Рішення

від 24.03.2021 по справі 640/17381/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року м. Київ № 640/17381/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" до Головного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника позивача - адвоката Галенка Олега Миколайовича (ордер серії КВ №790810 від 18.01.2019),

представник відповідача - Кучерявого Олега Валерійовича (самопредставництво суб`єкта владних повноважень ),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 № 0010804208, № 0010794208, № 0010784208; від 14.06.2019 № 07832615140104, №07842615140104, № 07852615140104.

Ухвалою від 23.01.2020 прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2019 №07862615140104.

Ухвалами від 02.04.2020 замінено відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські правовідносини з ДП "ЖЕК-ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" за договорами від 16.10.2017 б/н, від 01.03.2018 № 627122, від 30.03.2018 б/н, від 16.04.2018 № 631137 за якими було надано послуги з використання житлової площі і комунальних послуг у гуртожитку для надання послуг співробітникам позивача, які виконували роботи за цивільно - правовими угодами, які в свою чергу в подальшому увійшли до складу будівельно - монтажних робіт виконаних на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському". Також позивач зазначив про те, що інформація про кількість використаного пального, визначена в актах форми КБ-2в для генпідрядника, наведена в якості одного з елементів кошторису та має відношення до системи ціноутворення в галузі будівництва, розробленої у відповідності до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174 "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-2000 )", не має жодного відношення та не може бути кваліфікована у якості здійснення позивачем реалізації пального.

Водночас позивач зазначив про те, що дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" за договором від 09.01.2018 № 01, які мали реальний характер та за якими було отримано товар, використаний ним у власній господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, подав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що послуги отримана від ДП ЖЕК-ЛК ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" за договорами про надання житлової площі і комунальних послуг у гуртожитку б/н від 16.10.2017, № 627122 від 01.03.2018, б/н від 30-03.2018, № 631137 від 16.04.2018 не були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, з огляду на що у позивача були відсутні підстави для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування та податкового кредиту за вказаними правовідносинами. Також відповідач зазначив про те, що під час передачі підприємством (замовником) власного пального третій особі (підряднику, виконавцю) на виконання умов договору підряду здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до підрядника (виконавця), що належить до операції з реалізації пального у розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Під час розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 26.04.2019 по 14.05.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.12.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 09.12.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 09.12.2016 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2019 № 319/26-15-14-01-04/41017120, яким встановлено порушення:

- підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134. статті 134 Податкового кодексу України та пунктів 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого завищено збиток за 2017 рік на 1890,00 грн. та занижено податок на прибуток на 41995,0 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 550042,0 грн.;

- підпункту 212.1.15 пункту 212.1 та підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) платником до відповідного, бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб у жовтні 2018 року, у сумі - 140346,53 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "а" підпункту 164.2.17 пункту 164ю2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під. час перевірки питань щодо правильності у гримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 59 300,80 грн.;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма №1ДФ) за IV квартал 2017 - IV квартал 2018 року;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.5. п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) до бюджету утримані суми військового збору у травні 2018 року, у сумі - 0.12 грн., та у жовтні 2018 року - 11 694,12 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "а" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, підпункт 1.5 пункту 16' підрозділу 10 розділу XX, підпункту 1.6. пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму - 4 052.26 грн.;

- пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за 2018 роки;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за листопад 2017 року.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 13.06.2020 № 0010784208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 207 258,43 грн., у томі числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 147 957,63 грн.;

- від 13.06.2020 № 0010794208, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.;

- від 13.06.2020 № 0010804208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у томі числі з свійського збору на 15 740,65 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 11 688,39 грн.;

- від 14.06.2019 № 07842615140104, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 1890,00 грн.;

- від 14.06.2019 № 07832615140104, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 52 494,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 10 499,00 грн.

- від 14.06.2019 № 07852615140104, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 688 553, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 137511,00 грн.;

- від 14.06.2019 № 07862615140104, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем пальне на суму 6917805,90 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку .

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 2.1, 2.3, 3.1, 4.4 договору від 09.01.2018 № 01 укладеного між позивачем та ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг за вказаним договором є проектна документація затверджена в установленому порядку, технічне завдання, календарний план, протокол погодження договірної ціни, акти здачі - приймання виконаних робіт, накладна на передачу проектної документації, акти зауважень.

Позивачем на підтвердження факту отримання послуг від ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" проектної документації затвердженої в установленому порядку та накладної на передачу проектної документації суду надано не було.

Пунктом 4.4 договору від 09.01.2018 № 01 встановлено, що передача документації на опрацювання від підрядника до виконавця здійснюється поетапно. В процесі виконання робіт (стадії та/або етапу) виконавець передає підряднику акти зауважень та частину опрацьованої документації. Після виправлення зауважень підрядник повторно передає документацію виконавцю на перевірку. Даний етап виконання робіт здійснюється до повного коригування кожної частини документації.

Позивачем надано суду копії актів прийому - передачі зауважень складені в період з 02.02.2018 по 09.07.2018 та акти прийму - передачі за якими передавались відомості коригування проекту виконання робіт за період з 28.02.2018 по 25.07.2018.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 09.01.2018 № 01 датою завершення робіт виконавцем вважається дата передачі підряднику готової документації згідно з накладеною та актом здачі - приймання виконаних робіт.

На підтвердження отримання послуг від ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" позивачем надано суду акт приймання - передачі виконаної роботи від 28.02.2018 № 1/ІМК/ТБК, в якому зазначено про те, що його складено на виконання пункту 3.1 договору від 09.01.2018 № 01 про те, що передбачені пунктом 1.1 договору роботи, а саме: "виконати роботи з супроводу, внесення коригувань, перевірки на відповідність умовам діючих в Україні Державних стандартів та норм Технічної документації (проекту виконання робіт з монтажу в`язів арки; Технології виконання робіт по збиранню, зварюванню та монтажу в`язів арочного мосту; проект спеціальних допоміжних засобів (СДЗ) для виконання робіт по монтажу штатних в`язів арок) по об`єкту: "Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві" (ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи (ІА01-9 Проектування та будівництво) " виконано якісно, в повному обсязі та в строки, згідно умов договору. Також в зазначеному акті вказано про те, що підрядник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 3 018042,72 грн. тобто у розмірі ціни договору.

Таким чином, відповідно до акту приймання - передачі виконаної роботи від 28.02.2018 №1/ІМК/ТБК роботи за договором від 09.01.2018 № 01 було надано у повному обсязі 28.02.2018, у той час, як відповідно до актів прийому - передачі зауважень та актів прийму - передачі за якими передавались відомості коригування проекту виконання робіт роботи за вказаними договорами виконувались в період з лютого по липень 2018 року.

Крім того, під час проведення перевірки за результатами якої складено акт від 28.05.2019 №319/26-15-14-01-04/41017120 встановлено наступне:

- ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" не має ліцензії на виконання проектних та будівельно-монтажних робіт (дані Державного реєстру). Основний вид діяльності цього товариства - 46.12 - діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами;

- жоден з працівників ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" (на час виконання проектних робіт) не має кваліфікаційного сертифіката на виконання проектних робіт. За результатами аналізу форми 1ДФ та даних ІС "Податковий блок" на час здійснення робіт на ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" працювало 7 осіб: ОСОБА_1 - зареєстрована у м. Суми, у 2016 перебувала на обліку у ДПІ м. Суми в якості фізичної особи підприємця (далі ФОП) з видом діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, ОСОБА_2 , - зареєстрований у м. Суми, у 2016 перебував на обліку у ДПІ м. Суми в якості ФОП з видом діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, ОСОБА_3 - зареєстрована у м. Кривий Ріг, у 2018 перебувала на обліку у ДПІ м. Кривий Ріг в якості ФОП з видом діяльності - надання інших інформаційних послуг, ОСОБА_4 - зареєстрована у м. Маріуполь, у 2016 перебувала на обліку у ДПІ м. Маріуполь в якості ФОП з видом діяльності - функціонування атракціонів і тематичних парків, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

- на проектній документації, наданій до перевірки, термін її створення датований серпнем 2017 року. При цьому жоден з вищевказаних працівників ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" не рахується у якості розробника (головного інженера проектанта - ГІП), технолога, виконавця або перевіряючого (не враховуючи допису на кресленнях від руки - перевіряючий ОСОБА_4 , січень 2018);

- згідно з даними перевірки та наявними документами авторський нагляд та проектний супровід споруд, що будуються в складі Подільського мостового переходу через р. Дніпро в Києві, розробка проекта СДЗ, здійснювались працівниками ТОВ "Київстрой проект" (код 38374603) і Інституту "УкрДІПробудміст" (код 16290945);

- дані про залучення ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" до виконання робіт спеціалістів чи інших проектних організацій та узгоджений письмовий дозвіл на ці дії ТОВ "Інжинірингова Мостова Компанія" до перевірки не надано;

- накладні, передбачені п.4.5 договору, на передачу документації від ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" до ТОВ "Інжинірингова Мостова Компанія" на перевірку не надані;

- у акті приймання-передач і виконаної роботи № 1/ІМК/ТКБ від 28.02.2019 на загальну суму 3018042,72 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 503007,12 грн.) від імені ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" (Виконавця) в якості директора на першій сторінці вказаний громадянин ОСОБА_7 , а підпис в якості директора на другій сторінці виконано громадянкою ОСОБА_4 ;

- згідно з даними ЄРПН, на час взаємовідносин з ТОВ "Інжинірингова мостова компанія" ТОВ "Торгова компанія "Будінвест" займалась продажем: свіжих фруктів (апельсини, мандарини полуниця, ківі, лимони, нектарини, ананаси), ковпаків автомобільних, газоблоків, клею штукатурки, радіаторів сталевих, світильників, бензину та наданням рекламних послуг посередництво (не виконання проектних робіт) в розробці проектної документації надавали для ТОВ "Торгова компанія "Будінвест".

Позивачем на спростування вказаних тверджень відповідача зазначено про те, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, надати послуги та не є підставою для виключення з податкового облік, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Також позивач зазначив про те, що судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Доведення того, що ТОВ ТК Будінвест дійсно не мало можливості надавати послуги можливо лише у спосіб встановлений законом, зокрема, внаслідок проведення заходів податкового контролю

При цьому доказів та обґрунтувань на спростування зазначених фактів встановлених актом від 28.05.2019 № 319/26-15-14-01-04/41017120 позивачем суду надано не було.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином позивачем не надано суду доказів на спростування встановлених актом від 28.05.2019 № 319/26-15-14-01-04/41017120 фактів, які свідчать про відсутність у ТОВ ТК Будінвест ресурсів та виробничих можливостей для виконання робіт, які є предметом договору від 09.01.2018 № 01.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не надано суду всіх первинних документів, які відповідно до умов договору від 09.01.2018 № 01 мають засвідчувати факт виконання ТОВ ТК Будінвест робіт за вказаним договором, у той час, як дані щодо періоду виконання ТОВ ТК Будінвест робіт, а отже часу існування фінансово - господарських правовідносин між позивачем та вказаним контрагентом зазначені в акті приймання - передачі виконаної роботи від 28.02.2018 №1/ІМК/ТБК (лютий 2018 року) та актах прийому - передачі зауважень та прийому - передачі за якими передавались відомості коригування проекту виконання робіт роботи (лютий - липень) не співпадають, а також те, що позивачем не надано суду належних доказів та обґрунтувань на спростування встановлених відповідачем фактів, які свідчать про відсутність у ТОВ ТК Будінвест трудових ресурсів та виробничих можливостей для викання робіт, які є предметом договору від 09.01.2018 № 01, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ ТК Будінвест , а отже не доведено факт надання послуг останнім .

Між позивачем та Дочірнім підприємством "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" було укладено договору про надання житлової площі в гуртожитку та житлово - комунальних послуг від 16.10.2017 № 62711 - предметом якого є надання в тимчасове платне користування жилої площі за адресою: Електриків, 26/6, кім. 37, від 01.03.2018 № 627122, - предметом якого є надання в тимчасове платне користування жилої площі за адресою: Електриків, 26/6, (л/місця по факту), б/н від 30.03.2018, від 16.04.2018 № 631137 - предметом яких є надання в тимчасове платне користування жилої площі за адресою: Електриків, 31, (л/місця по факту).

На підтвердження факту отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано суду копії актів надання послуг.

Позивач зазначає про те, що послуги отримані від Дочірнього підприємства "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК "ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" з використання житлової площі і комунальних послуг у гуртожитку були використані ним у власній господарській діяльності, а саме для проживання громадян, які виконували для позивача роботи за цивільно - правовими угодами на окремих ділянках будівництва і увійшли до складу будівельно-монтажних робіт сплачених замовником - ПрАТ Завод Кузня на Рибальському на підставі актів виконаних робіт КБ-2в. Зокрема позивач зазначив про те, що перелік співробітників які проживала в гуртожитках Дочірнього підприємства "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" зазначено в додатках до актів надання послуг

Відповідачем в акті від 28.05.2019 № 319/26-15-14-01-04/41017120 та в наданих суду запереченнях зазначено про те, що в якості додатків до актів виконаних робіт до договорів укладених з Дочірнім підприємством "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" до перевірки було надано (під кожний акт окремо, за виключенням № 2162) списки громадян, що проживали у гуртожитку, при цьому згідно з даними перевірки працівники ТОВ Інжинірингова мостова компанія : у отриманих списках відсутні; всі є жителями м. Києва з визначеним місцем проживання.

Позивачем доказів на підтвердження того, що особи зазначені в додатках до актів виконаних робіт до договорів укладених позивачем з Дочірнім підприємством "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" перебували з ним у трудових відносинах та/або з ними було укладено цивільно - правові угоди суду надано не було.

Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження використання послуг отриманих від Дочірнього підприємства "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було. При цьому факт того, що у приміщеннях гуртожитків Дочірнього підприємства "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському", які ним орендувались проживали фізичні особи позивачем визнається.

Таким чином позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що послуги отримані ним від Дочірнього підприємства "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" за договорами від 16.10.2017 № 62711, від 01.03.2018 № 627122, б/н від 30.03.2018, від 16.04.2018 № 631137 були ним використані у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а не безоплатно надані фізичних особам, які не перебували з позивачем у трудових відносинах.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 171.1 та підпунктом "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Підпунктами 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.4 пункту 168.1, підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 16 1 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору є, зокрема, юридична особа, яка надає фізичній особі додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах, та на неї відповідно покладено відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку та подання у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем ні до перевірки, ні суду не надано доказів того, що послуги тимчасового строкового платного використанні житлової площі отримані ним від Дочірнього підприємства "Житлово - експлуатаційна контора - ЛК" ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" за договорами від 16.10.2017 № 62711, від 01.03.2018 № 627122, б/н від 30.03.2018, від 16.04.2018 № 631137 були ним використані у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а не безоплатно надані фізичним особам, які не перебували з позивачем у трудових відносинах, у той час, як їх надання на безоплатній основі фізичним особам позивачем не заперечується, суд дійшов висновку про те, що у позивача були відсутні правові підстави для включення витрат та податку на додану вартість за вказаним правовідносинами до складу витрат, що враховуються при визначення об`єкту оподаткування та для формування податкового кредиту, при цьому у позивача виникає обов`язок виконання обов`язків податкового агенту щодо своєчасного та повного перерахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору та подання у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.06.2019 №№ 0010804208, 0010794208, 0010784208; від 14.06.2019 №№ 07832615140104, 07842615140104, 07852615140104.

В частині оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення від 14.06 .2019 №07882615140104 суд зазначає наступне .

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Згідно зі статті 317 Цивільного кодексу України зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право розпорядження визначається як юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення.

Тобто, зміст права розпорядження становить можливість реалізовувати волю щодо визначення юридичної та фактичної долі речі, а отже, в особи, яка має право розпорядження річчю, є право вибору, альтернатива - знищити таку річ, відчужити її, змінити стан або призначення.

При цьому, відповідно до частини першої статті 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Отже, підрядник (виконавець) діє в обмежених рамках, визначених договором та законом. Він повинен використати пальне за призначенням в межах нормативів, а залишок повернути замовнику. Тобто, підрядник (виконавець) у цьому випадку не має альтернативи, не може визначити долю речі, не має юридичної можливості реалізувати свою волю щодо пального.

В акті від 28.05.2019 № 319/26-15-14-01-04/41017120 відповідач дійшов висновку про те, що позивач здійснював операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у встановленому порядку, оскільки перевіркою було встановлено, що відповідно до наданих під час перевірки документів (акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 ТОВ Інжинірингова Мостова Компанія для ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському"), у період з 09.12.2016 по 31.12.2018 позивачем крім будівельних робіт, в актах окремо визначало кількість та в загальній сумі і вартість використаного пального (бензин, дизельне паливо), яке було придбане позивачем і використане його субпідрядниками під час надання останньому послуг з використання будівельної техніки (згідно з умовами договорів ТОВ Інжинірингова Мостова Компанія забезпечує своїх субпідрядників паливом до їхньої техніки).

Позивач зазначаючи про те, що він не здійснював операції з реалізації пального, посилається на те, що дані про кількість використаного пального є одним з елементів загального кошторису на виконання будівельно - монтажних робіт і не можуть слугувати підтвердженням реалізації пального позивачем, що підтверджується актами форми КБ-2в у яких відсутня вартість пального, а зазначена лише його кількість.

Таким чином, як зазначено позивачем, не заперечується відповідачем та фактично підтверджується актом від 28.05.2019 №319/26-15-14-01-04/41017120 пальне, яке було відображено в актах за формою КБ-2 складених позивачем та ТОВ Інжинірингова Мостова Компанія для ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" було передано позивачем його субпідрядникам з метою використання його під час експлуатації будівельної техніки з метою надання послуг позивачу. При цьому в актах форми КБ-2, копії яких наявні в матеріалах справи, дійсно, як на те посилається позивач, визначено лише кількість використаного пального без визначення його конкретної вартості.

З огляду на зазначене, як не заперечується сторонами позивачем пальне (бензин, дизельне паливо) безпосередньо ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" не передавалось, у той час, як операції із заправлення пальним будівельної техніки, що належить третім особам (субпідрядникам), яка була використана з метою надання останнім послуг позивачу не передбачають переходу права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника, а відтак, вказані операції позивача не можуть бути кваліфіковані, як операції з реалізації пального.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що відповідач в акті від 28.05.2019 №319/26-15-14-01-04/41017120 дійшов помилкового висновку про те, що позивач під час здійснення фінансово - господарських операцій з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" проводив операції з реалізації пального та підлягав обов`язковій реєстрації як платник акцизного податку та про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.06.2019 №07862615140104.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 41017120) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2019 №№ 0010804208, 0010794208, 0010784208; від 14.06.2019 №№ 07832615140104, 07842615140104, 07852615140104, 07862615140104 - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.06.2019 №07862615140104

2. В решті позовних вимог - відмовити

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова мостова компанія" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 41017120) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6538 (шести тисяч п`ятсот тридцяти восьми ) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов