Рішення

від 16.03.2021 по справі 922/4014/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4014/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лада" (62103, м. Богодухів, вул. Артема, буд. 128) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх) про визнання права користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу за участю представників:

позивача - Харченко К.С, ордер серія ХВ№1309000628 від 12.02.2019,

відповідача - Гаврюк О.В., довіреність №32-20-0.14.2-11/62-21 від 04.01.2021

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Селянського (фермерського) господарства "Лада" (позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідач) в якому позивач просить суд:

- визнати за Селянським (фермерським) господарством «ЛАДА» , ЄДРПОУ 21244019 (юридична адреса: 62103, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Артема (Покровська, 128) право постійного користування земельною ділянкою площею 39,2100 гектарів, розташованою за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського район) Харківської області, призначеною для ведення селянського /фермерського/ господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000918, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №233.

- визнати недійсним наказ Головного управлінню Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) №1191-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» від 06 березня 2018 року.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 4204,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 13.01.2021 о 12:30.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2021 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 02.02.2021 о 12:00.

19.01.2021 через відділ діловодства господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №1216), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2021 на 12:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2021 до 11:30.

Позивач в судове засідання 16.03.2021 з`явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 16.03.2021 з`явився, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 16.03.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

З матеріалів справи убачається, що з метою створення селянського (фермерського) господарства, керуючись ст. 51 ЗК України в ред. 13.03.1992 року, голова новостворюваного С(Ф)Г - Ярошенко Яков Маркович подав до Богодухівської міської ради заяву про виділення земельної ділянки, як голова новостворюваного С(Ф)Г.

Рішенням Богодухівської міської раді народних депутатів від 21.08.1992 року згідно ст. 51 ЗК України гр. ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 43,5 га ріллі із земель запасу для ведення селянського /фермерського/ господарства в постійне користування.

На підставі вказаного рішення гр. ОСОБА_1 було замовлено Технічний звіт по встановленню окружних меж, підготовці до видачі державного акта та проведення горизонтальної теодолітної зйомки ділянки, відведеної гр. ОСОБА_1 у довічне успадковуване володіння землею для ведення селянського господарства в Богодухівському районі Харківської області

При отриманні координат окружної межі складений план та вирахувана площа земельної ділянки, яка склала 43,51 га.

За результатами проведеного комплексу польових та камеральних робіт було виготовлено Державний акт на право користування землею серії Б-№046898.

Державний акт на право користування землею серії Б-№046898, виданий 1992 року на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 43,51 гектарів, призначеною для ведення селянського господарства та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №62.

Із обставин справи також слідує, що в грудні 1992 року на виконання вимог ч. 1 ст. 8 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство в ред. від 14.10.1992, ОСОБА_1 подав заяву про реєстрацію юридичної особи - селянського (Фермерського) господарства, та у цій заяві зазначено про Державний акт на право користування землею серії Б-№046898.

22.12.1992 Рішенням Виконавчого комітету Богодухівської міської ради народних депутатів №994, зареєстровано юридичну особу - Селянське (фермерське) господарство Лада .

Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області №769 від 18.12.1996 р. Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , для ведення селянського /фермерського/ господарства на рівні середньої земельної частки по Богодухівській міській раді передано у власність останньому земельну ділянку загальною площею 6,5 га із земель С(Ф)Г ЛАДА .

На підставі вказаного розпорядження та відповідної заяви ОСОБА_1 Харківською філією інституту землевпорядкування української академії аграрних наук було виготовлено технічний звіт, відповідно до якого із земель С(Ф)Г Лада , а саме земельної ділянки загальною площею 43,51 га, право користування якою належало ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право користування землею серії Б-№046898, останньому виділено у приватну власність 4,30 га.

Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області №477 від 07.08.1997 р. Про затвердження матеріалів по підготовці до видачі державного акту на право приватної власності на землю і розрахунків грошової оцінки земель фермерського господарства Лада гр. ОСОБА_1 затверджено вищезазначений звіт, та видано останньому державний акт на право приватної власності на землю площею 4,3 га (державний акт ХР 04-00-000607) та державний акт на право постійного користування землею площею 39,21 га (державний акт ХР 04-00-000918) для ведення селянського господарства. Також, цим розпорядженням було припинено державний акт на право постійного користування землею Б-№046898.

Так, із обставин справи убачається, що 09.03.1999 Селянське (фермерське) господарство Лада було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та присвоєно Ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності 21244019.

Селянське (фермерське) господарство Лада , код 21244019, діє до теперішнього часу, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

19.02.2003 було зареєстровано зміни №1 до Статуту селянського /фермерського/ господарства Лада , відповідно до яких змінено голову Господарства на ОСОБА_2 .

19.12.2011 зареєстровано нову редакцію Статуту С(Ф)Г ЛАДА , відповідно до якої головою Господарства визначено ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 01.04.2010 р.

Отже, з моменту створення та реєстрації С(Ф)Г Лада , та після зміни голови, а потім і смерті одного із засновників - ОСОБА_1 , і до грудня 2018 року саме вказане господарство здійснює користування спірною земельною ділянкою, яка була видана саме для його створення, хоча і оформлена на виконання вимог чинного на той час законодавства на ім`я Голови Господарства.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що як стало відомо позивачу 06.03.2018 р. ГУ Держгеокадастру у Харківській області винесло Наказ №1191-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 39,2100 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області, на підставі державного акту на право постійного користування землею Серії ХР 04-00-000918, у зв`язку із смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Також, вказаним наказом земельну ділянку загальною площею 39,2100 га віднесено до земель запасу (код КВЦПЗ -16.00) державної власності сільськогосподарського призначення на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області.

Позивачем у позові вказано, що на час отримання земельної ділянки для створення Селянського (фермерського) господарства Лада земельна ділянка мала своє цільове призначення - забезпечувала правові підстави створення та подальшу господарську діяльність специфічного суб`єкта підприємництва - селянського (фермерського) господарства.

На момент надання земельної ділянки ОСОБА_4 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Законодавством, чинним на момент створення СФГ Лада , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Обов`язки землекористувача земельної ділянки несе створене С(Ф)Г Лада , а не сам ОСОБА_1 , на ім`я якого лише було видано Державний акт.

Позивачем у позові також вказано, що акт перебування спірної земельної ділянки саме у користуванні С(Ф)Г Лада до грудня 2018 року підтверджується також, зокрема:

- податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи;

- статистичними звітами про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай;

- статистичними звітами про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду;

- податковими деклараціями з плати за землю;

- податковими деклараціями з фіксованого сільськогосподарського податку.

Право постійного користування земельною ділянкою з особливостями, встановленими Законом, існувало у С(Ф)Г до дня винесення відповідачем спірного наказу.

Позивачем у позові зазначено, що у даному спорі законні очікування позивача мають ще більш очевидний характер, аніж в наведеній справі ЄСПЛ, оскільки законодавцем встановлене спеціальне призначення спірної земельної ділянки для створення та господарської діяльності позивача; використання позивачем земельної ділянки на підставі Закону носить тривалий характер (26 років); безстрокове право позивача на використання спірної ділянки визнавалось державними фіскальними та статистичними органами, так і самим відповідачем, про що свідчать численні довідки відділу Держґеокадастру про склад земель, що обліковуються державою за С(Ф)Г Лада , які щороку подавались до податкових органів та були підставою для нарахування та сплати податків.

За таких умов, позивачем наголошено, що спірний наказ, яким проти волі позивача припинено користування останнім земельною ділянкою і припинена господарська діяльність позивача в цілому (у зв`язку із відсутністю іншої землі), порушує приписи ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним.

Щодо незаконності наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про припинення права користування земельною ділянкою, позивачем також наголошено про те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з посиланням на приписи ст.ст. 15-1, 22, 122 ЗК України, про те, що жодна із вказаних статей не дає Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області прав та підстав для припинення права постійного користування землею, а згідно з чинними нормами ЗК України, немає такої підстави припинення права постійного користування, як: "смерть особи на чиє ім`я було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою".

Таким чином, на думку позивача, оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.03.2018 №1191-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою суперечить вимогам закону, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення С(Ф)Г Лада права постійного користування земельною ділянкою шляхом прийняття про це наказу Держгеокадастром.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) (далі -ЗК України) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно з частиною 5 цієї статті Закону на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

За змістом статті 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

У частині 1 статті 23 ЗК України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, законодавством, чинним на час створення ФГ "Лада" було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичною особою. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства.

Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Як установлено судом, ФГ "Лада" засноване 22.12.1992 громадянином ОСОБА_4 . У свою чергу, Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області №769 від 18.12.1996 року Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , для ведення селянського /фермерського/ господарства на рівні середньої земельної частки по Богодухівській міській раді передано у власність останньому земельну ділянку загальною площею 6,5 га із земель С(Ф)Г Лада .

На підставі вказаного розпорядження та відповідної заяви ОСОБА_4 Харківською філією інституту землевпорядкування української академії аграрних наук було виготовлено технічний звіт, відповідно до якого із земель С(Ф)Г Лада , а саме земельної ділянки загальною площею 43,51 га, право користування якою належало ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право користування землею серії Б-№046898, останньому виділено у приватну власність 4,30 га.

Розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області №477 від 07.08.1997 року Про затвердження матеріалів по підготовці до видачі державного акту на право приватної власності на землю і розрахунків грошової оцінки земель фермерського господарства Лада гр. ОСОБА_1 затверджено вищезазначений звіт, та видано останньому державний акт на право приватної власності на землю площею 4,3 га (державний акт ХР 04-00-000607) та державний акт на право постійного користування землею площею 39,21 га (державний акт ХР 04-00-000918) для ведення селянського господарства. Також, цим розпорядженням було припинено державний акт на право постійного користування землею Б-№046898.

За змістом статті 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

З аналізу статей 2, 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) убачається, що громадяни України мали можливість отримати земельну ділянку на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Саме громадянин мав можливість звернутися із відповідною заявою і у випадку її задоволення державний акт на право постійного користування землею видався на ім`я голови селянського (фермерського) господарства. Тобто встановлення ведення селянського (фермерського) господарства є ключовою ознакою під час надання відповідної земельної ділянки. Саме громадянин, який виступає спеціальним суб`єктом - головою відповідного господарства, міг звертатися задля отримання такої ділянки, що і було зроблено ОСОБА_1 при отриманні земельної ділянки площею 39,21 га.

Водночас щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою суд звертає увагу на таке.

01.08.2003 набрав чинності Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-ІV, за змістом статті 2 якого відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7, статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Наведені положення Закону України "Про фермерське господарство" передбачають, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 убачається, що у розумінні положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції від 25.10.2001) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Отже, на момент смерті засновника фермерського господарства "Лада" ОСОБА_4 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

У пункті 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, у статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За змістом частини 1 статті 27 ЗК України (у редакції, яка діяла до 2010 року) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

У пунктах 66-69 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ "Лада" так і з 01.01.2010 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача, які викладено останнім у відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 визнала правомірним висновок місцевого суду, що зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зі смертю ОСОБА_4 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000918, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №233,таке право не є таким, що припинилось. Фактично саме ФГ "Лада" набуло права та обов`язки землекористувача на спірну земельну ділянку.

Крім того, оцінюючи законність спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області, суд вважає за необхідне зазначити про те, що його було видано із посиланням на статті 15-1, 22, 122 Земельного кодексу України, які регламентують повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, право постійного користування земельною ділянкою та повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Тобто ці приписи земельного законодавства України не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що з матеріалів справи убачається і встановлено судом, що діяльність СФГ "Лада" на момент видачі спірного наказу не припинилася, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, видаючи наказ №1191-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою від 06.03.2018, діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 ЗК України (у відповідній редакції), так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ "Лада" права використання земельної ділянки його засновника внаслідок припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 39,21 га.

Судом враховано правову позицію у подібних правовідносинах, яку дотримується Верховний суд у своїх постановах Верховного суду від 12.01.2021 у справа № 915/1707/19 та від 02.02.2021 у справі № 922/4209/19.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Лада" у повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача в сумі 4204,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) №1191-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» від 06 березня 2018 року.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством «ЛАДА» (код ЄДРПОУ 21244019, 62103, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Артема (Покровська, 128) право постійного користування земельною ділянкою площею 39,2100 гектарів, розташованою за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Богодухівського район) Харківської області, призначеною для ведення селянського /фермерського/ господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-04-00-000918, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №233.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Селянського (фермерського) господарства "Лада" (62103, м. Богодухів, вул. Артема, буд. 128, код ЄДРПОУ 21244019) - 4204,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" березня 2021 р.

Суддя Г.І. Сальнікова