Ухвала

від 22.03.2021 по справі 581/159/21

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/159/21

Провадження № 2/581/90/21

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2021 року селище Липова Долина

Суддя Липоводолинського районного суду Сумської області Сізов Д.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант-Агро про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант-Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Обрій , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 ,

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння і користування, поновлення права оренди на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

19 березня 2021 року ТОВ Діамант-Агро звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить суд витребувати із незаконного володіння і користування відповідача земельну ділянку кадастровий № 5923286800:02:004:0049, площею 2,8698 га, що розташована на території Синівської сільської ради Роменського (Липоводолинського) району Сумської області та поновити право оренди ТОВ Діамант-Агро на цю земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року.

Зазначає, що 15 жовтня 2015 року ОСОБА_2 та ТОВ Діамант-Агро уклали договір оренди вказаної земельної ділянки на строк 7 років. 14 листопада 2015 року право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

8 травня 2020 року із внесенням відповідних відомостей до зазначеного реєстру відбулася реєстрація припинення вказаного договору оренди землі на підставі угоди від 5 травня 2020 року про припинення договору оренди землі. Позивач зазначає, що вказаної угоди не укладав та не підписував.

27 травня 2020 року право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ ФГ Обрій на підставі договору оренди земельної ділянки від 26 травня 2020 року.

Зазначене, на переконання позивача, вказує на незаконне, без відповідних на те правових підстав набуття відповідачем права оренди на спірну земельну ділянку.

Одночасно з пред`явленим позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить накласти арешт на земельну ділянку кадастровий № 5923286800:02:004:0049, площею 2,8698 га, що розташована на території Синівської сільської рада Роменського (Липоводолинського) району Сумської області; заборонити ТОВ ФГ Обрій та будь-яким іншим фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам - підприємцям, користуватися цією земельною ділянкою (обробляти землю, збирати врожай); заборонити ТОВ ФГ Обрій , ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки або передачею її у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування іншим особам.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивачем протягом багатьох років здійснювалося оброблення спірної земельної ділянки: вносилися добрива, проводилися інші заходи, спрямовані на підвищення родючості ґрунтів, на що витрачалися значні кошти. Позивач добросовісно виконував обов`язки орендаря, вчасно і в повному обсязі сплачував орендну плату. Договір оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року має строк дії до 2022 року. Однак позивач протиправно, на підставі підробленої угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, позбавлений права її оренди, а відповідач незаконно набув право оренди на цю земельну ділянку. На час подання заяви починається аграрний сезон - весняна посівна. Оскільки право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації і відомості державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними доки не доведено протилежне, тому позивач на цей час не має прав на спірну земельну ділянку. Отже, внаслідок протиправних дій третьої особи позивач позбавлений права обробляти земельну ділянку, посіяти сільськогосподарські культури, зібрати врожай і в подальшому отримати прибуток. У зв`язку з чим вважає необхідним заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти дії спрямовані на користування земельною ділянкою, в тому числі на обробку землі та збір врожаю. Незабезпечення таким чином позовних вимог призведе до засівання відповідачем земельної ділянки, що у разі задоволення позову призведе до необхідності відшкодування завданих збитків.

Крім того, власник може будь-яким чином розпорядитись спірною земельною ділянкою, укласти нову угоду про розірвання договору оренди, і після чого передати в оренду новому орендареві. Зазначене, зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, оскільки майно вже не перебуватиме у володінні і користуванні відповідача. Тому, існує обґрунтована необхідність у вжитті такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку, а також заборону відповідачу та третій особі вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, передачею у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування будь-яким іншим особам земельної ділянки.

Зазначає, що невжиття заходів забезпе¬чення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів у разі задоволення заявленого позову.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів позивача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що предметом позову у справі є правовідносини щодо права оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 .

У разі вчинення відповідачем чи третьою особою дій, пов`язаних із відчуженням чи іншим розпорядженням належним їм майном - земельною ділянкою, виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде істотно ускладненим.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане майно, позивачем не враховано, що арешт передбачає не лише заборону реалізації (відчуження) майна, а й заборону користування майном, що на думку суду є невідповідним заходом, тому у даній вимозі слід відмовити.

При цьому встановлення заборони користування земельною ділянкою не є доцільним, оскільки користування відповідачем земельною ділянкою не може вплинути на виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Окрім того, обробіток відповідачем належної третій особі земельної ділянки, може бути здійснений на підставі договору оренди землі, який станом на сьогодні є чинним.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову в частині заборони відповідачу та третій особі вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням або передачею у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування будь-яким іншим особам спірної земельної ділянки в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, підстави та вид забезпечення позову є співмірними та взаємопов`язаними з пред`явленими вимогами, існує реальна загроза того, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідає вимогам закону та забезпечує баланс між інтересами сторін, і не позбавляє ОСОБА_1 права володіти належною йому земельною ділянкою.

Частиною 8 статті 153 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Однак суд вважає, що на даний час відсутні підстави вважати, що існують обставини щодо обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, у зв`язку з чим зустрічне забезпечення судом не застосовується.

Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант-Агро (вул. 40 років Перемоги, 29, с. Сула, Сумський район, Сумська область; код ЄДРПОУ:38575616) про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Обрій (вул. Роменська, 4, селище Липова Долина, Роменський (Липоводолинський) район, Сумська область; код ЄДРПОУ: 42066949), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням або передачею у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування будь-яким іншим особам земельної ділянки з кадастровим № 5923286800:02:004:0049, площею 2,8698 га, що розташована на території Синівської сільської ради Роменського (Липоводолинського) району Сумської області.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу допустити до негайного виконання.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення (підписання) або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухала суду виготовлена у двох примірниках, один з яких направити заявнику, копію - учасникам справи.

Суддя Д. В. Сізов