Ухвала

від 23.03.2021 по справі 916/2583/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"23" березня 2021 р. Справа № 916/2583/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали

за позовом Одеського обласного оптового торговельно-виробничого об`єднання промислових і продовольчих товарів, м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Спецпродукт", Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський

про стягнення 66955,95 грн. заборгованості, з яких 37332,36 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати, 3882,64 грн. - пеня, 18666,18 грн. - штраф, 686,31 грн. - 3% річних, 6388,46 грн. - заборгованість з відшкодування комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2020р. ухвалою господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/2583/20 за позовом Одеського обласного оптового торговельно-виробничого об`єднання промислових і продовольчих товарів до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об`єднання "Укрбіопрепарат" про стягнення 66955,95 грн. заборгованості передано за підсудністю до господарського суду Хмельницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020р. справу № 916/2583/20 передано для розгляду судді Заверусі С.В.

Ухвалою суду від 06.11.2020р. прийнято справу № 916/2583/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.11.2020р. відкладено підготовче засідання. Замінено відповідача (назву) у справі № 916/2583/20 товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об`єднання "Укрбіопрепарат" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Спецпродукт" (Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Коношенка, 74 А, ідентифікаційний код 40013963).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.12.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2583/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2021р. провадження у справі № 916/2583/20 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 911/2390/18 у касаційному порядку.

Великою Палатою Верховного Суду 16.02.2021р. у справі № 911/2390/18 було прийнято постанову, у якій викладено правові висновки щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

З урахуванням наведеного, враховуючи закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 911/2390/18, та, відповідно, усунення обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у справі № 916/2583/20, суд прийшов до висновку про необхідність поновлення провадження у даній справі.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості на підставі договору оренди об`єкта нерухомості № 22/03-01 від 22.03.2017р.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення (об`єкт оренди), загальною площею 297,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, 19-км Старокиївської дороги, 4.

Згідно акта приймання-передачі об`єкта нерухомості в оренду від 31.03.2017р. Одеське обласне оптове торговельно-виробниче об`єднання промислових і продовольчих товарів (орендодавець) передало товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об`єднання "Укрбіопрепарат" (в подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Спецпродукт") (орендар) об`єкти нерухомості, загальною площею 297,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, 19-км Старокиївської дороги, 4.

Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Вочевидь, термін з приводу , що використаний законодавцем у юридичній конструкції ч. 3 ст. 30 ГПК України, в силу своєї загальності, може мати найширше тлумачення, яке тільки забажають учасники конкретного спору і суд. Саме тому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України не може мати виключно казуального характеру (тлумачення з конкретної справи і стосовно конкретного випадку), оскільки це з невідворотністю призведе до того, що в окремих справах якісь категорії спорів, з числа неочевидних в аспекті ч. 3 ст. 30 ГПК, будуть віднесені до виключної підсудності, а деякі будуть виключені з неї. В підсумку такий підхід створить значну правову невизначеність, яка суперечить меті правосуддя і є неприпустимою. Тому вочевидь, що тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України, як і інших правових норм, повинно відбуватися не виключно казуальним шляхом, а з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою.

Встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у постанові від 13.07.1995 у справі Miloslavsky vs United Kingdom (заява №18139/91), у даному випадку на прикладі (стосовно) змісту терміну передбачений законом сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону. Саме цим підходом і повинний керуватися кожний суд при тлумаченні норм права. Зазвичай порада юриста ґрунтується на усталеній практиці застосування судами конкретної правової норми. Норми процесуального права не є виключенням.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справі у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021р.) вважає, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018р. та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018р., до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у справі у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021р.) дійшла висновку не відступати від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати мають явний, очевидний, правовий зв`язок із нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 19-км Старокиївської дороги, 4, тому даний спір у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто господарським судом Одеської області.

Водночас, поняття виключної підсудності позбавляє не тільки суд, а і самого позивача в усіх випадках змінювати місце розгляду господарського спору. Відповідно до ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються, проте, порушення виключної територіальної підсудності матиме прямим правовим наслідком ухвалення рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У зв`язку з викладеним, з огляду на місцезнаходження нерухомого майна за адресою: м. Одеса, 19-км Старокиївської дороги, 4, з приводу якого виник спір, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та імперативний припис ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, матеріали позовної заяви Одеського обласного оптового торговельно-виробничого об`єднання промислових і продовольчих товарів до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Спецпродукт" про стягнення 66955,95 грн. заборгованості слід направити за виключною підсудністю до господарського суду Одеської області.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Керуючись ст.ст. 30, 31, 230, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити провадження у справі № 916/2583/20.

Справу № 916/2583/20 за позовом Одеського обласного оптового торговельно-виробничого об`єднання промислових і продовольчих товарів, м. Одеса до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Спецпродукт", Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський про стягнення 66955,95 грн. заборгованості, з яких 37332,36 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати, 3882,64 грн. - пеня, 18666,18 грн. - штраф, 686,31 грн. - 3% річних, 6388,46 грн. - заборгованість з відшкодування комунальних послуг направити за виключною підсудністю до господарського суду Одеської області (65119, м. Одеса, проспект Шевченка, 29).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (65025, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, 4);

3 - відповідачу (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Промзона, 89 А);

4 - ТОВ "Захід Спецпродукт" (Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Коношенка, 74 А);

5 - господарський суд Одеської області (65000, м. Одеса, просп. Шевченка, 29).

Всім рекомендованим з повідомленням.