Рішення

від 04.09.2007 по справі 12/2130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/2130

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" вересня 2007 р.                                                     Справа № 12/2130

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Довгань О.М. - дов. від 30.07.07р.

Ліпінський В.Г. - директор

від відповідача не з'явився.

Розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Інструмент-комплект" (м. Житомир).  

до Приватного підприємства "Житомирська міська друкарня" (м. Житомир).

про стягнення 2071,80 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави в сумі 1500,00 грн., відшкодування доходів від безпідставно набутих грошових коштів в сумі 71,80 грн., відшкодування збитків в сумі 500,00 грн. та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Письмового відзиву на позовну заяву не надано.

Оскільки відповідача належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, суд вважає, що відсутність його представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За даними позивача, згідно усної домовленості між Приватним підприємством "Інструмент-комплект" (позивач) і Приватним підприємством "Житомирська міська друкарня" (відповідач), останній зобов'язався надати поліграфічні послуги, а позивач  оплатити зазначені послуги шляхом передоплати.

Згідно виписаного відповідачем рахунку №346 від 29.11.06р. (а.с. 7), позивачем, в порядку попередньої оплати, було перераховано відповідачу 1500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №582 від 29.11.06р., копія якого є в матеріалах справи (а.с. 8).

Як зазначив позивач, після перерахування авансу, відповідач договору про надання поліграфічних послуг в письмовій формі не уклав, зобов'язання щодо фактичного виконання поліграфічних робіт не виконав. В зв'язку з вказаним позивач направив йому претензію №15 від 10.04.07р. (а.с.9) з вимогою повернути перераховані кошти в сумі 1500,00 грн. Відповіді на претензію не надійшло, розрахунки проведено не було.

Враховуючи, що договір  сторонами укладено не було, а позивач здійснив фактичні дії щодо його виконання, перерахувавши аванс, позивач вимагає повернення грошових коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави.

Керуючись ст.536 ЦК України позивач також нарахував відповідачу відсотки за користування чужими грошовими коштами відповідно до облікової ставки НБУ в сумі 71,80 грн.

Борг  відповідача перед позивачем на день звернення з позовом до суду, за даними позивача становив 1500,00 грн. і на день розгляду справи не змінився, оскільки доказів проведення розрахунків сторонами не надано.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та пояснення сторін суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, мотивуючи наступним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Як вбачається з ч.1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у  письмовій формі.

У відповідності до ч.1,2 ст.  207 ЦК України  правочин вважається  таким,  що  вчинений  у письмовій формі, якщо його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу зв'язку, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно позовної заяви, між сторонами мали виникнути правовідносини підряду.

За приписами ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів укладення договору підряду сторонами та виконання відповідачем робіт або повернення грошових коштів в сумі 1500,00 грн., то вказані  кошти, у відповідності до ст. 1212 ЦК України слід вважати набутими без достатньої правової підстави.

За положеннями ч.1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки термін повернення перерахованого позивачем авансу не визначено, згідно ст. 530 ЦК України кредитор має право вимагати його повернення у будь-який час.

У відповідності до вказаних положень позивачем було направлено відповідачу вимогу про повернення авансу №15 від 10.04.2007р. (а.с.9), а відповідачем було отримано її 27.04.07р. (а.с.10).

Враховуючи викладене відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1500,00 грн. до 07.05.07р. (27.04.07р. - день отримання вимоги + 7 пільгових днів + 2 дні на поштовий обіг).

Отже, вимога позивача в  частині стягнення 1500,00 грн. проведеної попередньої оплати обґрунтована і підлягає задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача 71,80 грн. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами, які позивач нарахував, керуючись ст. 1214, п.1 ст.536, ст.1048, ст.1056, ст.1057 ЦК України, господарський суд погоджується з поданими позивачем розрахунками, виходячи з наступного.

Зокрема, за ч.1.2 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави; у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Аналізуючи матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що відповідач, від моменту отримання коштів, повинен був  і міг усвідомити, що вони є безпідставно набутими.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлене договором.

Оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено договору, а розмір процентів не визначено ні нормами ст.1214 ЦКУ ні ст.536 ЦКУ, на яку посилає ч.2 ст.1214 ЦК України, господарський суд вважає за необхідне, для врегулювання даного питання, застосувати положення п.1 ст.8 ЦК України (аналогія закону) шляхом звернення до законодавчих актів, які регулюють відносини позики, а саме ст.1048 ЦК України.

Відповідно до п.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором; якщо договором не встановлюється розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з розрахунку позивача  (а.с.12), проценти відповідачу нараховано за період з 01.12.06р. (30.11.06р. - день перерахування авансу) по 25.06.07р. (день звернення з позовом до суду).

Отже, здійснені позивачем розрахунки процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами є вірними і підлягають задоволенню в сумі 71,80 грн.

Представник позивача, крім судових витрат просить стягнути з відповідача 500,00грн. оплати юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг від 11.06.07р. (15-19), які називає ( в позовній заяві) збитками і включив до загального розрахунку позовних вимог. На підтвердження проплати вказаних послуг надано платіжне доручення №474 від 20.06.07р. (а.с.14).

За приписами ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результатів порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В зв'язку з тим, що представник позивача дійсно перебував у судових засіданнях, надавав юридичну допомогу в підготовці матеріалів справи, про що свідчить Акт виконання разових робіт та надання консультаційних та правових послуг для ПП "Інструмент-Комплекс" від 20.06.07р.(а.с.20), господарський суд вважає обгрунтованими  позовні вимоги в частині стягнення 500,00 грн. збитків, адже витрати, у вказаній сумі, було здійснено позивачем виключно для відновлення порушеного права останнього.

Ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позов обґрунтований та підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи і підлягає  задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Житомирська міська друкарня", м. Житомир, майдан Перемоги, 10, код 33019998

на користь Приватного підприємства "Інструмент - комплект", м. Житомир, проспект Миру, 21, , код 32988915

- 1500,00 грн. основної заборгованості;

- 71,80 грн. процентів;

- 500,00 грн. збитків;

- 102,00 грн. державного мита;

- 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         

      Дата підписання: 10 вересня 2007 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу

3 - позивачу