Рішення

від 17.03.2021 по справі 310/6658/20

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/6658/20

2/310/440/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Прінь І.П.

за участі секретаря судового засідання Бевз О.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

перекладача жестової мови Новікової Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знесення самовільно збудованого гаражу,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом ОСОБА_2 , в якому зазначила, що їй на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.04.2020 року належить нежитлова будівля, загальною площею 496,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1184 га, кадастровий №2310400000:09:013:0097, яка також належить Позивачці на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2020 року.

По сусідству в будинку АДРЕСА_2 , проживає Відповідача - ОСОБА_2 , яка порушила будівельні норми та спорудила на межі території належного Позивачці домоволодіння по АДРЕСА_3 , некапітальну споруду металевий гараж.

З приводу законності встановлення гаражу до прилеглої території свого домоволодіння Позивачка звернулася до Виконавчого комітету Бердянської міської ради. 12.06.2020 року робочою комісією створеною розпорядженням міського голови від 03.01.2020 року, було проведено огляд земельної ділянки і встановлено, що за даними містобудівного кадастру управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Бердянської міської ради відсутні дані щодо передачі земельної ділянки, на якій розташовано металевий гараж біля воріт домоволодіння АДРЕСА_3 в оренду або у власність відповідно до норм чинного законодавства України.

Жодних істотних доказів, які б підтверджували законність збудованого гаражу Відповідачкою Позивачеві надано не було, а тому є підстави вважати, що гараж побудовано незаконно.

Позивач, як власник земельної ділянки та домоволодіння по АДРЕСА_1 вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Позивачка просить суд зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усунути перешкоди в користуванні та розпоряджанні земельною ділянкою площею 0,1184 га, кадастровий номер 2310400000:09:013:0097, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зобов`язання знесення за рахунок ОСОБА_2 самовільно збудованого металевого гаражу, що розташований на межі зазначеної земельній ділянки. Також просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у сумі 840, 80 грн.

27.10.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача, в якому відповідачка вказує, що позовні вимоги не визнає. В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що її металевий гараж розташований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Бердянська, він не межує із земельною ділянкою позивачки і ніяким чином не перешкоджає їй у здійсненні права користування земельною ділянкою. Належний їй гараж знаходиться у дворі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 , був встановлений ще її батьком ОСОБА_5 на підставі рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 405 від 31.10.1985 року про закріплення земельної ділянки і надання згоди на розташування гаражу . Крім того, вона неодноразово зверталася до Бердянського виконкому з питанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площею 0,00175 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ), для будівництва індивідуального гаражу. Але розгляд її питання було відкладено до розробки нового Положення Про порядок надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів на території міста Бердянськ .

Розташування належного їй гаражу зафіксовано у розробленій та погодженій схемі генплана та ситуаційній схемі, що спростовує твердження Позивачки про розташування спірного гаражу на межі її земельної ділянки, виходячи з цих технічних документів гараж знаходиться на достатній відстані від домоволодіння АДРЕСА_3 , є також проїзд, тому жодних прав, щодо володіння, користування, розпорядження Позивачкою своєю власністю не порушено.

Крім цього, відповідач вважає, що позивач безпідставно звернулася до суду з цим позовом, оскільки позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Задля забезпечення процесуальних прав відповідача ОСОБА_2 , до участі у справі було допущено перекладача жестової мови ОСОБА_6 , яка володіє технікою спілкування з глухонімими.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася. Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав повністю. Надав суду пояснення ідентичні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 і представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечують, просять в його задоволенні відмовити. Надали пояснення ідентичні, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши надані суду письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктами г , е ч. 1 ст. 96 ЗК України визначено, що землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власності суміжних земельних ділянок та землекористувачів; додержуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За приписами ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ч. 1 ЦК України).

Відповідно до ст. 319 ч. 1 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 376 ЦК України Стаття 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.04.2020 року (а.с.11-13), і земельної ділянки на якій розміщена нежитлова будівля, загальною площею 0,1184га., кадастровий номер 2310400000:09:013:0097, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2020 року (а.с.14-16).

Позивач вказує на те, що на межі її земельної ділянки відповідачем самовільно встановлено металевий гараж, що порушує її права, як власника, на користування своїм майном.

У судовому засіданні встановлено, що металевий гараж, що розташований у дворі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 , був встановлений у 1985 році ОСОБА_5 (батько відповідача) на підставі рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 405 від 31.10.1985 року Про закріплення земельної ділянки і надання згоди на розташування гаражу (а.с.56).

Відповідачка ОСОБА_2 неодноразово зверталася до виконавчого комітету Бердянської міської ради з питання надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовної площею 0,00175 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ), для будівництва індивідуального гаражу. Але розгляд її питання було відкладено до розробки нового Положення Про порядок надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів на території міста Бердянськ .

З дослідженої судом схеми Генплана/ Ситуаційної схеми (а.с.61) встановлено, що металевий гараж відповідача не встановлений на межі земельної ділянки позивача.

Доказів того, що цей гараж порушує права позивача, як власника земельної ділянки або нерухомого майна, що на ній знаходиться, суду позивачем не надано.

З дослідженої копії адміністративної справи №241, наданої адміністративною комісією виконкому Бердянської міської ради, встановлено, що відносно ОСОБА_2 23.09.2020 року дійсно був складений адміністративний протокол за ст.152 КУпАП, згідно з яким було встановлено факт самовільного встановлення металевого гаражу на загальній міській території без дозвільних документів гр. ОСОБА_2 , чим остання захарастила місце загального користування, чим порушила п.2.5.14, п.3.5.6 Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях міста Бердянська , затверджені рішенням сесії міської ради від 30.05.2012 №5 зі змінами, внесеними рішенням сесії від 31.05.2013 року №17.

Згідно із рішенням адміністративної комісії від 23.09.2020 року ОСОБА_2 було звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, оголошено усне зауваження..

Тобто вказані матеріали взагалі не містять інформації щодо виявлення факту порушення права позивача ОСОБА_4 , як власника земельної ділянки або нерухомого майна, внаслідок самовільно встановленого без дозвільних документів на загальній міській території металевого гаражу ОСОБА_2 .

Не надано таких доказів позивачем і в судовому засіданні.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259 , 263 - 265 , 268 , 273 , 354 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання : АДРЕСА_5 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 24.03.2020 року.

ІСуддя І. П. Прінь