Постанова

від 17.03.2021 по справі 372/453/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/453/19 головуючий у суді І інстанції Тиханський О.Б.

провадження № 22-ц/824/2445/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Гасюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Проект , треті особи: Державне підприємство Київське лісове господарство , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та просив визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради , а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 земельних ділянок загальною площею 11,9824 га для ведення особистого селянського господарства на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_4 земельні ділянки площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0035, площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0007, площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0006, площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0036; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,8629 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0005; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,9318 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004; ТОВ Ленд Проект земельну ділянку площею 1,9862 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034, що розташовані на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки було встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 1634 від 16 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 8-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок загальною площею 11,9824 га в адміністративних межах Копачівської сільської ради Обухівського району, зокрема, ОСОБА_7 - земельної ділянки площею 1,500 га; ОСОБА_8 - земельної ділянки площею 1,500 га; ОСОБА_9 - земельної ділянки 1,500 га; ОСОБА_10 - земельної ділянки 1,9862 га; ОСОБА_11 - земельної ділянки 1,2015 га; ОСОБА_12 - земельної ділянки 1,500 га; ОСОБА_13 - земельної ділянки 1,9318 га; ОСОБА_3 - земельної ділянки 0,8629 га. У подальшому, управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації вищевказаним громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки. У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:07:002:0035, 3223184200:07:003:0007, 3223184200:07:003:0006, 3223184200:07:002:0036 на користь ОСОБА_4 Земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037 була відчужена ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 Земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004 відчужена ОСОБА_13 на користь ОСОБА_6 , який в подальшому відчужив її ОСОБА_5 . ОСОБА_6 також перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034 від ОСОБА_10 . Перший заступник прокурора Київської області вважає, що оспорюване розпорядження було прийнято поза межами компетенції, а набуття права власності на земельні ділянки відбулося з порушенням вимог земельного та лісового господарства. Спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, а саме до лісів Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство . Вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Обухівська районна державна адміністрація без вилучення передала у приватну власність спірні земельні ділянки для особистого селянського господарства, що свідчить про перевищення повноважень. Оспорюваним розпорядженням передано у власність земельну ділянку лісового фонду без згоди землекористувача. Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок. Зважаючи на те, що відповідачами право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише у порядку ст. 16 ЦК України. Незаконне вибуття лісових ділянок з державної власності у приватну безумовно становить суспільний інтерес. Звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у власність земельних ділянок лісового фонду, які на даний час вільні від забудови об`єктами нерухомості, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б доводили, що земельна ділянка площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037, розташована на території Копачівської сільської ради Обухівського району, відноситься до земель лісового фонду, а це питання має важливе значення для справи. Відповідач посилається на ряд доказів, які на її думку спростовують висновки суду та вказує на те, що всі державні контролюючі органи, які приймали участь у виділенні земельної ділянки ОСОБА_14 та надавали дозволи та довідки для відчуження земельної ділянки за договором купівлі-продажу стверджували, що земельна ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства і немає жодних перешкод для її використання за цим призначенням. Відповідач зазначає, що всі ці обставини переконали її в законності відведення та можливості придбання земельної ділянки і вона уклала договір купівлі-продажу, за яким придбала земельну ділянку за 64 283,13 доларів США. Висновки суду про те, що Обухівське лісництво ДП Київське лісове господарство правомірно користується лісами площею 11,9824 га відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЛК України не підтверджено жодними доказами. Рішення компетентного органу про передачу ДП Київське лісове господарство земельної ділянки лісогосподарського призначення відсутнє, як і відсутні відповідні погодження компетентних органів на це рішення та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування на земельну ділянку. Суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 19, 55-57, 83-84, 116, 149 ЗК України, ст. 7-8, 27, 45-47, 54, 57 п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, ст. 21, 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. 257, 387, 388, 393 ЦК України. Про існуючу ситуацію щодо відведення земельної ділянки прокурору стало відомо ще в грудні 2008 року, коли ним було подано два протести на розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1365 та № 1634. З цієї дати про наявні порушення стало відомо і Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Ленд Проект зазначає, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження Обухівською районною державною адміністрацією було достовірно встановлено, що земельні ділянки, які виділялися 8-ми громадянам, не відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення та не використовувалися для ведення лісового господарства. Прокурор пропустив строк звернення до суду з позовом і ним не доведено те, що він не міг дізнатися раніше про факт порушення. Кабінет Міністрів України не надав до суду клопотання про поновлення строків позовної давності, оскільки закон не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради від 16 жовтня 2008 року № 1634 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 8 громадянам для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок загальною площею 11,9824 га в адміністративних межах Копачівської сільської ради Обухівського району, у тому числі наступним громадянам: ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 1,500 га; ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 1,500 га; ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 1,500 га; ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 1,9862 га; ОСОБА_11 - земельну ділянку площею 1,2015 га; ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 1,500 га; ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 1,9318 га; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,8629 га (а.с.61, Т.1).

На підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі вищевказаним громадянам видано державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а саме:

ОСОБА_7 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0035 площею 1,500 га (а.с.73, Т.1);

ОСОБА_8 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0036 площею 1,500 га (а.с.75, Т.1);

ОСОБА_9 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0006 площею 1,500 га (а.с.79, Т.1);

ОСОБА_12 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0007 площею 1,500 га (а.с.77, Т.1);

ОСОБА_10 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034 площею 1,9862 га;

ОСОБА_11 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037 площею земельна ділянка 1,2015 га (а.с.174, Т.1);

ОСОБА_13 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004 площею земельна ділянка 1,9318 га;

ОСОБА_3 - на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0005 площею 0,8629 га, які знаходяться на території Копачівської сільської ради.

В подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на підставі договорів купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:07:002:0035, 3223184200:07:002:0036, 3223184200:07:003:0006, 3223184200:07:003:0007 га на користь ОСОБА_4 , що підтверджується відмітками на державних актах серії № ЯЖ 472503, серії № ЯЖ 472504, серії № ЯЖ 472508, серії ЯЖ № 472509 (а.с.74, 76, 78, 80, Т.1).

В подальшому право власності на земельну ділянку площею 1,5000 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037 (первинним власником якої був ОСОБА_11 ) набуто ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 11 березня 2010 року, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Право власності на земельну ділянку площею 1,9318 га з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004 (первинним власником якої ОСОБА_13 ) перейшло ОСОБА_6 , який в подальшому відчужив її ОСОБА_5 .

Відповідно до рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 жовтня 2014 року право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:003:0004.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034 площею 1,9862 га (первинним власником якої був ОСОБА_10 ) набуто ОСОБА_6 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 31 липня 2012 року № ЯМ 233716, який в подальшому відповідно до договору купівлі-продажу від 23 серпня 2018 року № 1377 відчужив її на користь ТОВ Ленд-Проект .

ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223184200:07:002:0034 площею 1,9862 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2490 від 21 грудня 2011 року (а.с.71).

Відповідно до інформації ДП Київське лісове господарство від 28 листопада 2017 року № 02-925 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223184200:07:002:0035, 3223184200:07:002:0036 3223184200:07:002:0037, 3223184200:07:002:0034, 3223184200:07:003:0004, 3223184200:07:003:0005, 3223184200:07:003:0006, 3223184200:07:003:0007, розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва у кварталі 53 (2003, 2014 роки) та становлять єдиний масив лісових насаджень. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало.

Віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується проектами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання Київліс 2004 року, ДП Київське лісове господарство 2015, планово-картографічними матеріалами, планом лісонасаджень Обухівського лісництва виробничої частини ДЛГО Київліс (лісовпорядкування 2003 року)

За інформаціями Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 21 листопада 2017 року № 584 земельні ділянки, надані у власність 8 громадянам розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство і накладаються на виділи 5, 6, 14, 17, 18, 19 кварталу 53 вказаного лісництва.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження прийнято всупереч ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 ЗК України, у зв`язку з чим на підставі ст. 21, 152, 155 ЗК України, ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації підлягає визнанню судом недійсним. Земельні ділянки, надані у приватну власність, мали лісогосподарське призначення та вкриті лісами. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами, що призвело до одержання у власність лісових земель загальною площею 11,9824 га. У зв`язку з цим, отримані у приватну власність земельні ділянки підлягають поверненню належному власнику. Звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у власність земельних ділянок лісового фонду, які на даний час вільні від забудови об`єктами нерухомості, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини.

Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

За ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні: ріллю; багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб; ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб; земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, вилучення земельних лісових ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що право користування Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство лісами площею 11,9824 га відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірна лісова ділянка відносилася до земель лісогосподарського призначення.

Отже, вищевказане розпорядження Обухівської районної державної адміністрації прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки зазначеними громадянами для ведення особистого селянського господарства відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 ЗК України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 3 зазначеної статті ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки земельні ділянки були передані у власність громадян з порушенням вимог чинного законодавства, а згодом були відчужені на користь інших осіб, можливим є застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави.

Отже, позовні вимоги прокурора є доведеними та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 просила застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що прокурору стало відомо про порушення прав та інтересів держави ще в грудні 2008 року, коли ним було подано два протести на розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1365 та № 1634. З цієї дати про наявні порушення стало відомо і Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 та у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор , у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про прокуратуру (в редакції станом на 2008 рік) протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов`язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

У матеріалах справи міститься відповідь Обухівської районної державної адміністрації на протест прокурора на розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації Обухівського району Київської області від 16 жовтня 2008 року № 1634. Зі змістом вказаної відповіді вбачається, що у протесті ставилося питання про скасування оспорюваного розпорядження. Обухівська районна державна адміністрація повідомила прокурора про відсутність підстав для скасування розпорядження, зазначивши про те, що воно прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України (а.с.13, Т.2).

Тобто, прокурору було відомо про порушення прав держави ще у 2008 році, коли було винесено вказаний протест. Однак, позов пред`явлено лише у лютому 2019 року, тобто, з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог, що стосуються Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , та ОСОБА_11 ,не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.

Підстави для скасування рішення суду, що стосується інших відповідачів відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 352 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки інші відповідачі є окремими фізичними особами і можуть самостійно оскаржити судове рішення в апеляційному порядку у випадку незгоди з ним, а ОСОБА_1 не уповноважена іншими відповідачами на здійснення захисту їх прав, підстави для задоволення скарги у повному обсязі відсутні.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 9 943 грн. 65 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з особи, яка звернулась з позовом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року в частині задоволення позову до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_11 , скасувати та прийняти в цій частині постанову.

У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 16 жовтня 2008 року № 1634 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Копачівської сільської ради , в частині, що стосується ОСОБА_11 , та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,2015 га з кадастровим номером 3223184200:07:002:0037, розташованої на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області відмовити.

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з прокуратури Київської області, місце знаходження - бул. Лесі Українки, 27/2 у м. Київ, ідентифікаційний код 02909996, на користь ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 9 943 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок три) гривні, 65 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.