Постанова

від 25.03.2021 по справі 520/13517/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 р. Справа № 520/13517/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.12.20 року по справі № 520/13517/2020

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

до Комунального підприємства "Харківводоканал"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд:

- стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з грудня 2019 року по серпень 2020 року в сумі 415807,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" з грудня 2019 року по серпень 2020 року в сумі 415807,97 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач в апеляціній скарзі зазначає, що на підставі рішення 4 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 12.01.2011 № 132/11 реорганізовано комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» шляхом його приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» . Розпорядженням Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 1880 від 17.10.2011 р. затверджено передавальний акт КП ВТП «Вода» .

Позивач зазначає, що Комунальне підприємство «Харківводоканал» являється правонаступником вищеназваних підприємств та згідно діючого законодавства виконує фінансові зобов`язання, в т.ч. по погашенню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерів, які заробили пільговий стаж по списку № 2 на підприємствах: Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» ; Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» ; Комплекс «Харківводовідведення» КП КГ «Харківкомуночиствод» .

Позивач звертає увагу, що в пенсійних справах пенсіонерів знаходяться довідки, в яких вказано, що КП Харківводоканал є правонаступником усіх вказаних підприємств.

Трудові книжки пенсіонерів заповнювалися Відділом управління персоналом КП Харківводоканал , де чітко вказано дату прийняття на роботу, переведення з дільниці або підрозділу, дата звільнення. В копіях трудових книжок, які надавались суду можливо чітко побачити печатку, в якій зазначено, що КП ВТП Вода реорганізовано шляхом приєднання до КП Харківкомуночиствод згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, а далі Комунальне підприємство каналізаційного господарства Харківкомуночиствод перейменовано в Комунальне підприємство Харківводоканал .

Отже, пенсія призначається пенсіонеру на підставі трудової книжки, якщо виникають питання щодо заповнення трудовій книжки, пенсіонер надає додатково пояснювальні довідки з підприємства, де він працював.

Позивач вважає, що власником „КП ВТП Вода» і КП „Харківводоканал» є Харківська міська рада, тобто дані правовідносини мають розглядатися з урахуванням особливостей комунальної форми власності» .

На думку позивача, в процесі так званої „ліквідації КП ВТП Вода» по суті не змінився власник підприємства. Фактично змінилась лише назва підприємства. Працевлаштування працівників в КП „Харківводоканал» було оформлено переводом з „КП ВТП Вода» . Майнові активи підприємства, що ліквідувалося були передані до нового підприємства відповідно передавального акту. Тому в даному випадку має місце фактичне правонаступництво з урахуванням комунальної форми власності, що є підставою направлення всіх розрахунків відшкодувань різниці сум призначених та виплачених пільгових пенсій для оплати саме до КП „Харківводоканал» . Відтак встановлені обставини, щодо правонаступництва КП „ВТП Вода» і КП „Харківводоканал» підтверджуються матеріалами справи, і є об`єктивним.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що на його думку позивач намагається незаконно стягнути з відповідача відшкодування, у тому числі за той стаж, який був зароблений на інших підприємствах правонаступником яких КП Харківводоканал не є та ніколи не був, що підтверджується Статутом та даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідач зауважує, що дана позиція КП Харківводоканал знаходить своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по справі №817/1290/17, у якій було зроблено правовий висновок, що підприємство, яке не є правонаступником іншого підприємства на якому було зароблено пільгову пенсію не має відповідного обов`язку по її сплаті, а видача довідки про підтвердження пільгового характеру роботи не свідчить про визнання факту роботи таких осіб на підприємстві .

В той же час, у Статуті КП Харківводоканал правонаступництво між ним та КП ВТП Вода не встановлено. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також не містить даних про правонаступництво між КП Харківводоканал та КП ВТП Вода - у розділі Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа відповідна інформація відсутня. Судового рішення, яким би були встановлені обставини щодо правонаступництва також не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Комунальне підприємство «Харківводоканал» знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідачу направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах. Загальна заборгованість підприємства в період з грудня 2019 року по серпень 2020 року становить 415807,97 грн.

Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано витрати на виплату та доставку пільгових пенсій у загальному розмірі 291483,22 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог, та не доведено правомірність стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 415807,97 грн. за період з грудня 2019 по серпень 2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих Положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, и з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону; 3) особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до абзацу 4 п. 1 ст. 2 та абзацу 2 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; На обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Отже, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. п. «б» -«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій Пенсійному фонду України здійснюється незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16 січня 2004 року (надалі - Інструкція).

Пунктом 6.1 Інструкції визначено розміри відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Згідно з п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.5 Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Згідно з п.6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відповідача направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у період з грудня 2019 по серпень 2020 року в сумі 415807,97 грн. по пенсіонерах: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 (а.с. 20-34).

З пояснень позивача встановлено, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Перехідних Положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виникла внаслідок несплати відповідачем належних сум, зазначених у розрахунках пенсіонерів.

Проте, до матеріалів справи до суду не надано доказів, що вище вказані пенсіонери, працювали на комплексі Харківводовідведення , який є структурним підрозділом КП Харківводоканал та на КП "ВТП Вода", будь-яких довідок про підтвердження наявного трудового стажу у зазначених пенсіонерів органом Пенсійного фонду до суду не надано.

Колегією суддів встановлено, що на 4 сесії 6 скликання Харківської міської ради Харківської області прийнято рішення від 12.01.2011 №132/11 про реорганізацію "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" шляхом приєднання його до комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" , в подальшому згідно рішення Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання від 23.12.2011 №577/11 КП КГ Харківкомуночиствод було перейменовано на Комунальне підприємство "Харківводоканал".

Відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що рішеннями Харківського окружного адміністративного суду у справах № 520/3273/19 та № 520/5191/19, які набрали законної сили, за позовами Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення заборгованості, встановлено, що на 4 сесії 6 скликання Харківської міської ради Харківської області прийнято рішення від 12.01.2011 №132/11 про реорганізацію "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" шляхом приєднання його до комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" , в подальшому згідно рішення Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання від 23.12.2011 №577/11 КП КГ Харківкомуночиствод перейменовано на Комунальне підприємство "Харківводоканал".

Частиною 13 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " встановлено, що зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, встановленому статтею 29 цього Закону. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Зміни до Статуту КП КГ "Харківкомуночиствод" та КП "Харківводоканал" щодо приєднання до нього КП "ВТП "ВОДА" не вносились.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що КП "ВТП "ВОДА" на час розгляду справи не припинено.

Отже, слід зазначити, що оскільки КП "ВТП "ВОДА" не виключено з Єдиного державного реєстру та зміни до Статуту відповідача по справі не вносились та не були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, на відповідача не покладено обов`язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 які працювали на вказаних підприємствах.

Посилання позивача на факт видачі довідок щодо наявності пільгового стажу саме відповідачем не свідчать про те, що відповідач є правонаступником КП "ВТП "ВОДА", оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджують ліквідацію КП "ВТП "ВОДА" шляхом приєднання до КП "Харківводоканал".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 по справі № 817/1290/17 та від 24 січня 2019 року по справі №810/2940/15.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія судідв дійшла висновку, що позивачем не доведено правомірність стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії в розмірі 415807,97 грн. за період з грудня 2019 по серпень 2020 року.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог, та не доведено правомірність стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 415807,97 грн. за період з грудня 2019 по серпень 2020 року.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року по справі № 520/13517/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 по справі №520/13517/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський