Рішення

від 17.02.2021 по справі 431/228/21

СТАРОБІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.02.2021

Справа 431/228/21

Провадження 2/431/234/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

17 лютого 2021 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Яковенко А.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Вербецька Тетяна Михайлівна, про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Вербецька Тетяна Михайлівна, про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За час свого життя 22 грудня 2007 року нею було складено заповіт, згідно якого вона заповідала йому належну їй земельну ділянку площею 10,31 га, розташованої на території Вишнівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 018449, виданого Вишнівською сільською радою Старобільського району Луганської області 20.08.2001 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 543. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Пульним М.М. та зареєстровано в реєстрі за № 6169. Після смерті ОСОБА_3 він звернувся до приватного нотаріуса Пульного М.М. за оформленням свого права на спадщину та дізнався, що 16.11.2017 року приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Вербецькою Т.М. було посвідчено заповіт ОСОБА_3 за реєстром № 1085, згідно якого вона все належне їй майно заповідала своїй доньці ОСОБА_4 . Коли він звернувся до ОСОБА_2 , то вона пояснила, що її мати ОСОБА_3 в силу свого віку та юридичної неосвіченості вважала, що вказана земельна ділянка вже їй не належить. Він вважає, що спадкодавець не розуміла обсягу та наслідків заповіту щодо всього майна. До самої смерті спадкодавця він неодноразово з нею зустрічався, надавав їй матеріальну допомогу і вона весь час підтверджувала, що земельна ділянка площею 10,31 га належать йому (позивачу), та і сама відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти цього. У зв`язку з цим просить суд заповіт, складений 16 листопада 2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Вербецькою Т.М. за реєстровим № 1085 визнати недійсним в частині розпорядження щодо земельної ділянки площею 10,31 га, розташованої на території Вишнівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 018449, виданого Вишнівською сільською радою Старобільського району Луганської області 20.08.2001 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 543, та визнати за ним право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вищевказану земельну ділянку.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про визнання позову та розгляду справи у її відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Вербецька Т.М. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності та прийняття рішення на розсуд суду.

У зв`язку з чим на підставі ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час свого життя, 22 грудня 2007 року, ОСОБА_3 було складено заповіт, згідно якого вона ОСОБА_1 заповідала належну їй земельну ділянку площею 10,31 га, розташованої на території Вишнівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 018449, виданого Вишнівською сільською радою Старобільського району Луганської області 20.08.2001 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 543. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Пульним М.М. та зареєстровано в реєстрі за № 6169.

Крім того, згідно копії заповіту, складеного 16 листопада 2017 року, який за реєстром № 1085 посвідчено приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Вербецькою Т.М., ОСОБА_3 усе належне їй на день смерті майно, та усе на що за законом вона має право, заповідала ОСОБА_2 .

У відповідності до ст.ст. 1233-1235 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_3 на час складання заповіту 16 листопада 2017 року було 88 років, вона не розуміла значення свого заповідального розпорядження, не могла в повному обсязі усвідомлювати наслідки своїх дій. На її переконання, після складення заповіту на ім`я позивача, спадкодавець вважала, що вказане в заповіті майно вже належить йому і наступний заповіт його не стосується. До самої смерті спадкодавця позивач неодноразово з нею зустрічався, надавав їй матеріальну допомогу і вона весь час підтверджувала, що земельна ділянка належать йому (позивачу), що не заперечується і відповідачем ОСОБА_6 .

У відповідності до ст. 202 ЦК України, заповіт є одностороннім правочином.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З наведеної норми вбачається, що на момент укладання заповіту, спадкодавець має усвідомлювати обсяг майна щодо якого ним робиться розпорядження та наслідки заповідання всього належного йому майна.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно ст. 1254 ЦК України, кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Таким чином, наявність заповіту, складеного 16 листопада 2017 року, який за реєстром № 1085 посвідчено приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Вербецькою Т.М., за яким ОСОБА_3 належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 018449 земельну ділянку площею 10,31 га, розташовану на території Вишнівської сільської ради Старобільського району Луганської області заповідала ОСОБА_2 , перешкоджає здійснення позивачем права на спадкування на вказану земельну ділянку.

Сторони мали рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, наявність законних підстав для задоволення позову, а також те, що відповідач цілком визнала позов, про що нею подано суду заяву, і визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Вербецька Т.М., про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності - законними, обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 202, 203, 215, 225, 1233-1235, 1254 ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,82,258,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Вербецька Тетяна Михайлівна, про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності, - задовольнити.

Заповіт, складений 16 листопада 2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Вербецькою Т.М. за реєстровим № 1085, за яким ОСОБА_3 усе належне їй на день смерті майно, та усе на що за законом вона має право, заповідала ОСОБА_2 - визнати недійсним в частині розпорядження щодо земельної ділянки площею 10,31 га, розташованої на території Вишнівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 018449, виданого Вишнівською сільською радою Старобільського району Луганської області 20.08.2001 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 543.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 10,31 га, кадастровий номер 4425180600:09:002:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вишнівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 018449, виданого Вишнівською сільською радою Старобільського району Луганської області 20.08.2001 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 543.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області шляхом подачі скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2021 року.

Суддя Олійник С.В.