Рішення

від 21.08.2007 по справі 22/300/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/300/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.07                                                                                        Справа №  22/300/07

Суддя   Скиданова Ю.О.

За позовом: відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська

                      фабрика”,

                      69063, м. Запоріжжя, вул Артема, 7,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім  

                       українських товаровиробників”,

                       69050, м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, 61,

про стягнення 333,27 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Алипова М.В., представник на підставі довіреності № 34 від 09.01.2007  

                        р.;

від відповідача: Сердюк К.В., представник на підставі довіреності № 24 від

                        12.06.2007 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.07.2007 р. відкрите акціонерне товариство “Запорізька кондитерська фабрика” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім українських товаровиробників” про стягнення 303,92 грн. основного боргу, 17,60 грн. пені, 8,58 грн. збитків від інфляції, 3,17 грн. 3% річних за договором № 39/04 на поставку кондитерських виробів від 18.11.2004 р..

Ухвалою суду від 27.07.2007 р. порушено провадження у справі № 22/300/07, судове засідання призначено на 21.08.2007 р..

У судовому засіданні 21.08.2007 р. розгляд справи завершено, у порядку ст.. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників сторін.

За клопотанням сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, пунктами договору № 39/04 від 18.11.2004 р., пояснив суду, що 18.11.2004 р. між відкритим акціонерним товариством “Запорізька кондитерська фабрика” та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім українських товаровиробників” було укладено договір №39/04 на поставку кондитерських виробів.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставляти, а відповідач прийняти і своєчасно оплачувати кондитерські вироби.

За видатковою накладною № 018321 від 05.03.2007 р. відповідачем було отримано кондитерські вироби на суму 303,92 грн..

Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару, а також транспортних витрат шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно видаткової накладної протягом 10 календарних днів з дати поставки.

За свідченнями позивача строк оплати за видатковою накладною № 018321 від 05.03.2007 р. сплив 15.03.2007 р., але ніяких платежів в оплату поставленого товару від відповідача позивач не отримав.

Посилаючись на ст.ст. 549, 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім 303,92 грн. основного боргу, також 17,60 грн. пені, 8,58 грн. збитків від інфляції, 3,17 грн. 3% річних.

Відповідач у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

правовідносини між сторонами врегульовано договором № 39/04 від 18.11.2004 р., відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач приймати та своєчасно оплачувати кондитерські вироби на умовах цього договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною № 018321 від 05.03.2007 р., підписаною обома сторонами (копія в матеріалах справи), відповідно до якої позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 303,92 грн..

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов'язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.8 договору оплата товару, а також відшкодування транспортних витрат здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на підставі видаткової накладної на умовах відстрочки 10 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно з видатковою накладною № 018321 від 05.03.2007 р. строк оплати товару, переданого позивачем відповідачу, сплив 15.03.2007 р..

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав належним чином, документальних доказів погашення боргу суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 303 грн. 92 коп. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами по справі та підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 17,60 грн. пені за загальний період з 16.03.2007 р по 20.07.2007 р..

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати відповідачем товару за п. 3.8 цього договору, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вивчивши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що він є законним та обґрунтованим. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17,60 грн. пені.

Крім того, за загальний період з 16.03.2007 р. по 20.07.2007 р. позивачем за прострочення грошового зобов'язання нараховано відповідачу 8,58 грн. втрат від інфляції та 3,17 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Розрахунки зазначених сум перевірені у судовому засіданні та визнані такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК  України судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім українських товаровиробників” (69050, м. Запоріжжя, вул.. Радгоспна, 61; р/р 26008235601 в АБ “Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 30611426) на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” ( 69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 7; р/р 26008031460001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00382094) 303 (триста три) грн. 92 коп. основного боргу, 8 (вісім) грн. 58 коп. інфляційних витрат, 3 (три) грн. 17 коп. 3% річних, 17 (сімнадцять) грн.. 60 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрат на сплату державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн.. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.09.2007 р..

Суддя                                                                              Ю.О. Скиданова