Постанова

від 19.01.2021 по справі 201/5333/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/485/21 Справа № 201/5333/19 Головуючий у першій інстанції: Федоріщев С. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Міністерства охорони здоров`я України на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України, правонаступником якого є Державна установа "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України", треті особи: державний секретар Міністерства охорони здоров`я України Янчук Артем Олександрович, голова комісії з реорганізації Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2020 року задоволено заяву Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України про роз`яснення рішення. Роз`яснено рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року в частині того, що поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України має особа (установа), яка уповноважена приймати на роботу працівників даної категорії (а.с. 20-211 т.2).

В апеляційній скарзі Міністерство охорони здоров`я України, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про роз`яснення рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Із змісту статті 271 ЦПК України вбачається, що роз`яснення рішення суду - це уточнення, більш чітке і зрозуміле викладення справжнього його змісту. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Як правило, роз`ясненню підлягає резолютивна частина рішення суду, яка повинна містити чіткі формулювання щодо вирішення спірного правовідношення або інших заявлених вимог.

При цьому особи, які ініціювали роз`яснення, у відповідній заяві мають вказати: що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим; які варіанти тлумачення рішення; як саме невизначеність та нечіткість резолютивної частини рішення суду може вплинути на ефективність його виконання.

Поряд з резолютивною частиною рішення суду може бути роз`яснена і мотивувальна частина. Потреба у цьому виникає у разі необхідності підтвердження преюдиціально встановленого факту чи правовідношення, визнаного судовим рішенням, що вступило в законну силу.

Роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

За своєю правовою суттю роз`яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз`яснення полягає в тому, що суд не вправі давати відповідь на нові та не вирішені ним вимоги, а лише має роз`яснити положення ухваленого рішення, які не чітко та не ясно сформульовані.

Таким чином, роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі, однак шляхом постановлення ухвали про роз`яснення суд не вправі змінювати суть самого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 травня 2018 року, справа №711/9747/15-ц, провадження №61-14791 св 18.

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, у даній цивільній справі №201/5333/19 позов ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства охорони здоров`я України №28-о від 11 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України . Визнано незаконним та скасовано наказ Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України за №13/4-ос від 11 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України . Стягнуто з Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 107119,35 грн. Стягнуто з Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати у місячному розмірі на підставі п.п.2,4 ч.1 ст.430 ЦПК України допущено до негайного виконання (а.с. 38-53, 187-197 т.2).

20 лютого 2020 року Державний заклад Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України звернувся до місцевого суду із заявою про роз`яснення зазначеного вище рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року в частині того, хто із відповідачів повинен виконати позовну вимогу про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України (а.с. 201-203 т.2).

Заява про роз`яснення рішення обґрунтована тим, що у справі два відповідача - Міністерство охорони здоров`я України та Державний заклад Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України, правонаступником якого є Державна установа "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України". Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ України утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, у тому числі заклади охорони здоров`я, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління МОЗ. Отже, МОЗ України є органом управління Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України та наділене усіма повноваженнями щодо прийняття рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію Закладу, звільнення, призначення керівників підпорядкованих установ. Контракт ОСОБА_1 підписував з МОЗ України, наказ про звільнення винесено також МОЗ України, отже і поновлювати повинен МОЗ України. В рішенні суду від 11.12.2019 року не вказано хто саме повинен поновити ОСОБА_1 на посаді.

Судом було встановлено, що наказом №401 о/с від 12.11.1985 року позивача з 01.11.1985 року призначено на посаду лікаря-психіатра спеціального лікувального психіатричного закладу РПЛ УВТУ УМВС Дніпропетровського облвиконкому. Згідно наказу №276-ос від 20.09.1996 року призначений головним лікарем Республіканської психіатричної лікарні з суворим наглядом МОЗ України. На підставі наказу №267-о від 03.12.2012 року позивач перепризначений головним лікарем Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України на умовах контракту. Загальний стаж роботи на посаді керівника закладу складає 22 роки та 7 місяців (а.с. 32-33 т.1).

Відповідно до контракту №677 від 03.12.2012 року позивача призначено на посаду головного лікаря Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України . Додатковою угодою №841 від 03.12.2015 року дія трудового договору на умовах контракту від 03.12.2012 року №677 продовжена строком до 03.05.2016 року. Додатковою угодою № 849 від 16.03.2016 року дія трудового договору на умовах контракту від 03.12.2012 року №677 продовжена строком до 16.03.2021 року. Контракт та додаткові угоди до нього підписані Міністром охорони здоров`я України. Згідно п.2.2. на підставі контракту виникають трудові відносини між керівником ті Міністерством охорони здоров`я України, яке є органом управління майном.

11 квітня 2019 року Наказом МОЗ України №28-о від 11 квітня 2019 року позивача звільнено з посади головного лікаря Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва (а.с.13 т.1).

Наказ про звільнення виданий у відповідності підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року№267. Підставою звільнення вказано: контракт від 03.12.2012 року №677, лист МОВ України від 11.12.2018 року №11.3-15/3001/33023, лист Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 09.11.2018 року №49-4506/0/2-18, наказ МОЗ України від 14.09.2018 року №1673 Про реорганізацію Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України , акт Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України від 08.01.2019 року (а.с. 12,101,152 т.1).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року залучено Державну установу "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України" до участі у справі в якості правонаступника Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України (а.с. 164 т.2).

Рішенням суду у зазначеній справі задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема, щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також допущено рішення у цій частині до негайного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду є зрозумілим та не допускає різних варіантів тлумачення; питання, поставлені в заяві про роз`яснення рішення суду, стосуються порядку виконання судового рішення, а не змісту його резолютивної частини, тому підстави для задоволення заяви відповідача про роз`яснення судового рішення відсутні.

Фактично відповідач просив суд роз`яснити визначену законом процедуру поновлення на роботі, що не може бути вирішено в порядку частини 1 статті 271 ЦПК України.

Доводи заяви про роз`яснення рішення та доводи апеляційної скарги щодо того, що Державний заклад Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України ліквідовано, не є підставою для роз`яснення рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року по справі Олександр Волков проти України (Заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. А оскільки рішення суду є обов`язковим до виконання, підприємство зобов`язане поновити працівника на посаді, яку він займав до звільнення, з усіма його попередніми правами та обов`язками.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду.

Такий спосіб захисту порушених прав працівника є ефективним та забезпечує поновлення прав у відповідності до статті 13 Конвенції.

Вказана процедура поновлення незаконно звільненого працівника є загальною, тому не потребує конкретизації та уточнення у судовому рішенні.

Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року було залучено Державну установу "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України" до участі у справі в якості правонаступника Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України (а.с. 164 т.2).

З урахуванням наведеного, резолютивна частина рішення суду відповідає вимогам статті 265 ЦПК України, зокрема, в ній чітко зазначено про необхідність поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України , правонаступником якого є Державна установа "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України", та про допуск до негайного виконання рішення суду в цій частині.

Таким чином, рішення суду є чітким і зрозумілим, а тому додаткового роз`яснення не потребує.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються непогодження з рішенням місцевого суду від 11 грудня 2019 року та з постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2020 року , які ухвалені по суті спору.

Колегія звертає увагу, що учасник справи, у випадку непогодження зі змістом судового рішення, не позбавлений процесуальної можливості подання касаційної скарги на рішення місцевого суду від 11 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2020 року .

Отже, колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та відмови в задоволенні заяви про роз`яснення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року №201/5333/19.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви Державного закладу Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України, правонаступником якого є Державна установа "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України", про роз`яснення рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року №201/5333/19 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді