Постанова

від 11.09.2007 по справі 14/1995

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/1995

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" вересня 2007 р.                                                     Справа № 14/1995

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Костриці О.О.

при секретарі Ткач М.М.

за участю представників сторін

від позивача Дзюба І.С. дор. № 06-738/854 від 25.06.2007р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м.Житомир)  

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Медведово" (с.Медведово Ємільчинського району)

про стягнення 2509,22 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на його користь з відповідача 2509,22грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, в тому числі 39,22 грн. пені, розрахованої  в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення станом на 24.05.2007р.

Представник позивача в засіданні суду надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги на суму 2474,44 грн., з яких: 2470,00 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, 4,44 грн. пені.

Відповідач заперечень на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (із змінами і доповненнями) (далі - Закон), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 19 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів,  фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлюється у розмірі середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25, - у  кількості одного робочого місця (ч. 1 ст. 19  Закону).

Отже, згідно змін, внесених в Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів" від 06.10.2005р. Законом України "Про внесення змін до  деяких  законів  України  щодо  реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" від 23.02.2006р., підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів  робочих  місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону. При цьому державна служба зайнятості відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які знаходяться на обліку та зареєстровані як безробітні. А  тому обов'язок  по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається виключно на підприємства, установи, організації, у  тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю.

Відповідно до ч. 9  ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, а також, як зазначалося вище, у відповідності зі статтею 18 Закону, надають державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів в порядку, визначеному Законом України "Про  зайнятість населення" та прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема подають звітність форми № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики № 420 від 19.12.2005 року.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (а.с.5), поданого відповідачем Житомирському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 10 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особу, розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника становить 4940,00 грн. Тобто, згідно встановленого нормативу має бути працевлаштовано 1 інваліда, проте на підприємстві в 2006 році не було працевлаштовано жодного.

У зв'язку з цим, відповідачем свого обов'язку по створенню робочого місця для інваліда за 2006 рік не виконано.

Крім того, господарським судом встановлено, що відповідачем не подавались звіти до Ємільчинського районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів у 2006 році (а.с.18).

Частиною 1 ст. 20 Закону встановлено,  що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до обгрунтованого розрахунку позивача, розмір адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, становить 2470,00 грн., з розрахунку 4940,00 х 1 / 2 = 2470,00 грн.

Як зазначено у статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій  і  пені до  відділень Фонду соціального захисту інвалідів тощо затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі-Порядок), який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно статті 20 Закону обов'язок самостійної сплати адміністративно-господарських санкцій для підприємств встановлено до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, в даному випадку, до - 15.04.2007 року.

Згідно статті 20 Закону, адміністративно-господарські санкції і пеню підприємства сплачують за рахунок прибутку, який залишився в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Разом з тим,  як зазначено у п. 3. Порядку у разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

Зокрема, у статті 20 Закону зазначено, що у разі несплати адміністративно-господарських  санкцій  або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду  їх стягнення  в  примусовому  порядку  може  бути  звернено  на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.

Контроль за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів здійснюють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів,  відповідно до повноважень, визначених у статті 8 Закону та п.п. 3 і 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434 та з дотриманням Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007  року №70.

У разі, якщо виникають спори із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, в тому числі щодо порядку сплати адміністративно-господарських санкцій, їх розміру чи обгрунтованості тощо,  вони вирішуються  Фондом  соціального  захисту інвалідів або в судовому порядку. Згідно статті 20  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонд соціального захисту  інвалідів,  його  відділення  мають право  захищати  свої  права  та законні інтереси,  у тому числі в суді.

Як свідчать матеріали справи, відповідач самостійно до 15 квітня 2007 року не сплатив адміністративно - господарські санкції у розмірі 2470,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, обгрунтованість застосування яких господарським судом встановлена. Відповідно, позовні вимоги  Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України в частині  їх стягнення у розмірі 2470,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Механізм нарахування пені, передбачених Законом України "Про  основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні", визначено у Порядку  нарахування пені та її сплати, який було  затверджено наказом Мінпраці та соціальної політики України 15.05.2007 року  за N223 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за N 552/13819.

Відповідно до уточненого розрахунку позивача (а.с.23), розмір пені станом на 06.06.2007р. становить  4,44 грн.

Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідач позов не оспорив.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на суму 2474,44 грн., з яких: 2470,00 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, 4,44 грн. пені.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", керуючись ст.ст. 94, 157-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Медведово", с. Медведово Ємільчинського району, ідентифікаційний код 13554778 на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Житомир, вул. Домбровського, 38, ідентифікаційний код 20401066 - 2470,00 грн. адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу по працевлаштуванню інвалідів в 2006 році, 4,44 грн. пені.

Згідно ст.ст. 185, 186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржувати постанову в апеляційному порядку повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ, постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 

Суддя