Рішення

від 28.01.2021 по справі 310/4589/20

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/4589/20

2/310/293/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Борисенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання права власності на земельну ділянку, у якому зазначив, що 25.12.2002 року Бердянською районною державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається із земельної ділянки площею 9,656 га, розміщеної на території ДП №11; п.171 КСП Україна Миколаївської сільської ради Бердянського району Запорізької області (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Він та ОСОБА_2 успадкували по 1/8 частці зазначеного спадкового майна, а ОСОБА_3 - 3/4 частки. 13.03.2003 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом було видано державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого їй була передана у приватну власність земельна ділянка площею 7,4492 га, яка розташована на території ДП№ 11; п.171-а КСП Україна Миколаївської сільської ради. Своїми діями ОСОБА_3 фактично припинила право спільної часткової власності на спадкове майно (земельну ділянку площею 9,656 га) та набула право власності на окремий об`єкт нерухомого майна (окрему земельну ділянку площею 7,4492 га). А право спільної часткової власності між іншими спадкоємцями припинилося.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області Красницької С.С. від 23.12.2019 року позивачу відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності належної йому на праві приватної (спільної часткової) власності 1/8 частки земельної ділянки (кадастровий номер 2320683500:01:004:0124), оскільки у свідоцтві про право на спадщину за законом від 25.12.2002 року, виданому Бердянською районною державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1851, спадкове майно складається із земельної ділянки площею 9,656га, а заявником наданий кадастровий номер на цілу земельну ділянку загальною площею 1,1034га.

Аналогічне рішення про відмову в проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку також отримав другий спадкоємець ОСОБА_2 .

Просив визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,1034 га, кадастровий номер: 2320683500:01:004:0124, яка розташована на території ДП №11; п.171-в КСП Україна Миколаївської сільської ради Бердянського району Запорізької області.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнала.

ОСОБА_2 та Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області у судове зсідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступного.

Як вбачається зі статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом,зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 131 Земельного Кодексу України , громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

У ст.1 ЗУ Про Державний земельний кадастр визначено значення термінів, що вживається в цьому законі. Так, державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, а державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Стаття 27 ЗУ Про Державний земельний кадастр визначає особливості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку у разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж і передбачає, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Записи про обмеження у використанні земельної ділянки, яка була поділена чи об`єднана з іншою, переносяться до поземельних книг на земельні ділянки, сформовані в результаті такого поділу чи об`єднання (крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до новосформованої земельної ділянки).

У разі відновлення меж земельної ділянки за її фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж кадастрові номери відповідних земельних ділянок не скасовуються, а відповідні зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до поземельних книг у порядку, визначеному частиною четвертою статті 26 цього Закону.

Нормами статті 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації, цих прав, а відповідно до статті 126 цього ж Кодексу , право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.2002 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , які успадкували земельну ділянку площею 9,656 га в межах згідно з планом, розташовану на території ДП №11; п.171 КСП Україна Миколаївської сільської ради, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП №067310, виданого Миколаївською сільською Радою народних депутатів 20 жовтня 2000 року на підставі рішення №53 від 17 серпня 2000 року, зареєстрованої в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №297. ОСОБА_3 отримала у власність 3/4 частину зазначеної вище земельної ділянки, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - по 1/8 частці зазначеної земельної ділянки кожний (а.с.13).

Беручи до уваги, що земельна ділянка перейшла до спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у відповідних частках, для реєстрації права власності за кожним зі співвласників Бердянським районним виробничим відділом Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок кожному зі співвласників спадкового майна, відповідно якісної та ціннісної характеристики земельної ділянки.

13.03.2003 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право приватної власності на землю, яким їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 7,4492 гектара в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території ДП №11; п. 171а КСП Україна , Миколаївської сільської ради (а.с.14).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що 13.03.2003 року здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 7,4492 гектарів, кадастровий номер 2320683500:01:004:0005, яка розташована Запорізька область, Бердянський район, Берестівська сільська об`єднана територіальна громада, КСП Україна , ДП №11, п.171-а, у приватну власність за ОСОБА_3 на підставі документації із землеустрою, а саме проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. У розділі Відомості про право власності як документ, який є підставою для виникнення права зазначено свідоцтво про право на спадщину за законом, Бердянська нотаріальна контора 25.12.2002, 1851, а як документ, що посвідчує право - Державний акт від 13.03.2003 року ІІ-ЗП, 069646 (а.с.11-12).

Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що 20.08.2013 року здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 1,1034 гектарів, кадастровий номер 2320683500:01:004:0124, яка розташована Запорізька область, Бердянський район, Миколаївська сільська рада, КСП Україна , ДП №11, п.171в за ОСОБА_1 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 21.05.2013 року (а.с.8-10).

Також встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастрового плану земельної ділянки, 28.08.2019 року здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 1,1033 гектарів, кадастровий номер 2320683500:01:004:0128, яка розташована Запорізька область, Бердянський район, Берестівська сільська об`єднана територіальна громада, КСП Україна , ДП №11, п.171-б за ОСОБА_2 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 08.08.2019 року (а.с.17-20).

Після здійснення державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до державного реєстратора із заявами про державну реєстрацію належних їм прав на земельні ділянки, але рішеннями №50402546 та №50402210 від 23 грудня 2019 року держаний реєстратор ОСОБА_5 відмовила у державній реєстрації права власності на належну кожному з них 1/8 частину земельної ділянки, оскільки спадкове майно складається з земельної ділянки площею 9,656 га, а заявниками надано кадастрові номери на цілі земельні ділянки загальної площею 1,1034 га та 1,1033 га (а.с.15,16).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на те, що позивач набув право власності на спадкове майно, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке ніким не оспорюється та не визнано недійсним.

Відмовляючи в державній реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 державний реєстратор прав на нерухоме майно Красницька С.С. у порушення ст. ч.2 ст.24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не навела мотивів неможливості здійснення такої, а тільки посилалась на те, що площа земельної ділянки за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.12.2002 року спадкове майно складається із земельної ділянки площею 9,656 га, а заявником надано кадастровий номер на цілу земельну ділянку загальною площею 1,1034 га., що, на думку суду, не є перешкодою для державної реєстрації права власності виходячи з наступного.

Стаття 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі:

1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);

2) невідповідності площі земельної ділянки, зазначеної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);

3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру;

4) зміни найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство.

Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно;

5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України Про іпотеку . Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Судом встановлено, що майно набуто позивачем та іншими спадкоємцями у частці, тому на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) було здійснено розподіл земель між співвласниками відповідно до їх часток, а також цінності та якості землі, що призвело до визначення площі земельної ділянки, яка припадає на кожного із співвласників.

Після розподілу земель між співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Державного земельного кадастру внесено відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином утворилась невідповідності відомостей про площу земельної ділянки, яка розподілена ОСОБА_1 та внесена у Державний земельний кадастр, тим відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, а саме у свідоцтві про право на спадщину за законом від 25.12.2002 року, що відповідно до п.3 ч.3 ст.24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є перешкодою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У цьому випадку державний реєстратор повинен був керуватися відомостями з Державного земельного кадастру.

Судом також встановлено, що розподіл земельної ділянки між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) співвласниками не оспорюється, а тому перешкоди для проведення державної реєстрації прав, передбачених у ст. 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виходячи зі змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу. Способами захисту цивільних прав та їх інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним і припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим, або органу місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві відповідно до вимог ст.ст. 4,13,49 ЦПК України, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду у відповідності до ст. 5 ЦПК є обов`язком суду. При виборі способу захисту цивільного права необхідно виходити із суб`єктивного права та характеру його порушення. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Судом встановлено, що позивач набув право власності на земельну ділянку у встановленому порядку, а діюче законодавство не передбачає повторного визнання за власником майна права власності, тому позивачем заявлено вимоги, які діючим законодавством не передбачені в якості способу захисту порушених прав.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,19,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, ст.ст.11,15,16 ЦК України, ст.ст.125,131 ЗК України, ЗУ Про Державний земельний кадастр , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутні, місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа Бердянська районна державна адміністрація Запорізької області (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02140840, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги,3) про визнання права власності на земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя