Рішення

від 12.03.2021 по справі 924/126/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2021 р. Справа № 924/126/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадської організації „Всеукраїнське об`єднання ветеранів силових структур, волонтерів та інвалідів „Новий світ» , м. Хмельницький

до 1. Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Пашкової Юлії Василівни, м. Хмельницький

2. Державного реєстратора комунального підприємства „Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Наталії Каролівни, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці

3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Гречани» , м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

про - визнання незаконною та скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 17,8135 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0112, на праві власності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Гречани» , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства „Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Наталії Каролівни про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 17,8135 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0112, за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Гречани» , індексний номер 44288689 від 28.11.2018р.

Представники сторін:

від позивача, А.В. Крамар, підписант згідно витягу;

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: О.Л. Мартинкова, керівник згідно витягу;

від відповідача 3: В.Ю. Ярош, згідно ордеру ВХ №1004336 від 21.07.20р.;

від відповідача 3: В.М. Думітращук - згідно наказу від 26 січня 2021 року та трудового договору №2 від 26 січня 2021 року.

від третьої особи (ГО „Всеукраїнське об`єднання ветеранів силових структур, волонтерів та інвалідів „Новий світ» ) : В.І. Кульчицький керівник;

від третьої особи (Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області): не з`явився

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Хмельницька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Пашкової Юлії Василівни (далі - Державний кадастровий реєстратор), Державного реєстратора комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Наталії Каролівни (далі - Державний реєстратор), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани" (далі - СТОВ "Агрофірма "Гречани") про визнання незаконною та скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 17,8135 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0112 на праві власності СТОВ "Агрофірма "Гречани", визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 17,8135 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0112 за СТОВ "Агрофірма "Гречани".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020, у позові Хмельницької міської ради відмовлено.

19.11.2020р. постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Касаційну скаргу Хмельницької міської ради задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.02.2020 у справі № 924/126/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області. У постанові Касаційного господарського суду наголошено на тому, що з 01.01.2019 до повноважень місцевої ради належить організація розподілу невитребуваними земельними ділянками, а відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ № 854 АТЗТ "Гречани" належить невилучена земельна ділянка і обставини виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) не встановлювалися, то передчасними є висновки судів про недоведення позивачем порушеного права. Також наголошено, що суди попередніх інстанцій не врахували, що цей спір по суті є спором про право стосовно земельної ділянки, з приводу якої заявлено позов. Суди не врахували особливого правового режиму земель колективної власності та не встановили наявність/відсутність повноважень у позивача щодо управління такими землями, не надали правової оцінки наслідкам такої реєстрації, поза увагою залишили висновки та фактичні обставини, установлені у межах справи № 924/258/18, на яку посилалася Хмельницька міська рада, не дослідили і не з`ясували змісту судових рішень, якими обґрунтовувало свої права на земельну ділянку СТОВ "Агрофірма "Гречани". Попередні судові інстанції не перевірили та не з`ясували, чи буде відновлено порушені права позивача у цьому випадку у разі задоволення такого позову з огляду на наявність між сторонами спору про право на спірну земельну ділянку, та передчасно дійшли висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

24.12.2020р. матеріали справи надійшли до Господарського суду Хмельницької області.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 24.12.2020р. справу передано на розгляд судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 28.12.2020р. справу прийнято справу № 924/126/19 до свого провадження та підготовче засідання призначено на 21.01.2021 р.

Судом, в судовому засіданні 21.01.2021р. постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на тридцять днів та про відкладення підготовчого засідання у справі на 10.02.2021 р.

Судом, в судовому засіданні 10.02.2021р. постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 22.02.2021 р .

Ухвалою суду від 22.02.2021р заяву Хмельницької міської ради про зміну підстав позову від 03.02.2021р. залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2021року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Хмельницька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Пашкової Юлії Василівни (далі - Державний кадастровий реєстратор), Державного реєстратора комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Наталії Каролівни (далі - Державний реєстратор), Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани" (далі - СТОВ "Агрофірма "Гречани") про визнання незаконною та скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 17,8135 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0112 на праві власності СТОВ "Агрофірма "Гречани", визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 17,8135 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0112 за СТОВ "Агрофірма "Гречани".

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на незаконність реєстрації земельної ділянки комунальної власності площею 17,0 га на вул. Західно-Окружній (далі - спірна земельна ділянка) у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за СТОВ "Агрофірма "Гречани". При цьому зазначив, що рішення судів, які стали підставою для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі скасовані, тому сама реєстрація земельної ділянки є недостовірною та підлягає скасуванню. Хмельницька міська рада зазначала, що така реєстрація земельної ділянки порушує права територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. При цьому, звертає увагу, що державна реєстрація була проведена на підставі копії державного акту на право колективної власності АТЗТ „Гречана» , яка крім того, засвідчена неналежною особою. Зазначає, що проведення державної реєстрації права власності в Державному земельному кадастрі призвело до подальшої незаконної реєстрації права власності СТОВ „Агрофірма „Гречани» на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Пашкова Юлія Василівна не скористався правом участі в судових засіданнях, відзиву на позов не подав; причин не вказав; повідомлений про судовий розгляд спору, що підтверджується судовою повісткою від 11.03.2021р.

Державний реєстратор комунального підприємства „Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Наталія Каролівна правом на подання відзиву не скористалася. При цьому, в матеріалах справи наявний наказ КП „Подільський реєстраційний центр» №4-к від 26.04.2019р. „Про звільнення з роботи Панасюк Н.К.» згідно якого на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.04.2019р. її було звільнено з посади державного реєстратора з 26.04.2019р. за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідач - СТОВ „Агрофірма „Гречани» у відзиві проти позову заперечує. Зазначає, що норма Закону №2498- VIII стосовно переходу до комунальної власності земель колективних сільськогосподарських підприємств, не стосується земель колективних сільськогосподарських підприємств, що не припинені та земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності.

Наголошено, що відсутні підстави для задоволення даного позову за недоведеністю позивачем порушеного права комунальної власності на спірну земельну ділянку, що є єдиною і достатньою підставою для відмови у позові, оскільки обставини наявності права власності доводяться у спорі про визнання права власності, а не у спорі за негаторним позовом, який, у даному випадку, є передчасним. Відповідач стверджує, що необґрунтованими є посилання Позивача на неперехід права власності на землю від АТЗТ "Гречани" до СТОВ "Агрофірма "Гречани".

Також наголошено на тому, що товариство набуло право власності на земельні ділянки на підставі рішення 1998 року №532, а оспорюване Рішення №70 не скасовувало державний акт, та не стало документом, який позбавив права власності СТОВ "Агрофірма "Гречани" на земельні ділянки .

Третя особа - ГО „Всеукраїнське об`єднання ветеранів силових структур, волонтерів та інвалідів „Новий світ» у судових засіданнях просить позов задовольнити та вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не скористалась правом участі в судових засіданнях, пояснень щодо позову не подала, повідомлена про судовий розгляд спору, що підтверджується судовою повісткою від 11.03.2021р.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин .

Згідно зі статутом СТОВ "Агрофірма "Гречани" (нова редакція), затвердженим протоколом загальних зборів учасників від 22.11.2016 №6/16, СТОВ "Агрофірма "Гречани" створено шляхом реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства "Гречани" (далі - КСП "Гречани")та є повним правонаступником всіх прав та обов`язків КСП "Гречани" (пункт 1.1 Статуту).

КСП "Гречани" створене шляхом реорганізації АТЗТ "Гречани" та є правонаступником усіх його майнових та немайнових прав та обов`язків (пункт 1.1 Статуту КСП "Гречани", прийнятого загальними зборами членів КСП "Гречани" згідно з протоколом № 2 від 30.05.1998 та зареєстрованого Хмельницькою районною державною адміністрацією 16.10.1998 за № 29).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 532 від 29.09.1998 "Про передачу земель у колективну власність АТЗТ "Гречани", за результатами розгляду матеріалів, поданих відділом земельних ресурсів та земельної реформи, за результатами розгляду клопотання АТЗТ "Гречани", керуючись Постановою Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13.03.1992 №2200-ХІІ, Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994 №666-94 і статтею 5 Земельного кодексу України, вирішено: передати у колективну власність АТЗТ "Гречани" земельну ділянку загальною площею 160,0 га; видачу державного акта на право колективної власності на землю покласти на відділ земельних ресурсів та земельної реформи.

29.10.1998 АТЗТ "Гречани" видано Держаний акт № 854 на право колективної власності на землю, згідно з яким Хмельницькою міською радою народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області АТЗТ "Гречани" передано у колективну власність 160,0 га землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Хмельницької міської ради народних депутатів від 29.09.1998 № 532. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 854.

Додатком № 1 до Державного акту № 854 зазначено список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства.

Як вбачається із витягу із протоколу огляду речових доказів від 23.10.2012р ., Слідчим СВ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області 19.10.2012 під час обшуку за місцем роботи Савчук С. А. (директора СТОВ "Агрофірма "Гречани") було вилучено Державний акт на право колективної власності на землю серія ХМ № 854 від 29.10.1998.

Хмельницька міська рада рішенням двадцять сьомої сесії № 70 від 28.08.2013 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 року № 532", на підставі пропозиції постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, звернення СТОВ "Агрофірма "Гречани", матеріалів інвентаризації земельних ділянок відповідно до акта на право колективної власності на землю № 854 від 29.10.1998, рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2012 року у справі № 22/5025/448/12, вирішила внести зміни та доповнення до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 року № 532 "Про передачу земель у колективну власність АТЗТ "Гречани", а саме: викласти пункт 1 в наступній редакції "1. Передати у власність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гречани" (ідентифікаційний код 05529646), що є правонаступником АТЗТ "Гречани", земельні ділянки: на вул. Вокзальній, 138, площею 3,1800 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір); на вул. Лезневській, площею 0,1266 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя (господарський двір); на вул. Західно-Окружній, площею 37,3102 га, цільове призначення - несільськогосподарські угіддя, землі тимчасової консервації, залуження"; доповнити пункт 1. підпунктом наступного змісту: "1.1. передати в запас міста земельні ділянки: на вул. Західно-Окружній площею 17,0 га; на вул. Нижній Береговій площею 2,1 га".

Як вбачається із висновків до проекту рішення міської ради "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 року №532" за підписом завідуючої юридичним відділом Хмельницької міської ради, за результатами правової експертизи вказаного проекту встановлено, що у аналізованому рішенні визначено цільове призначення земельних ділянок - несільськогосподарські угіддя, проте, Земельним кодексом України не передбаченого такого виду цільового призначення земель. Окрім того, на земельні ділянки площею 3,18 га по вул. Вокзальній, 138, площею 0,1266 га по вул. Лезневській та площею 37,3102 га по вул. Західно-Окружній відсутня документація на підтвердження перебування вказаних земельних ділянок у комунальній власності, при цьому, на даний час є чинним акт на право колективної власності акціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу "Гречани" №854 від 29.10.1998 року на земельну ділянку площею 160 га. Таким чином, фактично Хмельницька міська рада вчинить дії по розпорядженню земельною ділянкою, яка їй не належить. В той же час, не надано доказів припинення права власності попереднього власника на земельні ділянки, які пропонується передати в запас міста та не зменшено розмір земельної ділянки площею 160 га, наданого рішенням від 1998 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.05.2014р. у справі №924/345/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2014р. було відмовлено в позові прокурора м. Хмельницького в інтересах держави про визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради №70 від 28.08.2013р., оскільки прокурором при зверненні до суду всупереч вимог ст. 1, 33 ГПК України не доведено в чому полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, для захисту яких він звернувся до суду, не доведено обставин, за яким спірне рішення ради не відповідає нормам діючого законодавства, або прийняте не у межах повноважень та не у спосіб, передбачений законом.

Судовими рішеннями у справі №924/345/14 з посиланням на факти щодо правонаступництва, встановленні судовими рішенням у справі №22/5025/448/12, було зроблено висновок про те, що в даному випадку мало місце перетворення юридичної особи, тобто змінення організаційно-правової форми із залишенням того ж самого коду ЄДРПОУ (з АТЗТ „Гречани» на СТОВ „Агрофірма „Гречани» , код ЄДРПОУ 05529646). Також під час розгляду справи №924/345/14 судами встановлено, що землі із сільськогосподарських угідь та несільськогосподарські угіддя, які не підлягали паюванню залишилися у суб`єкта права колективної власності КСП „Гречани» , правонаступником якого є СТОВ „Агрофірма „Гречани» .

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2019 у справі №924/817/16, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2019 та постановою Верховного суду від 12.12.2019, визнано незаконним в оскаржуваній частині рішення двадцять сьомої сесії Хмельницької міської ради № 70 від 28.08.2013 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998 № 532" та скасовано його. Суди установили, що оскаржене рішення № 70 прийняте Хмельницькою міською радою за відсутності необхідного обсягу повноважень, порушеннями порядку встановлення, зміни цільового призначення земель та передачі земель в запас міста.

Судом апеляційної інстанції у постанові від 13.09.2019р. констатовано, що в матеріали господарської справи №924/817/16 не містять ні проекту землеустрою, ні рішення органу місцевого самоврядування та інших доказів, які б підтверджували розпаювання земельної ділянки площею 79,10 га. За результатами розгляду справи зроблено висновок про наявність порушеного права позивача (СТОВ "Агрофірма "Гречани") внаслідок прийняття Хмельницькою міською радою оспорюваного рішення.

Рішенням двадцять першої сесії Хмельницької міської ради № 113 від 11.04.2018 за результатами розгляду пропозиції постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, надано громадській організації "Всеукраїнське об`єднання ветеранів силових структур, волонтерів та інвалідів "Новий світ" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Західно-Окружній площею 17,0 га для будівництва малоповерхової килимової забудови з метою передачі її в постійне користування.

За результатами розгляду заяви громадської організації "Всеукраїнське об`єднання ветеранів силових структур, волонтерів та інвалідів "Новий світ" про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 23.11.2018 (реєстраційний номер ЗВ-9705421222018) державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Пашковою Ю.В. 26.11.2018 прийнято рішення № РВ-6800407202018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою прийняття цього рішення вказано невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема. Наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 6810100000:33:001:0112. Площа співпадає на 98,9982%.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002609592019 від 18.01.2019 відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.10.2018, розробленої ХФ ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", 08.11.2018 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 17,8135 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0112, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності: приватна - СТОВ "Агрофірма "Гречани".

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 148441791 від 06.12.2018 - 27.11.2018 державним реєстратором комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. здійснено запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за СТОВ "Агрофірма "Гречани". Підстава виникнення права власності: Державний акт на право власності на землю (завірена копія, оригінал втрачено), серія та номер: ХМ № 854, виданий 29.10.1998 виконавчим комітетом Хмельницької міської ради радних депутатів Хмельницької області. Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44288689 від 28.11.2018. Державний реєстратор комунального підприємства „Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. листом від 17.01.2019 №01-01/12/12 повідомив Хмельницьку міську раду про вчинення реєстраційних дій щодо права власності СТОВ "Агрофірма "Гречани"

У відповідь на звернення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 02-14-1757 від 20.12.2018 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:33:001:0112, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом за № 18-22-0.2-122/2-19 від 09.01.2019 повідомило, що 08.11.2018 через "Онлайн-Сервіс" подано на здійснення державної реєстрації земельної ділянки площею 17,8135 га, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва СТОВ "Агрофірма "Гречани" на території Хмельницької області, м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна, розроблену у 2018 році ХФ ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Зазначено, що технічна документація містить правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а саме, Державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 854 від 29.10.1998, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів № 532 від 29.09.1998.

Хмельницькою філією ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на підставі договору № 362 від 30.10.2018 розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва СТОВ "Агрофірма "Гречани" на території Хмельницької області, м. Хмельницький, вул. Західно-Окружна.

Вважаючи реєстрацію земельної ділянки комунальної власності площею 17 га на вул. Західно-Окружній в Державному земельному кадастрі та прав на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконними, що порушують права територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради, позивач звернувся з позовом до господарського суду.

В матеріалах справи наявна копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва СТОВ „Агрофірма „Гречани» на території Хмельницької області, м. Хмельницький, вул. Західно-окружна, розроблена Хмельницькою філією ДП „Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору №362 від 30.10.2018р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду .

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наявність незаконної реєстрації земельної ділянки комунальної власності площею 17 га по вул. Західно-Окружній в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованої на підставі недостовірної інформації на праві власності за СТОВ „Агрофірма „Гречани» , що в свою чергу порушує права територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької ради. Заперечуючи проти позову СТОВ „Агрофірма „Гречани» посилаючись на мотивувальну частину судових рішеннях (у справах № 924/817/16, № 22/5025/448/12) наголошує про наявності у СТОВ „Агрофірма „Гречани» права власності на спірну земельну ділянку.

Щодо таких доводів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Гречани» судом враховується, що як вбачається з матеріалів справи та відповідно до державного акту на право колективної власності на землю Серії ХМ №854, який видано акціонерному сільськогосподарському підприємству закритого типу "Гречани", останньому передано у колективну власність 160 гектарів землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Хмельницької міської ради від 29.09.1998 р. №532.

У пункті 4.8.1 постанови Верховного Суду у справі від 02.06.2020р. № 924/258/18, зазначено, що за змістом судових рішень у справі № 22/5025/448/12 установлено, що СТОВ "Агрофірма "Гречани" є підприємством, заснованим на базі КСП "Гречани" та є його правонаступником, що підтверджується пунктом 1.1 та 1.4 Статуту СТОВ "Агрофірма "Гречани", зареєстрованого 04.09.2007 за № 16681070008000446. Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ № 854, СТОВ "Агрофірма "Гречани" як правонаступнику АТЗТ "Гречани", належить невилучена земельна ділянка площею 79,10 га.

У пункті 4.8.3 постанови Верховного Суду у справі № 924/258/18, зазначено, що у справі № 924/817/16 предметом розгляду були вимоги СТОВ "Агрофірма "Гречани" до Хмельницької міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Хмельницької міської ради від 28.08.2013 № 70 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29.09.1998". Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 924/817/16 зазначено, що сукупність обставин, установлених судами у цій справі № 924/817/16, а також під час розгляду справ № 22/5025/448/12 та № 924/345/14, хоча і не підтверджує переходу до СТОВ "Агрофірма "Гречани" права власності на зазначену у державному акті на право колективної власності землю, однак свідчить про те, що у Хмельницької міської ради не було достатніх правових підстав для внесення змін до державного акта на право колективної власності. За змістом пункту 10 статті 281 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" документ, яким було посвідчено право власності на земельну ділянку, виданий до набрання чинності цим Законом, є дійсним, тому внесення до нього змін шляхом прийняття Хмельницькою міською радою рішення від 28.08.2013 № 70 не можна визнати законним.

При цьому суд зазначив, що саме СТОВ "Агрофірма "Гречани" як правонаступник АТЗТ "Гречани" - особи, зазначеної як власник земельних ділянок у Державному акті на право колективної власності ХМ № 854 від 29.10.1998, має передбачені згідно з наведеними нормами законодавства правові підстави для оскарження рішення органу місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 924/258/18, касаційний суд зазначив, що за змістом судових рішень в інших справах, на які послалося СТОВ "Агрофірма "Гречани", встановлено правонаступництво СТОВ "Агрофірма "Гречани" щодо АТЗТ "Гречани". Водночас встановлено, що державний акт на право колективної власності ХМ № 85429.10.1998 видано АТЗТ "Гречани". У судових рішеннях (у справах № 924/817/16, № 22/5025/448/12) не встановлено факту належності земельної ділянки, яка є предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, у справах № 924/258/18, на яку посилається СТОВ "Агрофірма "Гречани", встановлювалися обставини наявності/відсутності права власності на земельну ділянку за СТОВ "Агрофірма "Гречани", право на яку підтверджувалося, зокрема, Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ № 854, виданим АТЗТ "Гречани", та судовими рішеннями у господарських справах, зокрема у справах № 924/817/16, № 22/5025/448/12, не містять висновків щодо права власності СТОВ "Агрофірма "Гречани" на зазначену у Державному акті на право колективної власності землю серії ХМ № 854 земельну ділянку.

Відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин; така оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Тому судові рішення у справах № 924/258/18, № 924/817/16, № 22/5025/448/12 не можуть бути поставлені під сумнів, а прийняте рішення не може їм суперечити, обставини, встановлені у цих рішеннях, не потребують доказування.

Водночас, СТОВ "Агрофірма "Гречани" не враховує положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду цієї справи, та посилаючись на сукупність обставин, встановлених під час розгляду справ № 924/817/16, № 22/5025/448/12, дійшло передчасних висновків, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах нерозпайованої земельної ділянки площею 79,10 га, яка у свою чергу входить до масиву земель, що належить СТОВ "Агрофірма "Гречани" як правонаступнику АТЗТ "Гречани".

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Так, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю.

Викладені вище норми дозволяють констатувати, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Таким чином, реалізація процедури паювання відповідної частини земель має своїм наслідком припинення права державної та комунальної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо земельних ділянок державної та комунальної власності. Аналізуючи вищенаведені приписи законодавства, можна дійти висновку, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. У вказаному висновку суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які було викладено у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.12.2019 у справі № 917/258/19. Поряд із цим, відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яку викладено у постанові від 06.02.2018 у справі № 822/712/15 надання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок - часток (паїв) у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні статтею 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Таку ж позицію поділяє і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 647/195/18.

Згідно зі змінами, внесеними до зазначеного Закону (згідно із Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Таким чином, з 01.01.2019 розпорядження невитребуваними земельними ділянками, розташованими за межами населених пунктів, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами, на території яких такі землі розташовані.

Як встановлено судом, Держаний акт № 854 на право колективної власності на землю видано АТЗТ "Гречани", згідно з яким АТЗТ "Гречани" передано у колективну власність 160,0 га нерозпайованих земельних ділянок в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Хмельницької міської ради народних депутатів від 29.09.1998 № 532. Додатком № 1 до Державного акту зазначено список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства.

При цьому враховується, що з 01.01.2019 до повноважень місцевої ради належить організація розподілу невитребуваними земельними ділянками, а відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ № 854 АТЗТ "Гречани" належить невилучена земельна ділянка.

Судом зауважується, що цей спір по суті є спором про право стосовно земельної ділянки, з приводу якої заявлено позов. При цьому, згідно із правовим висновком ВС КСЦ у постанові від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (схожі висновки, які є загальним алгоритмом вирішення спорів, викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання незаконною та скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею та визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора з посиланням на те, що спірна земельна ділянка належать до комунальної власності територіальної громади, тобто, є комунальною власністю. Заявлені позовні вимоги по своїй суті є негаторним позовом, направленим на усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою. Такий позов може бути пред`явлено виключно власником земельної ділянки.

Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші, об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що

підтверджуються відповідними документами.

В той же час особлива цінність землі, як об`єкта прав на нерухомість, зумовлює специфіку документів, які підтверджують виникнення та існування права власності та інших речових прав на неї.

Статтею 126 ЗК України визначені документи, якими може посвідчуватись право власності на землю. Такими документами ЗК України визнає: державний акт про право власності на земельну ділянку; цивільно-правову угоду щодо відчуження земельної ділянки, укладену в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину.

У позовній заяві Хмельницька міська рада, серед іншого , зазначає, що набула у комунальну власність земельну ділянку площею 17га по вул. Західно-Окружній на підставі рішення Хмельницької міської ради №70.

Відповідно до статті 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються у письмовій формі, нотаріально посвідчуються та серед інших умов повинні містити кадастровий номер земельної ділянки.

Крім того, згідно ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Водночас, з встановлених судом обставин вбачається, що між територіальною громадою, в особі її органу - Хмельницькою міською радою СТОВ "Агрофірма "Гречани" існує спір про право на спірну земельну ділянку.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для задоволення даного позову за недоведеністю позивачем порушеного права комунальної власності на спірну земельну ділянку, що є єдиною і достатньою підставою для відмови у позові, оскільки обставини наявності права власності доводяться у спорі про визнання права, а не у спорі за негаторним позовом, який, у даному випадку, є передчасним. Таким чином, порушені права позивача не буде відновлено у цьому випадку у разі задоволення такого позову з огляду на наявність між сторонами спору про право на спірну земельну ділянку.

Суд також звертає увагу позивача на те, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на наведені визначення Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц зробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування негаторного позову від інших є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Під час вирішення питання про віднесення заявленого у справі позову до негаторного, який є різновидом способу захисту права власності, поняття володіння потрібно розглядати як складову змісту такого права в розумінні положень ч. 1 ст. 317 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

Суд вважає передчасним висновок позивача про наявність підстав для задоволення цього позову як негаторного, оскільки позивач не доводить з посиланням на відповідні підтверджувальні належні, допустимі, достовірні й достатні докази того, що означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень саме прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном.

Так, у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння. Отже, володіння нерухомими майном може бути підтверджено, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Натомість позивачем не надано у матеріали справи доказів на підтвердження факту державної реєстрації права власності на спірне майно.

Таким чином, з наведеної позиції ВП ВС убачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

У постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном.

Суд наголошує на тому, що у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18, №910/7164/19 від 28 травня 2020 року.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі Кудла проти Польщі суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157).

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Предметом позову у цій справі по суті є визнання незаконною та скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки та визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що така реєстрація земельної ділянки порушує права територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. При цьому, позивачем у розгляді питання щодо обрання ефективного способу захисту порушених прав не враховано те, що вимога про визнання незаконною та скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки та визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора не є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку. Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28 травня 2020 року , справа № 910/7164/19.

Позивачем при зверненні з вказаним позовом не враховано особливого правового режиму земель колективної власності . Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 Земельного кодексу України 1990р.).

Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Як слідує із позову, обґрунтовуючи наявність порушеного права територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради внаслідок реєстрації за СТОВ „Агрофірма „Гречани» спірної земельної ділянки, позивач зазначає про те, що земельна ділянка по вул. Західно-Окружній площею 17,0 га на підставі рішення Хмельницької міської ради №70 від 28.08.2013р. була передана в запас міста.

Судом враховується, що вище вказане рішення Хмельницької міської ради №70 від 28.08.2013р., на яке позивач посилається як на підставу набуття права на спірну земельну ділянку визнано незаконним та скасовано рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.05.2019р. у справі № 924/817/16, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2019р. та постановою Верховного Суду від 12.12.2019р.

Під час прийняття рішення судами було встановлено факт порушення Хмельницькою міською радою встановленого порядку вилучення земельної ділянки під час прийняття оспорюваного рішення. Судом апеляційної інстанції у постанові від 13.09.2019р. констатовано, що в матеріали господарської справи №924/817/16 не містять ні проекту землеустрою, ні рішення органу місцевого самоврядування та інших доказів, які б підтверджували розпаювання земельної ділянки площею 79,10 га. За результатами розгляду справи зроблено висновок про наявність порушеного права позивача (СТОВ "Агрофірма "Гречани") внаслідок прийняття Хмельницькою міською радою оспорюваного рішення.

Отже, рішення Хмельницької міської ради №70 від 28.08.2013р., яким зокрема, було передано в запас міста земельну ділянку по вул. Західно-Окружній площею 17,0 га було визнано незаконним та скасовано у судовому порядку за результатами розгляду справи №924/817/16.

Також суд звертає увагу на те, що позивач при зверненні з позовом до суду не надав правової оцінки наслідкам реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 17,8135 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0112, на праві власності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Гречани» , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, згідно з ст.ст. 13-14 Конституції України, земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської ) економічної зони з об`єктами права власності Українського народу. Від Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно відповідно до закону.

Чинним законодавством України визначено способи захисту порушеного права власності на землю.

Так, за змістом ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно інформаційної довідки №148441791 від 06.12.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо субєкта, 27.11.2018р. на підставі державного акту на право власності на землю державним реєстратором Комунального підприємства Подільський реєстраційний центр Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєстровано право власності СТОВ „Агрофірма „Гречани» , на вказану земельну ділянку.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно статті 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Суд зазначає, що наслідки реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки передбачені Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Положеннями пункту 50 Порядку передбачено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Зазначені норми права вказують на те, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги, а її номер є кадастровим номером земельної ділянки.

Отже, державна реєстрація земельної ділянки прямо впливає на стан Поземельної книги і кадастрового номеру земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про державний земельний кадастр» (в редакції на момент реєстрації спірної земельної ділянки) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

З матеріалів справи слідує, що для проведення державної реєстрації спірної земельної ділянки відповідачем-3 через „Онлайн-Сервіс» 08.11.2018р. була подана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва СТОВ „Агрофірма „Гречани» на території Хмельницької області, м. Хмельницький, вул. Західно-окружна, розроблена Хмельницькою філією ДП „Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору №362 від 30.10.2018р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області листом за №18-22-0.2-122/2-19 від 09.01.2019р. було повідомлено, що технічна документація містила правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а саме, державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ №854 від 29.10.1998р., виданий на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради радних депутатів №532 від 29.09.1998р.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (тут і надалі в редакції чинній на момент реєстрації спірної земельної ділянки) внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно ч. 4, 5 ст. 24 Закону України „Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Аналогічні положення щодо повноважень державного кадастрового реєстратора містяться у п. 70, 73 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі Порядок №1051). Також п. 67 Порядку №1051 передбачено, що забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Таким чином, наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей до державного земельного кадастру, передбачає перевірку повноти технічної документації із землеустрою.

Згідно ч. 10 ст. 55 Закону України „Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає з поміж копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Ст. 20 Закону України Про державний земельний кадастр унормовано, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Також суд звертає увагу на те, що позивач при зверненні з позовом до суду не надав правової оцінки наслідкам реєстрації права власності за СТОВ „Агрофірма „Гречани» права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 10 статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.10-1 Порядку №1127 під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

Пунктом 81-1 Порядку №1127 визначено, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого не проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, якщо такі права набуті згідно з рішенням органу влади чи органу місцевого самоврядування, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Згідно п. 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Статтею 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зокрема визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст. 24 вказаного Закону .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №148441791 від 06.12.2018р. вбачається, що 27.11.2018р. державним реєстратором комунального підприємства „Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. здійснено запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Гречани» . Підстава виникнення права власності: державний акт на право власності на землю (завірена копія, оригінал втрачено), серія та номер: ХМ №854, виданий 29.10.1998р. виконавчим комітетом Хмельницької міської ради радних депутатів Хмельницької області. Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора комунального підприємства „Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44288689 від 28.11.2018р.

Таким чином, наявність інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Гречани» підтверджує наявність спору про право стосовно земельної ділянки, з приводу якої заявлено позов зважаючи на правові наслідки державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України ).

Враховуючи, вищевикладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові .

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.03.2021р.

Суддя І.В.Заярнюк

Віддрук. 7 прим. :

1 - до справи,

2 - Хмельницька міська рада (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3);

3 - державному кадастровому реєстратору Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій Пашковій Юлії Володимирівні (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1);

4 - державний реєстратор КП „Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Панасюк Н.К. (31134, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, вул. Центральна, 13);

5 - СТОВ „Агрофірма „Гречани» (29000, м. Хмельницький, Гагаріна, 5);

6 - громадська організація „Всеукраїнське об`єднання ветеранів силових структур, волонтерів та інвалідів „Новий світ» (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівського Підпілля, 71, офіс 70).

7 - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1);

Всім рекомендованим з повідомленням.