Рішення

від 18.03.2021 по справі 456/4328/20

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/4328/20

Провадження № 2/456/32/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Яніва Н. М.

з участю секретаря - Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Грабовецько - Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області , третя особа Державно архітектурно- будівельна інспекція України про визнання права власності на гараж,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою та просить визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.04.2001 він прийняв у дар земельну ділянку площею 0,0026 га. у межах згідно з планом, розміщену у с. Дуліби Стрийського району надану для гаражного будівництва. Однак не звертався у відділ земельних ресурсів та не отримував державного акту про право приватної власності на землю. Після отримання у дарунок земельної ділянки він самочинно збудував на ній гараж. Рішенням сесії Дулібської сільської ради Стрийського району №1086 від 14.08.2020 йому надано згоду на зміну меж та розмірів земельної ділянки наданої для гаражного будівництва, площею 0,0046 га. на території Дулібської сільської ради по АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Дулібської сільської ради №49 від 30.08.3030 будівлі гаражу присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 . На підставі вищенаведеного, звернувся до суду з даним позовом, який просить задоволити.

Представник позивача адвокат Буренкова Н.Г. в судове засідання не з`явилась, подала заяву згідно якої просила проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Грабовецько - Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області будучи належним чином повідомлений судом про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, подали заяву згідно якої просили розгляд справи проводити без уповноваженого представника сільської ради, позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Представник третьої особи державної архітектурно - будівельної інспекції України у судове засіданні не з`явився, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, про причину неявки суду не повідомили, письмових пояснень на позовну заяву не подали.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у відповідності до нотаріально посвідченого договору дарування від 17.04.2001 р., зареєстрованого у реєстрі за № 1-1596 укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позивач прийняв у дар земельну ділянку площею 0,0026 га. у межах згідно з планом, розміщену у с. Дуліби, Стрийського району надану для гаражного будівництва./а.с.7/

Згідно рішення Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області №1086 від 14.08.2020 ОСОБА_1 була надана згода на зміну меж та розмірів земельної ділянки наданої для гаражного будівництва, площею 0,0046 га. за адресою АДРЕСА_2 на території Дулібської сільської ради./а.с.11/

Також у відповідності до рішення виконавчого комітету Дулібської сільської ради Стрийського району №49 від 30.08.2020 будівлі гаражу на земельній ділянці з кадастровим номером № 4625382000:01:012:0025 площею 0,0046 га по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 /а.с.12/.

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 20.12.2020 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий №4625382000:01:012:0025 площею 0,0046 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2194182446253.

Згідно технічного паспорту виготовленого 18.09.2020 на замовлення позивача ФОП ОСОБА_3 вбачається, що позивач у 2005 р. побудував власними силами гараж по АДРЕСА_3 . загальна площа земельної ділянки під забудовою якого складає 47,6кв.м., загальна площа приміщень гаражу разом - 61,2 кв.м., а саме гараж - 47,6кв.м., підвал - 26,1 кв.м., конструктивні елементи: фундтамент - бетон, стіни - керамзито бетон./а.с.8-10/

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок

(ст.90 ЗК України), землекористувачі (ст.95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки(ст.102-1 ЗК України), або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

У відповідності до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності під поняттям будівництво розуміється нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та капітальний ремонт об`єктів будівництва.

У відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 19.08.2015 № 671 Про деякі питання діяльності органів державного архітектурно - будівовельного контролю встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» . До завершення здійснення заходів з утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міських радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» , а також затвердження актів спільної комісії такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція.

Орган держархбудконтролю відповідно до покладених на нього завдань зокрема: надає, отримує документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію; приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків);

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього . Проте, відповідно до ч. ч. 3, 5 зазначеної норми право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як роз`яснюється у пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №3 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, а тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що будівництво гаражу у АДРЕСА_3 проходило без отримання на те відповідних

дозволів контролюючих служб та погоджень, а також без затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту. Таке будівництво здійснювалась господарським способом за власні кошти позивача.

Згідно звіту про проведення технічного обстеження гаражу літ. А1 за адресою АДРЕСА_3 , виготовленого ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивача ОСОБА_1 , вбачається, що під час технічного обстеження на предмет визначення можливості або неможливості надійної та безпечної експлуатації об`єкта були оглянуті його основні несучі та огороджувальні конструкції та встановлено їх готовність до експлуатації.

Слід звернути увагу на той факт, що при розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України Про містобудування , спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Як роз`яснено в абзаці 4 пункту 9 уже згаданої вище Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 3 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

На підставі вищенаведеного, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, зокрема врахувавши те, що позивач здійснив будівництво гаражу на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності і була відведена для вказаної мети, згідно технічної документації гараж відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації, прав та інтересів інших осіб самочинно збудований гараж не порушує, а відповідач не заперечує проти визнання права власності на такий за позивачем, а тому виходячи з положень ч. 5 ст. 376 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити, а саме за позивачем слід визнати право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 61,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером №4625382000:01:012:0025.

Судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на гараж з підвальним приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 61,2 кв.м..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н. М. Янів