Постанова

від 24.03.2021 по справі 911/2933/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. Справа№ 911/2933/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Вайнер О.Л.,

від відповідача - Дєєв А.О.,

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного підприємства "АВТОСЕРВІС"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 (повний текст рішення складено 14.12.2020)

у справі № 911/2933/20 (суддя Карпечкін Т.П.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИОЛА ГРУП"

до Приватного підприємства "АВТОСЕРВІС"

про стягнення 218 878,98 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИОЛА ГРУП" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "АВТОСЕРВІС" про стягнення 218 878, 98 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі за виконані позивачем роботи за договором підряду №19/06/2019/01 від 19.06.2019 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "АВТОСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИОЛА ГРУП" 211 113 грн. 02 коп. основного боргу, 5 964 грн. 73 коп. 3% річних, 1 801 грн. 23 коп. інфляційних, 3 283 грн. 18 коп. судового збору та 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи містять підписаний сторонами без зауважень та заперечень акт виконаних робіт на суму 1 416 865, 90 грн., втім відповідачем оплачено частково дані роботи, а неоплаченими залишились роботи на суму 211 113, 02 грн. Місцевий господарський суд також встановив, що зараховані відповідачем, як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "АВТОСЕРВІС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки Господарського суду Київської області не відповідають обставинам справи, а також при прийняті рішення місцевим господарським судом було порушено норми процесуального і матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що підрядник (позивач) прострочив виконання взятих на себе зобов`язань на строк, що становить 149 календарних днів (з 02.10.2019 року по 27.02.2020 року), а тому відповідно до умов укладеного між сторонами договору (п. 15.2.), позивач зобов`язаний сплатити відповідачу пеню у розмірі 0,1% від загальної суми договору (п. 4.1. - 1 416 865, 90 грн.), що становить 211 113, 02 грн. При цьому, скаржник звертає увагу на копію акту про застосування оперативно-господарської санкції. З огляду на викладене, враховуючи наявність заборгованості ТОВ ТРИОЛА ГРУП перед ПП Автосервіс в розмірі 211 113, 02 грн., скаржник вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Також відповідач наголошує, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн., яка була задоволена місцевим господарським судом є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АВТОСЕРВІС" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року у справі №911/2933/20, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року у справі №911/2933/20 та призначено розгляд справи на 17.02.2021 року.

05.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції без та стягнути з відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року розгляд справи відкладено на 24.03.2021 року.

В судовому засіданні 24.03.2021 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИОЛА ГРУП" (далі - позивач, по договору - Підрядник) та Приватним підприємством "АВТОСЕРВІС" (далі - відповідач, по договору - Замовник) було укладено Договір підряду № 19/06/2019/01 (далі - Договір). (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 2.1. договору підрядник в межах цього договору, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами увесь, передбачений п. 3.1. даного договору фронт (обсяг) робіт, здає у визначені договором строки роботи замовнику, а замовник приймає виконані належним підрядні роботи та оплачує їх вартість в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору підрядник зобов`язується згідно умов цього договору та кошторису (додатку № 1 до цього договору, а.с. 15) виконати обсяг робіт з власних матеріалів та обладнання.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна договірна ціна за цим договором (додаток № 2 до цього договору, а.с. 16) складає 1 353 314, 00 грн., в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору замовник здійснює на рахунок підрядника платежі в розмірі згідно графіку фінансування погодженому між замовником та підрядником після підписання цього договору. Вказаний графік є невід`ємною частиною цього договору та підписується сторонами в формі, передбаченій для самого договору.

В матеріалах справи наявний графік фінансування робіт (додаток до договору підряду №19/06/2019/01) (а.с. 25) відповідно до, якого сторони погодили наступні терміни платежів, які повинен здійснити замовник на користь підрядника:

- 496 620,00 грн. - 19.06.2019 року;

- не менше 460 000,00 грн. - до 15.07.2019 року;

- не менше 200 000,00 грн. - до 10.08.2019 року;

Пунктом 1.4. графіку сторони передбачили, що замовник повинен сплатити остаток суми, передбаченої п. 4.1. договору - протягом 10 банківських з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Замовник здійснює остаточну оплату за виконані роботи у залишковому розмірі після підписання акту (ів) прийому-передачі виконаних робіт сторонами, протягом 10 (десяти) банківських днів, за умови відсутності недоліків у виконаних роботах (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 6.1. договору роботи повинні бути виконані протягом 75 календарних днів з моменту зарахування на розрахунковий рахунок підрядника першого авансового платежу від замовника в розмірі, передбаченому графіком фінансування (п. 5.1. договору), за умови відсутності обґрунтованих підстав продовження строків виконання робіт.

Також у пункті 6.2. договору сторони погодили, що підрядник письмово повідомляє замовника про закінчення робіт на об`єкті у відповідності з обсягами робіт вказаних в договорі та актами виконаних робіт. Об`єм робіт, що здається - приймається призначеною комісією замовника, технагляду.

Відповідно до п. 7.3. договору замовник зобов`язаний: б) прийняти та оплатити, в порядку оговореному в цьому договорі, належним чином виконані роботи; в) негайно письмово повідомити підрядника про виявлені недоліки та порушення в роботі .

Окрім того, пунктом 7.5. договору також передбачено, що підрядник зобов`язаний: а) виконати роботи в об`ємах та порядку визначеному у цьому договорі та додатку до нього, та здати роботи замовнику, відповідно до норм та правил; б) прийняти фронт робіт у замовника по акту здачі-приймання.

Сторони обумовили в пункті 13.1. договору, що підрядник письмово повідомляє замовника про готовність здачі виконаних робіт у відповідності з цим договором )тобто виконання повного об`єму робіт визначеного в розділі 3 цього договору) шляхом надання акту(ів) прийому-передачі виконаних робіт.

При цьому, сторони в п. 13.2. договору домовились, що замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту одержання акту прийому-передачі виконаних робіт підписати його або може затримати підписання акту чи взагалі відмовитись від його підписання за слідуючих умов:

- виявлення у акті виконаних робіт невідповідності фактично виконаних об`ємів робіт та договірних цін на даний вид робіт, що призвели до необґрунтованого завищення вартості будівництва;

- порушення при виконанні робіт будівельних нори та правил, що письмово вказувались замовником і не враховано підрядником;

- неякісного виконання робіт, за умови обґрунтування претензії замовником;

- включення до акту виконаних робіт додаткових робіт, що виконані без погодження замовником;

- необхідність надання замовнику додаткових даних (за вимогою при необхідності), що підтверджують правильність визначення вартості робіт.

В цьому випадку замовник надає підряднику у письмовій формі повний перелік зауважень. Підрядник зобов`язаний розглянути та врахувати усі зауваження замовника, якщо вони достатньо обґрунтовані. При виникненні розбіжностей сторони мають право залучити для вирішення спірних питань незалежного експерта, вартість роботи якого оплачується винною стороною. У випадку підтвердження зауважень експерта чи згоди підрядника сторонами встановлюється строк на виправлення зазначених зауважень.

Згідно з п. 13.5. договору підписаний сторонами остаточний акт прийому-передачі виконаних робіт після завершення їх підрядником та прийняття замовником є підтвердженням всіх зобов`язань сторонами за цим договором .

Договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов`язань по даному договору, з урахуванням п. 6.1. договору. У випадку, якщо роботи виконані раніше зазначеного строку, то дія даного договору припиняється з моменту підписання сторонами остаточного акту прийому-передачі виконаних робіт і оплати виконаних робіт підряднику (п. 18.1. договору).

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 09.09.2019 року відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 6.1. та 15.2. договору, виклавши їх в наступних редакціях:

"6.1 При умові зарахування на розрахунковий рахунок підрядника авансового платежу від замовника в розмірі, передбаченому графіком фінансування (п. 5.1. договору), роботи за цим договором повинні бути виконані підрядником до 01 жовтня 2019 року включно";

" 15.2 При затримці з вини підрядника строків виконання робіт він сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від загальної договірної ціни цього договору за кожний день прострочення".

Також в подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору від 20.09.2019 року відповідно до якої сторони, у зв`язку із збільшенням об`ємів використання профільної системи FORTE WT - 74, виклали п. 4.1 в наступній редакції:

" 4.1 Загальна договірна ціна за цим договором (додаток № 2 до цього договору) складає 1 416 865, 90 грн., в тому числі ПДВ".

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав, а відповідач прийняв без заперечень та зауважень, передбачені договором роботи, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим їх печатками, актом приймання виконаних робіт № т-00000001 від 28.02.2020 року на суму 1 416 865, 90 грн. (а.с. 33).

В матеріалах справи наявна банківська виписка (а.с. 26-30) з якої вбачається, що відповідач здійснював оплату виконаних робіт наступним чином:

19.06.2019 року - 500 000, 00 грн.;

21.08.2019 року - 417 458,00 грн.;

10.09.2019 року - 39 162, 00 грн.;

01.10.2019 року - 100 000, 00 грн.

Також в матеріалах справи наявні платіжні доручення №4267 від 19.06.2019 року на суму 500 000, 00 грн. (а.с. 79), №4579 від 21.08.2019 року на суму 417 458, 00 грн. (а.с. 80), №4669 від 10.09.2019 року на суму 39 162, 00 грн. (а.с. 81) та №4799 від 01.10.2019 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 83).

Позивач в свою чергу, направив відповідачу вимогу №15 від 25.09.2020 року (а.с. 38) про негайну оплату заборгованості за договором на суму 360 245, 90 грн., яка задоволена частково, а саме 05.10.2020 року відповідачем сплачено 149 132, 88 грн., що вбачається за платіжного доручення №6179 від 05.10.2020 року на суму 149 132, 88 грн. (а.с. 83).

Крім того в матеріалах справи наявна претензія відповідача до позивача №32 від 07.09.2020 року в якій ПП Автосервіс вимагало сплатити на користь відповідача пеню в розмірі 211 113, 02 грн. , яка нарахована у зв`язку з порушенням позивачем строку виконання робіт. (а.с. 34), однак оскільки дана вимога залишилась позивачем без виконання, відповідач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з ТОВ ТРИОЛА ГРУП 211 113, 02 грн. пені за прострочення виконання робіт за договором підряду від 19.06.2019 року №19/06/2019/01. (ухвала Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 року про відкриття провадження у справі №910/14881/20, а.с. 74).

Також в матеріалах справи наявний акт про застосування оперативно-господарської санкції за договором підряду від 19.06.2019 року №19/06/2019/01 від 28.02.2020 року, який підписаний в односторонньому порядку відповідачем. (а.с. 84).

Отже, спір у справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення графіку фінансування, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати виконаних робіт не виконав, розрахувався частково, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 211 113, 02 грн. боргу за договором.

В свою чергу відповідач вважає, що оскільки позивач несвоєчасно виконав роботи за договором, останньому нараховано на підставі п. 15.2. договору пеню в розмірі 0,1 відсотка від загальної договірної ціни цього договору за кожний день прострочення за затримку з вини підрядника строків виконання робіт, яка за розрахунком відповідача складає 211 113, 02 грн., а тому на думку відповідача між сторонами відбувся взаєморозрахунок, й відповідно у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за виконані згідно спірного договору роботи.

Місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку щодо задоволення позову в повному обсязі з чим колегія суддів погоджується виходячи за наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837 - ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як визначено ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до приписів ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Місцевим господарським судом було встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, а саме підписаним і скріпленим печатками обох сторін актом виконаних робіт № т-00000001 від 28.02.2020 року (а.с. 33), позивачем всього було виконано робіт за договором на суму 1 416 865, 90 грн.

Відповідачем не спростовано зазначено та не надано будь-яких належним та допустимих доказів, які б свідчили про неповне або неналежне виконання робіт позивачем.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, а саме банківської виписки (а.с. 26-30) та платіжних доручень №4267 від 19.06.2019 року на суму 500 000, 00 грн. (а.с. 79), №4579 від 21.08.2019 року на суму 417 458, 00 грн. (а.с. 80), №4669 від 10.09.2019 року на суму 39 162, 00 грн. (а.с. 81), №4799 від 01.10.2019 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 83) та №6179 від 05.10.2020 року на суму 149 132, 88 грн. (а.с. 83) відповідачем сплачено позивачу загалом 1 205 752, 88 грн., тобто не в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що оскільки матеріали справи містять акт виконаних робіт № т-00000001 від 28.02.2020 року (а.с. 33), який підписаний з боку відповідача без жодних зауважень та заперечень, у відповідача виник обов`язок оплатити вартість виконаних позивачем робіт протягом 10 банківських з моменту підписання акту, тобто до 13.03.2020 року, однак доказів останнього матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує факту виконання робіт позивачем за договором підряду, а лише посилається на прострочення позивачем виконання робіт, у зв`язку з чим відповідач на підставі п. 15.2. договору нарахував пеню в розмірі 0,1 відсотка від загальної договірної ціни цього договору за кожний день прострочення за затримку з вини підрядника строків виконання робіт, яка за розрахунком відповідача складає 211 113, 02 грн., а тому між сторонами відбувся своєрідний взаєморозрахунок.

З наведеного колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно приписів ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання , його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.

Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з статтею 203 ГК України та статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

При цьому грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов`язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, якщо зобов`язання які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Водночас, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

В даному ж випадку місцевим господарським судом вірно встановлено, що зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання.

Крім цього, щодо нарахованої відповідачем пені існує спір, як у даному спору, так і у справі №910/14881/20, яка ініційована самим відповідачем.

Тобто, відповідач скористався своїм правом не звернення до суду, а тому підстава наявності чи відсутності прострочення виконання позивачем робіт й відповідно правомірності нарахування пені відвідачем буде встановлюватись у справі №910/14881/20, а в даній справі наявний спір щодо стягнення за виконані позивачем роботи які, як вбачається з матеріалів справи виконані в повному обсязі та прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, що встановлено вище.

З огляду на викладене вище, судом першої інстанції правомірно було задоволення позовні вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 211 113, 02 грн., яка позивачем доведена, а відповідачем не спростована.

Окрім цього, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 5 964, 73 грн. 3% річних за період з 17.03.2020 року по 04.10.2020 року та 1 801, 23 грн. інфляційних втрат за період квітень-серпень 2020 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованих на суму боргу в розмірі 360 245, 90 грн.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи встановлену вище заборгованість відповідача перед позивачем за договором в розмірі 360 245, 90 грн. станом на 04.10.2020 року (оскільки остання сплата в розмірі 149 132, 88 грн. була сплачена 05.10.2020 року відповідно до платіжного доручення №6179, а.с. 83), колегія суддів перевіривши розрахунок позивача погоджується з судом першої інстанції, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає інфляційні втрати за період квітень-серпень 2020 року в розмірі 1 801, 23 грн. та 3% річних за період з 17.03.2020 року по 04.10.2020 року в розмірі 5 964, 73 грн.

Щодо доводів скаржника, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн., яка була задоволена місцевим господарським судом є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд враховує, що докази, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу були подані позивачем у межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні з позовом позивач зазначив, що ТОВ ТРИОЛА ГРУП сплатив адвокату за надання правової (правничої) допомоги 10 000, 00 грн. гонорару згідно акту та видаткового касового ордеру. (а.с. 7).

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

На підтвердження понесення адвокатських витрат позивач надав суду першої інстанції договір про надання правової (правничої) допомоги № 75/юр від 01.09.2020 року, укладений з адвокатом Вайнером Олегом Леонідовичем (а.с. 40), ордер АА № 1053630 від 08.10.2020 року (а.с. 44) та акт про надання послуг правової (правничої) допомоги № 1 від 08.10.2020 року на суму 10 000, 00 грн. (а.с. 41). У доказ здійснення відповідних витрат позивачем надано видатковий касовий ордер № 10 від 08.10.2020 року на суму 10 000,00 грн. (а.с. 42).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач у відзиві на позов не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а також не подавав окремого клопотання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів звертає увагу, що розмір гонорару 10 000, 00 грн., які позивач витрати є цілком адекватними, оскільки складають менше 5 % від ціни позову.

Відтак, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, те що розмір гонорару 10 000, 00 грн. складає менше 5 % від ціни позову, а також відсутність заяви відповідача про зменшення розміру адвокатських витрат, а позов задоволено повністю, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Крім того, разом з першою заявою по суті в апеляційному суді (відзив на апеляційну скаргу) позивач просив також стягнути з відповідача 3 000, 00 грн., які ТОВ ТРИОЛА ГРУП сплатило адвокату за надання правової (правничої) допомоги у зв`язку із поданням апеляційної скарги Приватним підприємством "АВТОСЕРВІС" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року у справі №911/2933/20.

У доказ понесення вказаних витрат позивачем долучено акт про надання послуг правової (правничої) допомоги № 1 від 04.02.2021 року на суму 3 000, 00 грн., видатковий касовий ордер № 11 від 05.02.2021 року на суму 3 000, 00 грн. та ордер АА № 1079324 від 05.02.2021 року.

З огляду на те, що колегією суддів залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватного підприємства "АВТОСЕРВІС", а рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року у справі №911/2933/20 залишено без змін, а також те, що оплату позивачем адвокату за надання правової (правничої) допомоги було здійснено виключно на підставі поведінки відповідача, а саме подання апеляційної скарги, колегія суддів дослідивши надані позивачем докази, зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу з огляду на складність справи, критерію розумності, співрозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є співмірним.

При цьому, заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходили.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АВТОСЕРВІС" на рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року у справі №911/2933/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року у справі № 911/2933/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2020 року у справі №911/2933/20.

4. Стягнути з Приватного підприємства "АВТОСЕРВІС" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 2-К, код 25566725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИОЛА ГРУП" (02098, м. Київ, Проспект П.Тичини, буд. 14-А, кв. 145, код 39649945) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Доручити Господарському суду Київської області видачу наказу на виконання даної постанови.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2933/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.03.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз