Рішення

від 02.02.2021 по справі 510/390/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/390/20

Провадження № 2/510/182/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Ренійське бюро технічної інвентаризації Ренійської міської ради Одеської області, Відділу надання адміністративних послуг Ренійської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачі - КП Ренійське БТІ , Відділ надання адмінпослуг Ренійської РДА позовні вимоги визнали, щодо їх задоволення не заперечували, просили розглянути справу у відсутності їхніх представників.

Представник позивачки - ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку від 28.12.2018р.; копія ухвали Ренійського районного суду Одеської області від 19.05.1992р.; копія договору купівлі-продажу від 24.12.1987р.; копія рішення виконкому Ренійської міської ради Одеської області від 27.06.2019р. про затвердження акту технічної комісії з обстеження житлового будинку; копія акту обстеження технічного стану домоволодіння від 18.06.2019р.; копія рішення виконкому Ренійської міської ради Одеської області від 16.07.1992р. про затвердження технічного акту по домоволодінню АДРЕСА_1 ; копія акту обстеження стану житлового будинку від 13.07.1992р.; копія рішення виконкому Ренійської міської ради Одеської області від 10.06.1993р. № 189 про надання дозволу на будівництво господарсько-побутових споруд (із планом).

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка з 24.12.1987 року проживає у будинку АДРЕСА_1 , який складається в цілому з: житлового будинку літ. А загальною площею 50,00 кв. м, житловою площею 27,60 кв. м, підсобною площею 22,40 кв. м; веранди літ. а; навісу літ. а1; літньої кухні літ. В; бані літ. в1; навісу літ. в; підвалу літ. г; сараїв літ. Г, Д, Е; вбиральні літ. Ж; огорожі 1-3; споруд 4,5.

Право власності на вказаний житловий будинок належить позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.1987 р., реєстр № 2888.

Як встановлено, позивачка купила ѕ частини житлового будинку, однак, у подальшому, на підставі ухвали Ренійського районного суду від 19.05.1992 р. ( справа №2-53/1992 р.) було затверджено мирову угоду, згідно якої позивачці передано в натурі вищевказане нерухоме майно.

Згідно технічного паспорту від 05.06.2019 р. зазначений житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями був побудований у 1955 р., 1993 р., 1997 р. (належним чином завірена копія додається).

10.06.1993 р. рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради № 189 було надано дозвіл на будівництво побутових споруд.

Таким чином, вищевказаний будинок разом з іншими спорудами є окремим житловим будинком, має окремий вхід і вихід, крім того, має окреме водозабезпечення, енергопостачання, але юридично знаходиться у спільній частковій власності і реально не виділений, що перешкоджає вільному здійсненню права власності.В домоволодінні є господарські будівлі та споруди, які також були фактично виділені.

Таким чином, відносно даного домоволодіння було фактично проведено поділ спільної часткової власності та встановлено порядок користування земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, на підставі ухвали Ренійського районного суду від 19.05.1992 р.( справа № 2-53/1992 р.), якою було затверджено мирову угоду, згідно якої позивачці передано в натурі вищевказане нерухоме майно.

Однак, державну реєстрацію права власності на підставі ухвали Ренійського районного суду від 19.05.1992 р. (справа № 2-53/1992 р.) не було проведено.

З метою належного оформлення права власності позивачка звернулася до виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області із заявою про проведення обстеження технічного стану будівель, яка була розглянута.

Так, на підставі акту обстеження технічного стану будівель від 18.06.2019 р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області № 93 від 27.06.2019 р., було встановлено, що фактичною адресою житлового будинку, що належить ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

На теперішній день позивач продовжує проживати у вказаному житловому будинку з надвірними спорудами. Добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонти.

Таким чином, позивачка вважає, що за нею може бути визнане право власності на житловий будинок, як окремий об`єкт нерухомості, з усіма надвірними та господарськими спорудами, які їй належать.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно до ч. 2 цієї ж статті суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право спільної часткової власності передбачає визначення часток кожного із співвласників у спільній власності. Об`єктом права спільної часткової власності може бути будь-яке майно, що може знаходитись у власності відповідних суб`єктів, у тому числі неподільне.

Відповідно зі ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна , що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Таким чином, до компетенції суду відноситься вирішення питання про виділ частки будівлі в окремий об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 6, 7, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок № 7 від 04.10.1991 року (з подальшими змінами і доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зміну у зв`язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК України ідеальних часток із присудженням грошової компенсації учаснику спільної часткової власності, частка якого зменшилась.

Виходячи з положень ст. ст. 183, 364, 370 ЦК України, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого власника співвласника або співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України та п. 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2019 року за № 1117 Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них .

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією що до проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна № 55 від 18.06.2007 року, затвердженою в Міністерстві юстиції України від 06.07. 20077 року.

Так, згідно з п. п. 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку що до технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна регламентується Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.20002 року №7/5 , норми якого діють в тій частині, що не суперечить вимогам Закону.

Ст. 8 Закону зазначає, що орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 20 січня 2005 року за № 2375/IV, державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

П. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який введено в дію з 01.01.2013 року, врегульовано відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також встановлено спеціальний Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703.

Як вбачається з ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Ст. 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб,визначений законами України.

Згідно із ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який введено в дію з 01.01.2013 року, врегульовано відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також встановлено спеціальний Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703.

Як вбачається з ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно вимог ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Також в п.1 наказу Міністерства юстиції України Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб від 02.04.2013 року № 607/5, зазначено те, що державна реєстрація, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводиться у випадках подання рішення суду, що набуло законної сили.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що з 01.01.2013 року функції державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перейшли до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерства юстиції та його територіальних управлінь юстиції, від імені якого ці функції виконує Державна реєстраційна служба України та її структурні територіальні підрозділи.

Крім того, необхідно додати, що в 2019 році було проведено технічну інвентаризацію зазначеного нерухомого майна, згідно якої встановлено відсутність самочинно побудованих об`єктів. Всі об`єкти були побудовані у період 1955, 1993 р., 1997 р., про що вказано в розділі Характеристика будинку, господарських будівель та споруд .

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

В той же час, з метою спрощення процедури державної реєстрації прав власності на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року без обов`язкового проведення технічної інвентаризації таких об`єктів, з 09 травня 2014 року набрали чинності зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , внесені Законом України від 15 квітня 2014 року Про внесення змін до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року .

Аналогічні норми знайшли своє відображення у новій редакції Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що діє з 01 січня 2016 року.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статті 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права власності.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 19, 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 344, 397 ЦК України, ст. ст.. 3, 6, 9, 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) право власності на окремий об`єкт нерухомості, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається в цілому з: житлового будинку літ. А загальною площею 50,00 кв. м, житловою площею 27,60 кв. м, підсобною площею 22,40 кв. м; веранди літ. а; навісу літ. а1; літньої кухні літ. В; бані літ. в1; навісу літ. в; підвалу літ. г; сараїв літ. Г, Д, Е; вбиральні літ. Ж; огорожі 1-3; споруд 4,5.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник