Постанова

від 24.03.2021 по справі 120/4819/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4819/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід Олена Степанівна

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

24 березня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Екміна" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Екміна (далі - відповідач) про стягнення з рахунків у банках, що обслуговують позивача, податкового боргу у сумі 1 559 797 грн. 29 коп. та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що відкриті в установах банків на суму податкового боргу 1 559 797 грн. 29 коп..

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідач є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість у загальній сумі 1 559 797 грн. 29 коп., яка виникла у зв`язку із прийняттям:

- податкового повідомлення-рішення від 10.09.2019 року № 0114225004, яке отримане відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, в якому зазначено вручено 25.09.2019. Навчук ;

- податкового повідомлення-рішення від 10.10.2019 року № 0126515004 за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким застосовані штрафні санкції у сумі 170 грн. 00 коп., яке було направлено на адресу відповідача, проте повернулося за закінченням терміну зберігання ;

- податкових повідомлень-рішень від 01.08.2019 року № 0007891415, № 0007871415, № 0008061415, які отримані відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, в якому зазначено вручено 08.08.2019. ОСОБА_1 ;

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень на момент розгляду справи суду не надано.

Крім цього, згідно відомостей з особової картки платника податків відповідача АІС Податковий блок останньому також нараховано пеню у загальній сумі 225 313 грн. 78 коп.

Позивачем сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 1573-50 від 07.02.2020 року, яка отримана особисто відповідачем, про що свідчить відповідний напис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, де зазначено: вручено. особисто. 16.02.2020. ОСОБА_2 . Доказів її оскарження суду не надано.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, витягом з облікової картки платника податку та відповідною довідкою про суму податкового боргу станом на 07.09.2020 року.

У добровільному порядку відповідач вказану заборгованість не сплатив, відповідно позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків, відповідно до п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

П. 54.3. ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

П. 57.3. ст. 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до вимог п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює певні факти.

Відповідно до ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Системний аналіз норм свідчить, що чинним законодавством передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, крім випадків, коли така особа звільняється від їх сплати на підставах та умовах, визначених діючими нормативно-правовими актами. Такий обов`язок існує й щодо сплати податку на додану вартість. У випадку, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання (податку) в установлені законодавством строки, податковий орган надсилає йому податкову вимогу в визначеному порядку. Податковий борг повинен бути сплачений платником у передбачені строки.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати ПДВ в загальній сумі 1 559 797 грн. 29 коп., з яких 1 052 420 грн. 00 коп. - основний платіж, 282 063 грн. 71 коп. - штрафні санкції, 225 313 грн. 58 коп. - пеня.

Податкові повідомлення-рішення не скасовані, сума заборгованості, визначена у них, є узгодженою у відповідності до положень ПК України.

У встановлені строки до бюджету вказана сума податкового боргу не сплачена.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється гл. 9 ПК України.

Згідно з п. 95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Матеріалами справи підтверджується наявність податкового боргу відповідача у сумі 1 559 797 грн. 29 коп..

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму відповідач, у встановлені законодавством строки, до бюджету не сплатив у повному обсязі, наявність у вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі.

Вирішуючи питання про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що відкриті в установах банків на суму податкового боргу 1 559 797 грн. 29 коп., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 етапі 94 Податкового кодексу України .

Згідно із пунктом 94.2 етапі 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 етапі 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу'.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків,

визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 826/8691/16.

Отже, за змістом вищевказаних норм чинного законодавства безумовною підставою для звернення податкового органу до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, в тому числі недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податковою боргу, або ж майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ Екміна являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, за ТОВ Екміна рахується податковий борг, що складає всього 1 559 797,29 грн., в тому числі основного платежу -1 052 420,00грн., штрафної санкції - 282 063,71 грн., пені - 225 313,58 грн.

Податковий борг з ПДВ виник 05.10.2019 року на підставі податкового повідомлення-рішення №0114225004 від 10.09.2019 року, податкового повідомлення-рішення №0126515004 від

10.10.2019 року, податкового повідомлення-рішення №0007871415 від 01.08.2019 року, податкового повідомлення-рішення №0007891415 від 01.08.2019 року, податкового повідомлення - рішення №0008061415 від 01.08.2019 року.

Податковий борг підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0114225004 від 10.09.2019 року, податковим повідомленням-рішенням №0126515004 від 10.10.2019 року, податковим повідомленням-рішенням №0007871415 від 01.08.2019 року, податковим повідомленням-рішенням №0007891415 від 01.08.2019 року, податковим повідомленням - рішенням №0008061415 від 01.08.2019 року та інтегрованою карткою платника податків.

Пункт 59.1 ст.59 ПК України встановлює, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вищевказаної норми, податковим органом сформовано та направлено боржнику податкову вимогу №1573-50 від 07.02.2020 року.

Відповідно до п.п. 20.1.33. п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до даних фінансової звітності (балансу) на 31.03.2020 року у ТОВ Екміна недостатньо активів для погашення податкового боргу.

Отже, із вищевикладеного вбачається що балансова вартість майна є меншою суми податкового боргу, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу, а тому наявні підстави передбачені пп.20.1.33 ч.20.1 ст.20 ПК України для накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ Екміна , що знаходяться в банку.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було підтверджено належними і допустимими доказами про те, що балансова вартість майна ТОВ Екміна є меншою ніж сума податкового боргу та за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Тому враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення вимоги та накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Екміна", що відкриті в установах банків на суму податкового боргу у розмірі 1 559 797 грн. 29 коп.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Екміна" про стягнення заборгованості скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю Екміна (код ЄДРПОУ 39973402), кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі 1 559 797 грн. 29 коп. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень 29 копійок).

Накласти арешту на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Екміна" (код ЄДРПОУ 39973402), що відкриті в установах банків на суму податкового боргу у розмірі 1 559 797 грн. 29 коп. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень 29 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.