Постанова

від 04.03.2021 по справі 522/6268/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5800/21

Номер справи місцевого суду: 522/6268/20

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючої - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю - представника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2020 року про забезпечення позову (одноособово суддя Чернявська Л.М.) у цивільній справі за позовом Громадської організації Одеський контроль до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту,

ІІ . ОПИСОВА ЧАСТИНА

16.04.2020 року громадська організація Одеський контроль (далі-ГО) звернулась із позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту у вигляді спільного сумісного права користування земельною ділянкою, а саме: встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту у вигляді спільного сумісного права користування земельною ділянкою кадастровий № 5110137500:48:001:0006 площею 1,4529 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 .

21.04.2020 року представник ГО подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 самостійно або із залученням третіх осіб виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на земельній ділянці площею 1,4529 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява представника ГО про забезпечення позову зазначає:

Зі змісту публікації, розміщеної в інтернет видавництві Думская , на території спірної земельної ділянки знаходиться дорога та здійснюються будівельні роботи.

Вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони проведення будівельних робіт дозволяє уникнути заподіянню ще більших збитків позивачу, вжиті заходи спроможні забезпечити та гарантувати реальне виконання рішення у разі задоволення позову, такий спосіб забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог.

Подання позову, а також відкриття провадження в справі не перешкоджають проведенню будівельних робіт, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній справі, і, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір заявника захистити свої права та інтереси, які позивач вважає порушеними, не буде реалізовано у разі відчуження даної земельної на користь інших осіб та/або її забудови, судовий розгляд позовної заяви стане недоцільним, що не відповідатиме завданню судочинства, порушить право позивача на судовий захист.

Невжиття заходів забезпечення позову може зумовити виникнення інших спорів для відновлення прав позивача, у зв`язку з чим необхідно буде докласти значних зусиль шляхом ініціювання нових судових процесів, що потягне за собою матеріальні витрати.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.04.2020 року вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 самостійно або із залученням третіх осіб виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на земельній ділянці кадастровий №5110137500:48:001:0006 площею 1,4529 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 не погодився із ухвалою суду від 23.04.2020 року і в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 зазначає:

В ухвалі від 23.04.2020 року зазначив, що необхідність забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу самостійно або з залученням третіх осіб, виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на земельній ділянці є обґрунтованою, так як відсутність заборони виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на спірній земельній ділянці може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення стосовно встановлення сервітуту, так як існує реальна можливість порушення спільного сумісного права користування земельною ділянкою, що суттєво ускладнить виконання рішення суду, в разі задоволення позову . Проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці може істотно ускладнити чи унеможливити ви конання майбутнього рішення стосовно встановлення сервітуту, так як існує реальна можливість порушення спільного сумісного права користування земельною ділянкою, що суттєво ускладнить виконання рішення суду, в разі задоволення позову .

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охороню ваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.

Відповідно до п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розг ляді справ про забезпечення позову , при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконан ню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову так, як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав бо інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інте ресів інших учасників справи.

ГО звернулось із позовними вимогами немайнового характеру, що не вимагає примусового виконання судового рішен ня у разі його ухвалення на користь позивача, а відтак суд першої інстанції необґрунтовано послався на неможливість реального виконання майбутнього рішення суду, як на підс таву вжиття заходів забезпечення позову.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Суд в ухвалі не зазначив, яким чи ном невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний за хист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Судом не в достатній мірі досліджені докази, які надані позивачем в якості обґрунтування заяви про забезпечення позову та позову в цілому.

Інтернет-роздруківка з сайту ОСОБА_2 , на яку посилається позивач та суд, не мі стить жодного посилання на земельну ділянку, яка є предметом даного спору, а саме, ні її адреси, ні кадастрового номеру, а ні прізвища власника. Крім того, в статті взагалі йде мова про відкриття на початку літа оновленої Траси здоров`я та спуску до неї з Французького бульвару, зазначено, що роботи проводяться власником житлового комплексу, Жилстройсервис-2 і за згодою міської влади, яка контролює їх виконання.

Тому не зрозуміло, на якій підставі позивач та суд зробили висновок, що ця стаття має хоч якесь відношення до земельної ділянки, що належить на праві власності відповідачу.

Необґрунтованими та недоведеними є доводи позивача, які прийняті судом як підстава для вжиття заходів забезпечення позову, що саме на земельній ділянці відповідача ведуться будівельні роботи. До початку будівництва передує отримання Містобудівних умов та обмежень , розробка проектно-кошторисної документації та отримання у відповідних державних органів дозвільної документації. Зазначена інформація є загальнодоступною та знаходиться на офіційних сайтах органів державної влади.

Позивачем не надано жодного доказу, що він є власником або має право ко ристування будь-якою суміжною ділянкою та що його права порушені діями відпові дача.

Відповідач надав докази, які підтверджують, що він є власником земельної ділянки, на якій відсутня будь-яка постійна дорога, шлях, яка не пере шкоджає вільному проходу/проїзду по дорозі. Жодного будівництва на належній відповідачу на праві власності земельній ділянці не проводиться, оскільки воно на віть не розпочато.

Суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову на підставі лише доводів, які наво дить позивач із посиланням на інтернет видання ОСОБА_2 , яке не є офіційним джерелом інформації та відомості з якого не можуть бути прийняті судом в якості доказів і спростовуються наданими відповідачем належними та допустимими доказами, в сенсі ви мог ЦПК України.

Позивач зловживає своїми процесуальними права ми та намагається за допомогою суду створити штучні перешкоди у реалізації права влас ності відповідача на належну йому земельну ділянку.

Так, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа № 522/5645/20 за позовом ГО Одеський контроль до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:48:001:0006 площею 1.4529 га, цільове призначення: для будівництва та об слуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 . У цій справі позивач також подав заяву про забезпечення позо ву шляхом накладання арешту на земельну ділянку та заборони ОСОБА_1 вчиняти дії на зе мельній ділянці кадастровий №5110137500:48:001:0006, яка ухвалою суду від 14.04.2020 року задоволена частково з накладенням арешту на земельну ділянку.

16.04.2020 року ГО звертається із позовом до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту, який є предметом розгляду у даній справі і також подає заяву про забезпечення позову, в якій забуває прибрати в описовій частині посилання про необхідність накладання арешту на земельну ділянку, при цьому жодного обґрунтування, яким чином такі роботи можуть вплинути на його права, не приводить.

Проведення будівельних, монтажних, демонтажних робіт не є предметом розгляду у справі, крім того, демонтаж за своєю суттю є розбирання будь-чого та прибирання цього з певного міста, тому не зрозуміло, яким чином демонтаж будь-чого може перешкодити позивачу у випадку задоволення його позовних вимог.

Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а заява зазначає лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, яке не підлягає примусовому ви конанню, що не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.

Позивач в особі представник ГО не скористався правом надати відзив , пояснення або заперечення на скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.06.2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу суду від 23.04.2020 року (а.с.67,68), яка надіслана особам, які беруть участь у справі, зокрема позивачу за місцем знаходження юридичної особи - ГО, що вказана у позовній заяві і Статуті ГО (а.с. 2,9, 69,70).

Поштові відправлення від 04.06.2020 року, від 02.07.2020 року і від 13.01.2021 року не вручені представнику ГО з відміткою пошти, що за закінченням терміну зберігання (а.с.69,78,79,91).

Судова повістка про виклик до суду на 04.03.2021 року надіслана 02.03.2021 року позивачу на його електронну адресу і доставлена до електронної скриньки позивача 02.03.2021 року (а.с.95).

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи (ст. 128 ч. 8 п. 2 ЦПК України).

04.03.2021 року представник позивача у судове засідання не з`явився і не повідомив суд про причини неявки.

Справа знаходиться у провадженні апеляційного суду з червня 2020 року.

Учасники справи зобов`язані, у тому числі,сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (ст. 43 ч.2 п.2 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (ст. 44 ч.ч.1,2 ЦПК України).

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи (п.66 постанови Верховного Суду від 04.08.2020 року по справі № 183/6913/16 (2-/183/43/17).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст. 3 ЦПК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року по справі № 337/474/14-ц).

Позивач бездіє, оскільки як ініціатор цивільного провадження у суді, тривалий час не цікавиться рухом справи в суді апеляційної інстанцій, тобто недобросовісно створює особам, які беруть участь у справі, перепони для руху справи .

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України", п. 28, № 16652/04, від 02.12.2010 року). Запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення ЄСПЛ у справі "Мусієнко проти України", п.24, № 26976/06, від 20.01.2011 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі № 36655/02 Смірнова проти України , рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі № 30979/96 Фрідлендер проти Франції (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі Красношапка проти України ).

Бездіяльність позивача ГО містить ознаки недобросовісності під час розгляду справи в суді і створює перепони для руху справи, є зловживанням процесуальними правами на участь у судовому засіданні (йдеться про право на участь у суді апеляційної інстанції).

Тому, незважаючи на те, що повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу ГО про виклик у судове засіданні на 04.03.2021 року мало місце 02.03.2021 року, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи по суті 04.03.2021 року.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву представника ГО про забезпечення позову виходив з необхідності застосування заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення, крім того, зазначив, що відсутність такої заборони може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення стосовно встановлення сервітуту, існує реальна можливість порушення спільного сумісного права користування земельною ділянкою, що суттєво ускладнить виконання рішення суду, в разі задоволення позову (48,49).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду в цій частині з таких підстав.

Суд, за заявою учасника справи, має право вжити, передбачених ст. 150 ЦПК України, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 149, ст. 150 ч.ч.1 п.п.2,4, ч.3 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається наступне.

16.04.2020 року ГО звернулось із позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту у виді спільного сумісного права користування земельною ділянкою, а саме: встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту у вигляді спільного сумісного права користування земельною ділянкою кадастровий № 5110137500:48: 001:0006 площею 1,4529 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.2-7).

21.04.2020 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову (а.с.39-43).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.04.2020 року задоволено заяву ГО про забезпечення позову та вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 самостійно або із залученням третіх осіб виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на земельній ділянці площею 1,4529 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.48-49).

Виділені матеріали цивільної справи з розгляду заяви про забезпечення позову не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження припущення про існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду у справі.

Посилання представника ГО у заяві від 21.04.2020 року про забезпечення позову на публікацію, яка розміщена на сайті інтернет-видавництва Думская від 31.03.2020 року, безпідставні (а.с.24-26).

Вказана Інтернет-роздруківка з сайту ОСОБА_2 не мі стить посилань на земельну ділянку, яка є предметом спору (її адресу, кадастровий номер, прізвище власника тощо). У статті йдеться про відкриття оновленої Траси здоров`я зі спуском до неї з Французького бульвару, а також, що роботи здійснюються Жилстройсервис-2 та зі згоди міської влади, яка контролює їх виконання.

Всупереч ст. 150 ч.3 ЦПК України, суд першої інстанції належним чином не оцінив обґрунтованість доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії на земельній ділянці.

Суд не з`ясував і належним чином не обґрунтував співмірність видів забезпечення позов та необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні підстави і припущення.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову зважаючи на наступне.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів усіх осіб.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

В суді заявлені вимоги немайнового характеру, а саме, про встановлення земельного сервітуту.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2018 року по справі №910/1040/18).

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Виділені матеріали цивільної справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач, посилання представника позивача у заяві про забезпечення позову, що відповідач здійснює будівництво на земельній ділянці і діє недобросовісно, жодними доказами не підтверджені.

Предметом розгляду є вимоги про встановлення земельного сервітуту, отже судове рішення, у разі задоволення таких вимог, не вимагає примусового виконання.

За таких обставин, суд мав би належним чином обґрунтувати в ухвалі підстави забезпечення ним позову немайнового характеру.

Представник позивача у заяві, а суд в ухвалі зазначають про те, що необхідно застосувати заходи забезпечення позову з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, що метою є запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення, що відсутність такої заборони може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення щодо встановлення сервітуту, що існує реальна можливість порушення спільного сумісного права користування земельною ділянкою.

Можливі недобросовісні дії з боку відповідача не доведені.

Які потенційні труднощі і внаслідок чого вони виникли або можуть виникнути не обґрунтовано і належними доказами не доведено.

Що мається на увазі існує реальна можливість порушення спільного сумісного права користування земельною ділянкою також не обґрунтовано.

Вказані представником позивача обставини є припущеннями, належним чином не обґрунтовані та не доведені.

Зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, відсутні належні обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи представника відповідача у скарзі щодо відсутності підстав для забезпечення позову на підставі заяви представника позивача від 21.04.2020 року, прийняті до уваги і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.2 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального права - ст. 149, 150 ч.ч.1,3 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

З огляду на те, що предметом розгляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, судові витрати підлягають вирішенню судом за результатами розгляду справи по суті.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2020 року про забезпечення позову - скасувати.

Відмовити представнику Громадської організації Одеський контроль у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду складено 22.03.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков