Рішення
від 22.03.2021 по справі 910/13572/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2021Справа № 910/13572/20

За первісним позовом АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД

до Приватного акціонерного товариства "Фабрика технічних тканин "Технофільтр"

про стягнення 1 000 000 доларів США

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Фабрика технічних тканин "Технофільтр"

до АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД

про розірвання договору

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: Поддимай А.Б.

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: Ткаченко А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" (далі - відповідач, ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр") з вимогами про стягнення 1 000 000 доларів США штрафу на підставі п. 10.2 Інвестиційного договору з будівництва житлового комплексу від 18.10.2018 (далі - Інвестиційний договір).

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов ст. 3, 5, 6 Інвестиційного договору, а також порушенням відповідачем гарантій за Інвестиційним договором щодо наявності належно оформлених прав на користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:75:738:0003, що призвело до неможливості реалізації передбаченого Інвестиційним договором проекту в обсягах та в строк, визначений Інвестиційним договором, та є підставою для вимог позивача про сплату штрафу у розмірі 1 000 000 доларів США відповідно до пункту 10.2 Інвестиційного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 позовну заяву АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

01.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 прийнято позовну заяву АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13572/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 09.11.2020 о 10:00 год.

23.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

02.11.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД з доданими до нього документами.

У підготовче засідання, призначене на 09.11.2020, з`явились представники сторін.

Представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку підготовчого засідання у справі на тридцять днів.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.11.2020, оголошено перерву до 30.11.2020 о 14:00 год.

02.11.2020 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" надійшла зустрічна позовна заява ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" (позивач за зустрічним позовом) до АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД (відповідач за зустрічним позовом) про розірвання Інвестиційного договору з будівництва житлового комплексу від 18.10.2018, укладеного між ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" та АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД.

Позовні вимоги зустрічного позову обгрунтовані недосягненням сторонами Інвестиційного договору згоди щодо його розірвання у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 прийнято зустрічний позов ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" до АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД про розірвання Інвестиційного договору з будівництва житлового комплексу від 18.10.2018 до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/13572/20, призначено підготовче засідання у справі № 910/13572/20 на 30.11.2020 о 14:00 год.

12.11.2020 через відділ діловодства суду від представника АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання, призначене на 30.11.2020, з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні, призначеному на 30.11.2020, представник АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД подав відзив на зустрічну позовну заяву. Відзив залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" просив суд надати час для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

У підготовчому засіданні, призначеному на 30.11.2020, оголошено перерву до 14.12.2020 о 11:40 год.

08.12.2020 через відділ діловодства суду від представника ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.

08.12.2020 через відділ діловодства суду від представника ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 14.12.2020, з`явились представники сторін.

Суд долучив до матеріалів справи відповідь ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" на відзив на зустрічний позов.

У підготовчому засіданні здійснювався розгляд клопотання ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи, поданого 08.12.2020 через відділ діловодства суду.

Представник ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" зазначене клопотання підтримав.

Представник АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД проти цього клопотання заперечував та подав заперечення на клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.

Клопотання залучене судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ознайомившись з клопотанням ПАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи, суд дійшов висновку про його задоволення.

У підготовчому засіданні 14.12.2020 представники сторін зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.

У підготовчому засіданні, призначеному на 14.12.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2021 о 14:00 год.

17.12.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, направлене засобами електронної пошти.

17.12.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

З 16.01.2021 по 22.02.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.

Судове засідання, призначене на 18.01.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Після виходу судді Гумеги О.В. з лікарняного суд дійшов висновку при призначення розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2021 о 10:20 год.

У судове засідання, призначене на 10.03.2021, з`явились представники учасників справи.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 10.03.2021 здійснювався розгляд справи по суті.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.03.2021 судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідача за первісним та за зустрічним позовами.

Стислий виклад позиції учасників справи.

Первісний позов.

Позивач за первісним позовом (Інвестор, АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД) стверджує, що відповідачем за первісним позовом (Фабрикою, ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр") як стороною Інвестиційного договору:

- порушено умови Інвестиційного договору, а саме статті 3 - не укладено договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:738:0003; статті 5 - порушено зобов`язання здійснити всі дії, необхідні для реалізації всіх етапів проекту за Інвестиційним договором, визначених статтею 3; статті 6 - порушено зобов`язання укласти договір іпотеки та не передано Інвестору в іпотеку об`єкти, визначені пунктом 6.1 Інвестиційного договору, більш того - передано такі об`єкти в іпотеку іншій особі;

- порушено надані гарантії за Інвестиційним договором щодо наявності належно оформлених прав на користування Земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:75:738:0003,

що в сукупності призвело до неможливості реалізації передбаченого Інвестиційним договором проекту в обсягах та в строк, визначений Інвестиційним договором, з огляду на що Інвестор, відповідно до пункту 10.2 Інвестиційного договору, має право вимагати від Фабрики сплати суми штрафу у розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США.

Відповідач за первісним позовом (Фабрика, ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр") просив відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі, з огляду на відсутність будь-яких порушень Фабрикою своїх зобов`язань, гарантій за Інвестиційним договором, зокрема і статей 3, 5, 6 Інвестиційного договору та гарантії щодо наявності належно оформлених прав на користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:75:738:0003, крім того, порушено порядок пред`явлення вимоги про сплату штрафу, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог Інвестора про стягнення штрафу у розмірі 1 000 000 доларів США відповідно до пункту 10.2 Інвестиційного договору.

Зустрічний позов.

Позивач за зустрічним позовом (Фабрика, ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр") повністю підтримав заявлені ним вимоги про розірвання Інвестиційного договору у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, якими є: порушення строків реалізації інвестиційного проекту з вини Київської міської ради та її органів та розповсюдження світової пандемії, викликаної коронавірусом СОVID-19, у зв`язку із чим було запроваджено карантин. Позивач за зустрічним позовом вказав на одночасну наявність чотирьох умов для розірвання договору, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідач за зустрічним позовом (Інвестор, АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД) просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, з огляду на недоведеність наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, для розірвання Інвестиційного договору.

У судовому засіданні 10.03.2021 судом оголошено перерву до 22.03.2021 о 11 год. 20 хв.

У судове засідання, призначене на 22.03.2021, з`явились представники учасників справи.

У судовому засіданні, призначеному на 22.03.2021, здійснювався розгляд справи по суті.

Судом з`ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази за первісним позовом.

Судом з`ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази за зустрічним позовом.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо умов Інвестиційного договору.

Учасники справи з дозволу суду ставили запитання один одному.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судових дебатах представники позивача та відповідача за первісним та за зустрічним позовами виступили з промовами (заключним словом).

З дозволу суду представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав репліку.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.03.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2018 між АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД, юридичною особою, що створена та існує за законодавством Республіки Кіпр (далі - Інвестор, позивач за первісним позовом / відповідач за зустрічним позовом), та Приватним акціонерним товариством "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" (далі - Фабрика, відповідач за первісним позовом / позивач за зустрічним позовом) (далі Інвестор та Фабрика разом - сторони) укладено Інвестиційний договір з будівництва житлового комплексу (далі - Інвестиційний договір), враховуючи при цьому, шо:

- Фабрика має право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 1,7591 гектарів, кадастровий номер: 8000.000000:75:738:0003 (далі - Земельна ділянка), на якій розміщені об`єкти нерухомості, зазначені в додатку №3 до цього Договору, загальна площа яких становить 8 720,9 м2 (пп. (А) преамбули Інвестиційного договору);

- сторони мають намір побудувати комплекс житлових будівель з вбудованими торговими, офісними, спортивними та іншими приміщеннями, а також вбудованим паркінгом (далі - Об`єкт) на Земельній ділянці (далі - Проект), при цьому офісна будівля, загальною площею 2 376,3 м2, позначена літерою "А" та будівля виробничого 2-х поверхового корпусу, загальною площею 2 702,2 м2, позначена літерою "П" відповідно до Плану земельної ділянки, наведеного у Додатку 1 залишаються у користуванні та розпорядженні Фабрики, як передбачено умовами цього Договору (пп. (В) преамбули Інвестиційного договору).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 ст. 1 Інвестиційного договору сторони домовились співпрацювати одна з одною та спільно діяти без створення юридичної особи з метою будівництва Об`єкту на Земельній ділянці, включаючи здійснення будь-яких попередніх заходів, введення його в експлуатацію, реєстрації прав власності сторін на створені об`єкти нерухомості відповідно до умов цього договору та розподілу нерухомості. Сторони домовились, що отримають права власності на окремі приміщення Об`єкту відповідно до часток в Об`єкті (майнових прав на Об`єкт) відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 ст. 1 Інвестиційного договору сторони узгодили, що для досягнення цілей в рамках цього договору, Інвестор забезпечить повне фінансування будівництва Об`єкту, фінансування розробки, ухвалення та зміни відповідної проектної документації та будь-яких її змін, отримання всіх необхідних документів, даних та технічних умов, погоджень та затверджень від державних органів, залучення підрядників для виконання будівництва Об`єкту, введення в експлуатацію Об`єкту та вчинення будь-яких інших дій, які можуть бути необхідні для будівництва Об`єкту та введення його в експлуатацію згідно з законодавством України та цим договором, а Фабрика, в свою чергу, надає Інвестору всі необхідні права та повноваження для будівництва Об`єкту згідно з умовами цього договору на Земельній ділянці, передає Інвестору частину прав, повноважень та функцій замовника, сприяє Інвестору в отриманні погоджень, затверджень, технічних умов для будівництва в державних органах, приймає участь у введенні Об`єкту в експлуатацію та виконує будь-які інші функції, які можуть бути необхідні для завершення будівництва та введення Об`єкта в експлуатацію згідно з законодавством України та цим договором.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 ст. 2 Інвестиційного договору, будівництво Об`єкта буде відбуватись на Земельній ділянці, як зазначено в пп. (А) та (В) преамбули цього договору. Будівництво Об`єкта на Земельній ділянці буде можливо лише за умови зміни її цільового призначення, як передбачено п. 3.1.2 цього договору нижче. Право оренди Земельної ділянки внаслідок виконання цього Договору та реалізації Проекту виникає у Фабрики та не переходить до Інвестора. Інвестор має право використовувати Земельну ділянку у якості будівельного майданчика для будівництва Об`єкту відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Інвестиційного договору сторони погодили, що Проект буде реалізовано в такій послідовності та відповідно до етапів, як зазначено нижче:

3.1.1. укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням;

3.1.2. зміна поточного цільового призначення Земельної ділянки на цільове призначення, що є достатнім та необхідним для реалізації Проекту (здійснення житлового будівництва із вбудованими торговими, офісними, спортивними та іншими приміщеннями);

3.1.3. укладення договору з КО "Інститут Генерального плану м. Києва" на виконання містобудівельного розрахунку гранично допустимих параметрів забудови Земельної ділянки про її включення в проект Генерального плану м. Києва та детальний план території;

3.1.4. отримання рішення Київської міської ради про затвердження детального плану території та включення Земельної ділянки в проект Генерального плану м. Києва;

3.1.5. укладення договору оренди (внесення змін до договору оренди) Земельної ділянки з цільовим призначенням, зміненим відповідно до пп. 3.1.2 вище з Київською міською радою строком не менше ніж на 5 (п`ять) років;

3.1.6 передачу частини прав, повноважень та функцій замовника Інвестору, або, виключно на розсуд Інвестора, Пов`язаній особі Інвестора, як визначено цим Договором. Передача зазначених прав і повноважень Пов`язаній особі Інвестора не припиняє обов`язків Інвестора за цим Договором.

Пунктом 3.2 ст. 3 Інвестиційного договору встановлено, що етапи, передбачені пп. 3.1.3 та 3.1.4 повинні бути реалізовані протягом 1 (одного) року з моменту укладення договору оренди як передбачено п. 3.1.1 цього договору. При цьому, у разі затримки реалізації етапів, передбачених пп. 3.1.3 та 3.1.4 з причин, що викликані діями та/або бездіяльністю будь-яких органів державної влади / місцевого самоврядування, строк зазначений у цьому абзаці вище переноситься на строк такої затримки.

За необхідності та залежно від обставин, послідовність реалізації будь-якого з етапів реалізації Проекту, як зазначено у п. 3.1, може бути змінена сторонами, де це можливо (абз. 3 п. 3.3.2 Інвестиційного договору).

Відповідно до п. 3.5 ст. 3 Інвестиційного договору сторони погодили, що будівництво Об`єкту здійснюється на усій Земельній ділянці, при цьому офісна будівля, загальною площею 2 376,3 м2, позначена літерою "А" та будівля виробничого 2-х поверхового корпусу, загальною площею 2 702.2 м2, позначена літерою "П" відповідно до Плану, наведеного у Додатку 1 до цього договору, залишаються у користуванні та розпорядженні Фабрики, як передбачено умовами цього договору.

Згідно п. 3.6 ст. 3 Інвестиційного договору сторони домовились, що загальний строк реалізації Проекту (будівництво Об`єкту та його введення в експлуатацію) не повинен перевищувати 5 (п`яти) років з моменту отримання дозволу на будівництво та передачі Земельної ділянки Інвестору для здійснення будівництва. При цьому, загальний строк реалізації Проекту може бути продовжений на кількість днів, протягом яких будівництво не здійснювалось з підстав, передбачених п. 9.1 договору, а також на кількість днів, протягом яких реалізація Проекту на будь-якому етапі була неможливою у зв`язку з (і) затримкою в отриманні необхідних погоджень та дозволів від органів державної влади та/або місцевого самоврядування, (іі) діями / бездіяльністю державних органів, правоохоронних органів (МВС, прокуратури, СБУ, слідчих органів) з причинами/обставинами, що не залежали від волі сторін.

У п. 5.3 ст. 5 Інвестиційного договору визначені обов`язки Фабрики, яка зокрема:

- укладає з Київською міською радою договір оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням (пп. 5.3.3);

- здійснює всі дії, необхідні для зміни цільового призначення Земельної ділянки, як це передбачено п. 3.1.2 цього договору (пп. 5.3.4);

- забезпечує видачу довіреності Інвестору у належній формі, яка буде містити повний обсяг прав представництва Інвестором інтересів Фабрики для укладання договору з КО "Інститут Генерального плану м. Києва" на виконання містобудівельного розрахунку гранично допустимих параметрів забудови Земельної ділянки про її включення в проект Генерального плану м. Києва та детальний план території (пп. 5.3.5);

- забезпечує видачу довіреності Інвестору у належній формі, яка буде містити повний обсяг прав представництва Інвестором інтересів Фабрики для отримання рішення Київської міської ради про затвердження детального плану території та включення Земельної ділянки в проект Генерального плану м. Києва (пп. 5.3.6);

- передає Інвестору Земельну ділянку (крім частин Земельної ділянки, на яких знаходяться будівлі, позначені літерами "А" та "П" на схемі в Додатку 1 цього Договору) для будівництва, з одночасним наданням доступу до усіх наявних на ній інженерних комунікацій та споруд (включаючи ТП-2031 з масляним трансформатором 630/10-75у1 потужністю 630 кВт, газова котельня, що складається з двох водонагрівальних котлів НИИСТУ 5 (2 х 0,6 гал/год), що постачається по міському газопроводу середнього тиску 57 мм), та знаходиться в експлуатації Фабрики на момент підписання цього договору. Земельна ділянка під будівництво передається від Фабрики Інвестору за актом передачі протягом 10 днів з дати укладення договору оренди, передбаченого п. 4.4 цього договору (пп. 5.3.8);

- користується офісною будівлею, загальною площею 2376,3 м2, позначеною літерою "А" та виробничим 2-х поверховим корпусом, загальною площею 2702,2 м2 позначеним літерою "П" відповідно до Плану земельної ділянки, що наводиться у Додатку №1, а саме (і) передає в оренду третім особам та (іі) відчужує, передає у заставу чи іпотеку Пов`язаним особам Фабрики. У такому випадку Фабрика та її Пов`язані особи несуть солідарну відповідальність за виконання зобов`язаннями згідно цього Договору. Відчуження Фабрикою будівлі "А" та "П" згідно Додатку №1 до цього Договору третім особам (продаж, дарування, тощо) та передача у заставу чи іпотеку третім особам можливо тільки після отримання письмового погодження Інвестора (пп. 5.3.11).

Пунктом 6.1 ст. 6 Інвестиційного договору встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань Фабрикою за цим договором, зокрема зобов`язання, передбаченого п. 10.2 цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати Інвестором послуг "Інститут Генерального плану м. Києва" розробки проекту Генерального плану м. Києва та детального плану територій та надання Фабриці відповідної банківської виписки, сторони укладуть договір (договори) іпотеки у нотаріальній формі, відповідно до якого (яких) Фабрика передасть Інвестору в іпотеку:

Будівлю "Кисловодськ" - М,

Будівлю ткацького цеху, електродільницю - Н,

Будівлю крутильної дільниці - З,

Склад ПММ - Р,

Будівлю складу сировини - К,

Будівлю складу готової продукції - О,

Будівлю вентиляції Модуля - Е.

Відповідно до пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Інвестиційного договору Фабрика надала Інвестору заяви та гарантії, зокрема, заявляла Інвестору, що починаючи з дати укладення цього договору та протягом усього терміну його дії: Земельна ділянка, будь-яке інше нерухоме майно та права, пов`язані з нею, крім випадків, передбачених цим Договором, не підлягають, ні повністю, ні частково, відчуженню чи передачі, не передані у заставу чи іпотеку, не обтяжені жодним іншим чином, не є предметом будь-яких судових спорів чи претензій, та не існує жодних обставин, що становлять чи можуть становити загрозу чи мати негативний вплив на права Фабрики на земельну ділянку.

До Інвестиційного договору сторонами підписано такі додатки: Додаток № 1 - План Земельної ділянки; Додаток № 2 - Протокол погодження витрат; Додаток № 3 - Перелік та вартість нерухомого майна на земельній ділянці.

Відповідно до п. 1 Додатку № 2 до Інвестиційного договору сторони погодили, що витрати Інвестора, пов`язані розробкою та подальшим затвердженням детального плану території та включення Земельної ділянки в проект Генерального плану м. Києва (як передбачено пп. 3.1.3 та 3.1.4 Інвестиційного договору), складають разом суму у розмірі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) доларів США (або відповідний еквівалент у гривні згідно курсу, встановленого НБУ на дату здійснення платежу) та 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень.

Відповідно до пункту 10.1 Інвестиційного договору сторони несуть матеріальну відповідальність та повинні будуть компенсувати збитки, заподіяні в результаті порушення однією із сторін відповідних зобов`язань за цим Договором.

У пункті 10.2 Інвестиційного договору встановлено, що у випадку відмови однієї із сторін від виконання умов цього договору, невиконання нею своїх обов`язків за цим договором, порушення стороною гарантій, або вчинення дій чи бездіяльності, яка призведе до неможливості реалізації Проекту в повному обсязі та у погоджені строки, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, понесені нею в ході виконання умов цього Договору, та, додатково, сплачує штраф у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) дол. США (або відповідний еквівалент у гривні згідно курсу, встановленого НБУ на дату здійснення платежу). Відшкодування збитків та сплата штрафу здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати направлення стороною відповідної вимоги іншій стороні.

Відповідно до пункту 10.3 Інвестиційного договору виплата штрафів та збитків не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 12.3 Інвестиційного договору якщо сторони не зможуть досягти згоди шляхом мирних переговорів, тоді такі спори передаються на розгляд та вирішуються компетентними судами за місцем знаходження відповідача відповідно до матеріального та процесуального права України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі; припинення правовідношення.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання та споживача захищаються шляхом, зокрема, застосування штрафних санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД (позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" (відповідач за первісним позовом) з вимогами про стягнення 1 000 000 доларів США штрафу на підставі п. 10.2 Інвестиційного договору.

ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" (позивач за зустрічним позовом) до спільного розгляду з первісним позовом подав зустрічний позов до АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД (відповідач за зустрічним позовом) про розірвання Інвестиційного договору.

Первісний позов .

Інвестор (АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД) у первісному позові зазначив, що на виконання умов пп. 3.1.3 Інвестиційного договору ним було вчинено дії щодо укладення договору з КО "Інститут Генерального плану м. Києва" на виконання містобудівельного розрахунку гранично допустимих параметрів забудови Земельної ділянки про її включення в проект Генерального плану м. Києва та детальний план території, витрачено кошти, що є витратами Інвестора в розумінні пункту 1 Додатку № 2 до Інвестиційного договору, що підтверджується Інвестором такими документами:

- Актом приймання-передачі документів від 20.12.2018, укладеним між Інвестором та Фабрикою (а.с. 113 т. 1), відповідно до якого на виконання п. 6.1 Інвестиційного договору Інвестор передав, а Фабрика прийняла документи, які підтверджують оплату послуг КО "Інститут Генерального плану м. Києва" з розробки проекту Генерального плану м. Києва та детального плану території;

- Договором № 85/КП-18 від 26.11.2018, укладеним між КО "Інститут Генерального плану м. Києва" та ТОВ "Старлайт Текнолоджіз", предметом якого визначено перевірку функціонального призначення території та підтвердження можливості будівництва житлових будинків за адресою: вул. Серпова, 11 у Святошинському районі м. Києва відповідно положень Генерального плану м. Києва, та врахування в проекті Генерального плану м. Києва та у проекті детального плану території в межах проспектів Перемоги, Академіка Палладіна, провулок Приладний, вул. Службова, вул. Академіка Кржижановського, бульвару Академіка Вернадського, вулиці Миколи Краснова та залізничної колії у Святошинському районі м. Києва (а.с. 114-119 т. 1);

- платіжним дорученням № 27 від 07.12.2018 на суму 376 553,38 грн щодо оплати згідно Договору № 85/КП-18 від 26.11.2018 (а.с. 120 т. 1), платником в якому зазначено ТОВ "Старлайт Текнолоджіз";

- Договором № 86/Пмр-18 від 03.12.2018, укладеним між КО "Інститут Генерального плану м. Києва" та ТОВ "Старлайт Текнолоджіз", предметом якого визначено виконання містобудівного розрахунку щодо граничнодопустимих параметрів об`єкта: будівництво житлових будинків за адресою: вул. Серпова, 11 у Святошинському районі м. Києва (а.с. 121-126 т. 1);

- платіжними дорученням № 28 від 18.12.2018 на суму 170 000,00 грн, № 29 від 19.12.2018 від 19.12.2018 на суму 153 319,38 грн. від 19.12.2018 щодо оплати послуг за Договором № 86/Пмр-18 від 03.12.2018 (а.с. 127-128 т. 1), платником в яких зазначено ТОВ "Старлайт Текнолоджіз";

- накладною № 91 від 23.01.20219 щодо передачі ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" містобудівного розрахунку будівництва житлових будинків по вул. Серповій, 11 у Святошинському районі м. Києва (а.с. 129 т. 1).

Інвестор стверджує, що Фабрикою з моменту підписання Інвестиційного договору не було вчинено жодних дій, направлених на виконання своїх обов`язків за Інвестиційним договором, визначених, в тому числі, пунктом 5.3 Інвестиційного договору.

За доводами Інвестора, подальше виконання Інвестиційного договору унеможливлене відсутністю у Фабрики належно оформлених прав користування Земельною ділянкою, всупереч гарантіям, наданим Фабрикою у преамбулі Інвестиційного договору.

Так, Інвестором було виявлено, що у Фабрики відсутні документи, що підтверджували б наявність належно оформлених прав на користування Земельною ділянкою. Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна № 226383738 від 01.10.2020 (а.с. 131 т. 1) за кадастровим номером земельної ділянки 8000000000:75:738:0003, на яку міститься посилання у преамбулі Інвестиційного договору. З наведеної інформації вбачається, що будь-які права на дану земельну ділянку не зареєстровані. А отже, підтверджується факт відсутності у Фабрики зареєстрованого права користування земельною ділянкою, на якій мало б здійснюватись будівництво Інвестором.

Інвестор стверджує, що в порушення умов Інвестиційного договору, зокрема, пп. 8.1.4 п. 8.1, Фабрикою вчиняються дії, направлені на обтяження та відчуження об`єктів нерухомого майна.

Так, Інвестору стало відомо, що приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Юлією Володимирівною було здійснено державну реєстрацію прав та обтяжень на об`єкти нерухомого майна Фабрики відповідно до умов договору позики від 11.06.2020 року, а саме: номер запису про іпотеку: 36836922 (індексний номер: 52609158 від 11.06.2020), номер запису про обтяження: 36837223 (індексний номер: 52609559 від 11.06.2020), номер запису про іпотеку: 36837900, номер запису про обтяження: 36837698; номер запису про іпотеку: 36836548, номер запису про обтяження: 36836179; номер запису про іпотеку: 36834816, номер запису про обтяження: 36835125; номер запису про іпотеку: 36840195, номер запису про обтяження: 36839951; номер запису про іпотеку: 36838089 номер запису про обтяження: 36838277; номер запису про іпотеку: 36835494, номер запису про обтяження: 36835765; номер запису про іпотеку: 36838755, номер запису про обтяження: 36838527; номер запису про іпотеку: 36840496, номер запису про обтяження: 36840738; номер запису про іпотеку: 36839337, номер запису про обтяження: 36839583.

Одночасно, 18.06.2020 Фабрикою було здійснено відчуження шляхом передачі у приватну власність Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕВІТ.КОМ" об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 1362512580000 загальною площею 2 702,2 кв.м, за адресою м. Київ, вул. Серпова, 11, літера "П" (виробничий корпус), а також - відчуження частки у розмірі 23/50 об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1362653080000 загальною площею 2 376,3 кв.м, за адресою м. Київ, вул. Серпова, 11, літера "А", шляхом передачі частки у спільну часткову власність Товариству з обмеженою відповідальністю "УРБАН.ЮА".

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна № 221606177 від 26.08.2020 (а.с. 46-65 т. 1), Фабрикою передано в іпотеку об`єкти нерухомого майна: будівлю "Кисловодськ" - М, загальна площа 1074 (кв.м), адреса: м. Київ, вулиця Серпова, будинок 11; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1362391480000; будівлю ткацького цеху, електродільницю - Н, загальна площа 489,2 (кв.м), адреса: м. Київ, вулиця Серпова, будинок 11; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1362443980000; будівлю крутильної дільниці - З, загальна площа 212,8 (кв.м), адреса: м. Київ, вулиця Серпова, будинок 11; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1362317980000; склад ПММ - Р, загальна площа 46, 9 (кв.м), адреса: м. Київ, вулиця Серпова, будинок 11; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1362545080000; будівлю складу сировини - К, загальна площа 493,2 (кв.м.), адреса: м. Київ, вулиця Серпова, будинок 11; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1362355880000; будівлю складу готової продукції - О, загальна площа 591,9 (кв.м.), адреса: м. Київ, вулиця Серпова, будинок 11; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1362480080000; будівлю вентиляції Модуля - Е, загальна площа площа 75,1 (кв.м.); адреса: м. Київ, вулиця Серпова, будинок 11; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1362198780000 одній особі - ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником Приватного акціонерного товариства "Фабрика технічних тканин "ТЕХНОФІЛЬТР" (підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 66, 101-102 т. 1), що, на думку Інвестора, може свідчити про удаваність правочину, в забезпечення якого зазначені об`єкти нерухомого майна передано в іпотеку.

З огляду на зазначені дії Фабрики, направлені на обтяження та відчуження свого нерухомого майна, Інвестор вказав на наявність у нього обґрунтованих сумнівів щодо добросовісності намірів Фабрики щодо виконання своїх зобов`язань за Інвестиційним договором.

Інвестор також зазначив, що Фабрикою не виконано умов п. 6.1 Інвестиційного договору, оскільки перелічені у цьому пункті об`єкти нерухомого майна Фабрикою передано в іпотеку іншій особі, а не Інвестору, чим порушено пп. 8.1.4 п. 8.1 Інвестиційного договору.

Крім того, на твердження Інвестора, Фабрикою не було виконано такі взяті на себе зобов`язання, як укласти з Київською міською радою договір оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням, здійснити всі дії, необхідні для зміни цільового призначення Земельної ділянки (пп. 5.3.3, 5.3.4 п. 5.3 Інвестиційного договору).

Оскільки Фабрикою було порушено умови статей 3, 5, 6 цього договору, не виконано своїх обов`язків та порушено надані Інвестору гарантії за Інвестиційним договором, що призвело до неможливості реалізації Проекту в обсягах та в строки, погоджені сторонами в Інвестиційному договорі, 23.06.2020 Інвестор направив Фабриці Претензію №1-23/06 від 23.06.2020 (далі - Претензія) (а.с. 34-38 т. 1), відповідно до якої вимагав від Фабрики у строк до 30.06.2020:

- виконати умову пп. 3.1.1 Інвестиційного договору - оформити належним чином право користування Земельною ділянкою;

- виконати умову п. 6.1 Інвестиційного договору - укласти договір (договори) іпотеки у нотаріальній формі, відповідно до якого (яких) Фабрика передасть Інвестору в іпотеку: Будівлю "Кисловодськ" - М, Будівлю ткацького цеху, електродільницю - Н, Будівлю крутильної дільниці - З, Склад ПММ - Р, Будівлю складу сировини - К, Будівлю складу готової продукції - О, Будівлю вентиляції Модуля - Е;

- сплатити відповідно до п. 10.2 Інвестиційного договору штраф у розмірі 1 000 000 доларів США на рахунок Інвестора.

Фабрикою, в обумовлений у Претензії строк, не виконано вимог за Претензією та не надано відповіді на Претензію.

06.07.2020 Інвестором отримано від Фабрики Пропозицію щодо дострокового розірвання Інвестиційного договору у зв`язку із істотною зміною обставин листом (вих. № 01/132 від 26.06.2020) (а.с. 42-45 т. 1). У якості істотних обставин, що є підставою вимагати розірвання Інвестиційного договору, Фабрика зазначила: - порушення строків реалізації Інвестиційного проекту з вини Київської міської ради та її органів, що полягає в порушенні строків розгляду та затвердження проекту землеустрою, поданого Фабрикою, - пандемія, викликана вірусом СОVID-19. Фабрика зазначила, що подальше виконання Інвестиційного договору за наявності таких істотних обставин порушить співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить Фабрику того, на що вона розраховувала при укладенні Інвестиційного договору.

Інвестор вважає пропозицію Фабрики про дострокове розірвання Інвестиційного договору безпідставною, необгрунтованою та такою, що не відповідає інтересам Інвестора, оскільки:

- затягування строків виконання етапів Інвестиційного договору має місце через бездіяльність Фабрики, а не Інвестора, Фабрика безпідставно вважає неотримання відповідної дозвільної документації істотною обставиною, оскільки це наслідки бездіяльності Фабрики протягом більш ніж року;

- пандемія зафіксована лише в 2020 році, а карантинні заходи в Україні запроваджено з 12.03.2020, в той час, як Інвестиційний договір було укладено 18.10.2018, тобто, не виконання зобов`язань за Інвестиційним договором мало місце протягом 18 місяців до впровадження карантинних заходів, а тому не може бути взятий до уваги факт настання пандемії, викликаної вірусом СОVID-19, як істотна обставина для розірвання договору.

Таким чином, Інвестор стверджує, що Фабрикою як стороною Інвестиційного договору:

- порушено умови Інвестиційного договору, а саме статті 3 - не укладено договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:738:0003; статті 5 - Фабрикою порушено зобов`язання здійснити всі дії, необхідні для реалізації всіх етапів Проекту, визначених статтею 3; статті 6 - Фабрикою порушено зобов`язання укласти договір іпотеки та не передано Інвестору в іпотеку об`єкти, визначені пунктом 6.1 Інвестиційного договору, більш того - передано в іпотеку іншій особі;

що в сукупності призвело до неможливості реалізації Проекту в обсягах та в строк, визначений Інвестиційним договором, з огляду на що Інвестор, відповідно до пункту 10.2 Інвестиційного договору, має право вимагати від Фабрики сплати суми штрафу у розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США.

Фабрика (ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр") у відзиві на позов повністю заперечила вимоги первісного позову Інвестора (АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД) з огляду на таке.

Фабрика не погодилась з доводами Інвестора про те, що дії Фабрики, направлені на обтяження та відчуження свого майна, порушують умови пп. 8.1.4 Інвестиційного договору, оскільки:

- зі змісту пп. 8.1.4, 5.3.11, 5.3.8 Інвестиційного договору вбачається, що в інвестиційному проекті під забудову житлового комплексу сторони погодили використовувати земельну ділянку за виключенням її частин, на яких знаходяться будівлі Фабрики, позначені літ. "А" та "П";

- на підставі пп. 5.3.11 Інвестиційного договору сторони погодили, що такі будівлі Фабрика має право відчужувати як третім особам, так і Пов`язаним особам Фабрики, що фактично і було зроблено Фабрикою, будівлі літ. "А" та "П" фактично були передані Пов`язаним особам Фабрики;

- щодо факту передачі Фабрикою в іпотеку ОСОБА_1 , то Фабрика звернула увагу, що у пп. 8.1.4. Інвестиційного договору немає формулювання, що Фабрика гарантує на майбутнє не передавати в іпотеку Земельну ділянку та будь-яке інше нерухоме майно та права, пов`язані з нею, станом же на день укладення Інвестиційного договору дійсно нерухоме майно не було в іпотеці, як це і зазначено у пп. 8.1.4 Інвестиційного договору;

- Інвестором не наведено доказів, які б підтверджував "сумніви" Інвестора щодо дійсності намірів Фабрики щодо виконання своїх зобов`язань за Інвестиційним договором, доказів, які б підтверджували, що передача вказаного нерухомого майна в іпотеку може становити загрозу чи мати негативний вплив на права Фабрики на Земельну ділянку, тоді як передача в іпотеку не передбачає переходу права власності, більш того, об`єкти нерухомості досі залишаються у користуванні Фабрики;

- передача в іпотеку вказаних будівель було вимушеною мірою Фабрики задля недопустимості в майбутньому примусового відчуження таких об`єктів нерухомості третім особам, які не є пов`язаними для Фабрики, оскільки у зв`язку із кризою, що спричинена введенням карантину на території України, у Фабрики існує реальна загроза виникнення кредиторської заборгованості перед третіми особами;

- згідно з пп. 5.2.10 Інвестиційного договору Фабрика забезпечує відсутність простроченої кредиторської заборгованості перед третіми особами, що і було зроблено Фабрикою шляхом отримання у позику грошових коштів від свого беніфіціара.

Фабрика не погодилась з доводами Інвестора про порушення нею зобов`язання щодо передачі майна в іпотеку (п. 6.1 Інвестиційного договору), оскільки:

- відповідно до п. 3.1, 3.2 Інвестиційного договору сторони погодили умови та послідовність реалізації інвестиційного проекту, проте Інвестор одноосібно змінив послідовність реалізації етапів інвестиційного проекту та перейшов до виконання одразу третього етапу;

- на даний час Генеральний план м. Києва не розглянутий Київською міською радою та не затверджений (підтверджується відповіддю КО "Інститут Генерального плану м. Києва" від 27.07.2020), як і не завершено навіть першого етапу реалізації інвестиційного проекту - не укладено договір оренди земельної ділянки із поточним цільовим призначенням;

- Інвестором не надано доказів правомірності того, що фактично Договір з КО "Інститут Генерального плану м. Києва" та оплата його послуг була проведена ТОВ "Старлайт Текнолоджіз", яке не має жодного відношення до умов Інвестиційного договору;

- зі змісту п. 6.1 Інвестиційного договору вбачається, що зобов`язання по укладенню договору іпотеки є зобов`язанням двох сторін, натомість Інвестор відмовився укладати такий договір з дотриманням балансу інтересів двох сторін та наполягав виключно на своїй редакції договору іпотеки.

Фабрика не погодилась з доводами Інвестора про порушення нею зобов`язання щодо укладення Договору оренди земельної ділянки (пп. 3.1.1 Інвестиційного договору), оскільки такі доводи Інвестора не підтверджені належними доказами, натомість Фабрика зазначила про вчинення нею вичерпного переліку дій задля прискорення реалізації першого етапу інвестиційного проекту (укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням).

Фабрика звернула увагу, що відсутні будь-які строки на реалізацію першого етапу інвестиційного проекту (укладення договору оренди із поточним цільовим призначенням). Зміна цільового призначення земельної ділянки є другим етапом реалізації інвестиційного проекту, який реалізується після першого етапу, тобто строки на виконання другого етапу ще не настали.

Фабрика не погодилась з доводами Інвестора про порушення нею наданих гарантій з огляду на пп. 8.2.4 Інвестиційного договору, зазначила, що Інвестору на час укладення Інвестиційного договору були відомі обставини стосовно того, що у Фабрики було оформлено право постійного користування Земельною ділянкою, але через втрату документів Фабрика змушена була звернутися до Київської міської ради для укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим сторони і погодили етапи реалізації інвестиційного проекту, першим з яких визначили укладення Договору оренди земельної ділянки із поточним цільовим призначенням.

Щодо відповідальності за порушення умов Інвестиційного договору, то Фабрика вважає, що:

- підставою для застосування п. 10.2 Інвестиційного договору (на підставі якого стягується штраф) є не тільки наявність будь-яких порушень Інвестиційного договору, але за умови, що такі порушення повинні обов`язково мати своїм наслідком неможливість реалізації Проекту в повному обсязі та у погоджені строки;

- відповідно до п. 10.2 Інвестиційного договору штраф у розмірі 1 млн. доларів США не є самостійним видом відповідальності, як і не є альтернативним видом такої відповідальності, тобто, п. 10.2 Інвестиційного договору передбачає, шо стягуються збитки та, додатково, штраф;

- п. 10.2 Інвестиційного договору передбачено, що відшкодування збитків та сплата штрафу здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення стороною відповідної вимоги іншій стороні, проте Фабрика не отримувала від Інвестора жодної претензії про сплату штрафу у розмірі 1 млн. доларів США.

Таким чином, Фабрика стверджує про відсутність будь-яких порушень нею своїх зобов`язань, гарантій за Інвестиційним договором, зокрема і статей 3, 5, 6 Інвестиційного договору та гарантії щодо наявності належно оформлених прав на користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:75:738:0003, крім того, порушено порядок пред`явлення вимоги про сплату штрафу, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог Інвестора про стягнення штрафу відповідно до пункту 10.2 Інвестиційного договору.

Інвестор (АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД) у відповіді на відзив зазначив, що:

- Фабрика визнає факт відчуження офісної будівлі, загальною площею 2376, м2 - літ. "А" та 2-х поверхового виробничого комплексу, загальною площею 2702,2 м2 - літ. "П" шляхом передачі до статутного капіталу новостворених товариств, отже даний факт не підлягає доказуванню в розумінні ч. 1 ст. 75 ГПК України. Однак, Фабрика здійснила відчуження таких будівель без отримання письмового погодження Інвестора, а отже з порушенням пп. 5.3.11 Інвестиційного договору;

- факт передачі майна Фабрики в іпотеку громадянину ОСОБА_1 не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України. Однак, пунктом 6.1 Інвестиційного договору не передбачено можливість передання майна в наступну іпотеку. Тобто первісним іпотекодержателем мав бути Інвестор, а не третя особа ( ОСОБА_1 ). Крім того, Фабрика не повідомляла Інвестора про передачу майна, визначеного у п. 6.1, в іпотеку третій особі усупереч з положеннями Інвестиційного договору. Отже, передавши в іпотеку вказане майно третій особі, а не Інвестору, Фабрика допустила порушення пункту 6.1 Інвестиційного договору. Системний аналіз положень п. 8.1 та 8.1.4 вказує на те, що гарантія щодо не передачі майна Фабрики у заставу та іпотеку має розповсюджуватись на весь строк дії Інвестиційного договору, а не закінчуватись на наступний день після підписання сторонами договору;

- абз. 2 п. 4.1 Інвестиційного договору визначено, що Інвестор має право здійснювати фінансування Проекту за рахунок власних коштів, а також коштів, залучених від третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед Фабрикою за цим договором, а у Фабрики не виникають обов`язки відносно таких третіх осіб. Факт належного виконання Інвестором п. 6.1 Інвестиційного договору в частині обов`язку сплатити послуги КО "Інститут Генерального плану м. Києва" та надати відповідні документи підтверджується Актом приймання-передачі документів від 20.12.2018;

- Інвестор не погодився з твердженнями Фабрики про те, що він порушив послідовність реалізації проекту, оскільки виконання першого та другого етапів робіт є обов`язком Фабрики, тоді як виконання третього етапу робіт - обов`язок Інвестора, який був виконаний належним чином. Крім того, у абз. 2 пп. 3.3.2 Інвестиційного договору сторони погодили у разі необхідності та залежно від обставин, послідовність реалізації будь-якого з етапів Проекту може бути змінено сторонами де це можливо. Виконання третього етапу, на думку Інвестора, жодним чином не суперечило та не шкодило реалізації інших етапів;

- факт відсутності зареєстрованого права користування земельною ділянкою підтверджує порушення Фабрикою гарантій, наданих Інвестору та визначених п. 8.1. та 8.1.3. Інвестиційного договору;

- з огляду на те, що Фабрика допустила порушення пп. 5.3.11 (передала майно в іпотеку без отримання письмової згоди Інвестора); п. 6.1 (передала в іпотеку майно третій особі, замість Інвестора); порушення п. 8.1 та пп. 8.1.3 (відсутність зареєстрованого права користування землею), Інвестор вважає, що існують достатні підстави для стягнення з Фабрики штрафу відповідно до п. 10.2 Інвестиційного договору.

Фабрика (ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр") у запереченнях на відповідь на відзив зазначила, що твердження Інвестора про начебто порушення Фабрикою умов Інвестиційного договору не відповідають дійсним обставинам, а саме:

- щодо передачі нерухомого майна в іпотеку ОСОБА_1 та відчуження нерухомого майна (будівель літ. "А" та "П") - Інвестором не надано оцінки тому факту, що будівлі літ. "А" та "П" були відчужені пов`язаним особам Фабрики, а не третім особам, а тому таке відчуження було зроблено в рамках умов Інвестиційного договору без згоди Інвестора. Інвестором не наведено конкретний пункт Інвестиційного договору, який порушено передачею будівель в іпотеку ОСОБА_1 . Інвестором не зазначено, яким чином зазначені факти та обставини можуть призвести до неможливості реалізації інвестиційного проекту та порушують права Інвестора, шо є підставою для стягнення штрафу;

- щодо виконання Інвестором п. 6.1 Інвестиційного договору - Інвестор посилається на п. 4.1 Інвестиційного договору, відповідно до якого вважає, що ТОВ "Старлайт Текнолоджис" правомірно уклало від свого імені та за власний рахунок договір з КО "Генеральний план м. Києва", однак даний пункт Інвестиційного договору містить право Інвестора залучати додаткові кошти, а не передавати свої права та обов`язки на етапі укладення вказаного вище договору третій особі;

- щодо зміни послідовності етапів реалізації інвестиційного проекту - п. 3.1 Інвестиційного договору дійсно передбачає можливість зміни етапів реалізації інвестиційного проекту, але за необхідності та залежно від обставин та сторонами, тоді як Інвестором не зазначено, в чому полягала необхідність, що це були за обставини та чому це було зроблено одноосібно Інвестором. Щодо тверджень Інвестора про те, що його дії по реалізації третього етапу не зашкодили реалізації інвестиційного проекту, Фабрика зазначила, що наразі ще не можна робити висновків, яке рішення прийме Київська міська рада при розгляді проекту землеустрою Фабрики;

- щодо гарантії Фабрики на зареєстроване право на земельну ділянку - Інвестиційний договір містить пункти, які підтверджують, що Інвестор знав, що на момент укладення Інвестиційного договору Фабрика не мала зареєстрованого права користування на земельною ділянкою;

- щодо підстав для стягнення штрафу - Інвестором не зазначено, в чому саме полягає неможливість реалізації інвестиційного проекту внаслідок порушень умов Інвестиційного договору, які, на думку Інвестора, допустила Фабрика. Порушена процедура стягнення штрафу, оскільки жодних вимог та претензій Фабрика не отримувала.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд при розгляді первісного позову встановив таке.

Предметом спору за первісним позовом є вимога про стягнення штрафу у зв`язку з порушенням умов Інвестиційного договору.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Як встановлено судом, між сторонами спору укладено Інвестиційний договір, відповідно до умов якого сторони домовились співпрацювати одна з одною та спільно діяти без створення юридичної особи з метою будівництва Об`єкту на Земельній ділянці, включаючи здійснення будь-яких попередніх заходів, введення його в експлуатацію, реєстрації прав власності сторін на створені об`єкти нерухомості відповідно до умов цього договору та розподілу нерухомості (п. 1.1 ст. 1 Інвестиційного договору).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідності до частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Пунктом 10.2 Інвестиційного договору сторони передбачили, що у випадку відмови однієї із сторін від виконання умов цього договору, невиконання нею своїх обов`язків за цим договором, порушення стороною гарантій, або вчинення дій чи бездіяльності, яка призведе до неможливості реалізації Проекту в повному обсязі та у погоджені строки, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, понесені нею в ході виконання умов цього Договору, та, додатково, сплачує штраф у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) дол. США (або відповідний еквівалент у гривні згідно курсу, встановленого НБУ на дату здійснення платежу). Відшкодування збитків та сплата штрафу здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати направлення стороною відповідної вимоги іншій стороні.

Позовні вимоги за первісним позовом про стягнення штрафу заявлено на підставі п. 10.2 Інвестиційного договору у зв`язку з порушенням Фабрикою умов Інвестиційного договору (ст. 3, 5, 6) та наданих гарантій за Інвестиційним договором щодо наявності належно оформлених прав на користування Земельною ділянкою, що в сукупності, на твердження Інвестора, призвело до неможливості реалізації Проекту в обсягах та в строк, визначений Інвестиційним договором.

Відтак, доведенню при вирішенні спору за первісним позовом підлягає наявність обставин, які визначені п. 10.2 Інвестиційного договору у якості підстав для сплати штрафу.

Аналіз змісту п. 10.2 Інвестиційного договору свідчить, що:

- підставами для застосування визначеної цим пунктом відповідальності до винної сторони є: відмова однієї із сторін від виконання умов цього договору, невиконання нею своїх обов`язків за цим договором, порушення стороною гарантій , або вчинення дій чи бездіяльності,

- визначена цим пунктом відповідальність застосовується за наявності наведених підстав, але за умови, що вони призведуть до неможливості реалізації Проекту в повному обсязі та у погоджені строки ;

- цим пунктом визначена відповідальність винної сторони у вигляді відшкодування іншій стороні збитків , понесених нею в ході виконання умов цього Договору;

- додатково (до відшкодування збитків) передбачено сплату штрафу.

Також, п. 10.2 Інвестиційного договору передбачено порядок відшкодування збитків та сплати штрафу, а саме: протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати направлення стороною відповідної вимоги іншій стороні.

Суд, враховуючи факт звернення Інвестора з даним позовом до суду про стягнення з Фабрики у примусовому порядку штрафу на підставі п. 10.2 Інвестиційного договору, відзначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів направлення Інвестором Фабриці Претензії №1-23/06 від 23.06.2020 (яка містила, в тому числі, вимогу до Фабрики про сплату штрафу відповідно до п. 10.2 Інвестиційного договору) не є підставою для відмови у позові про стягнення штрафу за умови доведення Інвестором наявності підстав, передбачених п. 10.2 Інвестиційного договору, необхідних для застосування відповідальності у вигляді сплати штрафу.

Як на підставу для стягнення з Фабрики штрафу Інвестор посилається на порушення Фабрикою умов статті 3 Інвестиційного договору - не укладено договір оренди земельної ділянки та статті 5 Інвестиційного договору - порушено зобов`язання здійснити всі дії, необхідні для реалізації всіх етапів Проекту, визначених статтею 3 Інвестиційного договору.

Судом встановлено, що п. 3.1 ст. 3 Інвестиційного договору сторони погодили послідовність та етапи реалізації Проекту, зокрема першим етапом визначили укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням (пп. 3.1.1), другим етапом - зміну поточного цільового призначення Земельної ділянки на цільове призначення, що є достатнім та необхідним для реалізації Проекту (здійснення житлового будівництва із вбудованими торговими, офісними, спортивними та іншими приміщеннями) (пп. 3.1.2).

Пунктом 5.3 ст. 5 Інвестиційного договору визначені обов`язки Фабрики, яка, зокрема, укладає з Київською міською радою договір оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням (пп. 5.3.3); здійснює всі дії, необхідні для зміни цільового призначення Земельної ділянки, як це передбачено п. 3.1.2 цього договору (пп. 5.3.4).

Матеріалами справи підтверджується, що Фабрикою вчинено ряд дій, направлених на реалізацію першого етапу інвестиційного проекту (укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням), а саме.

28.03.2015 Фабрика звернулась до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с. 17 т. 2), однак в місячний термін не отримала жодної відповіді, а тому, керуючись ст. 123 Земельного кодексу України, уклала з ТОВ "Інгер - Град" відповідний договір на розроблення проекту землеустрою щодо Земельної ділянки.

14.03.2018 Фабрика подала до Київської міської ради розроблений та погоджений проект землеустрою (а.с. 19-138 т. 2) разом із заявою про його затвердження на надання такої земельної ділянки в оренду, шо підтверджується описом документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги (а.с. 139 т. 2).

На підставі заяви та поданого проекту землеустрою, було підготовлено та подано проект рішення "Про передачу земельної ділянки Приватному акціонерному товариству "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" для обслуговування та експлуатації адміністративної, виробничих та складських будівель і споруд на вул. Серпова, 11 у Святошинському районі м. Києва" (кадастрова справа Д - 7080) до Київської міської ради, який за дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 23.04.2018 було передано на розгляд постійних комісій Київської міської ради.

В подальшому Фабрику було повідомлено, що проект рішення був розглянутий постійною комісією Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики та відповідно до Протоколу №18/77 від 28.11.2018 був відхилений.

Згідно з Регламентом Київської міської ради, затвердженим рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №579/579 (далі - Регламент Київської міської ради), проект рішення розглядався профільною постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування та відповідно до Протоколу №10/99 від 11.06.2019 також був відхилений на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики та з урахуванням заяви Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій останній просив виправити технічну помилку у проекті рішення, яку ним же було допущено.

19.02.2020 Фабрика звернулась до Київської міської ради з інформаційним запитом № 01/45 від 19.02.2020 (а.с. 142 т. 2) про надання інформації, на якій стадії знаходиться розгляд та затвердження проекту землеустрою, з якої причини зазначений проект землеустрою не розглянутий та не затверджений, просила повідомити про конкретну дату, коли зазначений проект буде розглянутий та затверджений.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на зазначений інформаційний запит надано відповідь від 26.02.2020 № 0570202/2-3989 (а.с. 144 т. 2), згідно якої повідомлено, що порядок розгляду проектів рішень врегульовано Регламентом Київської міської ради.

06.03.2020 Фабрика звернулась до Київської міської ради з інформаційним запитом № 01/68 від 06.03.2020 з метою отримання інформації про те, на якій стадії знаходиться розгляд проекту землеустрою (а.с. 145 т. 2).

У відповідь на зазначений інформаційний запит, Київська міська рада листом № 225-СК-1626 від 12.03.2020 (а.с. 147 т. 2) повідомила Фабрику, що проект землеустрою ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" було повторно подано з проектом рішення "Про передачу земельної ділянки Приватному акціонерному товариству "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" для обслуговування та експлуатації адміністративної, виробничих та складських будівель і споруд на вул. Серпова, 11 у Святошинському районі м. Києва" до Київської міської ради, який за дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 03.09.2019 передбачено розглянути на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (профільна постійна комісія) і управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради.

Оскільки були відсутні будь-які рішення профільної комісії Київської міської ради, Фабрика подала до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов про зобов`язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинити дії (а.с. 149-153 т. 2). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9298/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 154-155 т. 2). Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що станом на даний час судового рішення у справі № 640/9298/20 судом не винесено.

З огляду на наведене, спростовуються твердження Інвестора про те, що Фабрикою з моменту підписання Інвестиційного договору не вчинено жодних дій, направлених на виконання своїх обов`язків за Договором, визначених, в тому числі, п. 5.3 Інвестиційного договору.

Разом з цим судом встановлено, що умовами Інвестиційного договору не встановлені строки на реалізацію першого етапу інвестиційного проекту (укладення договору оренди із поточним цільовим призначенням). Відповідно, оскільки другий етап (зміна поточного цільового призначення Земельної ділянки на цільове призначення, що є достатнім та необхідним для реалізації Проекту) реалізується після першого етапу, то строк на виконання другого етапу ще не настав.

З огляду на наведене, Інвестором не доведено належними та допустимими доказами порушення Фабрикою умов статей 3, 5 Інвестиційного договору.

Як на підставу для стягнення з Фабрики штрафу Інвестор посилається на порушення Фабрикою умов статті 6 Інвестиційного договору, оскільки Фабрикою порушено зобов`язання укласти договір іпотеки та не передано Інвестору в іпотеку об`єкти, визначені пунктом 6.1 Інвестиційного договору, більш того - передано такі об`єкти в іпотеку іншій особі, чим порушено пп. 8.1.4 п. 8.1 Інвестиційного договору.

Судом встановлено, що п. 6.1 ст. 6 Інвестиційного договору сторони погодили, що з метою забезпечення виконання зобов`язань Фабрикою за цим договором, зокрема зобов`язання, передбаченого п. 10.2 цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати Інвестором послуг "Інститут Генерального плану м. Києва" розробки проекту Генерального плану м. Києва та детального плану територій та надання Фабриці відповідної банківської виписки, сторони укладуть договір (договори) іпотеки у нотаріальній формі, відповідно до якого (яких) Фабрика передасть Інвестору в іпотеку:

Будівлю "Кисловодськ" - М,

Будівлю ткацького цеху, електродільницю - Н,

Будівлю крутильної дільниці - З,

Склад ПММ - Р,

Будівлю складу сировини - К,

Будівлю складу готової продукції - О,

Будівлю вентиляції Модуля - Е.

Пунктом 3.1 ст. 3 Інвестиційного договору сторони погодили послідовність та етапи реалізації Проекту, а саме:

3.1.1. укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням;

Отже, укладення договору з КО "Інститут Генерального плану м. Києва" сторони погодили реалізувати на третьому етапі інвестиційного проекту, а саме вже після того, як буде укладено договір оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням (перший етап, пп. 3.1.1.) та змінено поточне цільове призначення Земельної ділянки на цільове призначення, що є достатнім та необхідним для реалізації Проекту (другий етап, пп. 3.1.2.).'

Абз. 3 п. 3.3.2 Інвестиційного договору передбачено, що за необхідності та залежно від обставин, послідовність реалізації будь-якого з етапів реалізації Проекту , як зазначено у п. 3.1, може бути змінена сторонами, де це можливо (абз. 3 п. 3.3.2 Інвестиційного договору).

Отже, Інвестиційним договором передбачено можливість зміни сторонами послідовності реалізації етапів інвестиційного проекту, але за необхідності та залежно від обставин, де це можливо.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час не завершено першого етапу реалізації інвестиційного проекту - не укладено договір оренди земельної ділянки із поточним цільовим призначенням, що не заперечувалось сторонами.

Фактично Інвестор змінив послідовність реалізації етапів інвестиційного проекту, а саме без реалізації перших двох етапів перейшов одразу до виконання третього етапу - уклав договір з КО "Інститут Генерального плану м. Києва" та оплатив його послуги, а в подальшому звернувся до Фабрики з вимогою укласти іпотечний договір на підставі п. 6.1 Іпотечного договору, при цьому на факт не укладення договору іпотеки Інвестор посилається як на одну з підстав для стягнення з Фабрики штрафу.

Разом з цим судом встановлено, що Інвестором не доведено необхідності та наявності обставин, за яких ним було змінено послідовність етапів реалізації Проекту, до того ж послідовність реалізації третього етапу була змінена Інвестором одноосібно, а не змінена (узгоджена) сторонами, що в сукупності свідчить про недотримання Інвестором умов абз. 3 п. 3.3.2 Інвестиційного договору при зміні послідовності реалізації третього етапу. Такі дії Інвестора, в свою чергу, призвели до безпідставного (штучного) прискорення настання строку для укладення сторонами іпотечного договору. Твердження Інвестора про те, що його дії по реалізації третього етапу не зашкодили реалізації інвестиційного проекту, суд оцінює критично, оскільки відсутнє рішення Київської міської ради за результатами розгляду проекту землеустрою Фабрики з подальшою передачею такої земельної ділянки в оренду.

Судом також встановлено, що між сторонами велись переговори щодо укладення договору іпотеки (на виконання п. 6.1 Інвестиційного договору) в редакції, запропонованій Інвестором, проте сторонами не досягнуто згоди щодо його умов. В матеріалах справи наявні листи № 01/33 від 06.02.2020 (а.с. 232-235 т. 1), № 01/46 від 19.02.2020 (а.с. 237-242 т. 1), № 01/64 від 04.03.2020 (а.с. 251-254 т. 1), № 04/81 від 09.04.2020 (а.с. 256-259 т. 1), якими підтверджується неодноразове направлення Фабрикою на розгляд та підписання Інвестору проекту іпотечного договору в редакції, запропонованій Фабрикою, а також звернення Фабрики до Інвестора з проханням, у разі непогодження з таким проектом, - направити на адресу Фабрики протокол розбіжностей за результатами розгляду проекту іпотечного договору та повідомити, у разі необхідності розгляду такого протоколу розбіжностей, - дату та місце для обговорення спірних пунктів договору. Матеріали справи містять докази отримання представником Інвестора вищенаведених листів Фабрики та доданих до них документів. Наразі Інвестор, одержавши проект іпотечного договору в редакції, запропонованій Фабрикою, протокол розбіжностей не склав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Судом враховано, що згідно приписів ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін , спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже, встановлені судом обставини свідчать про недосягнення сторонами згоди щодо умов договору іпотеки.

З огляду на наведене, Інвестором не доведено належними та допустимими доказами порушення Фабрикою п. 6.1 ст. 6 Інвестиційного договору.

Як на підставу для стягнення з Фабрики штрафу Інвестор посилається на порушення Фабрикою умов пп. 8.1.4 Інвестиційного договору.

Інвестор зазначив, що відповідно до умов Договору позики від 11.06.2020, укладеного між Фабрикою та ОСОБА_1 , було передано в іпотеку нерухоме майно Фабрики, що знаходиться на земельній ділянці, на якій в майбутньому сторони планують реалізувати інвестиційний проект, а також Інвестор зазначив, що Фабрика відчужила частину свого нерухомого майна, а саме - об`єкти нерухомого майна - літ. "П" та літ. "А". Такі дії Фабрики, направлені на обтяження та відчуження свого нерухомого майна, на думку Інвестора, порушують пп. 8.1.4 Інвестиційного договору та у Інвестора наявні обгрунтовані сумніви щодо добросовісних намірів Фабрики щодо виконання своїх зобов`язань за Інвестиційним договором.

В свою чергу, Фабрика зазначила, що передача в іпотеку будівель літ. "П" та літ. "А" було вимушеною мірою Фабрики задля недопустимості в майбутньому примусового відчуження таких об`єктів нерухомості третім особам, які не є пов`язаними для Фабрики, оскільки у зв`язку із кризою, що спричинена введенням карантину на території України, у Фабрики існує реальна загроза виникнення кредиторської заборгованості перед третіми особами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Інвестиційного договору Фабрика надала Інвестору заяви та гарантії, зокрема, заявляла Інвестору, що починаючи з дати укладення цього договору та протягом усього терміну його дії: Земельна ділянка, будь-яке інше нерухоме майно та права, пов`язані з нею, крім випадків, передбачених цим Договором , не підлягають, ні повністю, ні частково, відчуженню чи передачі, не передані у заставу чи іпотеку, не обтяжені жодним іншим чином, не є предметом будь-яких судових спорів чи претензій, та не існує жодних обставин, що становлять чи можуть становити загрозу чи мати негативний вплив на права Фабрики на земельну ділянку.

Згідно з пп. 5.3.8 Інвестиційного договору визначено, що Фабрика передає Інвестору Земельну ділянку (крім частин Земельної ділянки , на яких знаходяться будівлі, позначені літерами "А" та "П" на схемі в Додатку 1 цього Договору).

Відповідно до пп. 5.3.11 Інвестиційного договору визначено, що Фабрика користується офісною будівлею, загальною площею 2376,3 м2, позначеною літерою "А" та виробничим 2-х поверховим корпусом, загальною площею 2702,2 м2 позначеним літерою "П" відповідно до Плану земельної ділянки, що наводиться у Додатку №1, а саме (і) передає в оренду третім особам та (іі) відчужує, передає у заставу чи іпотеку Пов`язаним особам Фабрики. У такому випадку Фабрика та її Пов`язані особи несуть солідарну відповідальність за виконання зобов`язаннями згідно цього Договору. Відчуження Фабрикою будівлі "А" та "П" згідно Додатку №1 до цього Договору третім особам (продаж, дарування, тощо) та передача у заставу чи іпотеку третім особам можливо тільки після отримання письмового погодження Інвестора.

Отже, за умовами пп. 5.3.8., 5.3.11., 8.1.4. Інвестиційного договору, в інвестиційному проекті під забудову житлового комплексу сторони погодили використовувати Земельну ділянку за виключенням її частин, на яких знаходяться будівлі Фабрики, позначені літ. "А" та "П". Сторони погодили, що такі будівлі Фабрика має право відчужувати як третім особам, так і Пов`язаним особам Фабрики.

З матеріалів справи вбачається, що Фабрика створила три нові юридичні особи, до статутного капіталу яких було передано зазначені будівлі літ. "А" та "П", та в подальшому продала корпоративні права новостворених товариств, а саме: TOB "РЕВІТ.КОМ", ідентифікаційний код юридичної особи 43663562 - ОСОБА_1 , ТОВ "УРБАН.КОМ", ідентифікаційний код юридичної особи 43663473 - ОСОБА_2 , ТОВ "УРБАН.УА", ідентифікаційний код юридичної особи 43663709 - ОСОБА_3 . Вказані фізичні особи - є акціонерами Фабрики, членами Наглядової ради Фабрики (підтверджується протоколом чергових загальних зборів акціонерів ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" (а.с 172-174 т. 1)), а тому зазначені будівлі літ. "А" та "П" фактично були передані Пов`язаним особам Фабрики, що прямо дозволено умовами п. 5.3.11 Інвестиційного договору.

Відповідно до п. 14.1.159. Податкового кодексу України, пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

а) для юридичних осіб:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних, фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;

повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії.

Тобто, ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником Фабрики та TOB "РЕВІТ.КОМ", безпосередньо володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків; та приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи і саме TOB "РЕВІТ.КОМ" стало власником виробничого корпусу 2-х поверховий (виробничий корпус) (Літера П), який розташований за адресою м. Київ, вул. Серпова, 11.

ОСОБА_3 є кінцевим бенефіціарним власником Фабрики та ТОВ "УРБАН.УА", безпосередньо володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків; та приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи і саме ТОВ "УРБАН.УА" стало власником частини виробничого 3-х поверхового корпусу (виробничо-адміністративний корпус) (літера А), що розташована за адресою м. Київ, вул. Серпова, 11.

ОСОБА_2 є членом Наглядової ради Фабрики та єдиним засновником ТОВ "УРБАН.КОМ", приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи і саме ТОВ "УРБАН.КОМ" стало власником частини виробничого 3-х поверхового корпусу (виробничо-адміністративний корпус) (літера А), шо розташована за адресою м. Київ. вул. Серпова, 11.

Таким чином, оскільки будівлі літ. "А" та "П" були відчужені Пов`язаним особам Фабрики, а не третім особам, тому таке відчуження було зроблено відповідно до умов Інвестиційного договору без згоди Інвестора.

Отже, Інвестором у позовній заяві не обгрунтувано порушення Фабрикою п. 8.1.4 Інвестиційного договору, згідно якого відчуженню не підлягають Земельна ділянка, будь-яке інше нерухоме майно, крім випадків, передбачених Інвестиційним договором, враховуючи, що умови відчуження будівель літ. "А" та "П" чітко визначені пп. 5.3.11 Інвестиційного договору.

Крім того, Інвестором не наведено докази на підтвердження того, що передача вказаних будівель в іпотеку може становити загрозу чи мати негативний вплив на права Фабрики на Земельну ділянку. Разом з цим суд зазначає, що передача в іпотеку не передбачає переходу права власності. Фабрика залишається власником вказаних будівель, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Твердження позивача про те, що пунктом 6.1 Інвестиційного договору не передбачено можливості передання майна в наступну іпотеку, у зв`язку з чим первісним іпотекодержателем мав бути саме Інвестор, а не третя особа ( ОСОБА_1 ), суд оцінює критично, оскільки ні змістом наведеного пункту Інвестиційного договору, ні іншими пунктами цього договору не заборонено передавати будівлі, вказані у п. 6.1 Інвестиційного договору, в наступну іпотеку.

З огляду на наведене, Інвестором не доведено належними та допустимими доказами порушення Фабрикою умов пп. 8.1.4 Інвестиційного договору.

Як на підставу для стягнення з Фабрики штрафу Інвестор посилається на порушення Фабрикою наданих нею гарантій належно оформлених прав на користування земельною ділянкою площею 1,7591 га, кадастровий номер 8000000000:75:738:0003 (далі - Земельна ділянка), що було зафіксовано у Преамбулі Іпотечного договору, пп. 8.1.3 п. 8.1 Інвестиційного договору.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 8.2.4 Інвестиційного договору погоджено, що на момент укладення цього договору Інвестору відомі всі обставини, які мають істотне значення для укладення та виконання цього договору та такі обставини вивчені та оцінені ним належним чином.

Тобто, укладаючи Інвестиційний договір, Інвестор підтвердив, що йому відомі всі обставини, які мають істотне значення для укладення та виконання цього договору.

Обставини оформлення прав на користування Земельною ділянкою з наступною передачею такої земельної ділянки під будівництво мають істотне значення для укладення та виконання Іпотечного договору.

Фабрика зазначила, що у неї було оформлено право постійного користування Земельною ділянкою, але через втрату документів, що підтверджують таке право, вона змушена була звернутися до Київської міської ради для укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, і такі обставини були відомі Інвестору.

Як встановлено судом, першим етапом реалізації інвестиційного проекту сторони погодили укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням (пп. 3.1.1 Інвестиційного договору). Згідно п. 2.3 ст. 2 Інвестиційного договору, право оренди Земельної ділянки внаслідок виконання цього Договору та реалізації Проекту виникає у Фабрики та не переходить до Інвестора.

Враховуючи наведені умови Інвестиційного договору, твердження Інвестора про те, що ним лише в подальшому було виявлено, що у Фабрики відсутні документи, що підтверджують наявність належно оформлених прав на користування Земельною ділянкою, - не відповідають дійсним обставинам справи.

Більш того, Інвестор не був позбавлений права перед укладенням Іпотечного договору отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності у Фабрики прав на користування Земельною ділянкою.

Наведене, в свою чергу, спростовує твердження Інвестора про порушення Фабрикою наданих нею гарантій належно оформлених прав на користування Земельною ділянкою.

Щодо відповідальності за порушення умов Інвестиційного договору.

Інвестор, стверджуючи про бездіяльність Фабрики, порушення нею зобов`язань та гарантій за Інвестиційним договором вважає, що таке призвело до неможливості реалізації інвестиційного проекту в обсязі та строки, визначені в Інвестиційному договорі, а тому у Інвестора наявне право на стягнення штрафу у розмірі 1 000 000 доларів США на підставі п. 10.2 Інвестиційного договору.

Зі змісту п. 10.2 Інвестиційного договору вбачається, що підставою для застосування цього пункту договору є не тільки наявність будь-яких порушень Інвестиційного договору, але за умови, що такі порушення повинні обов`язково мати своїм наслідком неможливість реалізації Проекту в повному обсязі та у погоджені строки.

Матеріалами справи не підтверджуються порушення Фабрикою умов ст. 3, 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 8.1.4 Інвестиційного договору та гарантій щодо наявності належно оформлених прав на користування Земельною ділянкою.

Крім того, Інвестором не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, що саме дії/бездіяльність Фабрики мали наслідком неможливість реалізації Проекту в повному обсязі та у погоджені строки.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Водночас, при ухваленні даного рішення судом враховано, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України").

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності в порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено наявності обставин, які визначені п. 10.2 Інвестиційного договору у якості підстав для сплати штрафу, а тому у задоволенні первісного позову належить відмовити повністю.

Зустрічний позов.

Фабрика (ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр") подала зустрічний позов про розірвання Інвестиційного договору достроково у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, зазначивши такі істотні обставини: 1) порушення строків реалізації інвестиційного проекту з вини Київської міської ради та її органів; 2) розповсюдження світової пандемії, викликаної коронавірусом СОVID-19, у зв`язку із чим було запроваджено карантин. Фабрика вказала на одночасну наявність чотирьох умов для розірвання договору, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Фабрика зазначила, що направила пропозицію про розірвання договору Інвестору на адресу, зазначену для листування в Україні та на адресу реєстрації (Кіпр), але Інвестор не направив жодної відповіді на пропозицію Фабрики протягом строку, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України.

Інвестор (АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД) у відзиві на зустрічну позовну заяву заперечив твердження Фабрики.

Щодо твердження Фабрики про істотну зміну обставин через те, що реалізація першого етапу інвестиційного проекту - укладення договору оренди земельної ділянки з поточним цільовим призначенням розтягнулася у часі на невизначений термін та не затверджено проект землеустрою земельної ділянки, зазначив, що:

- Фабрика просить суд розірвати Інвестиційний договір через неможливість виконання нею своїх же обов`язків (виконання першого та другого етапів робіт, визначених п. 3.1.1, 3.1.2 Інвестиційного договору, - є обов`язками Фабрики відповідно до п. 5.3.3, 5.3.4 Інвестиційного договору);

- Фабрика жодним чином не обґрунтовує та не пояснює, яким чином виконання зазначених обов`язків порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала;

- у разі виконання Інвестиційного договору зі сторони Фабрики її частка у розподілі квадратних метрів збудованої нерухомості не зменшиться, що виключає можливість застосування ч. 2 ст. 652 ЦК України до спірних правовідносин.

Щодо твердження Фабрики про розповсюдження світової пандемії, викликаної коронавірусом COVID-19 та наявністю значних матеріальних збитків, які можуть призвести до банкрутства Фабрики, Інвестор зазначив, що:

- Фабрика не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження складної фінансової ситуації, значних матеріальних збитків у зв`язку з істотною зміною обставин, ймовірності банкрутства Фабрики;

- Фабрика не надала фінансових документів на момент укладення Інвестиційного договору та на момент подання зустрічного позову, з яких би вбачалась наявність збитків, їх розмір, та причинно-наслідковий зв`язок між фактом укладання Інвестиційного договору, пандемією, отриманням Фабрикою неплатоспроможності та неможливістю виконати умови Інвестиційного договору.

За таких обставин, Інвестор вважає, що Фабрикою не доведено наявності підстав для розірвання Інвестиційного договору, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Фабрика (ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр") у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву зазначила, що:

- матеріали справи містять докази належного виконання Фабрикою своїх зобов`язань за Інвестиційним договором;

- неможливо було передбачити на день підписання Інвестиційного договору, що органи місцевого самоврядування не будуть належним чином виконувати свої повноваження, що передбачені чинним законодавством України, як і неможливо було передбачити що така неправомірна бездіяльність Київської міської ради та її органів затягнеться на невизначений термін у часі та фактично унеможливить реалізацію інвестиційного проекту сторонами, неможливо було передбачити ще одну істотну обставину - світову пандемію, викликану коронавірусною інфекцією, що призведе до введення карантину та припинення роботи та призведе до матеріальних збитків;

- порушення співвідношення майнових інтересів полягає в тому, що саме фінансові затрати Фабрики в процесі реалізації інвестиційного проекту, що виникли внаслідок непередбачуваної зміни істотних обставин, є величезними та можуть призвести до вкрай тяжких наслідків для Фабрики, тому 10 відсотків загальної площі об`єкту не покриють таких затрат Фабрики;

- наразі Фабрика вимушено прийняла рішення по припинення виробництва та звільнення працівників - це є прямим наслідком участі Фабрики в інвестиційному проекті, який фактично не реалізовується через бездіяльність Київської міської ради та негативний вплив введення обмежень, передбачених умовами карантину, при цьому Інвестор на даному етапі не несе жодних ризиків та фінансових втрат.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд при розгляді зустрічного позову встановив таке.

Предметом спору за зустрічним позовом є вимога про розірвання Інвестиційного договору у зв`язку з істотною зміною обставин на підставі ст. 652 ЦК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 180 ГК України, якою визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З огляду на наведені норми законодавства, сторони по справі при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагента та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 188 ГК України, за змістом якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно приписів статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4). Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Отже, при настанні таких обставин сторони за взаємною згодою можуть розірвати договір. Водночас, частина друга наведеної статті ЦК України передбачає випадки, коли договір може бути змінений або розірваний на вимогу однієї із сторін.

Так, за приписами частини 2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 №3-9гс12, від 11.12.2012 №3-63гс12, постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2015 в справі № 910/18575/14.

Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.

Відтак, доведенню при вирішенні спору за зустрічним позовом у даній справі підлягає одночасна наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Судом встановлено, що 18.10.2018 між Інвестором (відповідач за зустрічним позовом) та Фабрикою (позивач за зустрічним позовом) укладено Інвестиційний договір, відповідно до Преамбули та пункту 1.1 якого сторони мають намір побудувати комплекс житлових будівель з вбудованими торговими, офісними, спортивними та іншими приміщеннями, а також вбудованим паркінгом (далі - Об`єкт) на Земельній ділянці (далі - Проект), сторони домовились співпрацювати одна з одною та спільно діяти без створення юридичної особи з метою будівництва Об`єкту на Земельній ділянці, включаючи здійснення будь-яких попередніх заходів, введення його в експлуатацію, реєстрації прав власності сторін на створені об`єкти нерухомості відповідно до умов цього договору та розподілу нерухомості.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Інвестиційного договору сторони погодили послідовність та етапи реалізації Проекту, зокрема, укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням (п. 3.1.1); зміна поточного цільового призначення Земельної ділянки на цільове призначення, що є достатнім та необхідним для реалізації Проекту (здійснення житлового будівництва із вбудованими торговими, офісними, спортивними та іншими приміщеннями) (3.1.2); укладення договору з КО "Інститут Генерального плану м. Києва" на виконання містобудівельного розрахунку гранично допустимих параметрів забудови Земельної ділянки про її включення в проект Генерального плану м. Києва та детальний план території (3.1.3); отримання рішення Київської міської ради про затвердження детального плану території та включення Земельної ділянки в проект Генерального плану м. Києва (3.1.4).

Пунктами 3.2, 3.6 ст. 3 Інвестиційного договору встановлено, що етапи, передбачені пп. 3.1.3 та 3.1.4 повинні бути реалізовані протягом 1 (одного) року, загальний строк реалізації Проекту (будівництво Об`єкту та його введення в експлуатацію) не повинен перевищувати 5 (п`яти) років.

Згідно з п. 7.3 Інвестиційного договору, частка приміщень Фабрики у готовому Об`єкті складатиме 10% від загальної площі Об`єкту залежно від коригування відповідно до пункту 7.1 Інвестиційного договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України Фабрика направила пропозицію про розірвання договору Інвестору на адресу, зазначену для листування в Україні, яка була отримана останнім 06.07.2020, та на адресу реєстрації Інвестора (Кіпр), що підтверджується доданими до зустрічної позовної заяви доказами (а.с. 165, 168 т. 2). Оскільки Інвестор не направив відповіді на пропозицію Фабрики про розірвання договору протягом строку, встановленого ч. 3 ст. 188 ГК України, Фабрика в порядку ч. 4 ст. 188 ГК України передала спір про розірвання Інвестиційного договору на вирішення суду.

Істотною зміною обставин позивач за зустрічним позовом визначив:

1) порушення строків реалізації інвестиційного проекту (п. 3.1, 3.2, 3.6 Інвестиційного договору), у зв`язку з бездіяльністю Київської міської ради та її органів (постійних комісій, Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради), що полягає в порушенні строків розгляду проекту землеустрою, поданого Фабрикою.

2) розповсюдження світової пандемії, викликаної коронавірусом СОVID-19, у зв`язку із чим було запроваджено карантин, тоді як укладаючи Інвестиційний договір, Фабрика планувала свою господарську діяльність з урахуванням реалізації інвестиційного проекту протягом найближчих шести років в умовах звичайної ситуації в світі вцілому та в Україні зокрема.

Судом досліджено, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують такі доводи позивача за зустрічним позовом про істотну зміну обставин, якими він керувався при укладенні спірного договору.

Так, матеріалами справи підтверджується, що на даний час реалізація інвестиційного проекту знаходиться на першому етапі - укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням (п. 3.1.1 Інвестиційного договору), який не завершено через обставини, які не залежать від Фабрики, а є наслідком бездіяльності Київської міської ради та її органів.

Судом вище було встановлено вчинення Фабрикою ряду дій, направлених на реалізацію першого етапу інвестиційного проекту - укладення договору оренди Земельної ділянки з поточним цільовим призначенням). Зокрема, 14.03.2018 Фабрикою до Київської міської ради було подано розроблений та погоджений проект землеустрою (а.с. 19-138 т. 2) разом із заявою про його затвердження на надання такої земельної ділянки в оренду, шо підтверджується описом документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги (а.с. 139 т. 2).

Згідно з ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою, який підлягає затвердженню Київською міською радою для отримання згоди на передачу спірної земельної ділянки в оренду, на даний час не розглянутий та не затверджений Київською міською радою.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що Фабрика неодноразово зверталась до Київської міської ради з інформаційними запитами про надання інформації, на якій стадії знаходиться розгляд та затвердження проекту землеустрою, з якої причини зазначений проект землеустрою не розглянутий та не затверджений.

Оскільки були відсутні будь-які рішення профільної комісії Київської міської ради, Фабрикою подано до Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративний позов про зобов`язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинити дії (а.с. 149-153 т. 2). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9298/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 154-155 т. 2). Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що станом на даний час судового рішення у справі № 640/9298/20 судом не винесено.

Отже, укладення договору оренди земельної ділянки з поточним цільовим призначенням відкладається на невизначений термін та з незалежних від Фабрики обставин, тоді як без укладення такого договору реалізація інвестиційного проекту неможлива. В свою чергу, строки реалізації інвестиційного проекту, узгоджені сторони під час укладення Інвестиційного договору (п. 3.2, 3.6 ст. 3 Інвестиційного договору), вочевидь дотримані не будуть.

Обставини розповсюдження пандемії коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19), спричиненої SARS-CoV-2 (спалах захворювання розпочався у грудні 2019 у м. Ухань, Хубей, КНР, та визнаний Всесвітньою організацією охорони здоров`я пандемією 11.03.2020), у зв`язку з чим на території Україні встановлено карантин, визнані судом загальновідомими, відтак в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України такі обставини не потребують доказуванню.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують твердження Фабрики, що укладаючи у жовтні 2018 року Інвестиційний договір, Фабрика планувала свою господарську діяльність з урахуванням реалізації інвестиційного проекту протягом найближчих шести років в умовах звичайної ситуації в світі вцілому та в Україні зокрема.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується істотна зміна обставин, якими Фабрика керувалась при укладенні Інвестиційного договору.

Разом з цим, закон пов`язує можливість розірвання договору з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Фабрика вказала на одночасну наявність чотирьох умов для розірвання договору, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача за зустрічним позовом про існування першої умови (п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідної для розірвання договору, а саме що в момент укладення Інвестиційного договору Фабрика виходила з того, що строки, передбачені сторонами для реалізації інвестиційного проекту згідно умов Інвестиційного договору будуть дотримані, однак в ході виконання Інвестиційного договору такі строки було відтерміновано на невизначений час через бездіяльність Київської міської ради та її органів, на що сторони не можуть впливати, також не можливо було передбачити, що в 2020 році в Україні буде введено карантин, через дію якого Фабрика змушена буде повністю припинити свою господарську діяльність, що призведе до матеріальних збитків Фабрики, а через зобов`язання Фабрики дотримуватися ряду обмежувальних умов Інвестиційного договору остання не має можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність для запобігання понесенню таких збитків.

Судом досліджено, що укладаючи у жовтні 2018 року Інвестиційний договір, Фабрика не могла передбачити бездіяльність Київської міської ради та її органів щодо розгляду проекту землеустрою, поданого Фабрикою, а також Фабрика не могла передбачити введення в 2020 році карантину в Україні, наслідки якого негативно вплинуть на її господарську діяльність.

Судом встановлено, що умовами Інвестиційного договору на Фабрику покладено ряд зобов`язань, а саме Фабрика:

- забезпечує відсутність простроченої кредиторської заборгованості Фабрики перед третіми особами, яка перешкоджає виконанню обов`язків за цим Договором, (пп. 5.3.10 Інвестиційного договору);

- з метою забезпечення виконання зобов`язань Фабрикою за цим договором, зокрема зобов`язання, передбаченого п. 10.2 цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати Інвестором послуг "Інститут Генерального плану м. Києва" розробки проекту Генерального плану м. Києва та детального плану територій та надання Фабриці відповідної банківської виписки, сторони укладуть договір (договори) іпотеки у нотаріальній формі, відповідно до якого (яких) Фабрика передасть Інвестору в іпотеку: Будівлю "Кисловодськ" - М, Будівлю ткацького цеху, електродільницю - Н, Будівлю крутильної дільниці - З, Склад ПММ - Р, Будівлю складу сировини - К, Будівлю складу готової продукції - О, Будівлю вентиляції Модуля - Е (п. 6.1).

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача за зустрічним позовом щодо існування другої умови (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідної для розірвання договору, а саме що зміна обставин - відтермінування строків реалізації інвестиційного проекту на невизначений термін та понесення матеріальних збитків у зв`язку із введеним карантином, - зумовлена причинами, які Фабрика не могла та не може усунути при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, оскільки такі обставини не залежать від Фабрики.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача за зустрічним позовом щодо існування третьої умови (п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідної для розірвання договору, а саме що подальше виконання Інвестиційного договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить Фабрику того, на що вона розраховувала при укладенні Інвестиційного договору, оскільки відтермінування реалізації інвестиційного проекту на невизначений термін через бездіяльність Київської міської ради та її органів та введення карантину в Україні призводить до значних фінансових втрат Фабрики та матеріальних збитків, оскільки через дію ряду обмежувальних умов Інвестиційного договору (п. 5.3.10, 5.3.11, 6.1 Інвестиційного договору) Фабрика не має змоги повноцінно проводити свою господарську діяльність із запровадженням ряду мір для подолання фінансової кризи, яка в майбутньому може призвести до вкрай тяжких наслідків для Фабрики.

Судом досліджено, що матеріали справи містять такі докази на підтвердження складної фінансової ситуації Фабрики:

- довідка № 03/210 від 01.10.2020, якою підтверджується стан кредиторської заборгованості Фабрики (а.с. 162 т. 2), зокрема на 01.01.2020 кредиторська заборгованість Фабрики становила 352,0 тис. грн, тоді як на 01.10.2020 - 1 719,0 тис. грн;

- Баланс (Звіт про фінансовий стан) (а.с. 256 т. 2), який свідчить, що дебіторська заборгованість (рядок 1125, 1155) становить 132 000,00 грн, грошові кошти на рахунку (рядок 1165) - 91 000,00 грн, а кредиторська заборгованість (рядок 1595, 1695) становить 2 422 000,00 грн;

- протокол засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" від 29.11.2020 (а.с. 257-258 т. 2), яким підтверджується рішення Наглядової ради про скорочення штату працівників ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" з 02.02.2021, у зв`язку з перепрофілюванням ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр", пов`язаним з повним припиненням виробничої діяльності;

- наказ ПРАТ "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" від 30.11.2020 № 24 "Про скорочення штату працівників у зв`язку з перепрофілюванням Товариства" (а.с. 25259-260 т. 2).

Відтак, Фабрика належним чином обґрунтувала, що подальше виконання нею обов`язків за Інвестиційним договором порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Твердження Інвестора про те, що у разі виконання Інвестиційного договору зі сторони Фабрики її частка у розподілі квадратних метрів збудованої нерухомості не зменшиться, що виключає можливість застосування ч. 2 ст. 652 ЦК України до спірних правовідносин, суд відхиляє як безпідставні, оскільки Фабрика не вказує на зміну часток Фабрики та Інвестора, як на підставу для розірвання Інвестиційного договору.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача за зустрічним позовом щодо існування четвертої умови (п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України), необхідної для розірвання договору, а саме що із суті умов Інвестиційного договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе Фабрика. При цьому судом враховано, що Фабрика не несе відповідальності за бездіяльність Київської міської ради та її органів та не впливає на розповсюдження епідемії коронавірусу та введення карантину на території України.

Враховуючи наведене, позивач за зустрічним позовом довів належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України наявність підстав для розірвання Інвестиційного договору у зв`язку з істотною зміною обставин (ч. 1 ст. 652 ЦК України) за одночасної наявності умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності в порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання Інвестиційного договору з будівництва житлового комплексу від 18.10.2018, укладеного між АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД та Приватним акціонерним товариством "Фабрика технічних тканин "Технофільтр", у зв`язку з чим зустрічний позов підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зазначив, що станом на час подання позовної заяви позивач за первісним позовом поніс: витрати на сплату судового збору у розмірі 415987,50 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 2000 доларів США, а також зазначив, що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 2000 доларів США.

Відповідач за первісним позовом вважає, що судові витрати в частині витрат позивача за первісним позовом на правничу допомогу необгрунтовано завищені, а тому просив суд їх зменшити, у випадку задоволення первісної позовної заяви.

Позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат зазначив, що понесені ним судові витрати складаються з витрат на сплату судового збору, а в разі виникнення додаткових витрат ним буде подане відповідне клопотання.

Відповідач за зустрічним позовом не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін (пункт 1);

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2).

З огляду на відмову у задоволенні первісного позову повністю та наведені приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за первісним позовом покладається на позивача за первісним позовом.

З огляду на задоволення зустрічного позову повністю та наведені приписи п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 4, 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327, 365 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Розірвати Інвестиційний договір з будівництва житлового комплексу від 18.10.2018, укладений між АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД (Промітеос, 14, офіс М002,1065, м. Нікосія, Кіпр; реєстраційний номер юридичної особи НЕ318618) та Приватним акціонерним товариством "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" (Україна, 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 11; ідентифікаційний код 00306845).

4. Стягнути з АЛРОС ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД (Промітеос, 14, офіс М002,1065, м. Нікосія, Кіпр; реєстраційний номер юридичної особи НЕ318618) на користь Приватного акціонерного товариства "Фабрика технічних тканин "Технофільтр" (Україна, 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 11; ідентифікаційний код 00306845) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.03.2021.

Суддя Гумега О.В.


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	22.03.2021
Оприлюднено	26.03.2021
Номер документу	95779595
Судочинство	Господарське

Гумега О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.03.2021 по справі 910/13572/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/13572/20

Рішення від 22.03.2021

Рішення
від 22.03.2021 по справі 910/13572/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА