Постанова

від 25.03.2021 по справі 400/2080/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2080/20

Головуючий в І інстанції: Птичкіна В.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 30.11.2020 р. м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У черні 2020 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 68172,03 грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 67363,63 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 808,40 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач подав до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, у якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 11 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) - 1482; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) - 134 727.

Також, суд першої інстанції встановив, що Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 67363,63 грн. за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а за їх несвоєчасну сплату відповідачем - пеню в сумі 808,40 грн.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що у 2019 році відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже, виконані обов`язки, покладені на нього ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а тому, у позивача були відсутні правові підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Частиною 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року № 875-XII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч. 3 названої статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється або безпосереднім зверненням особи з інвалідністю до підприємства, або зверненням особи з інвалідністю до державної служби зайнятості з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії.

При цьому, на підприємство, установу чи організацію покладено обов`язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, КП Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації було створене робоче місце техніка з технічної інвентаризації для особи з інвалідністю та відповідач протягом 2019 року (починаючи з січня 2019 року та щомісячно) подавав до Первомайської міськрайонної філії Миколаївського обласного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , в якій зазначав інформацію щодо кількості осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані, а саме: осіб з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , та звертався до кадрово-інформаційного центру Точка відліку за сприянням в пошуку осіб з обмеженими можливостями.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем вживались заходи, передбачені законодавством, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, позивачем не надано доказів щодо порушення КП зобов`язань, передбачених ч. 3 ст. 18 Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Посилання позивача, як в заявленому адміністративному позові, так і в поданій апеляційній скарзі, як на підставу для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, на недостатність подання відповідачем до центру зайнятості відповідних звітів для виконання останнім обов`язку щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на створені робочі місця. Згідно зі статтею 18-1 Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань. Крім того, надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що, окрім подання відповідної звітності 3-ПН до центру зайнятості, відповідач також звертався до кадрово-інформаційного центру Точка відліку за сприянням в пошуку осіб з обмеженими можливостями.

Такий висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції Верховного суду України щодо застосування спірних норм Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, викладеною у постановах від 20.06.2011 року у справі № 21-60а11 та від 02.04.2013 року у справі № 21-95а13, а також Верховного Суду, яка викладена в постановах від 11.09.2018 року у справі № 812/1127/18, від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 21.08.2020 року у справі № 812/1129/18, від 27.08.2020 року у справі № 805/1476/16-а, від 03.12.2020 року у справі № 812/1189/18.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 25.03.2021 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька