Рішення

від 22.03.2021 по справі 824/266/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 824/266/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування наказу, рішень та вимог.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо порушення порядку повідомлення та проведення планової документальної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 15.02.2017 р. № 106 про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області № 0011301301 від 19.04.2017 р., № 0011391301 від 19.04.2017 р., № 0011361301 від 19.04.2017 р., № 0011291301 від 19.04.2017 р., № 0011271301 від 19.04.2017 р., № 0011281301 від 19.04.2017 р., № 0011261301 від 19.04.2017 р., № 0011341301 від 19.04.2017 р.;

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 0011411301 від 19.04.2017 р. та № Ф-1116-17 від 11.07.2017 р.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 1085-17 від 27.06.2017 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0011401301 від 19.04.2017 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідач безпідставно та протиправно проведено планову перевірку господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 із порушенням вимог ст. 81 Податкового кодекс України.

Позивач також зазначав, що висновки податкового органу про те, що за 2014 р. він отримав дохід у розмірі 1115233,33 грн є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки будь-якого перевищення дозволеного обсягу доходу у 2014 р. допущено не було.

За таких обставин, на думку позивача, відповідач протиправно перевів його з 01.01.2015 р. із спрощеної системи оподаткування на загальну.

Крім того, позивач зазначав, що податковим органом під час проведення перевірки не було враховано податкові накладні, тоді як згідно ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів (послуг) підставою для нарахування сум, що відносяться до податкового кредиту.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву та заперечення, в яких заперечувало проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

В обґрунтування заперечень відповідач вказував, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Викладені в акті перевірки порушення встановлені з урахуванням фактичних обставин, тому оскаржувані рішення є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.04.2018 р. відкрито провадження у даній справі (головуючий суддя Лелюк О.П. ), вирішено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до розпорядження Чернівецького окружного адміністративного суду № 13-Р від 02.07.2018 р. та у зв`язку із закінченням повноважень судді Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюка О.П. проведено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Ухвалами суду від 17.07.2018 р. та від 03.09.2018 р. адміністративна справа № 824/266/18-а прийнята до провадження суддею Левицьким В.К. та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.11.2018 р., занесеною про протоколу судового засідання, продовжено на 30 днів підготовче провадження.

Ухвалою суду від 21.12.2018 р. в адміністративній справі № 824/266/18-а призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Кукулу Івану Ярославовичу та попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов`язків. Провадження в адміністративній справі зупинено до одержання висновку експертизи.

Під час проведення судової економічної експертизи, судовим експертом Кукул І.Я. неодноразово звертався до суду з клопотаннями про надання додаткових матеріалів, які в подальшому скеровувалися для виконання позивачу.

18.03.2020 р. на адресу суду надійшов висновок судового експерта Кукула І.Я. № 26/12-18 від 06.03.2020 р. за результатами проведення судово - економічної експертизи по матеріалах справи № 824/266/18-а (Т. 2 а.с. 135, 136 - 173).

Ухвалою суду від 24.06.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.

Не погоджуючись з висновками судово-економічної експертизи, відповідач подав до суду письмові заперечення щодо висновку експерта, в яких вказав, що висновки експерта не спростовують допущені позивачем порушення, які відображено в акті перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р.

Позивач скористався правом, передбаченим КАС України, та подав до суду відповідь на письмові пояснення ГУ ДФС в Чернівецькій області щодо висновку судового експерта.

Ухвалою суду від 15.07.2020 р. замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 30392513) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196).

За клопотаннями учасників справи, неодноразово відкладався розгляд справи та оголошувалася перерва у підготовчих засіданнях та під час розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 21.10.2020 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У вступному слові представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду заявах по суті. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Після з`ясування обставин справи та дослідження письмових доказів, сторонами подано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою суду від 11.11.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, вирішено здійснити перехід до розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 13.01.2021 р., з метою з`ясування всіх обставин у справі, запропоновано позивачу надати до суду копії документів та письмові пояснення, що стосуються предмету спору, а від відповідача витребувано письмові докази, а також письмові обґрунтування, з викладенням своїх аргументів та міркувань на підтримку або заперечення, стосовно наведених у висновку судово-економічної експертизи господарських операціях здійснених позивачем за спірний період з контрагентами ТОВ "УГП-Інвест" та ДП ДГ "Центральне" та докази на їх підтвердження. Цією ж ухвалою суду призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2021 р.

Ухвалою суду від 21.01.2021 р. продовжено Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області процесуальний строк виконання ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.01.2021 р. у справі № 824/266/18-а в частині надання витребуваних доказів.

Після з`ясування обставин справи та дослідження письмових доказів, 18.02.2021 р. сторонами подано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 18.02.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання, вирішено здійснити перехід до розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа - підприємець 26.10.2009 р. (Т. 5 а.с. 78).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності позивача є: розведення свиней (основний); розведення великої рогатої худоби молочних порід; змішане сільське господарство; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

24.02.2017 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.

З матеріалів справи видно, що Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області проведено документальну планову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої 20.03.2017 р. складено акт № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 8 - 48).

За результатами проведеної перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем, в т.ч.:

- п.п. 291.4.2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, а саме: перевищення дозволеного обсягу доходу в 2014 році в сумі 115233,33 грн;

- п.п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме: не ведення книги обліку доходів та витрат за 2015 - 2016 р.р.;

- п.п. 293.8.2 п.293.8 ст. 293 та абз. 1) п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, а саме: не здійснено перехід на застосування іншої ставки або відмова від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15 % до обсягу перевищення доходи, чим занижено єдиний податок в сумі 17285,00 грн;

- п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме: не подання до контролюючого органу податкової декларації у строки, встановленні для квартального податкового (звітного) періоду за 4 квартал 2014 року, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України;

- ст. 121 Податкового кодексу України, а саме: порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- абз. 2 п. 164.1 ст. 164 та п. 177.1 ст. 177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 1486298,36 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 1083434,60 грн, за період 2016 р. в сумі 402863,76 грн;

- п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за 2015 - 2016 роки в сумі 552806,00 грн, в тому числі за 2015 р. в сумі 259352,00 грн, за 2016 р. в сумі 293454,00 грн;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 1258941,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, за березень 2016 р. в сумі 72228,00 грн, липень 2016 р. в сумі 22337,00 грн, за серпень 2016 р. в сумі 515,00 грн, за грудень 2016 р. в сумі 67271,00 грн;

- зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (ряд. 21 Декларації) по декларації за грудень 2016 р. на 16392,00 грн;

- п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 18 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларацій з податку на додану вартість за період січень 2015 р., лютий 2015 р., березень 2015 р., квітень 2015 р., травень 2015 р., червень 2015 р., липень 2015 р., серпень 2015 р., вересень 2015 р., жовтень 2015 р., листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2016 р., лютий 2016 р., березень 2016 р. (15 шт.);

- п.п. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом № 71-ІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р.", в наслідок чого не нараховано та не утримано військовий збір оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 114829,59 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 81257,55 грн, за період 2016 р. в сумі 33571,98 грн.

У зв`язку із неможливістю ознайомити, підписати та вручити позивачу акт планової перевірки, 20.03.2017 р. відповідач надіслав на адресу позивача другий примірником акту перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р., який отриманий позивачем 28.03.2017 р. (Т. 1 а.с. 99, 183).

03.04.2017 р. позивачем подано заперечення на акт від 20.03.2017 р. № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 228 - 230, Т. 2 а.с. 4 - 5).

14.04.2017 р. відповідач направив листом на адресу позивача відповідь за результатами розгляду заперечення (Т.1 а.с. 227, Т. 2 а.с. 6).

На підставі висновків акту перевірки, 19.04.2017 р. відповідачем винесено наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0011301301 за формою Р , яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1573676,60 грн, у тому числі 1258941,60 грн за податковими зобов`язаннями та 314735,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 208, Т. 4 а.с. 142);

- податкове повідомлення-рішення № 0011391301 за формою Д , яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податків і зборів, зокрема нараховано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 143536,59 грн, у тому числі 114829,59 грн за податковими зобов`язаннями та 28707,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 209, Т. 4 а.с. 143);

- податкове повідомлення-рішення № 0011361301 за формою ПС , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 2550,00 грн (Т. 1 а.с. 210, Т. 4 а.с. 144);

- податкове повідомлення-рішення № 0011291301 за формою Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1857873,36 грн, у тому числі 1486298,36 грн за податковими зобов`язаннями та 371575,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 211, Т. 4 а.с. 145);

- податкове повідомлення-рішення № 0011271301 за формою ПС , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 170,00 грн (Т. 1 а.с. 212, Т. 4 а.с. 146);

- податкове повідомлення-рішення № 0011281301 за формою С , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні санкції та інші санкції у розмірі 510,00 грн (Т. 1 а.с. 213, Т. 4 а.с. 147);

- податкове повідомлення-рішення № 0011261301 за формою Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 21606,25 грн, у тому числі 17285,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4321,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 215, Т. 4 а.с. 148);

- податкове повідомлення-рішення № 0011341301 за формою В4 , яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 16392,00 грн (Т. 1 а.с. 214, Т. 4 а.с. 141);

- рішення № 0011401301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 263891,00 грн (Т. 1 а.с. 207, Т. 4 а.с. 152);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011411301, в якій вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 552806,00 грн (Т.1 а.с. 206, Т. 4 а.с. 149).

Вказані вище рішення, 20.04.2017 р. відповідачем направлено на адресу позивача, які останній отримав 05.05.2017 р., що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням з відміткою про вручення (Т. 1 а.с. 190, 191, 192).

17.05.2017 р. позивачем подано скаргу до відповідача на прийняті рішення, винесені на підставі висновків акту перевірки від 20.03.2017 р. № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 223 - 226, Т. 2 а.с. 7 - 8).

За результатами розгляду скарги, 25.05.2017 р. відповідач прийняв рішення про залишення скарги без розгляду в частині оскарження вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, а 01.06.2017 р. - рішення, яким залишив скаргу в частині оскарження податкових повідомлень - рішень без розгляду та повернув її позивачу (Т.1 а.с. 101 - 103, 217 - 219, 220 - 222, Т. 2 а.с. 9 -10, 11 - 12, Т. 5 а.с. 43 - 45, 46 - 48, 193, 195).

Судом також встановлено, що 27.06.2017 р. відповідачем винесено податкову вимогу форми Ф № 1085-17, якою повідомлено позивача про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб (2257640,65 грн), податку на додану вартість (1736971,71 грн), єдиного податку з фізичних осіб (31013,53 грн) на загальну суму 4025625,89 грн, у т.ч.: 2762496,92 грн за основним боргом, 693350,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та 569778,32 грн пеня (Т. 4 а.с. 150, Т. 5 а.с. 41).

Докази надіслання (вручення) позивачу вказаної податкової вимоги відповідач до суду не надав, причини неможливості надання суд не повідомив.

Окрім того, 11.07.2017 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1116-17, в якій вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 815268,93 грн, у т.ч. 551377,93 грн недоїмки та 263891,00 грн штрафи (Т.4 а.с. 151, Т. 5 а.с. 42).

Докази надіслання (вручення) позивачу вказаної вимоги відповідач до суду не надав, причини неможливості надання суд не повідомив.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо порушення порядку повідомлення та проведення планової документальної перевірки, а також не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Стосовно висновку контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 291.4.2. п. 291.4 ст. 291, п п.п. 293.8.2 п. 293.8 ст. 293 та абз. 1) п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, внаслідок чого допущено перевищення дозволеного обсягу доходу в 1 млн грн для перебування на 2 групі спрощеної системи оподаткування за 2014 р., чим занижено єдиний податок в сумі 17285,00 грн, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок того, що самозайнята особа ОСОБА_1 з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. перебувала на спрощеній системі оподаткування. Однак, фактично отриманий обсяг доходу за 2014 р. становив 1115233,33 грн, що на 115233,33 грн вище дозволеного. У зв`язку з перевищенням самозайнятою особою ОСОБА_1 дозволеного обсягу доходу за 2014 р. в сумі 115233,33 грн реєстрація платника єдиного податку анульовано з 01.01.2015 р.

Так, у п.п. 1.7 розділу 1 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. зазначено, що фактично у період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування. За період з 01.07.2015 р. по 31.12.20106 р. позивач перебував на загальній системі оподаткування.

У розділі 2 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. відображено, що перевіркою дотримання граничного обсягу суми доходу, який дає право платникам єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи, встановлено заниження граничного обсягу доходу, який дає право платникам єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування на 115233,33 грн, чим порушено вимоги пп.291.4 ст.294 Податкового Кодексу України.

Згідно отриманої інформації з Центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, самозайнята особа ОСОБА_1 в 2014 р. отримала наступні доходи:

- ТОВ УПГ-Інвест (код ЄДРПОУ 33418719) з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. в сумі 109327,93 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 07.05.2014 р. № 9025751778 );

- ТОВ УПГ-Інвест (код ЄДРПОУ 33418719) з 01.07.2014 р. по 30.09.2014 р. в сумі 51449,40 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 03.11.2014 р. № 9063467808 );

- ТОВ УПГ-Інвест (код ЄДРПОУ 33418719) з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 866276,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 04.02.2015 р. № 9079883337);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 88180,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 04.02.2015 р. № 9079839994).

За результатами перевірки встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_1 отримано дохід за 2014 р. в сумі 1115233,33 грн, в тому числі дохід, отриманий від юридичних осіб в сумі 1115233,33 грн.

В акті перевірки також зафіксовано, що самозайнятою особою ОСОБА_1 , відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в перевіряємому періоді не подавались до контролюючого органу за місцем обліку платника податків податкові декларації про отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності; доходу отриманого ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

З огляду на наведене, відповідачем зроблено висновок, що самозайнятою особою ОСОБА_1 , в порушення п.п. 2) п.291.4 ст. 294 Податкового кодексу України, перевищено дозволений обсяг доходу в 1 млн грн для перебування на 2 групі спрощеної системи оподаткування за 2014 р. Фактично отриманий обсяг доходу в 2014 р. становить 1115233,33 грн, що на 115233,33 грн вище дозволеного обсягу.

Беручи до уваги вищенаведене, відповідач прийшов до висновку, що позивач, в порушення п.п. 293.8.1 п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України, не застосував ставку єдиного податку у розмірі 15% до обсягу перевищеного доходу, чим занизив єдиний податок за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 17285,00 грн (115233,33 грн х 15%).

У зв`язку з перевищенням самозайнятою особою ОСОБА_1 дозволеного обсягу доходу за 2014 р. в сумі 115233,33 грн реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.01.2015 р.

Самозайнятою особою ОСОБА_1 зареєстровано книгу обліку доходів в Чернівецькій ОДПІ за № 6439 від 31.01.2012 р. Перевірити правильність ведення книги обліку доходів немає можливості у зв`язку із її ненаданням.

В порушення п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки правильності перебування самозайнятої особи ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у 2014 р. встановлено наступні порушення:

- п.п. 291.4.2. п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, а саме: перевищення дозволеного обсягу доходу в 2014 році в сумі 115233,33 грн;

- п.п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме: не ведення книги обліку доходів та витрат за 2015-2016 р.р.;

- п.п. 293.8.2 п.293.8 ст. 293 та абз. 1) п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, а саме: не здійснено перехід на застосування іншої ставки або відмова від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15 % до обсягу перевищення доходи, чим занижено єдиний податок в сумі 17285,00 грн;

- п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме: не подання до контролюючого органу податкової декларації у строки, встановленні для квартального податкового (звітного) періоду за 4 квартал 2014 року, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовано Главою 1 Розділу XIV Спеціальні податкові режими ПК України.

Так, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПК України).

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на шість груп платників єдиного податку (п. 291.3, 291.4 ст. 291 ПК України).

Згідно п.п.2) 291.4 ст. 291 ПК України друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п`ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.

Підпунктом 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України визначено, що доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п`ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов`язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу (п.п. 293.8.2 п. 293.8 ст. 293 ПК України).

У відповідності до п. 296.5 ст. 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п`ятої групи.

При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов`язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 1, 2 ст. 72 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні (ч. 1 ст. 108 КАС України).

З матеріалів справи видно, що ухвалою суду від 21.12.2018 р. в адміністративній справі № 824/266/18-а призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Кукулу І.Я. та попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов`язків.

У матеріалах справи міститься висновок судового експерта Кукула І.Я. № 26/12-18 від 06.03.2020 р. за результатами проведення судово - економічної експертизи по матеріалах справи № 824/266/18-а.

Дослідженням висновку судово - економічної експертизи № 26/12-18 від 06.03.2020 р. встановлено, що вказана експертиза проведена судовим експертом Кукулом Я.І., який внесений до реєстру атестованих судових експертів та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов`язків, у відповідності до ст. ст. 384 та 385 КК України (Т. 2 а.с. 138, Т. 5 а.с. 79).

У висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. зазначено, що дослідженням поданих документів встановлено, що за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обрала та застосовувала спрощену систему оподаткування, встановленої для сплати єдиного податку платниками II групи. Реєстраційний номер заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 6353 від 19.01.2012 р. Термін дії свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 р. по 30.06.2015 р.

За період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця задекларовано обсяг отриманого доходу, а саме: за 2014 рік - 995000,00 грн.

В акті № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р., Головне управління ДФС у Чернівецькій області вказало, що в ході проведення перевірки встановлено обсяг доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. склав 1115233,33 грн.

Дослідженням поданих документів судовим експертом встановлено, що за даними виписок банку з поточного рахунку № НОМЕР_4 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. надходження коштів від здійснення фінансово-господарської діяльності становило 1027053,00 грн, а саме: від платника ТОВ УГП-Інвест за придбані товари та надані послуги отримано кошти на загальну суму 1027053,33 грн.

26.12.2014 р. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1521 від 26.12.2014 р. ТОВ УПГ-ІНВЕСТ було прийнято від ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 32000,00 грн, як повернення надмірно сплачених коштів (Т. 2 а.с. 17).

25.12.2014 р. між ФОП ОСОБА_1 (надалі - Сторона 1) та ДПДГ Центральне (надалі - Сторона 2) укладено додаткову угоду № 1-1 до договору № 805/04-02 від 10.07.2014 р. про наступне: у відповідності до Договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р. Сторона-1 придбала, а Сторона-2 реалізувала сільськогосподарську продукцію, а саме: сою в загальній кількості 25194 кг, вартістю 3,5 грн за 1 кг, всього на загальну суму 88180,00 грн.

25.12.2014 р. відповідно до акту приймання-передачі продукції ДП ДГ Центральне передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняла сою в кількості 25194 кг на загальну суму 88180,00 грн.

25.12.2014 р. відповідно до накладної № 93 ДП ДГ Центральне відвантажило ФОП ОСОБА_1 сою в кількості 25194 кг на загальну суму 88180,00 грн.

25.12.2014 р. відповідно до меморіального ордеру № @2РL607545 ФОП ОСОБА_1 оплачено ДП ДГ Центральне за с/г продукцію згідно договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р. грошові кошти в сумі 88180,00 грн (Т. 2 а.с. 16).

За даними Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) поданого 03.02.2015 р. ДП ДГ Центральне за 4 квартал 2014 р. відображено під порядковим номером - 30 по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (податковий номер - НОМЕР_1 ) суму нарахованого доходу в розмірі 88180,00 грн та суму виплаченого доходу 88180,00 грн, ознака доходу - 157.

За даними уточнюючого Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) поданого 16.05.2017 р. ДП ДГ Центральне за 4 квартал 2014 р. проведено коригування шляхом вилучення помилкового рядка, а саме по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) суми нарахованого доходу в розмірі 88180,00 грн та суми виплаченого доходу 88180,00 грн, ознака доходу - 157, ознака у графі 9 - 1 (том 2 а.с. 18-19).

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 отримано дохід за 2014 рік в сумі 995053,33 грн (1027053,33 грн - 32000,00 грн), а підстав для включення 88180,00 грн в дохід ФОП ОСОБА_1 не було, оскільки вказані кошти були сплачені підприємцем постачальнику ДП ДГ Центральне , відповідно до меморіального ордеру № @2РL607545 від 25.12.2014 р. (Т. 2 а.с. 16).

З огляду на наведене, судовим експертом зроблено висновок, що нормативно та документально висновки акту Головного управління ДФС у Чернівецькій області № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. щодо порушення п.п. 291.4.2. п. 291.4 ст. 291 ПК України, а саме: перевищення дозволеного обсягу доходу в 2014 р. в сумі 115233,33 грн, щодо порушення п.п. 293.8.2 п.293.8 ст. 293 та абз. 1) п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, а саме не здійснення переходу на застосування іншої ставки або відмова від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 % до обсягу перевищення доходи, чим занижено єдиний податок в сумі 17285,00 грн та щодо порушення п.п. 296.5.1 п. 269.5 ст. 296 ПК України, а саме не подання до контролюючого органу податкової декларації у строки, встановленні для квартального податкового (звітного) періоду за 4 квартал 2014 р., у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПК України не підтверджуються.

У висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. також зазначено, що у зв`язку із не задоволенням клопотання про надання книги обліку доходів і витрат нормативно та документально висновки акту податкового органу № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. щодо порушення п.п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме щодо не ведення книги обліку доходів та витрат за 2015-2016 р.р., підтвердити не представляється за можливе.

Підтвердження в частині порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 ст. 121 ПК України, а саме: встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог іншого законодавства не відноситься до компетенції експерта.

Надаючи оцінку вказаному висновку експерта разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, суд зазначає наступне.

В наданих до суду письмових поясненнях на ухвалу суду від 13.01.2021 р. позивач зазначав, що між ТОВ УПГ-ІНВЕСТ та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про продаж сільськогосподарської продукції (сої). В ході зважування купленої сільськогосподарської продукції (сої) було з`ясовано, що ТОВ УПГ-ІНВЕСТ недопоставлено сільськогосподарської продукції (сої) на суму 32100,00 грн. З цього приводу, ТОВ УПГ-ІНВЕСТ звернулося до позивача в телефонному режимі, а також було надіслано претензію від 04.12.2014 р. № 194-14 та від 18.12.2014 р. № 218-14. Зважаючи на наведене, 26.12.2014 р. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1521 від 26.12.2014 р. ТОВ УПГ-ІНВЕСТ прийнято від ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 32000,00 грн, як повернення надмірно сплачених коштів (Т. 5 а.с. 181-182).

З матеріалів справи видно, що 04.12.2014 р. та 18.12.2014 р. ТОВ УПГ-ІНВЕСТ звернулося до позивача з претензіями за № 194-14 та № 218-14, в яких просило виконати вимоги договору про продаж сільськогосподарської продукції (сої) шляхом поставлення сільськогосподарської продукції або повернення надмірно сплачених коштів на особовий рахунок підприємства. Із змісту вказаних претензій видно, що між ТОВ УПГ-ІНВЕСТ та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про продаж сільськогосподарської продукції (сої), яким узгоджено послуги по перевезенню даної продукції на склад підприємства. В ході зважування купленої сільськогосподарської продукції (сої) та перерахованих коштів з`ясовано, що підприємству недопоставлено сільськогосподарської продукції (сої) на суму 32100,00 грн (Т. 5 а.с. 183, 184).

Судом встановлено, що 26.12.2014 р. відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1521 від 26.12.2014 р. ТОВ УПГ-ІНВЕСТ прийнято від ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 32000,00 грн, як повернення надмірно сплачених коштів (Т. 2 а.с. 17).

Стосовно господарських операцій між позивачем та ДП ДГ Центральне , судом встановлено, що на виконання умов договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р. та додаткової угоди № 1-1 від 25.12.2014 р. до договору № 805/07-02, позивач придбав в ДП ДГ Центральне сільськогосподарську продукцію, а саме: сою в загальній кількості 25194 кг, вартістю 3,5 грн за 1 кг, всього на загальну суму 88180,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 25.12.2014 р. (Т. 2 а.с. 21 - 23, 29, 34, Т. 4 а.с. 79-81).

25.12.2014 р. відповідно до накладної № 93 ДП ДГ Центральне відвантажило ФОП ОСОБА_1 сою в кількості 25194 кг на загальну суму 88180,00 грн (Т. 2 а.с. 67).

25.12.2014 р. позивач перерахував ДП ДГ Центральне грошові кошти в сумі 88180,00 грн за с/г продукцію згідно договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р. та додаткової угоди № 1-1 від 25.12.2014 р., що підтверджується меморіальним ордером № @2РL607545 від 25.12.2014 р. (Т. 2 а.с. 16).

Дослідженнями Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) поданого 03.02.2015 р. ДП ДГ Центральне за 4 квартал 2014 р. (звітний) встановлено, що в податковому розрахунку ДП ДГ Центральне відображено під порядковим номером - 30 по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (податковий номер - НОМЕР_1 ) суму нарахованого доходу в розмірі 88180,00 грн та суму виплаченого доходу 88180,00 грн, ознака доходу - 157 (Т. 5 а.с. 158 - 159).

Матеріалами справи підтверджується, що 19.01.20107 р. позивач повторно звернувся до ДП ДГ Центральне з клопотанням перевірити правильність подачі звітності за звітний період 4 кварталу 2014 р. по формі № 1ДФ, оскільки в лютому 2015 р. помилково в електронній формі було подано звітність по формі № 1 ДФ на суму 88180,00 грн. У зв`язку з наведеним позивач просив виправити помилку (Т. 2 а.с. 206).

Дослідженням Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) поданого 16.05.2017 р. ДП ДГ Центральне за 4 квартал 2014 р. (уточнюючий) встановлено, що в податковому розрахунку ДП ДГ Центральне проведено коригування шляхом вилучення помилкового рядка, а саме: по контрагенту ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) суми нарахованого доходу в розмірі 88180,00 грн та суми виплаченого доходу 88180,00 грн, ознака доходу - 157, ознака у графі 9 - 1 (Т. 2 а.с. 19, Т. 5 а.с. 156 -157, 162- 163).

Прийняття вказаного Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) поданого 16.05.2017 р. ДП ДГ Центральне за 4 квартал 2014 р. (уточнюючий) підтверджується квитанцією № 2 від 16.05.2017 р. (Т. 2 а.с. 18).

Наведені обставини не заперечувалися сторонами в судовому засіданні.

Враховуючи наведені вище обставини, суд погоджується з висновком судового експерта, що ФОП ОСОБА_1 отримано дохід за 2014 рік в сумі 995053,33 грн (1027053,33 грн - 32000,00 грн), а підстав для включення 88180,00 грн в дохід ФОП ОСОБА_1 не має, оскільки вказані кошти були сплачені підприємцем постачальнику ДП ДГ Центральне , відповідно до меморіального ордеру № @2РL607545 від 25.12.2014 р.

Отже, згідно приписів п.п. 291 ст. 291 ПК України та дозволеного обсягу доходу для перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування, суд вважає, що відповідно до абз.1) пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України у позивача не було підстав переходити з 01.01.2015 р. на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

В порушення вимог ст. ст. 73 - 77 КАС України відповідач не надав до суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на спростування доводів позивача та висновку експерта стосовно проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ "УГП-Інвест" та ДП ДГ "Центральне" за спірний період.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновок відповідача про перевищення позивачем дозволеного обсягу доходу в 2014 р. в сумі 115233,33 грн, внаслідок чого занижено єдиний податок в сумі 17285,00 грн, спростовується матеріалами справи та зроблений без урахування усіх обставин справи.

Статтею 108 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Враховуючи наведене, суд погоджуються з висновками експерта в цій частині.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти висновку експерта в цій частині, посилаючись на сумніви щодо його правильності та повноти, відповідач не скористався правом передбаченим ст. 111 КАС України щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

З матеріалів справи видно, що на підставі висновків акту перевірки від 20.03.2017 р. про допущення позивачем порушень вимог п.п. 291.4.2. п. 291.4 ст. 291, п.п. 296.1, 296.5.1 п.296.5 ст. 296, п.п. 293.8.2 п.293.8 ст. 293 та абз. 1) п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, 19.04.2017 р. відповідачем винесено наступні рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0011271301 за формою ПС , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 170,00 грн (Т. 1 а.с. 212, Т. 4 а.с. 146);

- податкове повідомлення-рішення № 0011281301 за формою С , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні санкції та інші санкції у розмірі 510,00 грн (Т. 1 а.с. 213, Т. 4 а.с. 147);

- податкове повідомлення-рішення № 0011261301 за формою Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 21606,25 грн, у тому числі 17285,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4321,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 215, Т. 4 а.с. 148);

Підпунктом 54.3.2. п. 54.3. ст. 54. ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Дослідженням розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 210.03.2017 р. встановлено, що за порушення:

- п.п. 291.4.2. п. 291.4 ст. 291, п.п. 293.8.2 п.293.8 ст. 293 та абз. 1) п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України внаслідок чого допущено перевищення дозволеного обсягу доходу в 2014 р. в сумі 115233,33 грн, в наслідок чого занижено єдиний податок в сумі 17285,00 грн, відповідачем збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 21606,25 грн, у тому числі 17285,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4321,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПК України внаслідок чого до контролюючого органу не подано податкову декларацію за 4 квартал 2014 р. у зв`язку з перевищенням обсягу доходу визначеного п.п. 291.4 ст. 291 ПК України, відповідачем застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 170,00 грн;

- п.п. 296.1, 296.5.1 п.296.5 ст. 296 ПК України внаслідок не ведення книги обліку доходів та витрат, відповідачем застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні санкції та інші санкції у розмірі 510,00 грн.

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що в цій частині спірних правовідносин відповідач оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 19.04.2017 р. № 0011271301 та № 0011261301 протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 21606,25 грн, у тому числі 17285,00 грн за податковими зобов`язаннями та 4321,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 170,00 грн, оскільки прийняв їх необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас, на переконання суду, відповідач правомірно застосував оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0011281301 від 19.04.2017 р. до позивача штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні санкції та інші санкції у розмірі 510,00 грн, оскільки останній не надав, ні до контролюючого органу під час проведення перевірки, ні судовому експерту під час проведення судової експертизи, ні суду під час судового розгляду справи, книгу обліку доходів та витрат. Відтак, позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомленням-рішенням № 0011281301 від 19.04.2017 р. задоволенню не підлягає.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем абз. 2 п. 164.1 ст. 164 та п. 177.1 ст. 177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 1486298,36 грн, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1486298,36 грн, в т.ч. за період 2015 р. на суму 1083434,60 грн, за період 2016 року на суму 402863,76 грн, внаслідок порушень, викладених в п. 3.2.1. та 3.2.2 акту перевірки.

Так, у п.п. 3.2.1 розділу 3 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. зазначено, що на порушення пп.293.8.2 п.293.8 ст.293, абз.1) пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, самозайнятій особі ОСОБА_1 з 01.01.2015 р. необхідно було перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. Перехід на загальну систему оподаткування ОСОБА_1 здійснено з 01.07.2015 р.

За результатами планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 встановлено, що в період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. позивач господарську діяльність здійснювала на загальній системі оподаткування.

Результатами перевірки правильності визначення валового доходу встановлено, що у звітний період:

- з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. позивачем подано звітну декларацію № 1600009174 від 29.01.2016 р. та уточнюючу декларацію № 1600024637 від 09.03.2016 р., в яких визначено валовий дохід в сумі 3884648,00 грн. Даними перевірки встановлено валовий дохід в сумі 5482953,00 грн, в результаті чого встановлено розбіжність в сумі + 1598305,00 грн;

- за 2016 р. позивачем подано звітну декларацію № 1700048097 від 07.02.2017 р., в якій визначено валовий дохід в сумі 2569599,00 грн. Даними перевірки встановлено валовий дохід в сумі 2246170,00 грн, в результаті чого встановлено розбіжність в сумі - 1598305,00 грн.

З огляду на наведене, в акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 2015 - 2016 роки в загальній сумі 6454247,00 грн встановлено його заниження в загальній сумі 1274876,00 грн, в т.ч. за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. на суму заниження 1598305,00 грн та за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на сумі завищення 323429,00 грн, внаслідок не включення ФОП ОСОБА_1 до складу валового доходу суму отриманих доходів від провадження господарської діяльності, чим порушено абз. 2 п. 164.1 ст. 164 та п. 177.1 ст. 177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст.177 ПК України.

Згідно отриманої інформації з Центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, самозайнята особа ОСОБА_1 в 2015 - 2016 р.р. отримала наступні доходи:

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р. в сумі 1598305,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 09.03.2016 р. № 9276494292);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. в сумі 3884648,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 09.03.2016 р. № 9276494583);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р. в сумі 361140,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 05.05.2016 р. № 9069981613);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.07.2016 р. по 30.09.2016 р. в сумі 943270,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 24.10.2016 р. № 9199920429);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.10.2016 р. по 31.12.2016 р. в сумі 941760,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 31.01.2017 р. № 9268600459).

Всього за 2015 р. сума виплаченого позивачу доходу склала 5482953,00 грн, а в 2016 р. - 2246170,00 грн, разом на суму 7229123,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у колонці 4 додатків Ф4 та Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи сума отриманого доходу показників за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 6454247,00 грн встановлено, що позивач у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. отримав дохід від ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) та підтверджується інформацією з Центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, податковими розрахунками сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1 - ДФ).

Проведеною перевіркою відображеного показника з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 6454247,00 грн правильності визначення валового доходу за період з 2015 - 2016 роки в загальній сумі 6454247,00 грн, встановлено заниження задекларованих позивачем показників у колонці 4 додатків Ф4 та Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи сума отриманого доходу на 1274876,00 грн, в т.ч. за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. на суму заниження 1598305,00 грн та за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на сумі завищення 323429,00 грн.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що за результатами перевірки встановлено отримання позивачем доходу, про що внесено відомості в Державний реєстр фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Згідно даних, отриманих з Державний реєстр фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, позивач в 2015 р. отримав дохід, виплачений самозайнятій особі в сумі 5482953,00 грн (ознака доходу 157), в 2016 р. отримав дохід, виплачений самозайнятій особі в сумі 2246170,00 грн (ознака доходу 157).

Фактичне отримання вищеназваних доходів також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 від 04.08.2016 р.

Як вбачається з пояснень самозайнятої особи ОСОБА_1 , послуги по обробці землі та вирощуванню сої самозайнятою особою ОСОБА_1 фактично надавались. Дохід у вигляді сої, як оплата за надані послуги, самозайнятою особою ОСОБА_1 отримувався.

Виходячи із вищевикладеного, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що самозайнятою особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. занижено суму валового доходу на 1274 876,00 грн, внаслідок не включення до складу валового доходу суму отриманих доходів від провадження господарської діяльності, чим порушено абз.2 п. 164.1 ст.164 та п. 177.1 ст. 177 ПК України.

У п.п. 3.2.2 розділу 3 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. зазначено, що перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р., відображених у декларації про доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених витрат, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено завищення задекларованих показників у колонках 4, 5, 6, 7 додатків Ф4 та Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за 2015-2016 роки всього на суму 6380426,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 3818865,00 грн, за 2016 рік в сумі 2561561,00 грн.

Результатами перевірки правильності визначення валових витрат за даними декларації встановлено, що у звітний період:

- з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. позивачем подано звітну декларацію № 1600009174 від 29.01.2016 р. та уточнюючу декларацію № 1600024637 від 09.03.2016 р., в яких визначено валові витрати в сумі 3818865,00 грн. Даними перевірки встановлено валові витрати в сумі 0,00 грн, в результаті чого встановлено розбіжність в сумі - 3818865,00 грн;

- за 2016 р. позивачем подано звітну декларацію № 1700048097 від 07.02.2017 р., в якій визначено валові витрати в сумі 2561561,00 грн. Даними перевірки встановлено валові витрати в сумі 0,00 грн, в результаті чого встановлено розбіжність в сумі - 2561561,00 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що для перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з господарською діяльністю та одержанням доходу (документально підтверджених), використано: відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи.

В ході проведення перевірки, ГУ ДФС у Чернівецькій області надіслано лист самозайнятій особі ОСОБА_1 від 28.02.2017 р. № 184/ФОП/24-13-13-01-20 про надання документів для проведення перевірки. Однак, станом на 09.03.2017 р. бухгалтерські документи, які б свідчили про господарську діяльність самозайнятої особи ОСОБА_1 для перевірки не представлено, про що складено акт від 09.03.2017 р. № 14/24-13-13-01/ НОМЕР_1 про ненадання документів для проведення планової документальної перевірки.

Поряд з цим, листом від 28.02.2017 р. № 184/ФОП/24-13-13-01-20, ГУ ДФС у Чернівецькій області повідомлено самозайняту особу ОСОБА_1 про наслідки неподання документів, передбачені п. 44.6 ст. 44 ПК України.

Перевіркою показників, відображених у колонці 6 додатків Ф4 та Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи „витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 29860,00 грн встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_1 у здійсненні господарської діяльності використовувала працю найманих осіб та здійснювала нарахування заробітної плати за відповідний період.

Проведеною перевіркою відображених у колонці 6 додатків Ф4 та Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи „витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 29860,00 грн, на підставі відомостей, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи самозайнятої особи встановлено завищення задекларованих самозайнятою особою ОСОБА_1 показників у колонці 6 додатків Ф4 та Ф2 Декларації про майновий стан та доходи витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату на 29860,00 грн, в тому числі за 2016 р. в сумі 29860,00 грн, у зв`язку із тим, що самозайнятою особою не представлено будь-які фінансові, платіжні, інші документи, табеля використаного робочого часу, накази про прийняття та звільнення з роботи, відомості про нарахування та виплату заробітної плати тощо.

З огляду на наведене, відповідачем в акті зроблено висновок, що на порушення п. 177.4 ст. 177 ПК України самозайнятою особою ОСОБА_1 завищено задекларовані показникі у колонці 6 додатка Ф2 Декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату на суму 29 860,00 грн.

У акті перевірки також відображено, що перевіркою відображених у колонці 7 додатків Ф4 та Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 6380426,00 грн встановлено, що на формування цього показника самозайнятою особою ОСОБА_1 було понесено інші витрати.

Проведеною перевіркою відображеного показника у колонці 7 додатків Ф4 та Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 6350566,00 грн на підставі відомостей, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи самозайнятої особи, встановлено завищення задекларованих самозайнятою особою ОСОБА_1 показників у колонці 7 додатків Ф 4 та Ф 2 Декларацій про майновий стан та доходи інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг на загальну суму 6350566,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 3818865,00 грн, за 2016 рік в сумі 2531701,00 грн.

Самозайнятою особою ОСОБА_1 для перевірки не представлено будь-які фінансові, платіжні документи, якіб свідчили про здійснення операцій із інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг .

Беручи до уваги вище наведене, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що на порушення пп. 177.4.4 п. 177.4 ст.177 ПК України самозайнятою особою ОСОБА_1 завищено задекларовані показники у колонці 7 додатка Ф4 та Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за 2015 рік та 2016 рік інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг на суму 6380426,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 3818865,00 грн, за 2016 рік в сумі 2531701,00 грн.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено заниження оподатковуваного доходу за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 7655302,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 5417170,00 грн, та 2016 рік в сумі 2238132,00 грн, внаслідок порушень, викладених в п.3.2.1. та 3.2.2. даного акту.

Дане заниження виникло у зв`язку із невірним визначенням сум валового доходу та валових витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, чим порушено пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України - невірне визначення чистого (оподатковуваного) доходу за 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р.

Результатами перевірки правильності визначення оподаткованого доходу встановлено, що у звітний період:

- з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. позивачем подано звітну декларацію № 1600009174 від 29.01.2016 р. та уточнюючу декларацію № 1600024637 від 09.03.2016 р., в яких визначено чистий дохід в сумі 65783,00 грн. Даними перевірки встановлено чистий дохід в сумі 54822953,00 грн, в результаті чого встановлено розбіжність в сумі + 5417170,00 грн;

- за 2016 р. позивачем подано звітну декларацію № 1700048097 від 07.02.2017 р., в якій визначено чистий дохід в сумі 8038,00 грн. Даними перевірки встановлено чистий дохід в сумі 2246170,00 грн, в результаті чого встановлено розбіжність в сумі + 2238132,00 грн.

Враховуючи наведене, відповідачем зроблено висновок, що на порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід на суму 7655302,00 грн, в тому числі за період 2015 р. на суму 5417170,00 грн, за період 2016 р. на суму 2238132,00 грн.

У п.п. 3.3 розділу 3 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. зазначено, що перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р., що підлягає сплаті до бюджету самозайнятою особою ОСОБА_1 , встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1486298,36 грн, в тому числі за період 2015 року на суму 1083434,60 грн, за період 2016 року на суму 402863,76 грн, внаслідок порушень, викладених в п.3.2.1 та 3.2.2 акту перевірки.

Зокрема, результатами перевірки правильності визначення суми податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб встановлено, що у звітний період:

- з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. позивачем подано звітну декларацію № 1600009174 від 29.01.2016 р. та уточнюючу декларацію № 1600024637 від 09.03.2016 р., в яких визначено суму податку на доходи з фізичних осіб в сумі 12547,00 грн. Даними перевірки встановлено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1095981,60 грн, в результаті чого встановлено розбіжність в сумі + 1083434,60 грн;

- за 2016 р. позивачем подано звітну декларацію № 1700048097 від 07.02.2017 р., в якій визначено суму податку на доходи з фізичних осіб в сумі 1446,84 грн. Даними перевірки встановлено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 404310,60 грн, в результаті чого встановлено розбіжність в сумі + 402863,76 грн.

З огляду на виявлені порушення, за результатами планової документальної перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 01.07.2015р. по 31.12.2016 р. в сумі 1486298,36 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 1083434,60 грн, за період 2016 р. в сумі 402863,76 грн.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовано ст. 177 ПК України.

Так, п. 177.1 ст. 177 ПК України в становлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.2, 177.2 ст. 177 ПК України).

Згідно п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. зазначено, що за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця задекларовано обсяг отриманого доходу у розмірі 530000,00 грн.

В акті № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р., Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області вказано, що в ході проведення перевірки встановлено обсяг доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р. у розмірі 1598305,00 грн.

Дослідженням поданих документів судовим експертом встановлено, що за даними виписок банку з поточного рахунку № НОМЕР_4 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р. надходження коштів від здійснення фінансово-господарської діяльності становило 0,00 грн.

Між іншим, у висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. зазначено, що 10.07.2014 р. між ФОП ОСОБА_1 (надалі - Сторона-1) та ДПДГ Центральне (далі - Сторона-2) укладено договір № 805/04-02, на умовах якого Сторона-2 зобов`язувалася протягом дії цього договору виробляти сільськогосподарську продукцію в кількості згідно узгодженої перед початком кожного агротехнічного року виробничої програми (Додаток № 1) і передавати її у власність Стороні-1, а Сторона-1 зобов`язується приймати цю продукцію та оплачувати за ринковими цінами, які склались на момент передачі продукції, відповідно до умов договору, за винятком власних витрат.

04.11.2014 р. складено акт здачі-приймання наданих послуг з відображенням вартості понесених витрат по договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р. між ФОП ОСОБА_1 (далі - Виконавець) та ДПДГ Центральне (далі - Замовник) відповідно до якого, Виконавець, відповідно до договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р., надав послуги з підготовки земельних ділянок до посівних робіт, посів, догляд за посівами та збирання на площі 390 гектарів. Загальна сума всіх витрат по наданню послуг на вирощуванні сої на зерно на площі 390 га складає 1589305,00 грн.

02.03.2015 р. між ФОП ОСОБА_1 (далі - Сторона-1) та ДПДГ Центральне (далі - Сторона-2) складено акт приймання-передачі продукції, відповідно до додаткової угоди № 1-1 до договору № 805/04-02 від 10.07.2014 р., згідно якого Сторона-2 передає, а Сторона-1 приймає у власність сільськогосподарську продукцію, а саме: сою, в кількості 456656 кг, вартістю 3,5 грн за 1 кг, всього на загальну суму 1598305,00 грн.

02.03.2015 р. між ФОП ОСОБА_1 (далі - Сторона-1) та ДПДГ Центральне (далі - Сторона-2) укладено додаткову угоду № 1-2 до договору № 805/04-02 від 10.07.2014 р., на умовах якої у відповідності до Договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р. Сторона-1 придбала, а Сторона-2 реалізувала сільськогосподарську продукцію, а саме: сою, в кількості 456656 кг, вартістю 3,5 грн за 1 кг, всього на загальну суму 1598305,00 грн.

Сторони погодили, що розрахунки за надані Стороною-1 Стороні-2 послуги по вирощуванню сільськогосподарської продукції згідно Акту здачі - приймання наданих послуг від 04.11.2014 р., в розмірі 1598305 грн та за придбану Стороною - 1 у Сторони - 2 сільськогосподарську продукцію, а саме: зерно сої в кількості 456656 кг, загальною вартістю 1598305 грн проводяться шляхом взаємозаліку зустрічних вимог.

02.03.2015 р. листом вих. № 2/3-15 ФОП ОСОБА_1 повідомила арбітражного керуючого ДП ДГ Центральне Поповича Д.М. про наступне: Доводимо до Вашого відома про те, що я як фізична особа-підприємець перебуваю на єдиній системі оподаткування. Відповідно до п. 291.6 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги виключно в грошовій формі - готівковій та/або безготівковій. Враховуючи норми законодавства та перебуваючи на єдиній системі оподаткування, прошу Вас скасувати додаткову угоду № 1-2 до Договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р. від 02.03.2015 р. де було проведено взаємозалік зустрічних вимог на загальну суму 1598305,00 грн .

ФОП ОСОБА_1 відповідно до копії накладної № 7 від 02.03.2015 р. було повернуто, а ДП ДГ Центральне отриману поставлену сою в кількості 456656 кг, на суму 1598305,00 грн, тобто відсутні підстави для проведення взаємозаліку між ФОП ОСОБА_1 та ДП ДГ Центральне .

Дослідженням поданих документів судовим експертом встановлено, що за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2015 р. ФОП ОСОБА_1 завищено показники податкової декларації платника єдиного податку, а саме: обсяг доходу за звітний (податковий) період відповідно до ст. 292 ПК України в сумі 530000,00 грн (код рядка 03 декларації).

У висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. також зазначено, що за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування. В податковій декларації про майновий стан і доходи, за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р., задекларовано суму чистого оподаткованого доходу в сумі 73821,00 грн, а саме: за 2015 рік - 65783,00 грн, за 2016 рік - 8038,00 грн.

В акті № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р., Головне управління ДФС у Чернівецькій області за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 7655302,00 грн, в тому числі: за період 2015 р. на суму 5417170,00 грн, за період 2016 р. на суму 2238132,00 грн.

Перевіркою Головного управління ДФС у Чернівецькій області за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1486298,36 грн, в тому числі за період 2015 р. на суму 1083434,60 грн, за період 2016 р. на суму 402863,76 грн.

Відповідно до поданих первинних документів судовим експертом встановлено, що суму чистого оподаткованого доходу, за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. складає - 3000,00 грн (5485953,00 грн - 5482953,00 грн), сума податку з доходів фізичних осіб - 450,00 грн (3000,00 грн * 15%).

За період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. встановити суму чистого оподаткованого доходу судовому експерту не представилося за можливе, оскільки за даними первинних документів дохід від здійснення фінансово-господарської діяльності підтверджується тільки частково в сумі 952570,00 грн, а встановлення суми документально підтверджених витрат безпосередньо пов`язано з встановленням отриманого доходу.

З огляду на наведене, судовим експертом зроблено у висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. зазначено, що нормативно та документально висновки акту податкового органу № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. в частині порушення абз. 2 п. 164.1 ст.164 та п. 177.1 ст.177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, а саме за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. в сумі 1083434,00 грн не підтверджуються, а за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. встановити суму податку з доходів фізичних осіб не представляється за можливе.

Надаючи оцінку вказаному висновку експерта разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що на виконання умов договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р. та додаткової угоди № 1-1 від 25.12.2014 р. до договору № 805/07-02, позивач надав ДП ДГ Центральне послуги з підготовки земельних ділянок до посівних робіт, посів, догляд за посівами та збирання на площі 390 гектарів. Загальна сума всіх витрат по наданню послуг на вирощуванні сої на зерно на площі 390 га складає 1589305,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 04.11.2014 р. (Т. 2 а.с. 33).

02.03.2015 р. між ФОП ОСОБА_1 та ДПДГ Центральне складено акт приймання-передачі продукції, відповідно до додаткової угоди № 1-1 до договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р., згідно якого ДПДГ Центральне передає, а позивач приймає у власність сільськогосподарську продукцію, а саме: сою, в кількості 456656 кг, вартістю 3,5 грн за 1 кг, всього на загальну суму 1598305,00 грн (Т. 2 а.с. 35).

02.03.2015 р. між ФОП ОСОБА_1 та ДПДГ Центральне укладено додаткову угоду № 1-2 до договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р., на умовах якої позивач придбав, а ДПДГ Центральне реалізувало сільськогосподарську продукцію, а саме: сою, в кількості 456656 кг, вартістю 3,5 грн за 1 кг, всього на загальну суму 1598305,00 грн. При цьому, сторони погодили, що розрахунки за надані послуги по вирощуванню сільськогосподарської продукції згідно акту здачі - приймання наданих послуг від 04.11.2014 р. в сумі 1598305,00 грн та за придбану позивачем сільськогосподарську продукцію, а саме: зерно сої в кількості 456656 кг, загальною вартістю 1598305,00 грн проводяться шляхом взаємозаліку зустрічних вимог (Т. 2 а.с. 24).

В матеріалах справи міститься лист від 02.03.2015 р. вих. № 2/3-15, в якому ФОП ОСОБА_1 повідомила арбітражного керуючого ДП ДГ Центральне Поповича Д.М. про те, що вона, як фізична особа-підприємець, перебуває на єдиній системі оподаткування. Відповідно до п. 291.6 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги виключно в грошовій формі - готівковій та/або безготівковій. Враховуючи норми законодавства та перебуваючи на єдиній системі оподаткування, позивач просила арбітражного керуючого скасувати додаткову угоду № 1-2 від 02.03.2015 р. до Договору № 805/07-02 від 10.07.2014 р., якою було передбачено проведення взаємозаліку зустрічних вимог на загальну суму 1598305,00 грн (Т.4 а.с. 242).

Судом також встановлено, що на підставі накладної № 7 від 02.03.2015 р. позивач повернув ДП ДГ Центральне сою в кількості 456656 кг, на суму 1598305,00 грн, в т.ч. ПДВ (Т. 4 а.с. 243).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також враховує, що за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. позивач перебував на загальній системі оподаткування. В податковій декларації про майновий стан і доходи, за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р., задекларовано суму чистого оподаткованого доходу в сумі 73821,00 грн, а саме: за 2015 рік - 65783,00 грн, за 2016 рік - 8038,00 грн.

Відповідно до поданих первинних документів судовим експертом встановлено, що суму чистого оподаткованого доходу, за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. складає - 3000,00 грн (5485953,00 грн - 5482953,00 грн), сума податку з доходів фізичних осіб - 450,00 грн (3000,00 грн * 15%).

У висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. серед іншого зазначено, що нормативно та документально висновки акту перевірки в частині порушення абз. 2 п. 164.1 ст.164 та п. 177.1 ст.177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, а саме за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. в сумі 1083434,00 грн не підтверджуються.

Під час розгляду справи по суті, в порушення вимог ст. ст. 73 - 77 КАС України відповідач не надав до суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на спростування встановлених обставин по справі стосовно проведення вказаних господарських операцій з контрагентом ДП ДГ "Центральне" за спірний період, а також висновку експерта щодо не підтвердження нормативно та документально висновки акту перевірки в частині порушення позивачем абз. 2 п. 164.1 ст.164 та п. 177.1 ст.177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, а саме за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. в сумі 1083434,00 грн.

Статтею 108 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Враховуючи наведене, суд погоджуються з висновком експерта в частині не проведення взаємозаліку між позивачем та ДП ДГ "Центральне" на суму 1598305,00 грн та не підтвердження нормативно та документально висновку відповідача щодо порушення позивачем абз. 2 п. 164.1 ст.164 та п. 177.1 ст.177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, а саме: за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. в сумі 1083434,00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновок відповідача про заниження позивачем суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1083434,60 грн, в т.ч. за період 2015 р. на суму 1083434,60 грн, спростовується матеріалами справи та зроблений без урахування усіх обставин справи.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти висновку експерта в цій частині, посилаючись на сумніви щодо його правильності та повноти, відповідач не скористався правом передбаченим ст. 111 КАС України щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

З матеріалів справи видно, що на підставі висновків акту перевірки від 20.03.2017 р. про допущення позивачем порушень вимог абз. 2 п. 164.1 ст.164 та п. 177.1 ст.177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, 19.04.2017 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011291301 за формою Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1857873,36 грн, у тому числі 1486298,36 грн за податковими зобов`язаннями та 371575,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 211, Т. 4 а.с. 145);

Дослідженням розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 20.03.2017 р. встановлено, що за порушення абз. 2 п. 164.1 ст.164 та п. 177.1 ст.177, п.п. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 1486298,36 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 1083434,60 грн, за період 2016 р. в сумі 402863,76 грн, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 371575,00 грн (1486298,36 грн х 25%) (Т. 2 а.с. 203-205).

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що в цій частині спірних правовідносин відповідач оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2017 р. № 0011291301 протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1354293,25 грн, у тому числі 1083434,60 грн за податковими зобов`язаннями та 270858,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (1083434,60 грн х 25%). Тому, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 р. № 0011291301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1354293,25 грн.

Водночас, на переконання суду, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0011291301 від 19.04.2017 р. відповідач правомірно збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 503580,11 грн, у тому числі 402863,76 грн за податковими зобов`язаннями та 100716,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, оскільки останній не надав, ні до контролюючого органу під час проведення перевірки, ні судовому експерту під час проведення судової експертизи, ні суду під час судового розгляду справи, первинні бухгалтерські документи за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на підтвердження суми отриманого чистого оподаткованого доходу.

Крім того, під час судового розгляду справи представник позивача не зазначив жодних обстави щодо наведеної частини спірних правовідносин та не надав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження суми отриманого чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., а також не довів правильність проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за вказаний період, що підлягає сплаті до бюджету.

Відтак, позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомленням-рішенням № 0011291301 від 19.04.2017 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 503580,11 грн задоволенню не підлягає.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за 2015 - 2016 роки в сумі 552806,00 грн, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок не нарахування позивачем єдиного внеску, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за 2015 - 2016 роки в сумі 552806,00 грн, в тому числі за 2015 р. в сумі 259352,00 грн, за 2016 р. в сумі 293454,00 грн.

Так, у п.п. 3.4.1, 3.6.1 розділу 3 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. зазначено, що самозайнята особа ОСОБА_1 в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. використовувала працю найманих працівників.

В акті зафіксовано, що не представилося можливим перевірити питання укладення позивачем з найманими працівниками трудових договорів а також питання ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок, у зв`язку із тим, що станом на 09.03.2017 р. бухгалтерські документи, які б свідчили про фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 не представлено, про що складено акт від 09.03.2017 р. № 14/24-13-13-01/ НОМЕР_1 про ненадання документів для проведення планової документальної перевірки.

У п.п. 3.6.3 розділу 3 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. вказано, що перевіркою відображення сум, визначених фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, на який нараховується єдиний внесок встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

У вказаний період за даними поданих звітів, позивач відобразив суму на який нараховано єдиний внесок у розмірі 21924,00 грн, зокрема, з січня 2014 р. по червень 2015 р. включно щомісячно в сумі 1218,00 грн. За даними перевірки встановлено самостійне нарахування позивачем єдиного внеску за вказаний період в сумі 14616,00 грн. З огляду на наведене, відповідачем зроблено висновок, що проведеною перевіркою відображення сум, визначених фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження задекларованих показників самостійно визначених сум, на які нараховується єдиний внесок в розмірі 7038,00 грн.

Дане порушення, на переконання відповідача, виникло внаслідок того, що самозайнятою особою ОСОБА_1 відповідно до абз.1) пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодекс України зобов`язана була з 01.01.2015 р. перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено, що позивач за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

Згідно поданого звіту, позивачем отримано чистий дохід, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 8038,00 грн, в тому числі за період 2016 р. в сумі 8038,00 грн.

Згідно даних перевірки, позивачем отримано чистий дохід, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 7729123,00 грн, в тому числі за період 2015 р. в сумі 5482953,00 грн, за період 2016 р. в сумі 2246170,00 грн.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та на які нараховується єдиний внесок, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 34,7% в сумі 7721082,00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, відповідачем зроблено висновок, що на порушення п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивачем невідображено у звітності суми доходу (прибутку), отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб, в розмірі 7721085,00 грн.

Проведеною перевіркою правильності нарахувати єдиного внеску з сум доходу, самостійно визначеного фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, встановлено завищення задекларованих показників нарахованого єдиного внеску в розмірі 2535,90 грн.

Дане порушення, на переконання відповідача, виникло внаслідок того, що самозайнятою особою ОСОБА_1 відповідно до абз.1) пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодекс України зобов`язана була з 01.01.2015 р. перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% встановлено, що позивач в період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. перебувала на загальній системі оподаткування.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску із сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено, що згідно даних звітів про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, позивачем отримано чистий дохід, що підлягає обкладенню податком на дохід фізичних осіб в 2015 р. в розмірі 0,00 грн, в 2016 р. в розмірі 8038,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в 2015 р. отримано чистий дохід, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб в розмірі 5482953,00 грн, в 2016 р. в розмірі 2246170,00 грн.

За період з січня 2015 р. по грудень 2016 р., у звітах про суми нарахованого єдиного внеску позивачем відображено нарахування в сумі 3797,64 грн, зокрема з січня 2016 р. по грудень 2016 р. За даними перевірки, за період з січня 2015 р. по грудень 2016 р. встановлено, що у звітах про суми нарахованого єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі 34,7%, позивачем не відображено нарахування в сумі 552806,00 грн.

На підставі наведеного, відповідачем зроблено висновок, що на порушення п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивачем не нараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за 2015 - 2016 роки в сумі 552806,00 грн, в тому числі за 2015 р. в сумі 259352,00 грн, за 2016 р. в сумі 293454,00 грн.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон - №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Перелік платників єдиного внеску наведено в ст. 4 Закону № 2464-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, в т.ч.: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до п.1 та 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

У висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. зазначено, що за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування. У звітах про суми нарахованого єдиного внеску позивачем відображено нарахування в сумі 7607,70 грн. Так, у поданих звітах за період з січня 2014 р. по червень 2015 р. включно, позивачем щомісячно самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, що становить 1218,00 грн. У зв`язку з цим, у звітах про суми нарахованого єдиного внеску позивачем відображено щомісячно нарахування в сумі 422,65 грн. Всього за період з січня 2014 р. по червень 2015 р. у звітах про суми нарахованого єдиного внеску позивачем відображено нарахування на загальну суму 7607,70 грн.

Дослідженням правильності нарахування єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 з самостійно визначеної суми доходу за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. судовим експертом розбіжностей не встановлено.

За період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування, у звітах про суми нарахованого єдиного внеску відображено нарахування в сумі 3797,64 грн. Так, згідно даних звітів про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, позивачем отримано чистий дохід, що підлягає обкладенню податком на дохід фізичних осіб в 2016 році в розмірі 8038,00 грн. У зв`язку з цим, у поданих звітах за період з січня 2016 р. по грудень 2016 р. включно, позивачем відображено щомісячно нарахування всього на суму 3797,64 грн. За період з липня по грудень 2015 р., позивачем не нараховувався єдиний податок, у зв`язку з чим під час дослідження судовим експертом встановлено відхилення на сумі 2757,98 грн.

Дослідженням правильності нарахування єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 з суми чистого доходу (прибутку) за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. судовим експертом встановлено заниження задекларованого показника нарахованого єдиного внеску в сумі 2757,98 грн, а за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. встановити суму єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 з суми чистого доходу (прибутку) не представилося за можливе, оскільки за даними первинних документів дохід від здійснення фінансово-господарської діяльності підтверджується тільки частково, а встановлення суми витрат безпосередньо пов`язано з встановленням отриманого доходу.

На підставі наведеного, судовим експертом у висновку № 26/12-18 від 06.03.2020 р. судово-економічної експертизи експертом зроблено висновки про те, що нормативно та документально висновки акту податкового органу № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. в частині порушення п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік підтверджується частково в сумі 2757,98 грн, за 2016 р. встановити суму єдиного внеску з суми чистого доходу (прибутку) не представляється за можливе.

Надаючи оцінку вказаному висновку експерта разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що в період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги висновок суду у спірних правовідносинах щодо дотримання позивачем приписів п.п. 291 ст. 291 ПК України та дозволеного обсягу доходу для перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування, суд вважає, що відповідач без урахуванням усіх обставин справи, прийшов до необґрунтованого висновку про порушення позивачем в 2015 р. п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого донараховано єдиний внесок, оскільки наведене спростовується матеріалами справи та висновком експерта.

Зокрема, судом встановлено, що, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, позивач у поданих звітах за період з січня 2014 р. по червень 2015 р. включно, щомісячно самостійно визначав суму, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, що становить 1218,00 грн. У зв`язку з цим, у звітах про суми нарахованого єдиного внеску позивачем відображено щомісячно нарахування в сумі 422,65 грн. Всього за період з січня 2014 р. по червень 2015 р. у звітах про суми нарахованого єдиного внеску позивачем відображено нарахування на загальну суму 7607,70 грн.

Судовим експертом під час дослідженням правильності нарахування єдиного внеску позивачем з самостійно визначеної суми доходу за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. не встановлено.

Водночас, судовим експертом встановлено, що за період з липня по грудень 2015 р., позивачем не нараховувався єдиний податок, у зв`язку з чим під час дослідження встановлено відхилення на сумі 2757,98 грн.

На підставі наведеного, керуючись вимогами ст. ст. 73 - 77, 90, 108 КАС України, суд погоджуються з висновком експерта в частині порушення позивачем п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 2757,98 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за 2015 рік в сумі 25694,02 грн (259352,00 грн - 2757,98 грн) спростовується матеріалами справи та зроблений без урахування усіх обставин справи.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти висновку експерта в цій частині, посилаючись на сумніви щодо його правильності та повноти, відповідач не скористався правом передбаченим ст. 111 КАС України щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

З матеріалів справи видно, що на підставі висновків акту перевірки від 20.03.2017 р. про допущення позивачем порушень вимог п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", 19.04.2017 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011411301, в якій вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 552806,00 грн, а також рішення № 0011401301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 263891,00 грн (Т.1 а.с. 206, 207, Т. 4 а.с. 149, 152).

Дослідженням розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 20.03.2017 р. встановлено, що за порушення позивачем п.п. 2 п. 7.1 ст. 7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідач нарахував позивачу недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 552806,00 грн, в т.ч. за 2015 р. в сумі 259352,00 грн та за 2016 р. в сумі 293454,00 грн, а також застосував до позивача штрафні санкції за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 263891,00 грн, в т.ч. за 2015 р. в сумі 129676,00 грн та за 2016 р. в сумі 134215,00 грн (Т. 2 а.с. 203-205).

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що в цій частині спірних правовідносин відповідач оскаржуваними рішеннями протиправно нарахував недоїмку зі сплати єдиного внеску за 2015 р. в сумі 256594,02 грн (259352,00 грн - 2757,98 грн), а також застосував до позивача штрафні санкції за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015 р. в сумі 129676,00 грн.

Тому, суд визнає протиправними та скасовує вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011411301 від 19.04.2017 р. в частині нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 256594,02 грн, а також рішення № 0011401301 від 19.04.2017 р. в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 129676,00 грн.

Водночас, на переконання суду, оскаржуваними рішеннями (вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011411301 від 19.04.2017 р. та рішенням № 0011401301 від 19.04.2017 р.) відповідач правомірно нарахував позивачу недоїмку зі сплати єдиного внеску за 2016 р. в сумі 293454,00 грн, а також застосував до позивача штрафні санкції за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 р. в сумі 134215,00 грн, оскільки останній не надав, ні до контролюючого органу під час проведення перевірки, ні судовому експерту під час проведення судової експертизи, ні суду під час судового розгляду справи, первинні бухгалтерські документи за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на підтвердження суми отриманого чистого оподаткованого доходу.

Крім того, під час судового розгляду справи представник позивача не зазначив жодних обстави щодо наведеної частини спірних правовідносин та не надав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження суми отриманого чистого оподаткованого доходу за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., а також не довів правильність нарахування за вказаний період єдиного внеску із сум доходу, на який нараховується єдиний внесок.

Відтак, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011411301 від 19.04.2017 р. в частині нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2016 р. в сумі 293454,00 грн та рішенням № 0011401301 від 19.04.2017 р. в частині застосування штрафних санкцій за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 р. в сумі 134215,00 грн задоволенню не підлягають.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 1258941,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, за березень 2016 р. в сумі 72228,00 грн, липень 2016 р. в сумі 22337,00 грн, за серпень 2016 р. в сумі 515,00 грн, за грудень 2016 р. в сумі 67271,00 грн, а також зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (ряд. 21 Декларації) по декларації за грудень 2016 р. на 16392,00 грн, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок того, що до складу податкових зобов`язань самозайнятою особою ОСОБА_1 не включено в повному обсязі суми податку на додану вартість від надання послуг ДПДГ Центральне по вирощуванню сої та ярого ячменя.

Так, у п.п. 3.7 розділу 3 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем абз. 1 п.п. 293.8.1 п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України, внаслідок чого свідоцтво платника єдиного податку анульовано з 01.01.2015 р. та переведено платника податків на загальну систему оподаткування з 01.01.2015 р.

Враховуючи те, що у першому кварталі 2015 р. позивачем отримано дохід в розмірі 1598305,00 грн, то відповідно до п.181.1 ст. 181 Податкового Кодексу України з 01.01.2015 р. він є платником податку на додану вартість.

Як платник ПДВ позивач зареєстрований в Чернівецькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області зареєстрована 11.03.2016 р. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1 .

За період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. позивачем задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 513920,00 грн, в тому числі за період 2016 року в сумі 513920,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено їх заниження всього на суму 1249333,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, за березень 2016 р. в сумі 72228,00 грн, липень 2016 р. в сумі 22852,00 грн, за листопад 2016 р. в сумі 57663,00 грн.

Згідно отриманої інформації з Центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДФС України, самозайнята особа ОСОБА_1 в 2015 - 2016 р.р. отримала наступні доходи:

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р. в сумі 1598305,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 09.03.2016 р. № 9276494292);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. в сумі 3884648,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 09.03.2016 р. № 9276494583);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р. в сумі 361140,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 05.05.2016 р. № 9069981613);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.07.2016 р. по 30.09.2016 р. в сумі 943270,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 24.10.2016 р. № 9199920429);

- ДПДГ Центральне (код ЄДРПОУ 00729876) з 01.10.2016 р. по 31.12.2016 р. в сумі 941760,00 грн (ознака доходу 157, дата та номер податкового розрахунку платника, яким виплачено дохід - 31.01.2017 р. № 9268600459).

Всього за 2015 р. сума виплаченого позивачу доходу склала 5482953,00 грн, а в 2016 р. - 2246170,00 грн, разом на суму 7229123,00 грн.

Фактичне отримання вищезазначених доходів та фактично надані послуги також підтверджено поясненнями самозайнятої особи ОСОБА_1 . Як видно із пояснень позивача, послуги по обробці землі, та вирощуванню сої фактично надавалися. Дохід у вигляді сої, як оплата за надані послуги самозайнятою особою ОСОБА_1 отримувався.

Перевіркою відображених у рядку 1 декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" показників за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі 539920,00 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації свиней та ВРХ.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. (податкові накладні про продаж товарів згідно Єдиного реєстру податкових накладних), встановлено заниження задекларованих показників у рядку 1, колонки Б Декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" всього у сумі 1249333,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319 661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, за березень 2016 р. в сумі 72228,00 грн, липень 2016 р. в сумі 22852,00 грн, за листопад 2016 р. в сумі 57663,00 грн.

Дане заниження виникло внаслідок того, що до складу податкових зобов`язань самозайнятою особою ОСОБА_1 не включено в повному обсязі суми податку на додану вартість від надання послуг ДДГ Центральне по вирощуванню сої та ярого ячменя.

Враховуючи вищезазначене, на порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено рядок 1 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. в сумі 1168818,00 грн, в тому числі за березень 2015 р. 319661,00 грн, за грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, за березень 2016 р. в сумі 72228,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 8 Декларацій Коригування податкових зобов`язань показників за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. у загальній сумі - 26000,00 грн з від`ємним значенням встановлено, що суб`єктом господарювання проведено коригування обсягів постачання та податкових зобов`язань згідно із ст. 192 розділу V Податкового кодексу України в сторону зменшення, у зв`язку із коригуванням кількісних та вартісних показників.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкові декларації з ПДВ (згідно Єдиного реєстру податкових накладних) не встановлено заниження або завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 8 Декларацій „Коригування податкових зобов`язань".

Самозайнятою особою ОСОБА_1 подавався в Чернівецьку ОДПІ додаток № 1 Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з відображенням в ньому обсягів коригування, підстав для коригування, назву контрагента, дати та номеру податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників.

Враховуючи вищенаведене, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що на порушення п.198.5 ст.198, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 1249333,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776 929,60 грн, за березень 2016 р. в сумі 72 228,00 грн, липень 2016 р. в сумі 22852,00 грн, за листопад 2016 р. в сумі 57663,00 грн.

У п.п. 3.7.2, 3.7.3 розділу 3 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. зазначено, що за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. платником задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 529890,00 грн, в тому числі за період з 11.03.2016 р. по 31.12.2016 р. в сумі 529890,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. не встановлено заниження або завищення задекларованих показників податкового кредиту по податку на додану вартість.

За період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. платником задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 18.1) в сумі 422,00 грн, в тому числі по декларації за серпень 2016 року в сумі 422,00 грн.

Згідно декларації за грудень 2016 р. самозайнятою особою ОСОБА_1 задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 16392,00 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню та/або включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено його заниження в сумі 1258941,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, за березень 2016 р. в сумі 72228,00 грн, липень 2016 року в сумі 22337,00 грн, за серпень 2016 р. в сумі 515,00 грн, за грудень 2016 р. в сумі 67271,00 грн.

За наслідками перевірки повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, відповідачем зроблено висновок, що в порушення вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість в сумі 1258941,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, за березень 2016 р. в сумі 72228,00 грн, липень 2016 р. в сумі 22337,00 грн, за серпень 2016 р. в сумі 515,00 грн, за грудень 2016 р. в сумі 67271,00 грн, у зв`язку з чим перевіркою зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (ряд. 21 Декларації) по декларації за грудень 2016 р. на 16392,00 грн.

В ході проведення перевірки також встановлено неподання позивачем декларацій з податку на додану вартість за період січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, чим порушено пп.49.18.1 п.49.18 ст.18 Податкового Кодексу України.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 181.1 ст. 181 ПК України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.1, 183.2 ст. 183 ПК України).

Згідно п. 183.4 ст. 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту "б" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 цього Кодексу реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.

Приписами п. 183.10 ст. 183 ПК України встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Підпунктом б) п. 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг врегульовано ст. 188 ПК України. Так, п.188.1 наведеної статті Кодексу встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Згідно підпункту а п. 193.1 ст. 193 ПК України ставка податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

У висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. зазначено, що 30.10.2015 р., тобто в періоді перебування на загальній системі оподаткування позивач шляхом укладання зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 3365198,00 грн здійснено перевищення межі 1000000,00 грн, що встановлена п. 181.1 ст. 181 ПК України.

У зв`язку з цим, до 10.11.2015 р. позивач повинен був подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву, для обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач при обов`язковій реєстрації, з 01.12.2015 р. потрібно було подати декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 р., січень 2016 р., лютий 2016 р., березень 2016 р., однак їх не подав.

У висновку експерта зафіксовано, що з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р. позивачем відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкове зобов`язання в сумі 513920,00 грн.

За даними акту перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р., Головним управління ДФС у Чернівецькій області за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість на загальну суму 1249333,60 грн, в тому числі: березень 2015 року - 319661,00 грн; грудень 2015 року - 776 929,60 грн; березень 2016 року - 72228,00 грн; липень 2016 року - 22852,00 грн; листопад 2016 року - 57663,00 грн.

Дослідженням матеріалів судовим експертом встановлено, що з 01.12.2015 р. по 31.12.2016 р. ФОП ОСОБА_1 сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість складає 659923,00 грн.

Зокрема, дослідженням встановлено, що за грудень 2015 р. поступило на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 185700,00 грн та проведено взаємозалік з ДП ДГ Центральне на суму 106750,00 грн. По вказаним операціям податкове зобов`язання не нараховується, оскільки перша подія надання послуг (акт - жовтень 2015 року) відбулася до дати обов`язкової реєстрації суб`єкта платником ПДВ.

Згідно представлених первинних документів встановлено, що за січень 2016 р. занижено об`єкт оподаткування на 600015,00 грн (без ПДВ) (акт здачі-приймання наданих послуг від 05.01.2016 р.), сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що оподатковується за основною ставкою (20%) складає 120003,00 грн та за вересень 2016 р. занижено об`єкт оподаткування на 156000,00 грн (в т.ч. ПДВ) (накладні на реалізацію від 26.09.2016 р. ФОП ОСОБА_5 ), сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що оподатковується за основною ставкою (20 %) складає 26000,00 грн.

Таким чином, за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість на загальну суму 146003,00 грн.

З огляду на наведене судовим експертом зроблено висновок про те, що нормативно та документально висновки акту податкового органу № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р.:

- в частині порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України внаслідок чого донараховано податок на додану вартість підтверджується частково в сумі 146003,00 грн, а саме: за січень 2016 року в сумі 120003,00 грн, за вересень 2016 року в сумі 26000,00 грн;

- в частині зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (ряд. 21 Декларації) по декларації за грудень 2016 року підтверджується в розмірі 16392,00 грн;

- в частині порушення п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 18 Податкового кодексу України, а саме неподання декларацій з податку на додану вартість підтверджується частково за грудень 2015 р., січень 2016 р., лютий 2016 р., березень 2016 р.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2014 р. по 30.06.2015 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

У період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. позивач перебував на загальній системі оподаткування.

Як платник податку на додану вартість позивач зареєстрований в Чернівецькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області 11.03.2016 р. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1 .

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги висновок суду у спірних правовідносинах щодо дотримання позивачем приписів п.п. 291 ст. 291 ПК України та дозволеного обсягу доходу для перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування, суд вважає, що відповідач без урахуванням усіх обставин справи, прийшов до необґрунтованого висновку про порушення позивачем в 2015 р. п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 1096590,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, оскільки наведене спростовується матеріалами справи та висновком експерта.

Зокрема висновком експерта не встановлено заниженння позивачем у 2015 р. податку на додану вартість в сумі 1096590,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн.

На підставі наведеного, керуючись вимогами ст. ст. 73 - 77, 90, 108 КАС України, суд погоджуються з висновком експерта в цій частині спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти висновку експерта в цій частині, посилаючись на сумніви щодо його правильності та повноти, відповідач не скористався правом передбаченим ст. 111 КАС України щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

З матеріалів справи видно, що на підставі висновків акту перевірки від 20.03.2017 р. про допущення позивачем порушень вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України, 19.04.2017 р. відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0011301301 за формою Р , яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1573676,60 грн, у тому числі 1258941,60 грн за податковими зобов`язаннями та 314735,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 208, Т. 4 а.с. 142);

- податкове повідомлення-рішення № 0011361301 за формою ПС , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 2550,00 грн (Т. 1 а.с. 210, Т. 4 а.с. 144);

- податкове повідомлення-рішення № 0011341301 за формою В4 , яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 16392,00 грн (Т. 1 а.с. 214, Т. 4 а.с. 141).

Дослідженням розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 20.03.2017 р. встановлено, що за порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України відповідач донарахував позивачу податок на додану вартість у розмірі 1258941,60 грн, зокрема за 2015 р. в сумі 1096590,60 грн, в тому числі за березень 2015 р. в сумі 319661,00 грн, грудень 2015 р. в сумі 776929,60 грн, та за 2016 р. в сумі 162351,00 грн, в т.ч.: за березень 2016 р. в сумі 72228,00 грн, липень 2016 р. в сумі 22337,00 грн, за серпень 2016 р. в сумі 515,00 грн, за грудень 2016 р. в сумі 67271,00 грн.

На донараховану суму податку на додану вартість у розмірі 1258941,60 грн, відповідач наклав на позивача штраф у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов`язання у розмір 314735,00 грн (1258941,60 грн х 25%).

Також відповідачем зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (ряд. 21 Декларації) по декларації за грудень 2016 р. на 16392,00 грн.

За порушення п.п. 49.18.1. п. 49.18. ст. 49 ПК України, а саме неподання позивачем декларацій з податку на додану вартість за період січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року (15 шт), відповідачем накладено штраф у розмірі 2550,00 грн, за кожне неподання декларації по 170,00 грн (170,00 грн х 15 шт) (Т. 2 а.с. 203-205).

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що в цій частині спірних правовідносин відповідач оскаржуваними рішеннями протиправно донарахував позивачу податок на додану вартість за 2015 р. у розмірі 1096590,60 грн та наклав штраф у розмірі 274147,65 грн (1096590,60 грн Х 25%), а також наклав штраф за неподання декларацій за січень - листопад 2015 р. у сумі 1870,00 грн (170 грн Х 11 шт.).

Тому, суд визнає протиправними та скасовує податкове повідомлення-рішення № 0011301301 від 19.04.2017 р. в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1370738,25 грн, у тому числі 1096590,60 грн за податковими зобов`язаннями та 274147,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0011361301 від 19.04.2017 р. в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларацій з податку на додану вартість у розмірі 1870,00 грн.

Водночас, на переконання суду, оскаржуваними рішеннями (податковими повідомленнями-рішеннями № 0011301301 від 19.04.2017 р., № 0011341301 від 19.04.2017 р. та № 0011361301 від 19.04.2017 р.) відповідач правомірно збільшив позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202938,75 грн, у тому числі 162351,00 грн за податковими зобов`язаннями та 40587,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, застосував до позивача штрафні (фінансові) санкцій за неподання декларацій з податку на додану вартість за грудень 2015 р. - березень 2016 р. у розмірі 680,00 грн (170 грн Х 4 шт.), а також зменшив суми від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 16392,00 грн.

Під час судового розгляду справи представник позивача не зазначив жодних обставин щодо наведеної частини спірних правовідносин та не надав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, а також правомірності декларування сум податку за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

Відтак, позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0011301301 від 19.04.2017 р., № 0011341301 від 19.04.2017 р. та № 0011361301 від 19.04.2017 р. в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202938,45 грн, у тому числі 162351,00 грн за податковими зобов`язаннями та 40587,45 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларацій з податку на додану вартість у розмірі 680,00 грн, а також зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 16392,00 грн задоволенню не підлягають.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом № 71-ІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р.", в наслідок чого донараховано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 143536,59 грн, у тому числі 114829,59 грн за податковими зобов`язаннями та 28707,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає, що вказане донарахування є протиправними в частині донарахування на суму 101571,85 грн за 2015 р., оскільки здійснене відповідачем на підставі висновку про заниження позивачем суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та, відповідно збільшення розміру оподатковуваного (чистого) доходу, помилковість яких судом визнано вище.

Так, в акті документальної планової перевірки Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. встановлено заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 7655302,00 грн, в тому числі: за період 2015 р. на суму 5417170,00 грн, за період 2016 р. на суму 2238132,00 грн.

Виходячи із наведеного, відповідачем у п.п. 10.2 розділу 10 акту документальної планової перевірки № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. зазначено, що у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. самозайнятою особою ОСОБА_1 в порушення п.п. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом № 71-ІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р." не нараховано та не утримано військовий збір оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 114829,59 грн (чистий дохід 7655302,00 грн Х 1,5% =114829,59 грн), в тому числі за період 2015 р. в сумі 81257,55 грн, за період 2016 р. в сумі 33571,98 грн.

У висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р. зазначено, що за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2016 р. ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткуванням, у колонку 7 (рядка 10 Військовий збір податкової декларації про майновий стан і доходи задекларовано: за 2015 рік - 986,75 грн (65783,00 грн Х 1,5 %) (уточнюючий розрахунок); за 2016 рік - 120,57 грн. (8038,00 грн Х 1,5 %).

Дослідженням поданих документів судовим експертом встановлено, що за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. ФОП ОСОБА_1 військовий збір складає 45,00 грн (3000,00* 1,5%).

За період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. встановити суму військового збору ФОП ОСОБА_1 з суми чистого доходу (прибутку) не представляється за можливе, оскільки за даними первинних документів дохід від здійснення фінансово-господарської діяльності підтверджується тільки частково, а встановлення суми витрат безпосередньо пов`язано з встановленням отриманого доходу.

З огляду на наведене, судовим експертом зроблено у висновку № 26/12-18 судово-економічної експертизи від 06.03.2020 р., що нормативно та документально висновки акту податкового органу № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 від 20.03.2017 р. документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. в частині порушення п.п. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесеним Законом № 71-111 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р." внаслідок якого не нараховано та утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за 2015 рік в сумі 81257,55 грн не підтверджується, а за 2016 рік підтвердити не представляється за можливе.

З матеріалів справи видно, що на підставі висновків акту перевірки від 20.03.2017 р. про допущення позивачем порушень вимог п.п. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом № 71-ІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р.", 19.04.2017 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011391301 за формою Д , яким позивачу донараховано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 143536,59 грн, у тому числі 114829,59 грн за податковими зобов`язаннями та 28707,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 209).

Дослідженням розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 20.03.2017 р. встановлено, що на порушення вимог п.п. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом № 71-ІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р." позивачем не нараховано та не утримано військовий збір оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 114829,59 грн (чистий дохід 7655302,00 грн Х 1,5% = 114829,59 грн), в тому числі за період 2015 р. в сумі 81257,55 грн, за період 2016 р. в сумі 33571,98 грн. У зв`язку з наведеним, керуючись п. 127.1 ст. 127 ПК України відповідачем донараховано позивачу військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 143536,59 грн, у тому числі 114829,59 грн за податковими зобов`язаннями та 28707,00 грн (114829,59 грн Х 25%) за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 2 а.с. 203-205).

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що в цій частині спірних правовідносин відповідач оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0011391301 від 19.04.2017 р. протиправно донарахував позивачу військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 101571,85 грн, у тому числі 81257,55 грн за податковими зобов`язаннями та 20314,30 грн (81257,55 грн Х 25%) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час розгляду справи по суті, в порушення вимог ст. ст. 73 - 77 КАС України відповідач не надав до суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на спростування встановлених обставин по справі та висновок експерта щодо не підтвердження нормативно та документально висновки акту перевірки в частині порушення позивачем п.п. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в наслідок чого донараховано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) на загальну суму 101571,85 грн.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти висновку експерта в цій частині, посилаючись на сумніви щодо його правильності та повноти, відповідач не скористався правом передбаченим ст. 111 КАС України щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

Водночас, на переконання суду, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0011391301 від 19.04.2017 р. відповідач правомірно донарахував позивачу військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за 2016 р. на загальну суму 41964,74 грн, у тому числі 33571,89 грн за податковими зобов`язаннями та 8392,85 грн (33571,89 грн Х 25%) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Під час судового розгляду справи представник позивач не зазначив жодних обстави щодо наведеної частини спірних правовідносин та не надав до суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження нарахування та утримання військового збору за 2016 р.

Відтак, позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомленням-рішенням № 0011291301 від 19.04.2017 р. в частині донарахування військового збору з оподатковуваного (чистого доходу) за 2016 р. на загальну суму 41964,95 грн задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 1085-17 від 27.06.2017 р., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що 27.06.2017 р. відповідачем винесено податкову вимогу форми Ф № 1085-17, якою повідомлено позивача про наявність станом на 26.06.2017 р. податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями на загальну суму 4025625,89 грн, у т.ч.: 2762496,92 грн за основний платіж, 693350,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та 569778,32 грн пеня. Зокрема:

- з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2257640,65 грн, в т.ч. за основним платежем 1486297,59 грн, штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 371575,00 грн, пеня в сумі 399768,06 грн;

- податку на додану вартість у сумі 1736971,71 грн, в т.ч. за основним платежем 1258941,60 грн, штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 317284,40 грн, пеня в сумі 160745,71 грн;

- єдиного податку з фізичних осіб у сумі 31013,53 грн, в т.ч. за основним платежем 17257,73 грн, штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 4491,25 грн, пеня в сумі 9264,55 грн (Т. 4 а.с. 150, Т.5 а.с. 41).

Пунктами 14.1.153., 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1, 59.3 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно п.п. 60.1.4, 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 4025625,89 грн, у т.ч.: 2762496,92 грн основний платіж, 693350,65 грн за штрафні (фінансові) санкції (штрафи та 569778,32 грн пеня, винесена відповідачем у зв`язку з виникненням у позивача боргу, на підставі прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 19.04.2017 р.

Враховуючи висновок про протиправність та скасування податкових повідомлень - рішень ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.04.2017 р., а саме: № 0011261301 (на суму 21606,25 грн); № 0011271301 (на суму 170,00 грн); № 0011291301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1354293,25 грн, в т.ч. 1083434,60 грн за податковими зобов`язаннями та 270858,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0011391301 в частині донарахування військового збору з оподатковуваного (чистого доходу) у розмірі 101571,85 грн, у тому числі 81257,55 грн за податковими зобов`язаннями та 20314,30 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0011301301 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1370738,25 грн, у тому числі 1096590,60 грн за податковими зобов`язаннями та 274147,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0011361301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1870,00 грн, суд вважає, що оскаржувана вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1116-17 від 11.07.2017 р. є протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення суми податкового боргу на загальну суму 2848209,60 грн (21606,25 грн + 1354293,25 грн + 101571,85 грн + 1370738,25 грн), у т.ч.: 2278567,75 грн основний платіж (17285,00 грн + 1083434,60 грн + 81257,55 грн + 1096590,60 грн), 571681,85 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (4321,25 грн + 170,00 грн + 270858,65 грн + 20314,30 грн + 274147,65 грн + 1870,00 грн).

Відтак, в іншій частині оскаржувана податкової вимоги № 1085-17 від 27.06.2017 р. винесена відповідачем правомірно. Тому, позовна вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1116-17 від 11.07.2017 р., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що 11.07.2017 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1116-17, в якій вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 815268,93 грн, у т.ч. недоїмка в сумі 551377,93 грн та 263891,00 грн штрафи (Т.4 а.с. 151, Т. 5 а.с. 42).

Статтею 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 4025625,89 грн винесена відповідачем, у зв`язку з виникненням у позивача боргу, на підставі прийняття оскаржуваних рішень, а саме: вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011411301 від 19.04.2017 р. та рішення № 0011401301 від 19.04.2017 р.

Враховуючи висновок про протиправність та скасування рішень ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.04.2017 р., а саме: вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0011411301 від 19.04.2017 р. в частині нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 256594,02 грн та рішення № 0011401301 від 19.04.2017 р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 129676,00 грн, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1116-17 від 11.07.2017 р. є протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальну суму 386270,02 грн (256594,02 грн + 129676,00 грн), у т.ч. недоїмки в сумі 256594,02 грн та 129676,00 грн штрафи.

Відтак, в іншій частині оскаржувана вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1116-17 від 11.07.2017 р., винесена відповідачем правомірно. Тому, позовна вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв під час збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, грошового зобов`язання з податку на додану вартість, донарахування військового збору з оподатковуваного (чистого доходу), нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та застосування штрафів, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 та ст. 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних рішень, які визнані судом протиправними та скасовані.

Доводи відповідача в цій частині щодо правомірності прийняття оскаржуваних рішень суд відхиляє, оскільки вони спростовується матеріалами справи.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дії посадових осіб Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо порушення порядку повідомлення та проведення планової документальної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 , визнання протиправними та скасування наказу від 15.02.2017 р. № 106 про проведення документальної планової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 1 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що 15.02.2017 р. ГУ ДФС у Чернівецькій області видано наказ № 106 Про проведення документальної планової перевірки , яким наказано провести проведено документальну планову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., тривалістю 10 робочих днів, 3 27.02.2017 р. (Т. 1 а.с. 100).

Оскаржуваний наказ № 106 від 16.02.2017 р. та повідомлення від 16.02.2017 р. № 11 про проведення документальної перевірки з 27.02.2017 р. направлено на адресу позивача, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням від 20.02.2017 р. (Т. 1 а.с. 87, 88, 89).

З матеріалів справи видно, що на підставі вказаного наказу, повідомлення від 16.02.2017 р. № 11, направлень № 311, 312 від 27.02.2017 р., Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області проведено документальну планову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої 20.03.2017 р. складено акт № 19/24-13-13-01/ НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 8 - 48).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах виконав вимоги ст. 77 ПК України.

Позивач під час судового розгляду справи не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги стосовно протиправності дії посадових осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області в ході повідомлення та проведення планової документальної перевірки, а також прийняття оскаржуваного наказу від 15.02.2017 р. № 106. Тому, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 49471,03 грн (Т. 1 а.с. 73, 150, 231).

Враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 49471,03 грн, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір) у розмірі 24735,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 9, 14, 72 - 77, 90, 139, 241 - 243, 246 та 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.04.2017 р. № 0011261301.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.04.2017 р. № 0011271301.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.04.2017 р. № 0011291301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1354293,25 грн, в т.ч. 1083434,60 грн за податковими зобов`язаннями та 270858,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.04.2017 р. № 0011391301 в частині донарахування військового збору з оподатковуваного (чистого доходу) у розмірі 101571,85 грн, у тому числі 81257,55 грн за податковими зобов`язаннями та 20314,30 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.04.2017 р. № 0011301301 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1370738,25 грн, у тому числі 1096590,60 грн за податковими зобов`язаннями та 274147,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.04.2017 р. № 0011361301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1870,00 грн.

8. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Чернівецькій області № Ф - 0011411301 від 19.04.2017 р. в частині нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 256594,02 грн.

9. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0011401301 від 19.04.2017 р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 129676,00 грн.

10. Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1116-17 від 11.07.2017 р. в частині визначення суми податкового боргу на загальну суму 2848209,60 грн, у т.ч.: 2278567,75 грн основний платіж, 571681,85 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

11. Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1116-17 від 11.07.2017 р. в частині визначення суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальну суму 386270,02 грн, у т.ч. недоїмка в сумі 256594,02 грн та штрафи у сумі 129676,00 грн.

12. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в сумі 24735,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

13. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя В.К. Левицький