Рішення

від 17.03.2021 по справі 918/1165/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1165/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 110 а, код ЄДРПОУ 34214554)

до Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "ВМВ Септем-Т" (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, будинок 20, офіс 36, код ЄДРПОУ 25319814)

про стягнення заборгованості в сумі 389 210,14 грн

за участі представника позивача (в режимі ВКЗ): Гурина В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "ВМВ Септем-Т" про стягнення заборгованості у загальній сумі 389 210,14 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №10 від 01.02.2019, з яких: 342 833,00 грн основного боргу, 13 713,32 грн інфляційних втрат, 19 448,32 грн пені та 13 215,50 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 16.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "ВМВ Септем-Т" про стягнення заборгованості у сумі 389 210,14 грн, залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" надано строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.01.2021.

Ухвалою суду від 26.01.2021 розгляд справи відкладено на 09.02.2021.

09 лютого 2021 року на адресу суду надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "ВМВ Септем-Т" відзив б/н на позовну заяву. Відповідач у відзиві просив суд поновити строк на його подачу.

Ухвалою суду від 09.02.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю-фірмі "ВМВ Септем-Т" пропущений процесуальний строк для подання відзиву у справі №918/1165/20.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне:

- вказав що розрахунки у специфікації проведені не вірно та не відображають дійсну вартість товару, а відтак вартість товару відображена у специфікації до договору не може враховуватись при вирішенні спору;

- посилається на проведену оплату заборгованості, що є предметом спору в розмірі 627 870,00 грн (15.02.2019, 22.08.2019, 30.10.2019, 26.11.2019, 20.12.2019, 23.12.2019, 17.03.2020 та 07.07.2020), внаслідок чого залишок заборгованості складає 35 563,00 грн, що підтверджує актом звірки взаєморозрахунків за грудень 2018 - жовтень 2020 та платіжними дорученнями №100 від 27.06.2019 на суму 666 000,00 грн (попередня оплата), №132 від 30.07.2019 на суму 11 520,00 грн (транспортні витрати), №189 від 30.10.2019 на суму 182 000,00 грн, №215 від 26.11.2019 на суму 70 000,00 грн, №252 від 20.12.2019 на суму 232 570,00 грн, №255 від 23.12.2019 на суму 4 600,00 грн, №317 від 17.03.2020 на суму 100 000,00 грн, №379 від 07.07.2020 на суму 10 000,00 грн;

- листом №1 від 30.10.2020 відповідач просив зарахувати платіж за ТН №13 від 22.08.2019 (на суму 28 600,00 грн) в рахунок погашення заборгованості;

- вважає позовні вимоги завищеними та такими, що не відповідають обставинам справи.

У судовому засіданні 09.02.2021 судом оголошено перерву до 23.02.2021.

22 лютого 2021 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву у якій останній зазначив наступне:

- формальна помилка у специфікації не може бути підставою для неврахування цього документу при вирішенні спору, оскільки фактично відбулась поставка двох одиниць товару і це підтверджується іншими матеріалами;

- платіжні доручення надані відповідачем №215 від 26.11.2019 на суму 70 000,00 грн, №252 від 20.12.2019 на суму 232 570,00 грн, №255 від 23.12.2019 на суму 4 600,00 грн не відносяться до предмету спору та стосуються інших господарських правовідносин між сторонами;

- оплата в розмірі 100,00 грн проведена 15.02.2019 здійснена не на виконання договору та не є предметом спору;

- акт звірки взаєморозрахунків у даній справі має доказову силу та підтверджує наявність заборгованості у спірних правовідносинах.

У судовому засіданні 23.02.2021 судом було оголошено перерву до 02.03.2021.

02 березня 2021 року відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вважає що між сторонами після укладення договору не було вчинено по ньому дій, а також ціни у специфікації та за фактично переданий товар відрізнялись, відтак, мали місце позадоговірні поставки товару. Отже, на переконання відповідача позовні вимоги заявлені передчасно, та зобов`язання з оплати позадоговірної поставки не виникло з огляду на неотримання ТОВ - фірмою "ВМВ Септем-Т" претензії про оплату товару.

У судовому засіданні 02.03.2021 судом було оголошено перерву до 17.03.2021.

09 березня 2021 року позивачем подано клопотання про встановлення додаткового строку на подачу доказу та долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 28.02.2021, яке було задоволено у судовому засіданні 17.03.2021 протокольною ухвалою.

17 березня 2021 року представником відповідача через відділ канцелярії господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника останнього на лікуванні, що підтверджується довідкою від 15.03.2021. Необхідність відкладення розгляду справи представник відповідача також мотивує направленням 16.03.2021 на адресу позивача мирової угоди з метою позасудового (мирного) врегулювання спору.

У судове засідання 17.03.2021 відповідач не забезпечив явки свого повноважного представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Присутній в режимі відеоконференції представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вказав, що сторони не дійшли згоди щодо укладення мирової угоди по даному спору.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, відмовляє у його задоволенні, у зв`язку з тим, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи за наявними в ній матеріалами, а також враховуючи процесуальні строки розгляду спору, які закінчуються. Судом враховано, що заперечення відповідача викладені письмово у долучених до матеріалів справи заявах по суті, що будуть оцінені судом.

Стосовно необхідності відкладення розгляду справи у зв`язку з направленням відповідачу мирової угоди, судом враховується, що в процесі розгляду справи відповідач не визнавав наявної заборгованості, що свідчить про відсутність наміру останнього урегулювати спір в позасудовому порядку. Крім того, представник позивача у судовому засіданні заперечив щодо можливості укладення мирової угоди в редакції відповідача. Разом з тим, на переконання суду, відповідач не позбавлений можливості скористатись правом на укладення мирової угоди в процесі виконання рішення, що врегульоване статтею 330 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, у зв`язку з відсутністю об`єктивних причин для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив

Заслухавши позицію представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2019 року між ТОВ "Волинь-Кальвіс" (Продавець) та ТОВ-фірмою "ВМВ Септем-Т" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10 (далі Договір, а.с. 8-9), за умовами якого Продавець зобов`язався передати належний йому товар у власність покупцю, а Покупець в свою чергу зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Товар (котли центрального опалення Т.М. "KALVIS") передається товарними партіями (певна кількість товару з визначеною ціною, що передається на умовах даного договору по окремій видатковій накладній (специфікації) (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору покупець проводить розрахунок з продавцем по цінам вказаним в специфікації. Товари забирає своїм транспортом покупець або за обговорену ціну доставить продавець (п. 3.6 Договору).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору покупець здійснює 100% оплату вартості кожного товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок банку продавця визначений договором. Датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок підприємства - продавця.

Товар, згідно п. 5.1 Договору, поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані у специфікаціях.

Покупець несе всі транспортні витрати пов`язані з поставкою продукції (п. 5.5 Договору).

Згідно п. 5.6 Договору продавець для приймання товару покупцем зобов`язаний надати документи, які зазначені у п. 2.1 цього договору, накладні та податкові накладні.

Договір, відповідно до п. 10.1, набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 20.12.2020, а в частині зобов`язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Якщо до 20.12.2020 сторони не виявили наміру розірвати договір, то він продовжується на такий же термін (п. 10.2 Договору).

Договір підписаний представниками позивача та відповідача і скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

В матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення будь-якої з сторін про розірвання Договору, відтак, на підставі п. 10.2 дія Договору автоматично продовжилась на такий же термін.

04 червня 2019 року сторонами підписано та погоджено умови специфікації №1 до Договору на загальну суму 1 329 433,00 грн про поставку товару обумовленого договором, відповідно до якої останні погодили умови оплати товару, а саме: покупець проводить попередню оплату в розмірі 666 000,00 грн згідно рахунку, решту суми 663 433,00 грн з ПДВ покупець сплачує до 29.08.2019 (а.с. 10).

Специфікацією сторони обумовили найменування товару (7 позицій), а також його вартість в межах кожної позиції.

Постачальником, на виконання умов Договору та специфікації виставлено покупцеві рахунок-фактуру №СФ-0000261 від 04.06.2019 (а.с. 12) на суму 1 329 433,00 грн.

Так, в період дії Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 329 433,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи (а.с. 13, 14), які містять підписи уповноважених осіб та відтиски печаток Постачальника та Покупця:

- видаткова накладна №РН-0000488 від 01.08.2019 на суму 106 406,00 грн з ПДВ;

- видаткова накладна №РН-0000487 від 01.08.2019 на суму 1 223 027,00 грн з ПДВ.

Найменування та вартість одиниць товару, що постачався за вказаними видатковими накладними відповідає найменуванню та вартості товару, зазначеного у рахунку-фактурі №СФ-0000261 від 04.06.2019.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що вартість товару відображена у специфікації до договору не може враховуватись при вирішенні спору, з огляду на наступне.

Необхідно зазначити, що у рахунку-фактурі та видаткових накладних вартість та кількість товару, що поставляється відрізняється від зазначеної у специфікації. Однак, враховуючи загальну вартість товару, що обумовлена специфікацією яка співпадає з виставленим рахунком-фактурою, з огляду на подальше схвалення вартісних та кількісних характеристик товару відповідачем, шляхом його попередньої оплати в сумі 666 000,00 грн (платіжне доручення з посиланням на рахунок №СФ-0000261 від 04.06.2019, а.с. 100) та прийняття товару згідно вищевказаних видаткових накладних за довіреністю, свідчить про погодження відповідачем вартості та асортименту товару, а також про поставку товару саме за Договором, невід`ємною частиною якого є Специфікація №1 від 04.06.2019.

Наведеним вище спростовуються твердження відповідача про те, що між сторонами після укладення договору не було вчинено по ньому дій та в даному випадку мали місце позадоговірні поставки товару. На переконання суду, різниця між цінами за одиницю товару у специфікації та за фактично переданий товар не свідчить про позадоговірний характер відносин між сторонами, враховуючи сукупність досліджених у справі доказів. З матеріалів справи не вбачається, що позовні вимоги заявлені передчасно, та зобов`язання з оплати у відповідача не виникло.

Судом не приймається до уваги лист №1 від 30.10.2020 (а.с. 83) в якості доказу часткового погашення боргу за Договором в сумі 28 600,00 грн, оскільки такий документ не може слугувати доказом оплати. Однак, вказаний лист свідчить про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 342 833,00 грн станом на 01.11.2020.

Відповідачем отримано товар згідно видаткових накладних на суму 1 329 433,00 грн без зауважень, однак, ТОВ-фірма "ВМВ Септем-Т" розрахувалося за отриманий ним товар лише частково в сумі 958 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №100 від 27.06.2019 (попередня оплата), №189 від 30.10.2019, №317 від 17.03.2020, №379 від 07.07.2020 та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 75, 77, 81, 82). Крім того, з пояснень позивача у відповіді на відзив вбачається, що в якості взаємозаліку в рахунок погашення заборгованості за Договором позивач врахував суму 28 600,00 грн (а.с. 111).

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо оплати за отриманий товар на момент звернення з даним позовом до суду, за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за Договором у сумі 342 833,00 грн.

Товар на вказану суму був отриманий представником відповідача за видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені позивачем до матеріалів справи та довіреністю №1 від 30.07.2019 (а.с. 11).

Доказів оплати боргу у розмірі 342 833,00 грн за Договором відповідач суду не надав, вимог позивача належними доказами не спростував.

Судом не приймаються до уваги надані відповідачем платіжні доручення №132 від 30.07.2019, №215 від 26.11.2019, №252 від 20.12.2019 та №255 від 23.12.2019 (а.с. 76, 78, 79, 80), оскільки в останніх вказані призначення платежу, що свідчать про неналежність їх до предмету спору у даній справі.

Кінцевий строк оплати за Договором погоджений сторонами в специфікації №1 від 04.06.2019 - до 29.08.2019.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар по вині покупця винний сплачує пеню в розмірі 3% за кожний календарний день прострочення (за письмовою потребою сторін).

На підставі пункту 8.2 Договору, позивач нарахував відповідачу 19 448,32 грн пені (за період з: 10.12.2019 по 29.02.2020) в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Також, позивач нарахував відповідачу 13 713,32 грн інфляційних втрат (за періоди починаючи з: вересня 2019 по жовтень 2020) та 13 215,50 грн. відсотків річних (за 469 календарних днів станом на 10.12.2020) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України врегульовано наступне: якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відтак, заборгованість в сумі 342 833,00 грн, яка виникла на підставі Договору, та строк оплати якої настав 29.08.2019, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Так, згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач порушив терміни оплати Товару згідно умов Договору та специфікації №1 та не здійснив оплату за Договором в сумі 342 833,00 грн станом на час прийняття рішення.

Судом перевірено нарахування пені за період з 10.12.2019 по 29.02.2020 в сумі 19 448,32 грн (а.с. 5) та визнано його арифметично вірним, таким, що проведений в межах періоду дозволеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та в розмірі, що не перевищує положення ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Враховуючи викладені обставини справи, положення чинного законодавства та умови Договору, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 19 448,32 грн пені, оскільки розрахунок є вірним.

Також судом перевірено розрахунок 3% річних проведений позивачем у позовній заяві (а.с. 5), та встановлено, що останній є не в повній мірі вірними. Так, судом враховано, що позивачем проведено нарахування 3% річних виходячи з кількості днів прострочення 469 станом на 10.12.2020. Отже, судом перевірено нарахування за період з 30.08.2019 по 10.12.2020, що склало 469 календарних днів, та за розрахунком суду підставним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 13 188,95 грн 3% річних. У стягнення з відповідача 26,55 грн 3% річних необхідно відмовити за безпідставністю.

Крім того, судом перевірено проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с. 4-5), та встановлено, що останній є не в повній мірі вірним. Однак, провівши перевірку нарахування на суму боргу інфляційних втрат за періоди зазначені позивачем, суд дійшов висновку про підставність нарахування 13 713,32 грн інфляційних втрат, оскільки розмір нарахований позивачем не перевищує розміру інфляційних втрат отриманих за результатами розрахунку суду. Відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 13 713,32 грн інфляційних втрат.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути основний борг у сумі 342 833 грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 13 713 грн 32 коп., пеню у сумі 19 448 грн 32 коп., 3% річних у сумі 13 188 грн 95 коп. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 26 грн 55 коп. 3% річних необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 837 грн 35 коп.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "ВМВ Септем-Т" (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, будинок 20, офіс 36, код ЄДРПОУ 25319814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс" (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 110 а, код ЄДРПОУ 34214554) основний борг у сумі 342 833 (триста сорок дві тисячі вісімсот тридцять три) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 13 713 (тринадцять тисяч сімсот тринадцять) грн 32 коп., пеню у сумі 19 448 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн 32 коп., 3% річних у сумі 13 188 (тринадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 95 коп. та 5 837 (п`ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 35 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в частині стягнення 26 грн 55 коп. - 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.03.2021.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич