Рішення

від 23.03.2021 по справі 910/16994/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2021Справа № 910/16994/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро"

про стягнення 75 120 000,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Васьківський Л.М. за довіреністю № 85 від 04.01.2021;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (далі - відповідач) про стягнення 75 120 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 07.04.2015 року між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № 6 ПШ/15, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити погоджений між сторонами товар - шрот соєвий. На виконання умов цього правочину позивач 07.04.2015 року здійснив передоплату означеного товару на суму 88 452 000,00 грн. Проте відповідач свої зобов`язання за вказаною угодою належним чином не виконав, товар позивачу не поставив, перераховану позивачем передоплату повернув Приватному акціонерному товариству "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" лише частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 75 120 000,00 грн. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2020 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

25.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків, недоліки позовної заяви усунуто.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2020 року відкрито провадження у справі № 910/16994/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2020 року.

21.12.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 21.12.2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 22.12.2020 року судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.01.2021 року.

У підготовчому засіданні 12.01.2021 року судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 02.02.2021 року.

01.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 01.02.2021 року про долучення документів до матеріалів справи.

Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 02.02.2021 року, не відбулося.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2021 року підготовче засідання у справі № 910/16994/20 призначено на 23.02.2021 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16994/20 до судового розгляду по суті на 23.03.2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.03.2021 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, на адресу суду не направив.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 23.02.2021 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 6, а також на адресу відповідача, вказану в Договорі поставки від 07.04.2015 року № 6 ПШ/15: 74900, Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Індустріальна, будинок 19.

Проте вищевказані відправлення органом поштового зв`язку вручені відповідачу не були.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2015 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки № 6 ПШ/15 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку, на умовах та в строки, передбачені цим Договором, передати покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно здійснити розрахунки за шрот соєвий не гранульований у кількості, за якістю та цінами, вказаними у специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками зазначених суб`єктів господарювання.

Право власності на товар переходить до покупця з підписанням покупцем накладної, яка засвідчує момент прийняття товару (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.3 цієї угоди постачальник гарантує, що товар належить йому на правах власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави, іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами та державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження, передбаченого діючим законодавством України.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору ціна на товар визначається в Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Оплата товару проходить на умовах попередньої оплати за товар у розмірі 100 % вартості кожної окремої партії не пізніше одного банківського дня з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури.

Кількість товару, що поставляється за цим Договором, дорівнює кількості товару, зазначеній у Специфікації, що погоджується сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 3.1 Договору).

У пункті 4.1 Договору передбачено, що передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті постачання, вказаному у Специфікації до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що у Специфікації № 1 до Договору (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили істотні умови поставки, зокрема, найменування товару, його кількісні та якісні показники.

Так, у наведеній Специфікації вказано, що ціна товару на умовах EXW за 1 тонну складає 16 380,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, а загальна вартість цього товару на умовах EXW становить 88 452 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%. Оплата товару за даною специфікацією здійснюється на умовах 100 % передплати на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку. Строк поставки товару: 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту оплати.

За умовами пункту 8.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку від 07.04.2015 року № 45 Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" сплатило на користь постачальника суму попередньої оплати за товар у розмірі 88 452 000,00 грн., що становить 100 % вартості означеного товару. Наведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача та копією відповідного платіжного доручення від 07.04.2015 року № 9170 на суму 88 452 000,00 грн.

Слід також зазначити, що за змістом відбитку штампа обслуговуючого позивача банку, проставленого на платіжному дорученні від 07.04.2015 року № 9170, здійснений позивачем платіж у розмірі 88 452 000,00 грн. було фактично проведено банком 07.04.2015 року.

Згідно з пунктом 2.14 постанови Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 року "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку.

Отже, датою оплати товару є дата сплати та зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника - 07.04.2015 року.

Таким чином, відповідач відповідно до положень Договору та Специфікації № 1 зобов`язаний був поставити позивачу товар на загальну суму 88 452 000,00 грн. у строк, що становить 90 календарних днів з моменту оплати (07.04.2015), тобто до 06.07.2015 року включно.

Проте з матеріалів справи вбачається, що передбачений Договором обов`язок з поставки позивачу товару загальною вартістю 88 452 000,00 грн. у строк до 06.07.2015 року відповідач не виконав.

У той же час судом встановлено, що 20.09.2016 року відповідач повернув частину перерахованої покупцем передоплати за Договором у розмірі 13 332 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача.

Листом № 115 від 30.11.2017 відповідач визнав факт неналежного виконання ним взятого на себе зобов`язання зі своєчасної поставки погодженого сторонами у Договорі товару, зобов`язався здійснити поставку цього товару до 28.02.2018 року та просив позивача не застосовувати до постачальника штрафні санкції за прострочення його поставки.

Разом із тим, листом від 15.05.2018 року № 04/ДМТС-977/1 позивач надіслав відповідачу претензію (докази направлення якої також наявні у матеріалах справи), в якій через тривале прострочення поставки повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" про відмову від прийняття виконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки товару за Договором, у зв`язку з втратою позивачем інтересу, а також вимагав протягом 10 календарних днів від дати отримання цієї претензії, зокрема, повернути решту суми здійсненої позивачем передоплати товару в розмірі 75 120 000,00 грн.

Зважаючи на те, що означена вимога була залишена відповідачем без задоволення, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як було зазначено вище, Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" відповідно до платіжного доручення від 07.04.2015 року № 9170 сплатило на рахунок відповідача суму грошових коштів (попередньої оплати товару) у загальному розмірі 88 452 000,00 грн.

Проте відповідач передбачений Договором обов`язок з поставки позивачу товару загальною вартістю 88 452 000,00 грн. у погоджений сторонами у цьому правочині строк (до 06.07.2015 року включно) не виконав та повернув позивачу лише частину сплачених останнім коштів у розмірі 13 332 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за Договором у повному обсязі, а також беручи до уваги порушення відповідачем обов`язків щодо поставки погодженого сторонами товару в установленому Договором обсязі та строки (що фактично останнім не заперечувалося), суд дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати недопоставленого товару в розмірі 75 120 000,00 грн. (враховуючи часткове повернення відповідачем передоплати позивача на суму 13 332 000,00 грн.), яким він скористався, направивши відповідачу претензію від 15.05.2018 року № 04/ДМТС-977/1.

Однак станом на момент розгляду спору, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поставки ним в установлений Договором та Специфікацією № 1 строк позивачу товару на суму 75 120 000,00 грн., як і доказів, що свідчать про повернення ним позивачеві означеної суми грошових коштів.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що заявлена Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 75 120 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості (попередньої оплати) або поставки погодженого сторонами товару в повному обсязі.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 6; код ЄДРПОУ 37535022) на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (93403, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, будинок 5; код ЄДРПОУ 33270581) 75 120 000 (сімдесят п`ять мільйонів сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати та 735 700 (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 26.03.2021 року.

Суддя В.С. Ломака