Рішення

від 23.03.2021 по справі 200/637/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2021 р. Справа№200/637/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку призначеної йому пенсії з 01 липня 2015 року по 23 листопада 2020 року;

- зобов`язати відповідача зробити перерахунок пенсії позивача з урахуванням страхового стажу за період з 01 липня 2015 року по 23 листопада 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером, перебуває з 20.03.2012 року на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як одержувач пенсії за віком, призначеної та обчисленої відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV. 23.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року та перерахунок раніше призначеної йому пенсії з урахуванням страхового стажу за цей період, на що отримав лист відповідача від 09.12.2020 року за № 1291-2371/С-03/8-0580/20, яким йому фактично було відмовлено у проведенні перерахунку з додаванням стажу за вказаний період з посиланням на несплату роботодавцем страхових внесків за цей період.

Посилаючись на те, що обов`язок сплати єдиного внеску покладений на роботодавця, у зв`язку із чим позивач не може нести відповідальність за його несплату, вважає, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії є протиправними, а відповідача слід зобов`язати провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням страхового стажу за період його роботи з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що з 20.03.2012 року позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як одержувач пенсії за віком, призначеної та обчисленої відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . За приписами Закону України №1058, трудовий стаж до 01.01.2004 року обчислюється на підставі трудової книжки або інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Починаючи з 01.01.2004 року трудовий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Враховуючи, що за даними персоніфікованого обліку, ПрАТ Азовзагальмаш за період роботи позивача з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, не сплачувались страхові внески, відповідач не має законних підстав для врахування його до страхового стажу, та проведення перерахунку пенсії позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Одночасно суд, задовольнивши клопотання позивача, відстрочив йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), інші процесуальні строки, зокрема, щодо розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач - ОСОБА_1 є пенсіонером, з 20.03.2012 року перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як одержувач пенсії за віком, призначеної та обчисленої відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

23.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив видати довідку форми ОК-5, зарахувати до його страхового стажу період роботи з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, за який ПрАТ Азовзагальмаш виплачувало йому заробітну плату, але не сплачувало страхові внески, та здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року (а.с. 12 - зв.бік а.с. 12).

Листом Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.12.2020 року за № 1291-2371/С-03/8-0580/20, позивачу була надана відповідь в якій повідомлено про відсутність підстав для зарахування до загального стажу його роботи, періодів, за які ПрАТ Азовзагальмаш не були сплачені страхові внески. Зазначено, що загальний трудовий стаж враховано по 30.06.2015 року.

Роз`яснено право позивача на оскарження дій/бездіяльності відповідача до вищого органу або суду, у разі незгоди із ними (а.с. 13 - зв. бік а.с. 13)

Згідно із записами у трудовій книжці, що видана на ім`я ОСОБА_1 , останній з 05.01.2011 року по теперішній час працює у Приватному акціонерному товаристві Азовзагальмаш (а.с. 9 - 11).

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 03.12.2020 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у ПрАТ Азовзагальмаш (ЄДРПОУ: 13504334) починаючи з 05.01.2011 року по 23.11.2020 року. За вказаний період містяться відомості про нарахування позивачу заробітної плати, однак відомості про сплату роботодавцем страхових внесків за вказаний спірний період - відсутні (а.с. 15-17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або обрала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ст. 113 Закону №1058, держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону №1058).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно із ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Відповідно до статті 26 Закону №2464-IV, посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права особи, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ПрАТ Азовзагальмаш обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавляється соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а.

За наведених вище обставин суд зазначає про помилковість доводів відповідача, про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи у ПрАТ Азовзагальмаш за який вказаним підприємством не сплачені страхові внески, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків роботодавцем не може впливати на право особи на отримання належних пенсійних виплат, та позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, у якому він працює/працювала.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 03.12.2020 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у ПрАТ Азовзагальмаш (ЄДРПОУ: 13504334) починаючи з 05.01.2011 року по 23.11.2020 року. За вказаний період містяться відомості про нарахування позивачу заробітної плати, однак відомості про сплату роботодавцем страхових внесків за вказаний спірний період - відсутні.

Отже, позивач має право на включення до страхового стажу періоду його роботи у ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року.

Суд констатує, що, як вбачається з наявної в матеріалах справи заяви позивача від 23.11.2020 року Про зарахування періоду роботи до страхового стажу та проведення перерахунку розміру пенсійних виплат , в якій позивач просив відповідача видати довідку форми ОК-5, зарахувати до його страхового стажу період роботи з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, за який ПрАТ Азовзагальмаш виплачувало йому заробітну плату, але не сплачувало страхові внески, та здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, - її форма не відповідає формі, встановленій відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 22-1, а подана у довільній формі.

Проте, зміст вказаної заяви позивача привалює над формою в якій її було подано.

Аналізуючи лист-відповідь Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.12.2020 року за № 1291-2371/С-03/8-0580/20, суд приходить до висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив зарахувати до страхового стажу, період його роботи з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, та провести перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням страхового стажу за вказаний період, то на думку суду, відповідач надавши відповідь на підставі ЗУ Про звернення громадян , в якій фактично відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії по суті, роз`яснивши позивачу право на оскарження зазначеного роз`яснення до ГУ ПФУ, або до суду, вчинив саме дії, які виразились у відмові у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії з додаванням стажу за період роботи позивача у ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, у зв`язку із чим, з урахуванням вищенаведених висновків суду, дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з додаванням страхового стажу за період роботи у ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, є протиправними.

При цьому, оскільки за своєю суттю лист-відповідь відповідача від 09.12.2020 року за № 1291-2371/С-03/8-0580/20, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, суд не вбачає підстав для визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття відповідного рішення про призначення/перерахунок пенсії, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23 листопада 2020 року Про зарахування періоду роботи до страхового стажу та проведення перерахунку розміру пенсійних виплат , з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи у ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, та проведення перерахунку раніше призначеної пенсії з додаванням до страхового стажу періоду роботи у ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, з нарахуванням різниці між розміром фактично сплаченої пенсії до проведення перерахунку, та після перерахунку - із врахуванням страхового стажу за період роботи позивача на ПАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі, позивачу було відстрочено сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом до ухвалення судового рішення у справі.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме у сумі - 908 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 139, 159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області які полягають у відмові, згідно із листом Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09 грудня 2020 року № 1291-2371/С-03/8-0580/20 у проведенні перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з додаванням страхового стажу за період роботи у ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, - протиправними.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а, ЄДРПОУ: 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 23 листопада 2020 року Про зарахування періоду роботи до страхового стажу та проведення перерахунку розміру пенсійних виплат , з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи у ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, та проведення перерахунку раніше призначеної пенсії з додаванням до страхового стажу періоду роботи у ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року, з нарахуванням різниці між розміром фактично сплаченої пенсії до проведення перерахунку, та після перерахунку - із врахуванням страхового стажу за період роботи позивача на ПрАТ Азовзагальмаш з 01.07.2015 року по 23.11.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, ЄДРПОУ: 42171861) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 23 березня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 295 КАС України а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров