Постанова

від 23.03.2021 по справі 558/158/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 року

м. Рівне

Справа № 558/158/20

Провадження № 22-ц/4815/235/21

Головуючий у Демидівському районному суді

Рівненської області: суддя Олексюк А.О.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини):

о 14 год. 07 хв. 05.11.2020 в

смт. Демидівка Рівненської області

Повний текст рішення складено: 11.11.2020.

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Приватне підприємство "Агроніка";

за участі: представника позивача - адвоката Кондратюка Володимира Веніаміновича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратюка Володимира Веніаміновича на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Агроніка" про визнання договору дійсним та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного підприємства "Агроніка" (далі - ПП "Агроніка" або підприємство) про визнання договору №32-120/14 купівлі-продажу від 23 жовтня 2014 року, що укладений між сторонами у справі, дійсним та визнання права власності на будівлю контори (за планом - літера А-2) загальною площею 303, 9 м 2 у АДРЕСА_1 . Мотивуючи вимоги, вказувалося, що Господарський суд Рівненської області своєю постановою від 24 жовтня 2012 року визнав ПП "Агроніка" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. Ухвалою цього ж суду від 12 серпня 2015 року затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс підприємства, постановлено ліквідувати ПП "Агроніка" і припинено провадження у справі. Разом з тим, відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено не було, а тому підприємство де-юре продовжує існувати.

23 жовтня 2014 року позивач брав участь в аукціоні з продажу будівлі контори в АДРЕСА_1 , та став його переможцем. На виконання результатів аукціону ПП "Агроніка" в особі ліквідатора Сокотуна В.А. як продавцем і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №32-10/14 від 23 жовтня 2014 року, за умовами якого підприємство передало на користь покупця будівлю контори (за планом - літера 2-А) загальною площею 303, 9 м 2 за наведеною адресою, а позивач зобов`язався сплатити 15 224 гривні в рахунок оплати за придбання товару. При цьому було складено акт передавання права власності на нерухоме майно.

Оскільки сторони досягли домовленостей щодо усіх істотних умов договору, виклавши їх у простій письмовій формі і повністю виконавши їх, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, тому вважає, що ці обставини є підставою для визнання його дійсним в розумінні ст. 220 ЦК України.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 в задоволенні зазначеного позову до ПП "Агроніка" відмовлено.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач через свого представника - адвоката Кондратюка В.В. покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали у невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом наданих представником позивача доказів, які вказують про досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, виклавши їх у простій письмовій формі та повністю виконавши умови цього правочину. Зокрема, позивачем сплачено 1 384 гривні гарантійного внеску, а решту вартості будівлі (13 840 гривень) ним сплачено на рахунок організатора аукціону протягом п`яти днів з моменту отримання проекту договору. Також відповідачем підписано акт передавання права власності на спірну будівлю контори.

23 жовтня 2014 року було складено договір №32-10/14 купівлі-продажу, за яким підприємство передало у власність ОСОБА_1 будівлю контори (за планом - літера А-2) загальною площею 303, 9 м 2 в АДРЕСА_1 , тоді як позивач зобов`язався сплатити (і сплатив) 15 224 гривень вартості спірної будівлі. Тобто оспорюваний договір укладено саме на виконання результатів аукціону в процедурі ліквідації юридичної особи в силу правил ст.ст. 50, 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Заявник не згоден із твердженнями суду про відсутність факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення оспорюваного договору, адже ПП "Агроніка" не було передано нотаріусу усі необхідні для посвідчення правочину документи, а сам відповідач сам визнав, що ухилився від такого посвідчення, що в розумінні ст. 82 ЦПК України є обставиною, що звільняється від доказування.

Окрім того, судом залишено без уваги, що на час пред`явлення позову і подання апеляційної скарги втрачена можливість нотаріального посвідчення оспорюваного договору, позаяк ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2015 року затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс підприємства ІК 31728935, ліквідовано юридичну особу ІК 31728935 і припинено провадження у справі. В той же час, суд помилково вважав, що ліквідатор ОСОБА_2 вправі на наданий час представляти інтереси ПП "Агроніка", в т.ч. і укладати договір купівлі-продажу будівлі контори.

Зважаючи на викладене, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про задоволення позову ОСОБА_3 .

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подавався, хоча про право його подання у термін до 26 лютого 2021 року їм було роз`яснено.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив із відсутності будь-яких доказів про те, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будівлі контори. При цьому обидві сторони підтвердили, що за взаємною згодою не зверталися до нотаріуса за посвідченням оспорюваного договору через те, що на час оголошення результатів аукціону не було такої потреби у позивача, тоді як відповідач визнав, що ОСОБА_1 не наполягав на передачі документів для отримання свідоцтва про право власності, бажаючи демонтувати спірну будівлю на будівельні матеріли. Окрім того, підприємству відомо, що позивач стверджував про відсутність грошових коштів на оплату послуг нотаріуса.

Тобто за результатами аукціону обидві сторони фактично не мали наміру нотаріально посвідчити оспорюваний договір, а саме по собі небажання сторони посвідчувати правочин не є безумовною підставою для застосування правил ст. 220 ЦК України.

З наведених міркувань позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Як з`ясовано судом із наданої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер довідки: 178293925; дата і час формування: 21.08.2019, 15:38:03; власником будівлі контори в АДРЕСА_1 , загальною площею 303, 9 м 2 , є ПП "Агроніка". Право приватної власності підприємством набуто на підставі договору купівлі-продажу, р №1307, від 14 липня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А.Б. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію та дата внесення запису: 18.07.2006.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 24 жовтня 2012 року дане підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а також призначено його ліквідатором арбітражного керуючого Сокотуна В.А.

Відповідно до протоколу №66-10/14-Н проведення аукціону від 23 жовтня 2014 року відбувся продаж будівлі контори (за планом - літера А-2) в АДРЕСА_1 , загальною площею 303, 9 м 2 . Переможцем аукціону оголошено ОСОБА_1 .

За його результатами в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу №32-10/14 від 23 жовтня 2014 року, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві майно - зазначену будівлю контори, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт аукціону, сплатити його вартість та виконати визначені в правочині обов`язки. Гарантійний внесок у сумі 1 384 гривень, сплачений позивачем, зараховується до ціни продажу об`єкта аукціону, а також оплаті підлягали 13 840 гривень, яку ОСОБА_1 згодом сплатив 31 жовтня 2014 року.

23 жовтня 2014 року сторонами складено акт про передавання права власності на куплене нерухоме майно, де ПП "Агроніка" в особі ліквідатора Сокотуна В.А. передав його на користь ОСОБА_1 . Це майно позивач прийняв за 15 224 гривень.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2015 року ПП "Агроніка" ліквідовано, а провадження у справі припинено.

В подальшому, 28 жовтня 2020 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області з метою отримання свідоцтва про право власності на придбане майно, у відповідь на що було роз`яснено, що факт придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажу в провадженні справи про банкрутство оформляється нотаріусом за його місцем знаходження шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до ст. 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто посвідченого нотаріально. Оскільки такий договір нотаріально посвідчено не було, тому у видачі свідоцтва відмовлено.

Отже, до нотаріуса з приводу безпосереднього нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу №32-10/14 від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 і ПП "Агроніка" не зверталися.

Вважаючи, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної будівлі, у березні 2020 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до підприємства, де просив визнати дійсним договір №32-10/14 купівлі-продажу від 23 жовтня 2014 року, що укладений між сторонами, за умовами якого позивач купив у ПП "Агроніка" будівлю контори (за планом - літера А-2) загальною площею 303, 9 м 2 в АДРЕСА_1 , за ціною 15 524 гривні та визнати за ним право власності на зазначену будівлю.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову до ПП "Агроніка".

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформляється відповідно до законодавства.

Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копія акта не пізніше наступного дня разом з відомостями про нотаріуса надсилається (вручається) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.

Нотаріус надає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, визначеному законом. Послуги нотаріуса оплачує організатор аукціону.

Норми пунктів 4.1-4.4 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, вказують, що придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні справи про банкрутство оформляється нотаріусом відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за місцем знаходження такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.

Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону. За результатами проведення аукціону та на підставі протоколу проведення такого аукціону нотаріусами видається набувачу свідоцтво.

Тому суд зробив правильний висновок, що при оформленні права власності на майно в результаті аукціону на час виникнення спірних правовідносин існував особливий порядок і він унеможливлював набуття такого права на підставі судового рішення. Між тим, такий порядок позивачем додержаний не був.

Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 04 березня 2019 року у справі №665/2266/16-ц, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приходячи до переконання про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів бере до уваги, що будь-яких доказів про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення оспорюваного договору позивач суду не надав. Поготів, у судовому засіданні сторони визнали, що ОСОБА_1 не вимагав правовстановлюючих документів на будівлі контори і не мав наміру нотаріально посвідчувати оспорюваний договір, оскільки збирався демонтувати будівлю. Тобто обидві сторони не мали бажання посвідчувати договір купівлі-продажу нотаріально, що жодним чином не свідчить про намагання саме відповідача уникнути своїх законних обов`язків.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилкове застосування судом норм матеріального права, то вони спростовуються правильністю висновків суду попередньої інстанції. Тому спірні правовідносини не регулюються і не можуть регулюватися нормами ч. 2 ст. 220 ЦК України.

З викладених міркувань не заслуговують на увагу і посилання автора апеляційної скарги про те, що на час пред`явлення позову і подання апеляційної скарги втрачена можливість нотаріального посвідчення оспорюваного договору.

Не можна погодитися і з аргументами заявника про залишення судом без уваги доказів, які вказують на досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов договору купівлі-продажу з викладенням їх у простій письмовій формі та повним виконанням умов цього правочину.

Так, відповідно до ст.ст. 12 і 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або при виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Решта доводів апеляційної скарги визнаються необґрунтованими та з огляду на це колегією суддів відхиляються.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Підставою для залишення апеляційної скарги без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратюка Володимира Веніаміновича залишити без задоволення, а рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 23.03.2021

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків