газ включають в себе обсяг донарахування ціни не облікованого газу, який оператором ГРМ було безпідставно включено до даних інформаційної системи, окрім того, неправомірність здійснених донарахувань об`ємів природного газу була встановлена рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2020 у справі №922/464/20, що виключає можливість стягнення зазначеної вартості природного газу із відповідача.

З огляду на вказані обставини, рішенням господарського суду Харківської області від 07.09.2020 року по справі № 922/855/20 у позові ТОВ «Енергогазрезерв» відмовлено повністю.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 09.10.2020 № 152/20 в якій позивач вимагав протягом п`яти календарних днів з дня отримання даної вимоги вчинити всі належні дії, спрямовані на відновлення порушеного права ТОВ «Енергогазрезерв» шляхом приведення у відповідність даних споживання природного газу ВКП у формі ТОВ «Сіріус ЛТД» у листопаді - грудні 2019 року до фактично спожитого газу та повідомити всі необхідні установи про відповідне коригування балансу газу за 2019 рік (що передбачає повернення ТОВ «Енергогазрезерв» безпідставно списаного з його ресурсу природного газу) . У разі неможливості проведення коригування балансу газу за 2019 рік вимагалось в порядку ст. 530 ЦК України протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги відшкодувати вартість безпідставно нарахованого газу, яка становить 20285,22 грн.

29.10.2020 на адресу ТОВ «Енергогазрезерв» надійшла відповідь від 26.10.2020, в якій зазначалось про відмову в задоволенні вимоги, оскільки на думку АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" відсутні підстави для такого задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до Законів України «Про ринок природного газу» , «Про природні монополії» , Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715, був розроблений Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, (далі по тексту - Кодекс газорозподільних систем). Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу. Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Згідно глави XI розділу 4 статті 2 Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого відновлення газоспоживання або використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу спожитий об`єм природного газу визначається за номінальною потужністю газового обладнання за період з дня припинення газопостачання (або у разі здійснення попередньої перевірки відключеного стану - з дня такої перевірки, що має підтверджуватися відповідним актом перевірки), а при використанні газу без договору - з дня його закінчення (розірвання) до дня виявлення порушення, але не більше ніж за 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 розділу 5 глави ХІ Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 11-12 розділу 5 глави ХІ Кодексу газорозподільних систем, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

При складанні акта-розрахунку враховується таке:

1) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість в повному обсязі має бути компенсована споживачем (несанкціонованим споживачем) Оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу;

2) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період після 01-го числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення, включається в баланс поточного календарного місяця за загальними правилами і вважається об`ємом постачання природного газу споживачу його діючим постачальником. Виключенням є об`єм природного газу, нарахований несанкціонованому споживачу та споживачу, у якого відсутній постачальник, вартість якого має бути компенсована Оператору ГРМ за цінами закупівлі ним природного газу в поточному календарному місяці;

3) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу має бути віднятий об`єм природного газу, фактично сплачений споживачем протягом періоду порушення. Виключенням є несанкціонований відбір природного газу поза охопленням комерційного вузла обліку;

4) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу пільги та субсидії, на які має право побутовий споживач, не враховуються.

Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.

Якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою.

Пунктом 12 частини 7 Розділу III Кодексу встановлено, що перехід права власності на природний газ, який поданий до газотранспортної системи, здійснюється у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу. Оператор газотранспортної системи здійснює адміністрування передачі прав власності на природний газ на підставі поданих номінацій на віртуальну точку, в якій відбувається передача природного газу.

Пунктом 1 частини 3 Розділу XVI Кодексу, визначено, що оператор ГРМ передає Оператору ГТС (газотранспортної системи) відомості прогнозу відборів/споживання природного газу по споживачах, відбори/споживання яких не вимірюються щодобово та які перебувають у газорозподільній зоні Оператора ГРМ, відомості про фактичні обсяги природного газу, розподілені за споживачами, підключеними до/через ГРМ. Зазначені вище дані направляються Оператору ГТС в електронній формі у вигляді файлів у форматі, визначеному Оператором ГТС.

Відповідно до ч. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, алокація обсягів природного газу, здійснена оператором газорозподільної системи між споживачами (у тому числі побутовими споживачами) чи їхніх точок комерційного обліку (що має окремий ЕІС-код), підключених до газорозподільної системи цього оператора, та передана в установленому цим Кодексом порядку оператору газотранспортної системи, є обов`язковою для їх постачальника (постачальників). Порядок доведення даних алокації обсягів природного газу до постачальника (замовника послуги транспортування) оператором газотранспортної системи визначається цим Кодексом та договором транспортування.

Алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/реномінації, крім випадків, передбачених нижче.

У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, фактичні обставини справи та обставини, встановлені рішеннями господарського суду Харківської області у справі №922/855/20 від 07.09.2020 та у справі №922/464/20 від 02.06.2020, наведені норми законодавства дають підстави суду дійти висновку, що в АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" не було законних підстав для включення до балансу поточного календарного місяця за загальними правилами в якості об`єму постачання природного газу споживачу його діючим постачальником донарахованих об`ємів.

Пунктом 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесених збитків, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010).

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем до суду подана заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10833,80 грн.

Відповідачем до суду подані письмові заперечення на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заперечень відповідач вказує на те, що в акті до договору про надання адвокатських послуг зазначені роботи по написанню відзиву на позовну заяву до господарського суду Тернопільської області вартістю 2000,00 грн. Відповідач вважає, що при розгляді питання щодо розподілу судових витрат, слід врахувати, що дана справа є нескладною, вартість спору по даній справі складає 20285,22 грн., тобто витрати на правничу допомогу складають більше 50% від суми спору.

Як зазначалося вище по тексту рішення, позивачем до суду були подані письмові пояснення до судових дебатів, в яких, зокрема, позивач зазначив, що у зв`язку з допущенням орфографічної помилки в акті виконаних робіт представника позивача, просить п. 2 у вказаному акті вважати вірним у наступній редакції: "написання відзиву на позовну заяву до господарського суду Харківської області".

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З`ясовуючи питання щодо надання позивачем належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме: доказів на підтвердження виконання послуг, перелік складових наданих послуг, вартість складових наданих відповідних послуг, враховуючи вказівки Верховного суду, викладені у постанові від 10.12.2019 по справі № 922/377/19, суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду: договір про надання адвокатських послуг від 04.03.2019, укладений між адвокатом Джирма А.А. та ТОВ "Енергогазрезерв"; додаткову угоду №10 від 05.01.2021 до договору про надання адвокатських послуг від 04.03.2019; акт від 01.03.2021; платіжне доручення №753 від 01.03.2021 на суму 10833,80 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що в акті наданих адвокатських послуг від 01.03.2021, позивачем вказана послуга - написання відзиву на позовну заяву вартістю 2000,00 грн. Суд не може прийняти цю складову наданих послуг, оскільки вказана послуга позивачем не надавалась та й не могла бути надана, оскільки складання та подання відзиву, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, покладені на відповідача.

З урахуванням наведеного, до матеріалів справи долучено необхідні документи, що підтверджують витрати позивача, пов`язані з оплатою ним послуг, наданих адвокатом у розмірі 8830,80 грн.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем суду не надано. Посилання відповідача на те, що розмір витрат на правничу допомогу складає більше 50% від суми спору судом відхиляються, оскільки відсоткове співвідношення вартості наданих адвокатом послуг на правову допомогу з ціною позову, нормами ГПК України не встановлено.

Водночас відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8830,80 грн.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61000, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 36860996) - 20285,22 грн. збитків та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61000, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 36860996) - 8830,80 витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 36860996).

Відповідач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (61000, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552).

Третя особа - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801).

Повне рішення підписано 22 березня 2021 року.

Суддя О.В. Погорелова