Постанова

від 12.09.2007 по справі а10/268-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.09.07р.

Справа № А10/268-07

За позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.

Дніпропетровськ 

до  Головного Дніпропетровського обласного

управління у справах захисту прав споживачів, м. Дніпропетровськ 

про

скасування постанови

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2.(дов.№ б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1.)-представник

Від відповідача: Єфремов Г.В.(дор.№

1 від 07.09.07р.)-гол. спеціаліст

СУТЬ

СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського

суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про скасування

Постанови  про накладення стягнень

Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів

№ НОМЕР_1року.

        Підстави з якими Позивач пов'язує свої

позовні вимоги - при проведенні перевірки, посадовими особами Головного

Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів

порушено ст. 6 Конституції України, пункти 1, 2, 10 Указу Президента України №

817/98 від 23.07.1998 р.

        Позивач також зазначає на тому, що

Відповідачем визначено суму штрафу Позивачу в розмірі 25 870 грн. При цьому,

посадовими особами Відповідача суму штрафу розраховано без врахування реальної

кількості товару та його загальної вартості, що підтверджується відсутністю в

матеріалах перевірки будь-яких документів про кількість товару, отриманого для

реалізації. Таким чином, Позивач вважає, що при проведенні перевірки та

складанні Постанови № НОМЕР_1року посадовими особами Головного

Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів

порушено ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 2

Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення

законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету

Міністрів України № 1177 від 17.08.2002 р.

        Підприємець стверджує, що не

повідомлення його про час розгляду питання про накладення штрафу та розгляд

цього питання за його відсутності потягли за собою прийняття неправильного

рішення у справі та порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Посадовими особами Відповідача питання, щодо системи

оподаткування суб'єкту

підприємницької діяльності не вивчалося, в той час як до Позивача застосована

спрощена система оподаткування і він є платником патенту ( фіксованого податку

), що звільняє його від обліку витрат, пов'язаних із здійсненням господарської

діяльності, оскільки ставка податку не залежить від розміру таких витрат.

      Відповідач проти задоволення позовних вимог

Позивача заперечує, зазначаючи у запереченнях на їх безпідставність, оскільки

Позивачем пропущено строк подання позову (оскарження) на постанову по справі

про адміністративну правопорушення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови її задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на мьому наполягає одна із сторін. Відповідач просить суд

застосувати до Позивача вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України.

         Враховуючи клопотання Відповідача,

Позивачем було також заявлене клопотання про визнання причини пропущення строку

звернення до суду поважною та відновлення пропущеного строку. В обгрунтування

свого клопотання Позивач зазначив наступне : 14.11.2005 р. Відповідачем було складено

Акт № НОМЕР_3перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів у

складі-магазині фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Вказана перевірка була

проведена за відсутності ОСОБА_1. та його уповноважених представників, які

відповідно до законодавства України перебували з ним в трудових відносинах і

мали права бути присутнім при проведенні перевірки. "Представник ОСОБА_1-

ОСОБА_3", який за заявою представника Відповідача начебто був присутнім

при проведенні перевірки не перебував у трудових відносинах з підприємцем

ОСОБА_1, що підтверджується Довідкою № НОМЕР_2р. В трудових відносинах з

ОСОБА_1. в період з 01.01.2005 р. по 01.01.2006 р. перебували фізичні особи

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

        Позивач стверджує, що про проведення

перевірки 14.11.2005 р. та складання Постанови про накладення стягнень,

передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №

НОМЕР_1р. йому стало відомо тільки після отримання вимоги від державної

виконавчої служби в Бабушкінському районі М.Дніпропетровська за №

НОМЕР_4р.  Таким чином, оскільки про

винесення оскаржуваної Постанови про накладення стягнень № НОМЕР_1р. ОСОБА_1.

стало відомо тільки в березні 2007 року, ним було пропущено річний строк для

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів,

встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.

           В судовому засіданні  була  

оголошена  вступна та резолютивна

частини постанови.

Дослідивши матеріали справи,

вислухавши пояснення представників сторін, 

господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 14.11.2005 р. Головним Дніпропетровським

обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було складено Акт №

НОМЕР_3перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів у

складі-магазині фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який розташований за адресою

АДРЕСА_1.

На підставі Акту Відповідачем було

складено Постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України

"Про захист прав споживачів", згідно з якою "за реалізацію 2-х

найменувань товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів,

одержаних на суму 51 740 грн." застосовано штраф в розмірі 25 870 грн.

       Компетенція адміністративних судів,

згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України 

поширюється на спори юридичних 

осіб  із  суб'єктом 

владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових

актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

            П. 1. ч. 3 ст. 105 КАС України

передбачає, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування

рішення суб”єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

       Згідно з п. 3 ст. 2 КАС України, у  справах 

щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  1) на  

підставі,  у  межах 

повноважень  та  у 

спосіб,  що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з 

використанням  повноваження  з  

метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія); 9) з  урахуванням  права 

особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто

протягом розумного строку.

            Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції

України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

            Ст. 19 ГК України передбачає, що

органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування

та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і

оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні

інтереси суб'єктів господарювання. Дії та рішення державних органів контролю та

нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку,

можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством

порядку.

           Оспорювана Позивачем постанова - це

юридична форма рішення Відповідача, тобто офіційний письмовий документ, який

породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших

суспільних відносин і має обов'язковий характер для Позивача.

           Підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою

визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного

акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -

позивача у спра ( роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від

26.01.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з

визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачає, що у разі

порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання

сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного

господарства, несуть відповідальність за: 2) виготовлення або реалізацію

продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі

п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії

товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до

закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і

витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Відповідно до п. 2 «Положення про

порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист

прав споживачів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від

17.08.2002 р. виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги,

що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі 50 відсотків

вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної

роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб'єкт господарської

діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у

розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

         Відповідачем було визначено суму

штрафу Позивачу в розмірі 25 870 грн. При цьому, суму штрафу було розраховано

без врахування реальної кількості товару та його загальної вартості.

        Враховуючи наведене, а також приймаючи

до уваги  те, що спірну постанову було

винесене Відповідачем без врахуванням вказаних обставин, що мають значення для

прийняття постанови, тобто не обґрунтовано, господарський суд вважає позовні

вимоги  правомірними та такими, що

підлягають задоволенню.

         Відповідно до ст. 99 КАС України,

адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до

адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

           Пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  Якщо суд визнає причину пропущення строку

звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується

в порядку, встановленому цим Кодексом ( ст. 100 КАС України ).

         Враховуючи, що Позивач дізнався про

порушення своїх прав тільки після отримання вимоги від державної виконавчої

служби в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за № НОМЕР_4р., тобто  в березні 2007 року, господарський суд

вважає, що ним не був пропущений річний строк для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів, встановлений ч.

2 ст. 99 КАС України.

         Згідно зазначеного, керуючись ст.  ст. 

87, 94, 98, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України,

господарський суд, -  

П О С Т А Н О

В И В :

        Адміністративний позов Позивача

-задовольнити.

Скасувати Постанову  Головного Дніпропетровського обласного

управління у справах захисту прав споживачів № НОМЕР_1року про накладення

стягнень.

        Стягнути з Головного Дніпропетровського

обласного управління у справах захисту прав споживачів, ( м.

Дніпропетровськ  ) на користь Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1( м. Дніпропетровськ 

)-3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили у

відповідності зі ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України та

оскаржується в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу Адміністративного

судочинства України.

Суддя

І.М. Кощеєв

     Дата

підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України

-14.09.2007 р.