Ухвала

від 24.03.2021 по справі 624/262/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/262/21

провадження №2-з/624/3/21

УХВАЛА

іменем України

смт. Кегичівка 24 березня 2021 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого-судді - Куст Н.М.,

з участю секретаря судового засідання - Проскурні Л.М.,

справа №624/262/21,

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Слобожанське-Арго ,

відповідач: Приватне акціонерне товариство Насінневе ,

вимоги позивача: про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Питання, що вирішуються ухвалою.

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кузнецова А.І., звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6323184000:02:000:0221, площею 6,7992 га, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю Слобожанське-Агро (ЄДРПОУ 41662195).

Разом з позовом представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить постановити ухвалу про забезпечення позову щодо накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 6323184000:02:000:0221, площею 6,7992 га, розташовану на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , наступним шляхом: заборонити ТОВ Слобожанське-Агро та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, вчиняти будь-які дії щодо передачі земельної ділянки в суборенду третім особам; заборонити ТОВ Слобожанське-Агро та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, державним реєстраторам, а також органам виконавчої служби вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонити ТОВ Слобожанське-Агро та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, окрім власника майна, вчиняти дії спрямовані на користування земельною ділянкою (обробка, культивація, сіяння культур та інше), окрім посіяних озимих культур (при наявності) в 2020 році.

Свою заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на підставі рішення Парасковіївської сільської ради народних депутатів №48 від 17 грудня 2001 року.

Право власності позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №248946144 від 19 березня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

13 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ Насінневе (в подальшому змінило форму власності на ПрАТ) укладено договір оренди вказаної ділянки на 3 роки.

В 2011 році в письмовому вигляді сторони не звертались щодо продовження дії договору. Після закінчення дії договору позивач вирішила в подальшому не пролонгувати договір оренди та не підписувати будь-який інший договір, оскільки бажала обробляти свою земельну ділянку самостійно.

Звернувшись до ПрАТ Насінневе щодо підписання акта приймання-передачі та повернення своєї власності, позивачу було відмовлено, посилаючись нібито на не закінчений строк дії договору оренди, укладений строком на 10 років.

Однак, позивач не підписувала жодних договорів оренди строком на 10 рокі та її підписи є підробленими.

Аналогічні дії відбулися і з іншими власниками земельних ділянок, серед яких є син та чоловік позивача.

Позивачем було подано заяву до Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області, за результатом розгляду якого було відкрито кримінальне провадження №12017220720000213 від 08 серпня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. На сьогоднішній день досудове розслідування триває.

В рамках кримінального провадження Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса було проведено судово-почеркознавчу експертизу на предмет встановлення факту належності ОСОБА_1 та інших потерпілих підпису виконаного на договорі оренди №214 від 15 травня 2012 року та відповідних актах укладених з ПрАТ Насінневе .

Згідно висновку №25531/7279-7295 складеного 17 квітня 2018 року, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі №214 від 15 травня 2012 року, акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 13 квітня 2008 року та у Додатковій угоді про зміну договору оренди землі б/н від 2011 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами).

З інформаційної довідки встановлено, що у Соборного відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження №59384067, де стягувачем було ТОВ Слобожанське-Агро , а боржником ПрАТ Насінневе .

В рамках виконавчих дій ТОВ Слобажанське-Агро в рахунок часткового погашення боргу за Актом передачі майна від 01 квітня 2020 року, перейшло право оренди земельної ділянки, яке належить позивачу.

Позивач вважає, що ТОВ Слобожанське-Агро незаконно використовує земельну ділянку та її обробляє, саджаючи зернові культури, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, в зв`язку з чим, з метою належного його виконанням є необхідність в застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на зазначену земельну ділянку.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відтак, суд вважає, що слід заяву про забезпечення позову розглядати без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Відповідно до ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Окрім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Що стосується вимог заборони ТОВ Слобожанське-Агро та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, вчиняти будь-які дії щодо передачі земельної ділянки в суборенду третім особам та заборони ТОВ Слобожанське-Агро та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, державним реєстраторам, а також органам виконавчої служби вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, суд вважає, що ця частина клопотання підлягає частковому задоволенню, оскільки заявлений спосіб забезпечення позову є конкретизований не повністю, а лише в частині вимоги заборони ТОВ Слобожанське-Агро . Заборона будь-яким особам вчиняти будь-які дії може трактуватися учасниками справи занадто широко. Рішення суду не може носити абстрактний характер.

Також процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Крім цього, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши заяву про забезпечення позову та враховуючи вищезазначене, суд вважає, що така заява підлягає частковому задоволенню.

За правилами статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 149-153, 247, 258-261, 353-355ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанське-Агро , приватного акціонерного товариства Насінневе про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Слобожанське-Агро вчиняти дії щодо передачі земельної ділянки в суборенду третім особам та вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 6323184000:02:000:0221, площею 6,7992 га, розташовану на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Роз`яснити позивачу положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю Слобожанське-Агро для виконання, приватному акціонерному товариству Насінневе , ОСОБА_1 та адвокату Кузнецову Анатолію Ігоровичу - для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Харківської області через Кегичівський районний суд Харківської області відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарачій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею і приєднуються до справи.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Н.М. Куст